ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
25.01.2018Справа № 910/20279/17
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., при секретарі судового засідання Чаплигіній А.А., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО УКРАЇНА"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"
про стягнення 16 062, 60 грн.
Представники:
від позивача: Гаркуша Г.В.;
від відповідача: Пешков О.О.
Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "ІНГО УКРАЇНА" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (далі-відповідач) про стягнення 16 062, 60 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем потерпілій особі страхового відшкодування згідно договору страхування № 250597374.14 від 23.09.2014, внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2017 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 07.12.2017 за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
04.12.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист, яким МТСБУ повідомило суд, про відсутність в ЦБД на дату ДТП - 17.11.2014, договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів укладеного по відношенню до транспортного засобу державний номер НОМЕР_1.
06.12.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю направити у дане судове засідання уповноваженого представника та клопотання про витребування доказів, у якому відповідач просить суд витребувати у Моторного (транспортного) страхового бюро України інформацію стосовно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого було застраховано цивільно-правову відповідальність власників транспортних засобів №АС/8359919, вказавши назву та адресу страхової компанії, яка видала поліс, ліміт відповідальності, франшизу, термін дії полісу, тип договору, марку та модель транспортного засобу, державний номер та VIN-код автомобіля, прізвище, ім'я та по-батькові/найменування страхувальника.
Розглянувши подане відповідачем клопотання, суд відмовив у його задоволенні, оскільки ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2017 дану інформацію було витребувано у Моторного (транспортного) страхового бюро України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 розгляд справи відкладено та призначено судове засідання на 21.12.2017, зокрема повторно витребувано у Моторного (транспортного) страхового бюро України в строк до 18.12.2017 інформацію стосовно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого було застраховано цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу "Toyota", державний номер НОМЕР_1, який діяв станом на 17.11.2014 вказавши його серію та номер, назву та адресу страхової компанії, яка видала поліс, ліміт відповідальності, франшизу, термін дії полісу, тип договору, прізвище, ім'я та по-батькові /найменування страхувальника.
18.12.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема зазначає, що при розрахуванні вартості матеріального збитку позивачем не враховано коефіцієнт фізичного зносу.
15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017р. N2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.
Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017р. N2147VІІІ, чинної з 15.12.2017, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно приписів ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зважаючи на те, що у справі №910/20279/17 ціна спору не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а справа не є складною з огляду на наявні в ній матеріали суд дійшов до висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2017 суд ухвалив здійснювати розгляд справи №910/20279/17 у порядку спрощеного позовного провадження та перейшов до розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження.
У судовому засіданні 21.12.2017 представник позивача надав відповідь на відзив відповідача, в якій зазначив, що відповідачем не надано доказів визнання полісу неукладеним, недійсним договору страхування, відповідальність за завдану водієм ОСОБА_3 шкоду несе страховик в межах страхового ліміту.
Представник відповідача надав заяву про залучення третьої особи, в якій просив суд залучити до участі у розгляді справи, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_3.
Розглянувши подану відповідачем заяву, суд відмовив у задоволенні даної заяви, оскільки відповідач не зазначив, яким саме чином рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки ОСОБА_3.
Також, у судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про витребування доказів, в якому просить суд витребувати у Моторного (транспортного) страхового бюро України інформацію стосовно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/8359919, інформацію стосовного транспортного засобу "Toyota", державний номер НОМЕР_1 та інформацію стосовного транспортного засобу "Toyota", за VIN-кодом НОМЕР_3.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2017 клопотання Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" про витребування доказів задоволено, зобов'язано Моторне (транспортне) страхове бюро України у строк до 22.01.2018 надати суду інформацію стосовно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/8359919, інформацію стосовного транспортного засобу "Toyota", державний номер НОМЕР_1 та інформацію стосовного транспортного "Toyota", за VIN-кодом НОМЕР_3, розгляд справи відкладено та призначено судове засідання на 25.01.2018.
27.12.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист від 20.12.2017 № 4.2-10/33253, яким МТСБУ повідомило суд, що за результатами пошуку в ЦБД МТСБУ діючого договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного по відношенню до транспортного засобу з номерним знаком НОМЕР_1 на 17.11.2014 - інформація відсутня.
Також, 16.01.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист № 7/2-28/837 від 11.01.2018, в додатку до якого надана інформація щодо договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/8359919, а також повідомлено, що в ЦБД відсутні відомості про договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів укладеного по відношенню до транспортного засобу з номерним знаком НОМЕР_1, а також по відношенню до транспортного засобу "Toyota", з VIN-кодом НОМЕР_3.
У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 25.01.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
23.09.2014 між Приватним акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "ІНГО УКРАЇНА" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша лізингова компанія» укладено договір страхування № 250597374.14, відповідно до якого було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом, а саме автомобіль «Skoda Octavia A7 1.4 TS1 M/T», державний номер НОМЕР_2.
Вигодонабувачем за договором є: Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша лізингова компанія».
Строк дії договору з 27.09.2014 по 26.09.2015.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.
У відповідності зі ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України, предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).
Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про страхування» визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Як встановлено судом, 17.11.2014 в м. Дніпропетровську по вул. Академіка Корольова в районі будинку № 1 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Skoda Octavia A7 1.4 TS1 M/T», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля "Toyota", державний номер НОМЕР_1, під управлінням ОСОБА_3
При цьому, в результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований у Приватному акціонерному товаристві "Акціонерна страхова компанія "ІНГО УКРАЇНА" автомобіль «Skoda Octavia A7 1.4 TS1 M/T», державний номер НОМЕР_2.
Згідно постанови Самарського районного суду м. Дніпропетровськ від 04.12.2014, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення, що сталося 17.11.2014 в м. Дніпропетровську по вул. Академіка Корольова в районі будинку № 1, за участю автомобіля «Skoda Octavia A7 1.4 TS1 M/T», державний номер НОМЕР_2 та автомобіля "Toyota", державний номер НОМЕР_1.
Положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до звіту № 78/14А про оцінку матеріального збитку, спричиненого власнику КТЗ від 25.11.2014, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Skoda Octavia A7 1.4 TS1 M/T», державний номер НОМЕР_2 становить 20 460, 98 грн., згідно рахунку-фактури № Д-329 від 18.11.2014 вартість відновлювального ремонту автомобіля «Skoda Octavia A7 1.4 TS1 M/T», державний номер НОМЕР_2 складає 19 887, 12 грн.
05.02.2015 позивачем складено страховий акт № 124595, згідно якого виплата страхового відшкодування складає 16 572, 60 грн.
Відповідно до зазначеного вище звіту, рахунку та страхового акту позивачем виплачено страхове відшкодування у розмірі 16 572, 60 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 915 від 17.02.2015.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2017 позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 1712/1 від 30.08.2017, в якій позивач просив відповідача перерахувати на розрахунковий рахунок позивача № НОМЕР_4 у ПАТ «ОТП Банк» суму страхового відшкодування, яка отримана відповідачем 04.09.2017, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (копія у матеріалах справи).
Обґрунтовуючи свої вимоги, Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "ІНГО УКРАЇНА" зазначає, що у зв?язку з тим, що останнім було здійснено виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля «Skoda Octavia A7 1.4 TS1 M/T», державний номер НОМЕР_2, позивач відповідно до ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», набув право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду. Тож, як стверджує позивач, цивільно-правова відповідальність за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу автомобіля "Toyota", державний номер НОМЕР_1 застрахована у Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Українська страхова група" за полісом № АС/8359919, а також з огляду на те, що водія автомобіля "Toyota", державний номер НОМЕР_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, позивач просить стягнути з відповідача шкоду у розмірі 16 062, 60 грн. (за вирахуванням франшизи у розмірі 510, 00 грн.), завдану з вини водія застрахованого транспортного засобу.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Також, статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як встановлено судом вище, позивачем на виконання зобов'язань за договором страхування № 250597374.14 від 23.09.2014, предметом якого є страхування транспортного засобу «Skoda Octavia A7 1.4 TS1 M/T», державний номер НОМЕР_2., було відшкодовано на користь страхувальника 16 572, 60 грн.
Згідно зі ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №3-303гс15.
Таким чином, суд зазначає, що до позивача у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до особи, відповідальної за заподіяний збиток із залишком строку позовної давності.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, вина особи, яка керувала транспортним засобом "Toyota", державний номер НОМЕР_1, встановлена у судовому порядку постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 04.12.2014 у справі № 206/7830/14-п, якою ОСОБА_3, водія транспортного засобу "Toyota", державний номер НОМЕР_1, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 340, 00 грн.
Відповідно до частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Згідно ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; потерпілі - треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу; забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах;
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Частиною 2 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Як стверджує позивач, цивільно-правова відповідальність за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу автомобіля "Toyota", державний номер НОМЕР_1 застрахована у Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Українська страхова група" за полісом № АС/8359919, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача шкоду у розмірі 16 062, 60 грн. (за вирахуванням франшизи у розмірі 510, 00 грн.), завдану з вини водія застрахованого транспортного засобу.
З метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2017 про порушення провадження у справі № 910/20279/17 витребуватно у Моторного (транспортного) страхового бюро України в строк до 04.12.2017 інформацію стосовно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого було застраховано цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу "Toyota", державний номер НОМЕР_1, який діяв станом на 17.11.2014 вказавши його серію та номер, назву та адресу страхової компанії, яка видала поліс, ліміт відповідальності, франшизу, термін дії полісу, тип договору, прізвище, ім'я та по-батькові /найменування страхувальника.
04.12.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист, яким МТСБУ повідомило суд, про відсутність в ЦБД на дату ДТП - 17.11.2014, договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів укладеного по відношенню до транспортного засобу державний номер НОМЕР_1.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін;
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Так, судом задоволено клопотання Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" про витребування доказів у Моторного (транспортного) страхового бюро України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2017 зобов'язано Моторне (транспортне) страхове бюро України у строк до 22.01.2018 надати суду інформацію стосовно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/8359919, інформацію стосовного транспортного засобу "Toyota", державний номер НОМЕР_1 та інформацію стосовного транспортного "Toyota", за VIN-кодом НОМЕР_3.
27.12.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист від 20.12.2017 № 4.2-10/33253, яким МТСБУ повідомило суд, що за результатами пошуку в ЦБД МТСБУ діючого договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного по відношенню до транспортного засобу з номерним знаком НОМЕР_1 на 17.11.2014 - інформація відсутня.
Також, 16.01.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист № 7/2-28/837 від 11.01.2018, в додатку до якого надано інформація щодо договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/8359919, а також повідомлено, що в ЦБД відсутні відомості про договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів укладеного по відношенню до транспортного засобу з номерним знаком НОМЕР_1, а також по відношенню до транспортного засобу "Toyota", з VIN-кодом НОМЕР_3.
Тож, як вбачається з інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, за полісом №АС/8359919 застрахована цивільно-правова відповідальність за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу автомобіля «Daewoo Lanos», державний номер НОМЕР_5, строк дії полісу: 18.11.2014 - 17.11.2015, страхова компанія - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група".
У відповідності зі ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України, предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).
Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Таким чином, враховуючи наведе вище, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, суд відзначає, що автомобіль "Toyota", державний номер НОМЕР_1 не є забезпеченим транспортним засобом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група", зокрема поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" та ОСОБА_3, водієм транспортного засобу "Toyota", державний номер НОМЕР_1, не укладався.
Тож, у відповідача відсутні правові підстави для виплати страхового відшкодування позивачу, внаслідок пошкодження автомобіля «Skoda Octavia A7 1.4 TS1 M/T», державний номер НОМЕР_2 в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 17.11.2014 в м. Дніпропетровську по вул. Академіка Корольова в районі будинку № 1 за участю автомобіля «Skoda Octavia A7 1.4 TS1 M/T», державний номер НОМЕР_2, та автомобіля "Toyota", державний номер НОМЕР_1.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО УКРАЇНА" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" про стягнення 16 062, 60 грн. не підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 30.01.2018
Суддя Щербаков С.О.