Справа № 577/5428/17
Провадження № 1-кп/577/137/18
29 січня 2018 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області
Конотопський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в м. Конотопі Сумської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017200350000110 від 21 грудня 2017 року, по обвинуваченню
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гора Полтавського району Полтавської області, українця, громадянина України, освіта вища, розлученого, непрацюючого, учасника бойових дій, брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України,-
Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» від 15 січня 2015 року № 15 в Україні оголошено часткову мобілізацію та з цього часу відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» в Україні діє особливий період.
Обвинувачений ОСОБА_4 у добровільному порядку 29 липня 2016 року був прийнятий на військову службу за контрактом до військової частини - польова пошта НОМЕР_1 , яка дислокується у АДРЕСА_2 .
У подальшому солдата ОСОБА_4 було переведено для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 та наказом командира військової частини - польова пошта НОМЕР_2 від 18 серпня 2016 року № 252 ОСОБА_4 був зарахований до списків особового складу військової частини - польова пошта НОМЕР_2 і призначений на посаду навідника зенітного артилерійського взводу зенітної артилерійської батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини - польова пошта НОМЕР_2 .
Відповідно до наказу командира військової частини - польова пошта НОМЕР_2 від 21 листопада 2016 року № 356 солдат ОСОБА_4 отримав першу половину чергової відпустки строком 13 діб у період з 21 листопада 2016 року до 3 грудня 2016 року та вибув до м. Харкова.
ОСОБА_4 зобов'язаний був з'явитися 4 грудня 2016 року у розташування військової частини - польова пошта НОМЕР_2 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_3 .
Однак 4 грудня 2016 року ОСОБА_4 в умовах особливого періоду, будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 2, 4, 19, 20, 23, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, без поважних причин, з метою тимчасового ухилення від виконання обов'язків військової служби, не з'явився вчасно з відпустки до розташування військової частини - польова пошта НОМЕР_2 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_3 , та до 21 грудня 2017 року перебував за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
21 грудня 2017 року обвинувачений ОСОБА_4 добровільно з'явився у розташування військової частини - польова пошта НОМЕР_2 .
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину визнав повністю та пояснив, що він 29 липня 2016 року був прийнятий на військову службу за контрактом до військової частини - польова пошта НОМЕР_1 , яка дислокувалася у АДРЕСА_2 . 18 серпня 2016 року наказом командира військової частини - польова пошта НОМЕР_2 № 252 він зарахований до списків особового складу військової частини - польова пошта НОМЕР_2 з місцем дислокації в АДРЕСА_3 . Відповідно до наказу командира військової частини - польова пошта НОМЕР_2 від 21 листопада 2016 року № 356, йому була надана частина чергової відпустки строком 13 діб на період з 21 листопада 2016 року до 3 грудня 2016 року. Він поїхав у гості до своїх дітей в м. Харків та мав повернутися у розташування військової частини - до АДРЕСА_3 4 грудня 2016 року. Однак, коли закінчився строк його відпустки, то він не повернувся у розташування військової частини та з АДРЕСА_4 поїхав за місцем свого проживання - АДРЕСА_1 , де доглядав за хворою матір'ю. Поважних причин для того, щоб не повертатися у розташування військової частини у нього не було. Про те, що йому необхідно залишитися вдома він керівництво військової частини не повідомляв. 21 грудня 2017 року він добровільно повернувся до військової частини. Щиро розкаюється у скоєному.
Таким чином, вина обвинуваченого повністю доведена та своїми діями, які виразилися у нез'явленні ним як військовослужбовця 4 грудня 2016 року без поважних причин на службу - до місця розташування військової частини - польова пошта НОМЕР_2 в умовах особливого періоду ОСОБА_4 скоїв злочин, передбачений ч. 4 ст. 407 КК України - нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду військовослужбовцем.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , суд не вбачає.
До обставин, які пом'якшуючих покарання, суд відносить: обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, є учасником бойових дій, брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.
Ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого, складену Полтавським районним сектором Полтавського міськрайонного відділу з питань пробації Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, відповідно до якої орган пробації, вважає за доцільне застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 покарання не пов'язане з позбавленням (обмеженням) волі (а.с. 24-27).
Суд враховує, що, відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню ним нових злочинів.
Зазначене узгоджується із положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
У п. 33 рішення Європейського Суду з прав людини від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Європейський Суд з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» (п. 38 рішення від 6 листопада 2008 року), вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи»». Також, у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), та у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принцип законності і воно не було свавільним».
Виходячи з принципу індивідуалізації та співмірності заходів примусу, враховуючи обставини, які обтяжують та пом'якшують покарання ОСОБА_4 , досудову доповідь органу пробації, а також приймаючи до уваги, що обвинувачений самостійно повернувся у розташування військової частини, суд вважає, що виправлення ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства та реального відбування ним покарання, а тому при призначенні йому покарання слід застосувати ст. 75 КК України.
Вказана міра покарання, на думку суду, буде необхідною і достатньою для виправлення ОСОБА_4 і попередження скоєння ним нових злочинів.
Керуючись ст.ст. 368-371, 373-376 КПК України,-
ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом встановленого йому судом іспитового строку терміном 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього відповідно до ст. 76 КК України обов'язки: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Сумської області через Конотопський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на вирок, якщо його не скасовано, вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Інші учасники судового провадження мають право відповідно до ч. 6 ст. 376 КПК України отримати копію вироку в суді.
Суддя ОСОБА_1