Номер провадження: 22-ц/785/2529/18
Номер справи місцевого суду: 523/8101/13-ц
Головуючий у першій інстанції Кисельов В. К.
Доповідач Громік Р. Д.
23.01.2018 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Черевка П.М.,
при секретарі - Фабіжевської Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 липня 2016 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сан Марин» до ОСОБА_2, Управління державної реєстрації Головного управління юстиції в Одеській області, Виконавчого комітету Одеської міської ради, треті особи: ОСОБА_4, КП «БТІ» Одеської міської ради про скасування свідоцтва про право власності і реєстрації права власності,
встановила:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сан Марин» звернулось з позовом до ОСОБА_2, Управління державної реєстрації Головного управління юстиції у Одеській області, Виконавчого комітету Одеської міської Ради, треті особи: ОСОБА_4, КП «БТІ» Одеської міської ради про скасування свідоцтва про право власності і реєстрації права власності. Позовні вимоги мотивовані тим, що 08.04.2004 року ТОВ «Сан Марин» за договором купівлі-продажу, укладеним з ВАТ «Одеський завод радіально-свердлильних верстатів» придбало у власність нежилі будівлі бази відпочинку «Лузанівка», які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 166, які знаходяться на земельній ділянці площею 3655 кв. м.
14.01.2005 року за участю ТОВ «Сан Марин» було складено акт обстеження і погодження земельної ділянки, згідно якого площа земельної ділянки становила 0,4409 га.
Статтею 182 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Тобто чинним законодавством України встановлено, що об'єкти нерухомого майна підлягають спеціальній державній реєстрації відповідним органом.
20 квітня 2004 року право власності на будівлю бази відпочинку «Лузанівка» за ТОВ «Сан Марин» зареєстровано в Комунальному підприємстві «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості.
Після оформлення права власності на придбані будинки, ТОВ «Сан-Марин» направило необхідний пакет документів для оформлення права землекористування в управління земельних ресурсів Одеської міської ради, а також звернулось з проханням до міського Голови про відведення у користування земельної ділянки для обслуговування будівель бази відпочинку.
Згодом, ТОВ «Сан Марин» дізналось про те, що на території бази відпочинку громадянкою ОСОБА_2 були збудовані два двоповерхових дачних будинка з окремими входами. Зазначені будівлі розпорядженням Суворовської райадміністрації за № 809 від 29.06.2004 року прийняті в експлуатацію та їм присвоєні окремі поштові адреси: АДРЕСА_1, та АДРЕСА_3
ТОВ «Сан Марин», вважаючи, що дії ОСОБА_2 порушують його права, оскільки збудовані нею дачні будівлі знаходяться на межі з будівлями бази відпочинку «Лузанівка», а також обмежують ТОВ «Сан Марин» у праві користування базою, звернулося до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2, Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання незаконними розпорядження Суворовської райадміністрації Одеської міської ради № 809 від 29.06.2004 року та визнання незаконними свідоцтва про право власності на дачну будівлю літ. «А», загальною площею 114,8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2006 року по справі № 2-969/06, яке ухвалою апеляційного суду Одеської області від 22 листопада 2006 року та ухвалою Верховного Суду України від 16 жовтня 2007 року залишено без змін, визнано незаконними розпорядження Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради № 809 від 29.06.2004 р. про прийняття в експлуатацію з правом приватної власності дачних будівель ОСОБА_2 та визнано незаконними два свідоцтва про право власності на зазначені дачні будівлі, видані виконавчим комітетом Одеської міської ради від 12 липня 2004 року.
У рішенні Малиновського районного суду м. Одеси зазначено, що ОСОБА_2 не оспорювала тих обставин, що до початку забудови межі земельної ділянки в натурі встановлені не були і не був отриманий документ, який посвідчує право користування земельною ділянкою і що всю проектну та узгоджувальну документацію на забудовані дачі вона почала робити після того як будівництво дач було закінчено, а саме в 2004 році.
Незважаючи на наявність рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2006 року по справі № 2-969/06, а також відсутність у ОСОБА_2 права користування земельною ділянкою, як вже судом встановлено вище, 12.06.2009 року Інспекцією ДАБК в Одеській області наказами № 494 та № 495 була призначена приймальна комісія про прийняття в експлуатацію дачних будівель, розташованих за адресами: АДРЕСА_1.
На підставі актів готовності об'єктів до експлуатації № 494 та № 495 від 24.06.2009 року Інспекцією ДАБК в Одеській області були видані свідоцтва НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 24.06.2009 року про відповідність збудованих об'єктів проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил замовнику об'єктів будівництва громадянці ОСОБА_2
Постановою №1570/4609/2013 від 05 жовтня 2012 року Одеського окружного адміністративного суду було визнано протиправними дії щодо видачі ОСОБА_2 свідоцтв НОМЕР_1 та НОМЕР_2 від 24.06.2009 року про відповідність збудованих об'єктів проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм та правил. Скасовано вищевказані свідоцтва.
На підставі скасованих свідоцтв НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 24.06.2009 року ОСОБА_2 отримала свідоцтва про право власності від 23 вересня 2009 року на дачні будинки, які знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.
Враховуючи вищевикладене позивач просить визнати недійсним свідоцтва на ім'я ОСОБА_2 про право власності на нерухоме майно розташовані за адресою: АДРЕСА_2 та скасувати державну реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві
Представник відповідача ОСОБА_2, який одночасно представляє інтереси третьої особи - ОСОБА_4 заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки відповідачка не порушувала право позивача на користування земельною ділянкою. Він вважає, що земельна ділянка, якою користується відповідачка не перебуває на території, якою володіє позивач.
Представник відповідача виконавчого комітету Одеської міської Ради Старостін О.С. позовні вимоги не визнав та пояснив, що свідоцтва про право власності були видані на підставі свідоцтва НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 24.06.2009 року, які були видані Інспекцією ДАБК в Одеській області, і на час видачі свідоцтв, вони не були визнані неправомірними.
Представник відповідача Управління державної реєстрації Головного управління юстиції у Одеській області - Нероденко М.М. пояснила, що Одеське міське управління юстиції перебуває у стадії ліквідації, а тому фактично реєстраційні послуги передані до органів місцевого самоврядування.
Представник КП "БТІ" Одеської міської ради в судове засідання не з'явився, про розгляд справи в суді повідомлялась належним чином, причини неявки суду не повідомлені.
Рішенням суду позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сан Марин» до ОСОБА_2, Управління державної реєстрації Головного управління юстиції у Одеській області, Виконавчого комітету Одеської міської Ради, треті особи: ОСОБА_4, КП «БТІ» Одеської міської ради про скасування свідоцтва про право власності і реєстрації права власності - задоволено частково. Визнано недійсним свідоцтво на ім'я ОСОБА_2 про право власності на нерухоме майно - дачний будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2, видане на підставі свідоцтва № НОМЕР_2 про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних правил від 24.06.2009 року, яке видане виконавчим комітетом Одеської міської Ради. Визнано недійсним свідоцтво на ім'я ОСОБА_2 про право власності на нерухоме майно - дачний будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, видане на підставі свідоцтва НОМЕР_1 про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних правил від 24.06.2009 року, яке видане виконавчим комітетом Одеської міської Ради. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сан Марин» в частині скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на нерухоме майно - дачний будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, здійснену у КП "ОМБТІ та РОН" 06.10.2009 року, а також скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на нерухоме майно - дачний будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, здійснену у КП "ОМБТІ та РОН" 06.10.2009 року - залишено без задоволення.
На вказане рішення суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ТОВ «Сан Марин» в повному обсязі, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Рішення суду в частині відмови в задоволенні іншої частини позовних вимог ніким не були оскаржені, а тому в цій частині оскарженню не підлягають.
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції правильно були встановлені наступні обставини.
ТОВ «Сан Марин» належать нежилі будівлі бази відпочинку «Лузанівка», які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 166, які знаходяться на земельній ділянці площею 3655 кв. м.
Відповідно до ст.ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник має право володіння, користування та розпорядження своїм майном, яке він здійснює на власний розсуд незалежно від волі інших осіб.
Частиною 1 ст. 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправне позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
У разі порушення права власності, згідно з положеннями ст.386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
Статтями 387, 391 ЦК України передбачено право власника на витребування свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, а також право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
20 квітня 2004 року право власності на будівлю бази відпочинку «Лузанівка» за ТОВ «Сан Марин» зареєстровано в Комунальному підприємстві «Одеське міське бюро технічної інвентаризації» та реєстрації об'єктів нерухомості.
Після оформлення права власності на придбані будинки, ТОВ «Сан-Марин» направило необхідний пакет документів для оформлення права землекористування в Управління земельних ресурсів Одеської міської ради, а також звернулось з проханням до міського Голови про відведення у користування земельної ділянки для обслуговування будівель бази відпочинку.
В процесі оформлення документації, ТОВ «Сан Марин» дізналось про те, що біля території бази відпочинку громадянкою ОСОБА_2 були збудовані два двоповерхових дачних будинку з окремими входами. Зазначені будівлі розпорядженням Суворовської райадміністрації за № 809 від 29.06.2004 року прийняті в експлуатацію та їм присвоєні окремі поштові адреси: АДРЕСА_1, та АДРЕСА_3
ТОВ «Сан Марин» звернулось до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2, Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання незаконними розпорядження Суворовської райадміністрації Одеської міської ради № 809 від 29.06.2004 року та визнання незаконними свідоцтва про право власності на дачну будівлю літ. «А», загальною площею 114,8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2006 року по справі № 2-969/06, яке ухвалою апеляційного суду Одеської області від 22 листопада 2006 року та ухвалою Верховного Суду України від 16 жовтня 2007 року залишено без змін, визнано незаконними розпорядження Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради № 809 від 29.06.2004 року про прийняття в експлуатацію з правом приватної власності дачних будівель ОСОБА_2 та визнано незаконними два свідоцтва про право власності на зазначені дачні будівлі, видані виконавчим комітетом Одеської міської ради від 12 липня 2004 року.
Незважаючи на наявність рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2006 року по справі № 2-969/06, а також відсутність у ОСОБА_2 права користування земельною ділянкою, як вже суд першої інстанції вірно встановив вище, 12.06.2009 року Інспекцією ДАБК в Одеській області наказами № 494 та № 495 була призначена приймальна комісія про прийняття в експлуатацію дачних будівель, розташованих за адресами: АДРЕСА_1.
На підставі актів готовності об'єктів до експлуатації № 494 та № 495 від 24.06.2009 року Інспекцією ДАБК в Одеській області були видані свідоцтва НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 24.06.2009 року про відповідність збудованих об'єктів проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил замовнику об'єктів будівництва громадянці ОСОБА_2
Постановою №1570/4609/2013 від 05 жовтня 2012 року Одеського окружного адміністративного суду було визнано протиправними дії щодо видачі ОСОБА_2 свідоцтв НОМЕР_1 та НОМЕР_2 від 24.06.2009 року про відповідність збудованих об'єктів проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм та правил. Скасовано вищевказані свідоцтва.
Однак на підставі вищевказаних скасованих свідоцтв НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 24.06.2009 року, виконавчим комітетом Одеської міської Ради було видано на ім'я ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на нерухоме майно - дачний будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, видане на підставі свідоцтва № НОМЕР_2 про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних правил від 24.06.2009 року, а також видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - дачний будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, видане на підставі свідоцтва НОМЕР_1 про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних правил від 24.06.2009 року.
При цьому, ОСОБА_2 під час оформлення свідоцтв про право власності було достовірно відомо про наявність спору щодо користування земельною ділянкою, який виник між нею та позивачем, а також про наявність рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2006 року по справі № 2-969/06, яким встановлені обставини протиправності дій ОСОБА_2 щодо будівництва дачних будівель, та визнано таке будівництво самочинним.
ОСОБА_2 отримала свідоцтва про право власності від 23 вересня 2009 року на дачні будинки, які знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.
Суд першої інстанції вірно вважав, що фактично відповідачка володіє об'єктами нерухомого майна, на підставі правовстановлюючих документів, які визнані судом неправомірними. Крім того, позивачці на час оформлення виконавчим комітетом Одеської міської ради свідоцтв про право власності, а саме 23 вересня 2009 року була чинною редакція Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» станом 01 травня 2009р. (далі «Закону»).
Згідно з ст. 2 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону державна реєстрація прав є публічною, здійснюється місцевим органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані речові права та їх обмеження в порядку, встановленому законом.
Згідно із ч. 1 ст. 17 Закону державна реєстрація речових прав проводиться у тому числі шляхом прийняття і перевірки документів, поданих для державної реєстрації речових прав.
Частиною 1 ст. 18 Закону встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться на підставі заяви правоволодільця (правонабувача), сторін (сторони) правочину, за яким виникло речове право, або уповноважених ними (нею) осіб.
У відповідності до ст. 19 Закону підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є: акти прийому нерухомого майна до експлуатації.
Крім того, на час видачі спірних свідоцтв про право власності була чинним «Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно», затверджене Наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 р. N 7/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за N 157/6445 в редакції від 01.06.2009р. (далі «Положення»)
Пунктом 1.4 Положення встановлено, що державна реєстрація прав власності на нерухоме майно (далі - реєстрація прав) - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.
Згідно з п. 1.13 Положення реєстрація прав проводиться в такому порядку: приймання й перевірка документів, поданих для реєстрації прав власності на нерухоме майно; установлення відсутності підстав для відмови в реєстрації прав; прийняття рішення про реєстрацію прав власності або про відмову в реєстрації прав; унесення записів до Реєстру прав; учинення написів на правовстановлювальних документах; видача витягів із Реєстру прав про реєстрацію прав.
У відповідності до 2.1. Положення для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи (додаток 1), їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням.
При цьому, ч. 2 п. 2.1 Положення встановлено, що відповідальність за достовірність та повноту інформації у документах несе власник (власники) нерухомого майна.
Пунктом 2.7 Положення встановлено, що документи, що підтверджують виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно і подаються для реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, установленим цим Положенням та іншими актами чинного законодавства України.
Згідно п. 6.1 Положення оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності:
а) органами місцевого самоврядування: - фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.
Відповідачка ОСОБА_2, в порушення ч. 2 п. 2.1. Положення не повідомила орган місцевого самоврядування - виконавчий комітет Одеської міської ради про наявність цивільно-правового спору щодо меж земельних ділянок між суміжним землекористувачем.
Окрім того, постановою Одеського окружного адміністративного суду по справі №4609/10/1570 від 05 жовтня 2012 року скасовані свідоцтва НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 24.06.2009 року про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил замовника об'єкта будівництва, виданих Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області на підставі яких було видано та зареєстровано два свідоцтва про право власності на дачні будівлі у 2009 році.
Таким чином, на теперішній час, вищевказані свідоцтва про право власності вважаються такими, що видані на підставі неправомірних рішень органів державного управління.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Таким чином, враховуючи що між сторонами існує спір щодо меж земельних ділянок, а також розміщення будов відповідачки на території позивача необхідно первісно вирішити даний спір, а лише після визначати правомірність будівництва відповідачки.
На підставі викладеного, суд першої інстанції правильно вважав, що необхідно визнати недійсним свідоцтво на ім'я ОСОБА_2 про право власності на нерухоме майно - дачний будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, видане на підставі свідоцтва № НОМЕР_2 про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних правил від 24.06.2009 року, яке видане виконавчим комітетом Одеської міської Ради; визнати недійсним свідоцтво на ім'я ОСОБА_2 про право власності на нерухоме майно - дачний будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, видане на підставі свідоцтва НОМЕР_1 про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних правил від 24.06.2009 року, яке видане виконавчим комітетом Одеської міської Ради.
Колегія суддів зазначає, що скаржник при подачі своєї апеляційної скарги не надала ні до суду апеляційної інстанції достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які вона посилається як на підставу своїх доводів апеляційної скарги.
Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Скаржник не довела обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги. Доводи ОСОБА_2 про те, що ТОВ «Сан Марин» не мало права на подачу позову, так як їх права та інтереси не порушені, спростовуються низкою судових рішень судів як загальної, так і адміністративної юрисдикції щодо порушення прав ТОВ «Сан Марин», які набрали законної сили, та у відповідності до норм діючого законодавства є преюдиційними фактами у цій справі.
Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують зазначені вище висновки суду першої інстанції і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.
Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -
постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 липня 2016 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: М.М. Драгомерецький
П.М. Черевко
Повне судове рішення складено 31.01.2018 року