Справа № 579/1480/17
2/579/19/18
25 січня 2018 року Кролевецький районний суд Сумської області
в складі - головуючого судді Моргуна О.В.,
за участі секретаря Сірої С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1, мотивуючи свої вимоги наступним.
Вони є співвласниками квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданного виконкомом Кролевецької міської ради народних депутатів 14 липня 1993 року за №134. У 2001 році між ним, ОСОБА_2, та відповідачем було укладено договір найму житлового приміщення, при цьому останній не являвся членом їх сім'ї.
У листопаді 2003 року вона, ОСОБА_1., уклала шлюб з ОСОБА_4 і з цього часу відповідач став проживати у їх кварирі як член сім'ї. Рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 28 липня 2014 року шлюб між нею, ОСОБА_1, та відповідачем було розірвано.
Ще до розірвання шлюбу - з березня 2014 року відповідач у належній їм квартирі не проживає, він забрав свої речі та переїхав проживати у будинок по АДРЕСА_1. З того часу відповідач не сплачує квартирну плату, не несе витрати за комунальні послуги та інші витрати по утриманню квартири. Між ними та ОСОБА_4 відсутні будь-які домовленості щодо можливості користування їх квартирою.
Відповідач відмовляється добровільно знятись з реєстрації в квартирі, чим порушує їх права як власників.
Оскільки ОСОБА_4 з 28 липня 2014 року набув статусу колишнього члена сім'ї, квартирою не користується з березня 2014 року по теперішній час, домовленості щодо користування квартирою між ними та відповідачем відсутні, позивачі вважають, що останній втратив право на користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.
Рішення суду про визнання відповідача таким, втратив право на користування житловим приміщенням, необхідно позивачам для зняття його з реєстрації відповідно до ст.7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні".
Позивачі, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, в судове засідання не з'явились, надали заяви про розгляд справи без їх участі, позов підтримують повністю, судові витрати просять залишити за ними (а.с.52, 53, 54).
Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позов визнає (а.с. 55).
Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
З урахуванням зазначеного положення ЦПК України та клопотання сторін суд вирішив можливим розглянути справу у їх відсутність.
Відповідно до положення ч.2 ст.247 ЦПК України суд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.
Суд, вивчивши та дослідивши наявні в справі докази, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно свідоцтва про право власності на житло від 14 липня 1993 року, виданого виробничим управлінням житлово-комунального господарства, зареєстрованого у Конотопському БТІ за реєстровим №62, позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 (дошлюбне прізвище) є співласниками квартири АДРЕСА_2 (а.с.13).
Відповідно до записів будинкової книги для прописки громадян, що проживають в будинку АДРЕСА_1 (а.с16-20) з 21 грудня 2001 і по теперішній час в даній квартирі зареєстрований ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 28 липня 2014 року шлюб між ОСОБА_4 і ОСОБА_1 розірваний (а.с.31)
Як зазначають позивачі, відповідач в квартирі за зареєстрованим місцем проживання не мешкає з березня 2014 року, квартирну плату не сплачує, не несе витрати за комунальні послуги та інші витрати по утриманню квартири.
Від відповідача не надійшло заперечень та спростувань щодо вказаних обставин, позовні вимоги він визнає, про що зазначив у своїй заяві (а.с.55).
Факт тривалого непроживання відповідача в квартирі АДРЕСА_3 підтверджується письмовими доказами.
З акта обстеження фактичного проживання осіб за адресою:АДРЕСА_1, затвердженого начальником КП «Кролевецька ЖЕК» 18.05.2016 р. вбачається, що станом на 18 травня 2016 року за вказаною адресою зареєстровані ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7. Фактично проживають ОСОБА_1, ОСОБА_6. ОСОБА_4 за вказаною адресою зареєстрований, але фактично не проживає (а.с.15).
З акта обстеження фактичного проживання осіб за адресою:АДРЕСА_1, затвердженого начальником КП «Кролевецька ЖЕК» 22.05.2017 р. вбачається, що станом на 22 травня 2017 року за вказаною адресою зареєстровані ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7. Фактично проживають ОСОБА_1, ОСОБА_6. ОСОБА_4 за вказаною адресою зареєстрований, але фактично не проживає (а.с.14).
Статтею 41 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
У відповідності до статті 1 Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
У відповідності до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
В силу норм ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Згідно із ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Відповідно до ч.1 ст.156 ЖК УРСР члени сім'ї власника будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Судом встановлено, що угоди між відповідачем та позивачами, як співвласниками спірної квартири, щодо порядку користування вказаною квартирою не було.
Частиною 4 ст. 156 ЖК України передбачено, що припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовується правила, встановлені ст.162 ЖК УРСР
З моменту розірвання шлюбу ( з 28 липня 2014 року) відповідач ОСОБА_4 набув статусу колишнього члена сім'ї співвласників спірної квартири - позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
Відповідно до ч.2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Аналіз змісту вказаних правових норм дає підстави для висновку про те, що положення ч. 2 ст. 405 ЦК України поширюється і на тих членів сім'ї власника житла, які припинили сімейні відносини.
Судом встановлено, що відповідач фактично за місцем реєстрації АДРЕСА_5 не проживає більше одного року підряд без поважних причин, тобто житлом не користується, витрат по утриманню житла не несе.
Поважних причин непроживання відповідача більше одного року за вказаною адресою судом не встановлено, як і не встановлено, що між позивачами і відповідачем була домовленість про збереження за останнім права користування спірним житловим приміщенням.
Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову, якщо визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що реєстрація відповідача у спірній квартирі порушує права позивачів як співвласників, оскільки позбавляє їх права повноцінно розпоряджатися своєю власністю. Крім того, визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Виходячи з вимог ст. 321 ЦК України, ст. 5 ЦПК України суд вважає, що порушене право позивачів підлягає захисту шляхом визнання ОСОБА_4 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.
Рішення суду про позбавлення особи права користування житловим приміщенням, є підставою для зняття цієї особи з реєстрації у відповідності до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 р. № 1382-ІV.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 76, 81, 82, 247, 206, 263-265, 268 ЦПК України, -
позовну заяву ОСОБА_1, НОМЕР_1, виданий Кролевецьким РВ УМВС України в Сумській області 29.01.2004 року, місце проживання: 41300, АДРЕСА_6, ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_2, місце проживання: 41330, Сумська область, Кролевецький район, с.Ретик, ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_3, місце проживання: 41330, Сумська область, Кролевецький район, с.Ретик, задовольнити
Визнати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстроване місце проживання: 41300, АДРЕСА_6, фактичне місце проживання: 41300, АДРЕСА_7, таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Кролевецький районний суд Сумської області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 30 січня 2018 року.
Суддя О. В. Моргун