ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ
25 січня 2018 року Справа № 913/949/17
Провадження № 24/913/949/17
Господарський суд Луганської області у складі судді Рябцевої О.В., за участю секретаря судового засідання Сокрути Н.М., розглянувши матеріали справи за позовом
Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Соснове", с. Смолянинове Новоайдарського району Луганської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімекспорт", м. Сєвєродонецьк Луганської області
про стягнення 428 457 грн. 69 коп.
в присутності представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1 - адвокат, свідоцтво від 13.04.2016 № 1984, договір про надання правової допомоги від 17.11.2017 № б/н;
від відповідача - представник не прибув.
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Соснове" 04.12.2017 звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімекспорт" про стягнення попередньої оплати за договором поставки від 04.11.2016 № КАС-22/16 АМ в розмірі 342 000 грн. 00 коп., неустойки за порушення термінів поставки товару в сумі 47 880 грн. 00 коп., 3% річних за користування чужими грошовими коштами в сумі 6 999 грн. 00 коп., інфляційні втрати в сумі 31 578 грн. 69 коп., всього 428 457 грн. 69 коп. Крім того, також заявлено про стягнення витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 16 500 грн. 00 коп.
На обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що на виконання умов договору поставки від 04.11.2016 № КАС-22/16 АМ перерахував відповідачу в якості попередньої оплати 342 000 грн. 00 коп. Відповідач в свою чергу зобов'язання щодо поставки товару не виконав. Листом від 20.04.2017 № 38 позивач вимагав повернення суми попередньої оплати в розмірі 342 000 грн. 00 коп. Відповідач відповіді на цей лист не надав, грошові кошти не повернув. За прострочення терміну поставки товару відповідно до п. 7.3 договору нараховано неустойку в сумі 47 880 грн. 00 коп., а відповідно до ст.ст. 536, 625, 693 ЦК України нараховано 3% річних за користування чужими грошовими коштами в сумі 6 999 грн. 00 коп. за період з 16.03.2017 по 20.11.2017 та інфляційні втрати в сумі 31 578 грн. 69 коп. за період з березня по жовтень 2017 року включно.
Ухвалою суду від 08.12.2017 порушено провадження у справі № 913/949/17, розгляд справи призначений на 11.01.2018.
У зв'язку з набранням 15.12.2017 чинності Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким викладено Господарський процесуальний кодекс України в новій редакції, та відповідно до п. 9 розділу XI Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України судове засідання, призначене на 11.01.2018, розпочато зі стадії підготовчого провадження.
Відповідач відзив на позовну заяву і витребувані судом документи не надав, у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений завчасно 15.12.2017, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, про поважність причин нез'явлення у судове засідання не поінформував.
Ухвалою від 11.01.2018 закрито підготовче провадження у справі № 913/949/17 та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.01.2018, а також роз'яснено відповідачу право на подачу до суду заяв чи клопотань, пов'язаних з розглядом справи, відповідно до ч. 1 ст. 207 ГПК України.
24.01.2018 через канцелярію суду подано клопотання, яке підписано бухгалтером відповідача ОСОБА_2, про відкладення розгляду справи на іншу дату, тобто після закінчення відпустки директора товариства. На обґрунтування клопотання бухгалтер товариства вказує, що ухвалу суду від 11.01.2018 отримано особисто нею 18.01.2017. Керівник та засновник товариства ОСОБА_3 знаходиться у черговій відпустці з 16.01.2018 по 09.02.2018. Бухгалтер згідно установчих документів не має права та не уповноважена представляти інтереси товариства в судах, однак має право підпису бухгалтерських документів та вихідної кореспонденції. У зв'язку з викладеним просить відкласти розгляд справи на один місяць для можливості прийняти участь у судовому процесі уповноваженої особи та подання письмових заперечень проти позову чи письмових пояснень стосовно суті спору.
Також, 24.01.2018 представником відповідача ОСОБА_4 (адвокат) особисто через канцелярію суду подано клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки директор товариства знаходиться у відпустці та у нього немає можливості ознайомитись з матеріалами справи, а також отримати будь-які усні чи письмові пояснення стосовно виконання умов договору від 04.11.2016 № КАС-22/16АМ.
Подані клопотання залишаються судом без задоволення з огляду на наступне.
Згідно інформації, яка міститься на офіційному сайті Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, позовна заява з доданими до неї документами (поштове відправлення 9340209040695) отримана відповідачем 12.12.2017, ще до першого судового засідання. Крім того, ухвала суду від 08.12.2017 про порушення провадження у справі отримана відповідачем 15.12.2017, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, тому відповідач з 12.12.2017 був обізнаний з пред'явленими до нього позовними вимогами і мав можливість відповідно до ст. 33 ГПК України, в редакції до 15.12.2017 (ст. 74 ГПК України, в редакції з 15.12.2017), підготувати відповідні документи. Більш того, на період відпустки керівника підписання договорів та інших документів поточної діяльності покладено на комерційного директора ТОВ "Укрхімекспорт" ОСОБА_5 за наказом від 16.01.2018 № 65-К.
Посилання представника відповідача ОСОБА_4 на неможливість ознайомлення з матеріалами справи є необґрунтованими, оскільки клопотання про відкладення розгляду справи було подано особисто представником до канцелярії суду. Заява про ознайомлення з матеріалами справи ним не суду не подавалась, тобто правом на ознайомлення з матеріалами справи, наданим ст. 42 ГПК України, представник відповідача не скористався. Також, доданий до клопотання договір про надання послуг адвоката від 03.01.2018, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрхімекспорт" в особі директора ОСОБА_3 та адвокатом ОСОБА_4 заздалегідь до відбуття директора у відпустку, тому у представника було достатньо часу для отримання від директора товариства будь-яких пояснень та документів, які стосуються предмету спора, та підготовку відзиву на позовну заяву. Необхідну інформацію щодо обставин спору адвокату могли надати відповідальні працівники товариства.
Відповідно до ч. 9 ст. 81 ГПК у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заявлених вимог з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 04.11.2016 між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірмою "Соснове" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрхімекспорт" укладено договір поставки № КАС-22/16 АМ.
Відповідно до п. 1.1 договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрхімекспорт" - відповідач у справі, постачальник за договором, зобов'язався поставити, а Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Соснове" - позивач у справі, покупець за договором, зобов'язалось прийняти і оплатити добрива рідкі азотні відповідно до умов договору, додатків та специфікацій до нього, підписаних в рамках цього договору, які є невід'ємною частиною даного договору.
Повна вартість договору визначається на підставі цін, погоджених сторонами в додатках та специфікаціях до цього договору та складається із суми вартості товару згідно всіх видаткових накладних на передачу товару, підписаних в рамках цього договору (п. 1.2 договору).
Конкретний асортимент, кількість, ціна та умови поставки кожної партії товару наведені в Специфікаціях до даного договору. Специфікація є невід'ємною частиною даного договору (п. 3.1 договору).
Згідно п. 4.1 договору поставка товару здійснюється залізничним і автомобільним транспортом, якщо інше не обумовлено в специфікації.
Оплата за товар здійснюється у гривні шляхом перерахування попередньої оплати від 100% вартості товару на поточний рахунок постачальника на підставі виставленого рахунку та відповідно до умов зазначених в специфікаціях до цього договору (п. 4.2 договору).
У випадку порушення постачальником термінів поставки відповідно до умов даного договору він оплачує покупцю неустойку у розмірі облікової ставки НБУ від вартості невиконання зобов'язань (п. 7.3 договору).
Специфікацією № 1 сторони погодили поставку товару у кількості 60 тон за ціною тони з ПДВ - 5 700 грн. 00 коп., загальна сума з ПДВ - 342 000 грн. 00 коп., вид транспорту - автомобільний транспорт, умови поставки - СРТ смт. Смолянинове, умови оплати - попередня оплата, строк доставки до 15.03.2017.
Відповідач на виконання зобов'язань за договором виставив позивачу рахунок від 04.11.2016 № 202 на оплату товару в розмірі 342 000 грн. 00 коп.
Позивач в свою чергу платіжним дорученням від 04.11.2016 № 493 перерахував попередню оплату в сумі 342 000 грн. 00 коп.
За умовами Специфікації № 1 товар повинен бути поставлений до 15.03.2017.
Відповідач у встановлений строк поставку товару не здійснив.
Позивач звернувся до відповідача з листом від 22.03.2017 № 36 про поставку товару, на який відповідачем надано відповідь від 03.04.2017 № 53 про зупинку агрегатів виробництва аміачної селітри на заводах контрагентів.
Вподальшому позивач звернувся до відповідача з листом від 20.04.2017 № 38 про повернення суми попередньої оплати та сплату неустойки, на яку відповідач відповіді не надав, грошові кошти не повернув.
Позивач 04.05.2017 надіслав відповідачу претензію від 04.05.2017 № 05-05/17 з вимогою про повернення суми попередньої оплати в розмірі 342 000 грн. 00 коп., у зв'язку з порушенням зобов'язань щодо строків поставки товару.
За весь час листування з боку відповідача не вчинено жодних дій щодо поставки товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до умов п. 7.3 договору позивачем нарахована неустойка в сумі 47 880 грн. 00 коп. за порушення термінів поставки.
Позивачем також відповідно до ст. 536 ЦК України нараховано проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі, передбаченому ст. 625 ЦК України, за період з 16.03.2017 по 20.11.2017 в сумі 6 999 грн. 00 коп. та інфляційній втрати в сумі 31 566 грн. 60 коп. за період з березня по жовтень 2017 року включно.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 ГК України.
У відповідності з п. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Договір від 04.11.2016 № КАС-22/16 АМ, що укладений сторонами у даній справі, за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічні положення передбачені ч. 1 ст. 265 ГК України.
Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Загальні положення про купівлю-продаж визначені главою 54 ЦК України.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктом п. 2 ст. 693 ЦК України врегульовано, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач документально обґрунтував перерахування попередньої оплати, а також направлення вимог про повернення суми попередньої оплати, у зв'язку з чим сума попередньої оплати в розмірі 342 000 грн. 00 коп. підлягає стягненню з відповідача.
Згідно п. 3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Штрафними санкціями відповідно до ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Позивачем відповідно до п. 7.3 договору нараховано штраф в сумі 47 880 грн. 00 коп., розмір якого відповідає умовам договору, є обґрунтованим і підлягає задоволенню в заявленій сумі.
Що стосується нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами на підставі ст.ст. 536, 625, 693 ЦК України, а також інфляційних витрат, то вони задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже вказаною статтею передбачена можливість стягнення 3% річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов'язання.
Натомість, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за поставлений товар.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 18.10.2017 у справі № 910/8318/16.
За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні ст. 625 ЦК України.
За такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену ч. 3 ст. 693 ЦК України, якою встановлено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.
За правилами ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Умовами укладеного договору між позивачем і відповідачем розмір і порядок нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами не передбачено.
Всього підлягає стягненню 389 880 грн. 00 коп., у тому числі: сума попередньої оплати в розмірі 342 000 грн. 00 коп., штраф в сумі 47 880 грн. 00 коп.
Відповідач не спростував наведені позивачем доводи, не надав доказів поставки товару за договором або повернення суми передплати.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за подання позову покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в сумі 5 848 грн. 20 коп. Решта судового збору покладається на позивача.
Згідно п. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Тому заявлені позивачем витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 16 500 грн. 00 коп., що підтверджуються договором від 17.11.2017 про надання правової допомоги та платіжним дорученням від 01.12.2017 № 425 покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 15 014 грн. 36 коп. Решта витрат покладається на позивача.
У судовому засіданні відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 126, 129, 233, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1.Позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Соснове" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімекспорт" про стягнення 428 457 грн. 69 коп. задоволити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімекспорт", Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, 6, корпус 99, кімната 309, ідентифікаційний код 32574004 на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Соснове", Луганська область, Новоайдарський район, село Смолянинове, вул. Садова, 15, ідентифікаційний код 30846714 суму попередньої плати в розмірі 342 000 грн. 00 коп., штраф в сумі 47 880 грн. 00 коп., судовий збір в сумі 5 848 грн. 20 коп., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 014 грн. 36 коп., видати наказ позивачу після набрання судовим рішенням законної сили.
3.У задоволенні решти позовних вимог про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 6 999 грн. 00 коп. та інфляційних втрат в сумі 31 578 грн. 69 коп. відмовити.
4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5.Повне рішення складено і підписано - 30.01.2018.
Суддя О.В.Рябцева