79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
з питань забезпечення позову
30 січня 2018 року № 457/1367/17
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Костецький Н.В. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Трускавецької міської ради про скасування рішення, -
встановив:
Ухвалою Трускавецького міського суду Львівської області від 22.12.2017 передано на розгляд до Львівського окружного адміністративного суду позовну заяву ОСОБА_1 до Трускавецької міської ради, у якій просить суд:
- скасувати рішення Трускавецької міської ради від 20.07.2017 № 620 Про затвердження містобудівної документації "Детальний план території для будівництва багатоквартирного житлового будинку на земельних ділянках за адресою АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, з улаштуванням підземного паркінгу в м. Трускавець";
- задовольнити клопотання про забезпечення позову, шляхом зобов'язання міську раду припинити будь-які подальші дії, зокрема прийняття будь-якого змісту рішень щодо будівництва багатоквартирного житлового будинку на земельних ділянках за адресою АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, з улаштуванням підземного паркінгу в м. Трускавець до вирішення справи по суті.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 09.01.2017 позовну заяву ОСОБА_1 до Трускавецької міської ради про скасування рішення - залишено без руху, встановлено позивачу строк, протягом десяти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
На виконання вимог ухвали позивачем долучено уточнену позовну заяву від 29.01.2018 (вх. № 2239) та заяву про забезпечення позову від 29.01.2018 (вх. 2237).
У заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 просить зобов'язати Трускавецьку міську раду припинити будь-які подальші дії, зокрема прийняття будь-якого змісту рішень щодо будівництва багатоквартирного житлового будинку на земельних ділянках за адресою АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, з улаштуванням підземного паркінгу в м. Трускавець до вирішення справи по суті.
Клопотання обґрунтоване тим, що прийняте, з порушенням вимог законодавства рішення від 20.07.2017 № 620 дає можливість замовнику вчиняти подальші дії, визначені нормами ЗУ "Про регулювання містобудівної документації" щодо отримання наступних по черговості документів та дозволів, що дають право на будівництво. А видача таких документів буде здійснюватися на підставі незаконно прийнятого, на думку позивача, рішення від 20.07.2017 № 620 Трускавецької міською радою, то відновити свої права свободи та інтереси, ОСОБА_1 та мешканцям міста буде надзвичайно складно і оскарження ними наступних незаконних дій та прийнятих рішень органами Трускавецької міської ради, щодо будівництва багатоквартирного житлового будинку на земельних ділянках за адресою АДРЕСА_1, та АДРЕСА_2, з улаштуванням підземного паркінгу а м. Трускавець" потребуватиме значних зусиль та витрат.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадження якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
При постановленні ухвали суд виходить з такого.
Відповідно до ч.ч. 1 - 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до предявлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності субєкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обовязку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову; для задоволення судом поданої позивачем заяви про забезпечення адміністративного позову останній має обґрунтувати необхідність задоволення такого клопотання та довести, що незадоволення клопотання призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України.
За приписами п.17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 № 2, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.
У випадку звернення сторони із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із таким клопотанням.
З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Тому, у вирішенні питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів.
Згідно з поданої заяви про забезпечення позову позивач фактично просить суд заборонити відповідачу вчиняти дії до вирішення справи по суті, зокрема прийняття будь-якого змісту рішень щодо будівництва багатоквартирного житлового будинку на земельних ділянках за адресою АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, з улаштуванням підземного паркінгу в м. Трускавець вказуючи на те, що в разі невжиття заходів забезпечення позову у спосіб, який просить представник позивача унеможливить або потребуватиме значних зусиль, часу та витрат для відновлення порушених прав позивача.
Доводи заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову суд оцінює з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших осіб, які беруть участь в справі; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у випадку невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таким заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового розгляду.
Вжиття таких заходів згідно ч. 2 ст. 151 КАС України повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. При цьому суд враховує співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Позивачем не наведено очевидності протиправності оскарженого позивачем рішення та дій відповідача, а без дослідження всіх обставин та доказів у справі на даній стадії судового розгляду задоволення вимог викладених у заяві про забезпечення позову зумовить фактичне вирішення судом спору по суті, що суперечить інституту забезпечення позову.
Також позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Окрім цього, суд зазначає, що сам факт подання позову не може бути підставою для забезпечення адміністративного позову. Водночас, при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність оскарженого рішення, дій чи бездіяльності відповідачів. Оцінка протиправності таких рішень, дій та бездіяльності відповідачів буде надана під час розгляду справи по суті.
Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості таких вимог; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, суд дійшов висновку, що клопотання про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 150-154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статями 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" цього Кодексу.
Суддя Костецький Н.В.