справа № 578/25/18
провадження №2-а/578/3/18
30 січня 2018 року смт Краснопілля
Краснопільський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Косар А.І.
за участю
секретаря судового засідання Авраменко О.Є.
позивача ОСОБА_1
представника позивача Шелегеда О.І.
відповідача Васів С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Краснопілля адміністративну справу
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до начальника відділу прикордонної служби «Краснопілля» майора Васів Сергія Володимировича
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення,-
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до начальника відділу прикордонної служби «Краснопілля» майора Васів Сергія Володимировича, в якому просив скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серія СхРУ № 375993 від 21 грудня 2017 року про його притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 202 Кодексу України про адміністративні правопорушення /далі КУпАП/. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що 21.12.2017 було винесено постанову серія СхРУ № 375993 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за статтею 202 КУпАП та притягнуто його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 170,00 грн. Однак своєї вини він не визнає, пояснюючи, що при розгляді адміністративного матеріалу інспектором не дотримано вимог статті 268 КУпАП, не надано можливості ознайомитися з матеріалами справи та скористатися юридичною допомогою адвоката. По суті адміністративного правопорушення в оскаржуваній постанові зазначено, що він 21 грудня 2017 року о 19 год 25 хв. рухався на автомобілі «Газель» на напрямку Ільок-Пеньківка (РФ) - Високе (Україна) та перебував у прикордонній смузі, тоді як насправді він рухався із с. Високе до смт Краснопілля повз с. Новодмитрівка, цей маршрут пролягає у іншому напрямку і є загальновикористовуваним для руху лісовозів, сільгосптехніки, автомобілів для перевезення ПММ та міндобрив тощо. Жодного дорожнього знаку «Прикордонна смуга», як це передбачено п. 13 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 №1147, на дорозі Високе - Краснопілля не встановлено, тому твердження відповідача, що він перебував у прикордонній смузі, не відповідають дійсності. Проте при розгляді справи його визнано винним та піддано адміністративному стягненню без урахування його пояснень. Просив скасувати винесену щодо нього постанову і закрити справу в зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали вимоги адміністративного позову з наведених у ньому підстав. Позивач пояснив, що перевозив у зазначений в постанові день та час лікарські трави, рухався по території України далеко від Державного кордону, але машина застрягла в ході руху. Під час розгляду адміністративної справи по суті перебував у коридорі, при цьому йому погрожували посадити в тюрму та скупати у ставку, пояснення ним були написані під диктовку. Про подальшу долю автомобіля та вантажу йому відомо лише зі слів співробітників прикордонної служби, які повідомили, що відправили машину в Суми.
Представник позивача - адвокат Шелегеда О.І. наголосила, що на місці винесення постанови позивачу не були роз'яснені його права, передбачені статтею 268 КУпАП, не було надано часу на ознайомлення з матеріалами справи, а постанову фактично винесено без його присутності і вручено копію постанови йому в коридорі, тому просила закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення, оскільки в установленому законом порядку не було доказано наявність як об'єктивної, так і суб'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 202 КУпАП.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у відповідності до вимог частини другої статті 268 КАС України.
Згідно частини третьої статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та надавши правову оцінку доказам по справі, судом встановлено наступне.
Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 77 КАС України регламентовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд встановив, що постановою про накладення адміністративного стягнення СхРУ №375993 від 21 грудня 2017 року, винесеною начальником відділу прикордонної служби «Краснопілля» майором Васів Сергієм Володимировичем на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 170,00 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 202 КУпАП.
Згідно з текстом указаної постанови, ОСОБА_1 о 19 год 25 хв. 21 грудня 2017 року на напрямку Ільок Пеньківка (РФ) - Високе (Україна) близько 1500 м від Державного кордону України рухався на автомобілі «Газель» та перевозив товари народного споживання, перебуваючи у прикордонній смузі без документів, посвідчуючих особу, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 202 КУпАП.
Не погоджуючись в цілому з діями відповідача, ОСОБА_1 оскаржив його рішення до суду.
Виходячи з системного аналізу статей 245, 252, 280, 283, 284 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративного правопорушень.
Отже, викладені в постанові по справі про адміністративне правопорушення обставини повинні чітко та однозначно свідчити про повноту та об'єктивність встановлених обставин справи та її розгляду, а також відображати конкретний склад адміністративного правопорушення, що повинно підтверджуватись відповідними доказами.
Справа про адміністративне правопорушення у відношенні позивача розглянута начальником відділу прикордонної служби «Краснопілля» майором Васів Сергієм Володимировичем, що відповідає приписам п. 5 частини першої статті 213, частин першої та другої статті 222-1 КУпАП.
Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Як зазначив Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі «Корнєв і Карпенко проти України» (Заява № 17444/04) 21.10.2010 року, вимоги п. 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод слід розглядати як конкретний аспект права на справедливий судовий розгляд, гарантований п.1 статті 6 Конвенції, що передбачає право мати час та можливості, необхідні для підготовки свого захисту, що означає, що підготовка основного захисту в його інтересах охоплює все, що є «необхідним» для підготовки основного розгляду справи. Обвинувачений повинен мати можливість організувати свій захист належним чином і без обмежень можливості надання суду, який розглядає справу, всіх відповідних аргументів захисту і, таким чином, вплинути на результат провадження. Питання адекватності часу та можливостей, наданих обвинуваченому, слід вирішувати в контексті обставин кожної конкретної справи. Обмеження зазначених прав є порушенням п.3 ст.6 Конвенції, взятого в поєднанні з п.1 ст.6 Конвенції.
Крім того, відповідно до принципу 6 Рекомендації № R (91) 1 Комітету Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, ухваленої 13 лютого 1991 року, при застосуванні адміністративних санкцій, окрім сформульованих у Резолюції (77) 31 принципів справедливої адміністративної процедури, що звичайно застосовуються до адміністративних актів, слід керуватися такими особливими принципами:
1) особа, стосовно якої розглядається можливість застосування адміністративної санкції, попередньо інформується щодо фактів, які їй ставляться в вину;
2) вона має достатньо часу для підготовки свого захисту залежно від складності справи та суворості санкцій, що можуть бути застосовані;
3) вона або її представник інформується стосовно характеру доказів у справі, зібраних проти неї;
4) вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення про санкцію;
5) адміністративний акт про застосування санкцій містить мотиви, на яких вона ґрунтується.
Зі змісту статті 6 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод вбачається, що кожний обвинувачений у скоєнні злочину має як мінімум право мати достатньо часу та можливості для підготовки свого захисту, а також захищати себе сам особисто або через обраного ним самим захисника. При цьому Європейський суд з прав людини неодноразово, зокрема в справі «Deweer v. Belgium» (рішення Суду від 27.02.1980 року), зазначав, що немає ніяких підстав для вузької інтерпретації статті 6 Конвенції. Так, зазначена стаття застосовується не тільки власне до кримінального судового провадження, але і по відношенню до дисциплінарних та адміністративних процедур (принцип автономності). Серед основних гарантій захисту прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 268 КУпАП, є право користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Згідно пп. 2.2 п. 2 рішення Конституційного Суду України від 25 травня 2015 року № 5-рп/2015 у наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.
З пояснень ОСОБА_1 та наданої на дослідження копії постанови про накладення адміністративного стягнення у відношенні ОСОБА_1 вбачається, що передбачені статтею 268 КУпАП права при складанні протоколу про адміністративне правопорушення останньому не роз'яснювались, як і не було ознайомлено зі змістом статті 63 Конституції України.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 указує на порушення статті 268 КУпАП при винесенні спірної постанови, що полягало у не роз'ясненні йому прав, не наданні йому можливості скористатися юридичною допомогою адвоката та у порушенні процедури розгляду у відношенні нього адміністративного матеріалу, і доказів протилежного суду відповідачем не надано.
Крім того, згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Стаття 202 КУпАП передбачає відповідальність за порушення прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в'їзду-виїзду, і тягне за собою накладення штрафу на громадян від семи до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За клопотанням позивача суд витребував з відділу прикордонної служби «Краснопілля» матеріали адміністративної справи щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 202 КУпАП /ас 16/.
Суд встановив, що вказаний вище орган запитувану інформацію на адресу суду не надав, а зі змісту оскаржуваної постанови не можливо встановити норму якого нормативного акту порушив ОСОБА_1, що передбачає відповідальність за статтею 202 КУпАП.
Позивач у судовому засіданні стверджував, що рухався у іншому напрямку, ніж зазначений в оскаржуваній постанові, та не перебував на момент затримання у прикордонній смузі, оскільки вздовж всієї дороги с. Високе - смт Краснопілля, якою він рухався, дорожні знаки «Прикордонна смуга» відсутні. Норми якого закону він порушив, працівники прикордонної служби його не інформували.
Заперечення позивача щодо вчинення адміністративного правопорушення дає підстави суду дійти висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, повинен був зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення та спростувати позицію позивача, однак з матеріалів позову вбачається, що в порушення вищезазначених законодавчих положень відповідачем не було з'ясовано всіх обставин справи про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 280 КУпАП.
Згідно частини другої статті 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Суд приймає до уваги, що в оскаржуваній постанові ці дані зазначені формально як «щире каяття, майновий стан», тобто начальником відділу прикордонної служби всупереч статті 245 КУпАП не було вжито заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.10.2010 року № 23-рп/2010 зазначив (п. 4), що Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
З урахуванням цього, при вирішенні даної справи суд виходить з принципу презумпції невинуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Держава має організувати свою правову систему таким чином, щоб їх правоохоронні органи могли дотримуватись зобов'язань щодо уникнення порушень прав і свобод людини, принципу верховенства права, ураховуючи практику Європейського суду з прав людини.
Враховуючи зазначені обставини, суддя вважає вину особи, що притягається до адміністративної відповідальності, в спосіб, що визначений законодавством, не доведеною. Доводи позивача матеріалами справи не спростовуються. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Згідно з вимогами статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи вищевикладене, а також вимоги статті 62 Конституції України, за якою усі сумніви щодо доведеності вини, тлумачаться на користь особи, суд приходить до висновку, що порушення процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої КУпАП, недотримання вимог щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування всіх обставин справи та належного документування обставин адміністративного правопорушення, є підставою для скасування постанови серії СхРУ № 375993 від 21.12.2017, винесеної начальником відділу прикордонної служби «Краснопілля» майором Васів Сергієм Володимировичем, згідно з якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 202 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170,00 грн, закривши справу про адміністративне правопорушення.
Судові витрати вирішити згідно зі статтею 139 КАС України.
Керуючись статтями 2, 6-7, 9, 12, 14, 20, 72-78, 90, 122, 132, 139, 241-246, 250-251, 255, 268-272, 286, 297, пунктом 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серія СхРУ № 375993 від 21 грудня 2017 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за статтею 202 КУпАП та застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170,00 грн, закривши справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Відділ прикордонної служби «Краснопілля» 704 /сімсот чотири/ гривні 80 копійок судових витрат, які зараховуються до Державного бюджету України ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106, код одержувача за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві, код банку отримувача 820019, рахунок одержувача 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106 (стягувачем є Державна судова адміністрація України, місце знаходження: вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795), у графі «призначення платежу» «Судовий збір, за позовом ОСОБА_1, Краснопільський районний суд Сумської області».
Копію судового рішення невідкладно видати учасникам справи, а в разі, якщо вони не були присутні під час його проголошення, - надіслати.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного адміністративного суду через Краснопільський районний суд Сумської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Суддя А. І. Косар