"24" січня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/2509/17
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань ОСОБА_1
За участю представників сторін:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю №1618 від 31.10.2017р.;
Від третьої особи: ОСОБА_3 за довіреністю №103-13/174 від 28.12.2017р.;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного акціонерного товариства „Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” до публічного акціонерного товариства „Українська залізниця” в особі регіональної філії „Одеська залізниця” за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: державного підприємства „Морський торговельний порт „Южний”, про стягнення 4 949,10 грн., -
Приватне акціонерне товариство „Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” (далі по тексту - ПрАТ „Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат”) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до публічного акціонерного товариства „Українська залізниця” в особі регіональної філії „Одеська залізниця” (далі по тексту - ПАТ „Українська залізниця”) про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 4 949,10 грн. Позовні вимоги ПрАТ „Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов'язань, прийнятих на себе за договором перевезення вантажу в частині несвоєчасної доставки вантажу.
Ухвалою від 11.12.2017р. господарським судом, у порядку ст. 27 ГПК України, було залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача державне підприємство „Морський торговельний порт „Южний”.
Відповідач повністю заперечує проти позову, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість.
Державним підприємством „Морський торговельний порт „Южний” (далі по тексту - ДП „Морський торговельний порт „Южний”) у письмових поясненнях позовні вимоги ПрАТ „Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” були підтримані у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.
На підставі накладних №47674015 від 11.05.2017р., №40992968 від 13.05.2017р., №47782743 від 14.05.2017р., №47791140 від 14.05.2017р., №45089281 від 23.05.2017р., №45103702 від 24.05.2017р., №46747747 від 03.07.2017р., №46755005 від 03.07.2017р. ПрАТ „Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” було відправлено зі станції Інгулець на станцію Берегова Одеської залізниці на адресу ДП „Морський торговельний порт „Южний” вантаж - концентрат залізорудний.
Відповідно до ч. ч. 1,3 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Згідно з п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. N 457 „Про затвердження Статуту залізниць України” (з наступними змінами і доповненнями; далі - Статут залізниць України) накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
У поданій до господарського суду позовній заяві ПрАТ „Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” стверджувало, що частина вантажу, а саме: вагони №56743834, 60925856, 61298733, 53500658, відправлені за накладною №47674015 від 11.05.2017р.; вагон №61539508, відправлений за накладною №47782743 від 14.05.2017р.; вагон №61517702, відправлений за накладною №45089281 від 23.05.2017р.; вагон №61524716, відправлений за накладною №46747747 від 03.07.2017р. прибули на станцію призначення із порушення строків перевезення, встановлених приписами чинного законодавства, з вини залізниці, оскільки перераховані вагони були відчеплені від основної частини вагонів та відправлені до місця призначення за окремими досильними накладними.
Викладене, з урахуванням передання ДП „Морський торговельний порт „Южний” ПрАТ „Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” права на пред'явлення претензій та позову до ПАТ „Українська залізниця”, що підтверджується відповідними переуступними написами на накладних, стало підставою для звернення ПрАТ „Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” до господарського суду із даними позовними вимогами.
Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 919 ЦК України перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Згідно зі ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до п. 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. В разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених Правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.
Пунктом 41 Статуту залізниць України визначено, що залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно з п. п. 1.1, 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644, (далі - Правила) у разі перевезення вантажною швидкістю маршрутними відправками термін перевезення на кожні повні та неповні 320 км складає 1 добу. Термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Відповідно до п. п. 2.1, 2.4 Правил, обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. Терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Варто зазначити, що приписами п. 2.9 Правил визначено, що про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.
Згідно з п. п. 2.10, 8 Правил вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Відповідно до п. 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб. Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув. Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.
При вирішенні даного спору господарський суд вважає за необхідне врахувати інформаційний лист Вищого господарського суду України „Про обчислення термінів доставки залізницею вантажів та визначення розміру штрафу за порушення цих термінів” від 04.04.2012р. N 01-06/420/2012, у відповідності до якого розміри штрафу за несвоєчасну доставку вантажів, які залізниця сплачує одержувачу вантажу, встановлені статтею 116 Статуту у відсотках від провізної плати залежно від кількості прострочених діб. Таким чином, встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш як на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченого статтею 116 Статуту штрафу відсутні.
Як вбачається з матеріалів справи, з простроченням встановленого строку доставки, а саме 17.05.2017р., вантажоодержувачу було передано вантаж, який прибув у наступних вагонах: 56743834, 60925856, 61298733, 53500658, відправлених за накладною №47674015 від 11.05.2017р., 20.05.2017р. був виданий вагон №61539508, відправлений за накладною №47782743 від 14.05.2017р.; 31.05.2017р. був виданий вагон №61517702, відправлений за накладною №45089281 від 23.05.2017р.; 09.07.2017р. був виданий вагон №61524716, відправлений за накладною №46747747 від 03.07.2017р.
Господарський суд зауважує, що з огляду на приписи п. п. 1.1, 2.4 Правил, нормативний термін доставки вантажу за вище перерахованими накладними повинен складати 3 доби (2 доби (відстань перевезення 491 км.) + 1 доба на операції, пов'язані з оформленням вантажу), у зв'язку з чим, суд доходить висновку про порушення ПАТ „Українська залізниця” зобов'язань за договорами перевезення вантажу в частині своєчасної доставки вантажу.
Положеннями ч. 1-2 ст. 313 Господарського кодексу України визначено, що перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі. Перевізник звільняється від відповідальності за прострочення в доставці вантажу, якщо прострочення сталося не з його вини.
Згідно зі ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Приписами ст. 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Господарський суд зазначає, що ПАТ „Українська залізниця” не було виконано вимог ухвали суду від 11.12.2017р. в частині надання доказів на підтвердження повідомлення вантажоодержувача за накладними, на підставі яких позивачем було розраховано заявлений до стягнення штраф за несвоєчасну доставку вантажу, про прибуття вантажу на станцію призначення, у зв'язку з чим, суд доходить висновку про своєчасне вивезення ДП „Морський торговельний порт „Южний” вантажу, а, отже, про відсутність підстав для звільнення відповідача від сплати штрафу за несвоєчасну доставку вантажу відповідно до абзацу другого п. 116 Статуту залізниць України.
Підсумовуючи вище викладене, враховуючи відсутність будь-яких достеменних доказів на підтвердження відсутності вини ПАТ „Українська залізниця” у несвоєчасній доставці вантажу, а також відсутність у накладних №47674015, №47782743, №45089281, №46747747 відмітки про наявність у залізниці права на збільшення терміну доставки, як того вимагає п. 2.9 Правил, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для покладення на ПАТ „Українська залізниця” відповідальності у вигляді стягнення штрафу, заявленого ПрАТ „Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” до стягнення.
Перевіривши розрахунок заявленого ПрАТ „Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” до стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 4 949,10 грн., розрахованого позивачем з урахуванням провізної плати вантажу (5 499,00 грн.) по кожному із вагонів, який прибув із запізненням, господарський суд зауважує, що позивачем помилково було застосовану вказаний тариф при розрахунку штрафу за накладними №47782743, №45089281, №46747747, оскільки провізна плата за такими накладними є більшою.
Приймаючи до уваги відсутність у господарського суду права виходити за межі позовних вимог при ухваленні рішення, суд доходить висновку про необхідність задоволення заявлених ПрАТ „Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” позовних вимог до ПАТ „Українська залізниця” шляхом присудження до стягнення на користь позивача штрафу у розмірі 4 949,10 грн.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи вищевикладене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених позовних вимог шляхом присудження до стягнення із публічного акціонерного товариства „Українська залізниця” в особі регіональної філії „Одеська залізниця” на користь приватного акціонерного товариства „Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” штраф за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 4 949,10 грн. відповідно до ст. ст. 11, 509, 525, 526, 610, 612, 614, 629, 919, 920 Цивільного кодексу України, ст. ст. 179, 193, 313 Господарського кодексу України, п. п. 1.1, 1.2, 1.7, 2.1, 2.4, 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644, п. п. 23, 41, 119 Статуту залізниць України.
Судові витрати зі сплати судового збору розподіляються судом відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 236-240 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з публічного акціонерного товариства „Українська залізниця” /03680, м. Київ, вул. Тверська, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815/ в особі регіональної філії „Одеська залізниця” /65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19, ідентифікаційний код 40081200/ на користь приватного акціонерного товариства „Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” /50102, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, буд. 47, ідентифікаційний код 00190905/ штраф за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 4 949,10 грн. /чотири тисячі дев'ятсот сорок дев'ять грн. 10 коп./, судовий збір у розмірі 1 600,00 грн. /одна тисяча шістсот грн. 00 коп./.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 30 січня 2018 р.
Суддя С.П. Желєзна