29.01.2018 р. Справа № 914/156/13
Суддя Господарського суду Львівської області Крупник Р.В., розглянувши матеріали справи
за скаргою:
Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго», м. Львів
про:
зобов'язання начальника Галицького ВДВС ЛМУЮ здійснити перевірку рішень та дій державного виконавця щодо виконання наказу господарського суду Львівської області від 01.09.2014р. №914/156/13, зобов'язання вжити заходів щодо отримання дублікату наказу у разі його втрати, зобов'язання провести виконавчі дії щодо стягнення заборгованості за наказом господарського суду Львівської області від 01.09.2014р. №914/156/13
у справі:
№ 914/156/13
за позовом:
Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго», м. Львів
до відповідача:
Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, м. Львів
за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог
на предмет спору на стороні відповідача:
Львівське комунальне підприємство «Бондарівка», м. Львів
Приватне акціонерне товариство «Будівельне управління-62»,
м. Новий Розділ, Львівська обл.
за участі:
Львівської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України, м. Львів
про:
стягнення заборгованості в розмірі 290271,00 грн.
Рішенням господарського суду Львівської області від 15.08.2014р. у справі №914/156/13 позов задоволено повністю, стягнуто з Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони на користь Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» 290271,00 грн. недоврахованої електричної енергії та 5805,42 грн. судового збору.
На примусове виконання вказаного рішення судом 01.09.2014р. видано відповідний наказ.
26.01.2018р. на адресу господарського суду Львівської області від ПрАТ «Львівобленерго» надійшла скарга на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб органу державної виконавчої служби, відповідно до якої скаржник просить суд:
- зобов'язати начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець (виконавці) Галицького ВДВС, здійснити перевірку рішень та дій державного виконавця (виконавців) щодо виконання наказу господарського суду Львівської області від 01.09.2014р. у справі №914/156/13 в межах повноважень, наданих чинним законодавством, про що письмово повідомити суд та стягувача;
- у випадку втрати наказу №914/156/13 від 01.09.2014р., зобов'язати державного виконавця провести дії, необхідні для отримання дубліката втраченого виконавчого документа;
- зобов'язати державного виконавця Галицького ВДВС провести виконавчі дії щодо стягнення заборгованості за наказом (дублікатом) господарського суду Львівської області від 01.09.2014р. у справі №914/156/13 в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Скарга обґрунтована тим, що у серпні 2015р. позивач звернувся до Галицького ВДВС ЛМУЮ з заявою про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду Львівської області від 01.09.2014р. у справі №914/156/13. У зв'язку з відсутністю впродовж тривалого часу інформації про стан виконавчого провадження, скаржник звертався до Галицького ВДВС ЛМУЮ з клопотаннями про надання інформації про хід виконавчого провадження, скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця на ім'я Галицького ВДВС ЛМУЮ у Львівській області. Оскільки відповіді на клопотання та скаргу скаржник так і не одержав, він звернувся з даною скаргою до суду.
Вирішуючи питання про прийняття скарги до розгляду, судом встановлено наявність підстав для залишення її без розгляду, зважаючи на наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції чинній на момент звернення скаржника до органу ДВС (надалі - Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Так, п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 19 Закону передбачалося, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення. У заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.
Матеріалами справи підтверджено, що 20.08.2015р. Галицьким ВДВС ЛМУЮ було одержано заяву ПАТ «Львівобленерго» про примусове виконання рішення №502-2850/2 від 17.08.2015р., відповідно до якої стягував просив, зокрема, відкрити виконавче провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду Львівської області від 01.09.2014р. №914/156/13 та одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження накласти арешт на майно та кошти боржника.
Згідно ч. 1, 2, 5 ст. 25 Закону, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.
У скарзі скаржник зазначає, постанова про відкриття виконавчого провадження на адресу стягувача не надходила.
Приписами ч. 2 ст. 39 Закону було визначено, що державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.
Всупереч наведеному, стягувач у відповідності до ч. 1 ст. 121-2 ГПК України (в редакції від 01.09.2015р.) незважаючи на ненадходження на його адресу постанови про відкриття виконавчого провадження (чи ін. документу: постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження чи постанови про повернення виконавчого документу стягувачу) протягом 10 днів з дня, коли йому стало про відомо про порушення його прав (зокрема, після закінчення строку для винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та закінчення шестимісячного строку для примусового виконання рішення) не звернувся до суду з відповідною скаргою.
Крім цього, ч. 8 ст. 82 Закону передбачалося, що скарга, подана у виконавчому провадженні начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, розглядається у десятиденний строк з дня її надходження. За результатами розгляду скарги начальник відділу виносить постанову про її задоволення чи відмову, яка в десятиденний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду. Скарга, подана без додержання вимог, викладених у частині шостій цієї статті, розглядається начальником відділу в порядку, встановленому Законом України «Про звернення громадян».
Натомість, неодержавши постанови про задоволення чи відмову у задоволенні скарги (від 19.06.2017р. №119-2260/2), стягувач не звернувся у встановлений законом строк та порядку до суду з відповідною скаргою.
Положеннями ч. 1 ст. 12 Закону передбачалося, що сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
Суд зазначає, що сторони виконавчого провадження в розумні інтервали часу повинні вживати заходів щоб дізнатися про стан відомого їм виконавчого провадження. У свою чергу, стягувач не виявив належної зацікавленості щодо стану виконавчого провадження по примусовому виконанню пред'явленого ним виконавчого документу, оскільки незважаючи на неодержання жодних процесуальних документів щодо виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду Львівської області від 01.09.2014р. №914/156/13 (які б з урахуванням поданої заяви та встановлених Законом строків мали б бути винесені), неодержання відповідей на подані клопотання, ні після звернення до органу ДВС зі скаргою (та невинесенням останнім відповідної постанови за результатами розгляду скарги), стягувач не звертався до органу ДВС з клопотанням про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження (докази такого звернення відсутні в матеріалах справи).
Щодо невжиття зацікавленою особою заходів з метою одержання інформації про судове провадження, правову позицію висловив Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Каракуця проти України», заява №18986/06 від 16.03.2017р.
Суд зазначає, що лише із поданням даної скарги, стягувачем оскаржуються дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб органу державної виконавчої служби, котрі повинні були бути оскаржені в 2016 році (вимога про зобов'язання державного виконавця Галицького ВДВС провести виконавчі дії щодо стягнення заборгованості за наказом (дублікатом) господарського суду Львівської області від 01.09.2014р. у справі №914/156/13 в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження») та в липні 2017р. (вимога про зобов'язання начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець (виконавці) Галицького ВДВС, здійснити перевірку рішень та дій державного виконавця (виконавців) щодо виконання наказу господарського суду Львівської області від 01.09.2014р. у справі №914/156/13 в межах повноважень, наданих чинним законодавством).
Відповідно до ст. 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно п. «а» ч. 1 ст. 341 ГПК України, скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.
Статтею 118 ГПК України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи те, що скарга ПрАТ «Львівобленерго» подана після закінчення 10-денного строку на її подання та без клопотання про поновлення строку на її подання, суд прийшов до висновку, що скаргу слід залишити без розгляду.
Відповідно до ч. 4 ст. 226 ГПК України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Разом з тим, суд звертає увагу скаржника на п. 9.7. постанови Пленуму ВГС України №9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», яким передбачено, що у вирішенні питання про відновлення пропущеного строку подання скарги на бездіяльність органу Державної виконавчої служби у вигляді невжиття заходів з примусового виконання судового рішення, поданої більш як через десять днів після закінчення визначеного законом строку здійснення виконавчого провадження, господарський суд має, як правило, виходити з неможливості такого відновлення. Наведене ґрунтується на тому, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження та не отримав у визначений законом строк задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він з матеріалами виконавчого провадження.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 118, 226, 234, 339-341 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Скаргу ПрАТ «Львівобленерго» про зобов'язання начальника Галицького ВДВС ЛМУЮ здійснити перевірку рішень та дій державного виконавця щодо виконання наказу господарського суду Львівської області від 01.09.2014р. №914/156/13, зобов'язання вжити заходів щодо отримання дублікату наказу у разі його втрати, зобов'язання провести виконавчі дії щодо стягнення заборгованості за наказом господарського суду Львівської області від 01.09.2014р. №914/156/13 - залишити без розгляду.
2. Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.
Суддя Крупник Р.В.