Номер провадження: 22-ц/785/1704/18
Номер справи місцевого суду: 522/5528/17
Головуючий у першій інстанції Бойчук А. Ю.
Доповідач Колесніков Г. Я.
23.01.2018 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Колеснікова Г.Я.,
суддів - Сєвєрової Є.С., Ващенко Л.Г.,
за участю секретаря - Ярахмедова Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Красні Зорі», третя особа: ПРаТ «Укрпрофоздоровниця» лікувально-оздоровчих закладів профспілок України, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 вересня 2017 року,
28 березня 2016 року позивачка ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Красні Зорі» (далі - ТОВ «Санаторій «Красні Зорі»), в якому зазначила, що 8 вересня 2015 року Приморський районний суд м. Одеси постановив заочне рішення про стягнення з відповідача на її користь заробітну плату за період з серпня 2013 року по день звільнення в розмірі 8117 грн. та на відшкодування моральної шкоди 1500 грн.
Посилаючись на те, що зазначене рішення суду відповідачем не виконувалось з 8 вересня 2015 року по 27 лютого 2017 року, позивачка просила суд стягнути з відповідача на її користь за час затримки розрахунку 9 597,48 гривень, виходячи із середнього заробітку та моральну шкоду в розмірі 2000 грн. (а.с.2-5).
Відповідач позов не визнав.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11 вересня .2017 року у позові відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, зазначивши, що факт невиконання відповідачем рішення суду підтверджений довідкою банку про надходження коштів на її рахунок саме 27 лютого 2017 року (а.с. 66-67, 11).
В судове засідання не з'явились позивачка та представник відповідача, які належним чином повідомлені про розгляд справи. (а.с.84-87).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_4 - представника позивачки за довіреністю (а.с.80), дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нової постанови з таких підстав.
Відмовляючи у позові суд першої інстанції зазначив, що позивачка належних доказів на підтвердження затримки виплати заробітної плати за період з 8 вересня 2015 року по 27 лютого 2017 року не надала, тому дійшов висновку про необґрунтованість вимог.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися, оскільки вони не ґрунтуються на законі.
ОСОБА_2, звернувшись до суду 28 березня 2016 року з позовом, просила суд стягнути кошти за період затримки виплати заробітної плати з 08 вересня 2015 року по 27 лютого 2017 року у розмірі 9597,48 грн. та моральну шкоду - 2000 гривень (а.с. 2-5), и саме ці вимоги повинен вирішити суд.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що Приморський районний суд м. Одеси 08 вересня 2015 року постановив заочне рішення про стягнення заробітної плати з відповідача на користь позивачки за період з серпня 2013 року по день звільнення у розмірі 8117 гривень та моральної шкоди у розмірі 1500 гривень (а.с. 6-8).
Рішення суду набрало чинності 29 вересня 2015 року (а.с. 8) і виконано 27 лютого 2017 року.
Зазначені суми заробітної плати та моральної шкоди позивачка отримала у період розгляду господарським судом Одеської області справи № 916/1993/16 за позовом приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» до дочірнього підприємства «Санаторій «Красні Зорі» закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (яке перетворено в ТОВ «Санаторій «Красні Зорі» - а.с. 54-54 зворот), за участю третьої особи, яка не заявляла самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_2, про виключення майна з акту опису та звільнення з під арешту, по якій 15 березня 2017 року провадження припинено (а.с. 21-24).
Суд першої інстанції правильно в своєму рішенні вказав, що стаття 236 КЗпП України передбачає ступень відповідальності підприємства, установи, організації за затримку виконання рішення суду, тому з боржника стягується середній заробіток або різниця заробітку за весь час затримки, однак прийшов до помилкового висновку про відмову у позові.
Оскільки рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 вересня 2015 року набрало чинності 29 вересня 2015 року та виконано відповідачем лише 27 лютого 2017 року, то за період затримки виконання рішення суду від 08 вересня 2015 року підлягає стягненню 9 176,94 (539,82х17 місяців) грн., виходячи з середнього заробітку позивачки - 539,82 грн., визначеного Пенсійним фондом України (а.с. 11).
Інші дані щодо розміру середнього заробітку позивачки у справі не містяться.
В запереченнях відповідача проти позову також відсутнє посилання щодо неправильного визначення позивачкою середнього заробітку (а.с. 50-52).
Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи в запереченнях про те, що позивачка, будучі стороною виконавчого провадження у справі за її позовом, в якій постановлено заочне рішення від 08 вересня 2015 року, не звернулась до Приморського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції з вимогою про списання коштів на її користь з заарештованих банківських рахунків підприємства - боржника, оскільки в даному випадку відповідач у порушення вимог закону переклав на позивачку тягар відповідальності за несвоєчасне виконання ним рішення суду про стягнення заробітної плати.
Що стосується твердження в запереченнях, що позивачка мала намір затягнути виконання рішення суду на її користь з метою отримання неправомірної додаткової вигоди, то таке твердження не є правовим і знаходиться за межами предмету доказування.
За правилами ст. 2371 КЗпП України підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки моральна шкодау розмірі 1000 грн., виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості.
Колегія суддів звертає увагу на те що, пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано виконання остаточних, обов'язкових судових рішень. Право на виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною «права на суд». В іншому випадку, положення ст. 6 пункту 1 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (див. справи: «Узуніс проти Греції» п. 21; «Горнсбі проти Греції» п. 40; «Бурдов проти Росії» п.п. 34,37).
Відповідно до ст.141 ЦПК України, з ТОВ «Санаторій «Красні Зорі» на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 640 грн. за розгляд справи у суді першої інстанції та у сумі 704 грн. за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 374,375,382-384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 вересня 2017 року задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 вересня 2017 року скасувати.
Позов ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Красні Зорі», третя особа: ПРаТ «Укрпрофоздоровниця» лікувально-оздоровчих закладів профспілок України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, заподіяної невиконанням судового рішення, та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Красні Зорі» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку, заподіяного невиконанням заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 вересня 2015 року за період з 29 вересня 2015 року до 27 лютого 2017 року у розмірі 9 176 (дев'ять тисяч сто сімдесят шість) гривень 94 копійки.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Красні Зорі» на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 1000 (одна тисяча) гривень.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Красні Зорі» на користь держави судовий збір у сумі 640 (шістсот сорок) грн. за розгляд справи у суді першої інстанції та у сумі 704 (сімсот чотири) грн. за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови складено 30 січня 2018 року.
Головуючий /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом згідно,
Суддя апеляційного суду
Одеської області Г.Я. Колесніков