Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
Від "23" січня 2018 р. Справа № 906/824/17
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Машевської О.П.
при секретарі : Гребенніковій Н.П.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1- дов. №б/н від 17.01.2017
від відповідача: ОСОБА_2 - дов. від 08.11.2017 вих. №01-27/152;
від третьої особи: не прибув
В засіданні суду 18.01.18року оголошувалась перерва до 14:30 год. 23.01.18року в порядку статті 216 ГПК України
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича фірма "Брек" (смт. Новогуйвинське, Житомирська область)
за участю у справі в якості третьої особи на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінвест" (м. Житомир)
до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (м. Житомир)
про стягнення 738000,00 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича фірма "Брек" подало до господарського суду позов про стягнення з Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" 738000,00 грн завданих збитків у формі упущеної вигоди.
В обґрунтування позову посилається на обставини фактичної передачі відповідачу 08.09.2014року предмету позички гусеничного тягача - макету німецького танку "Тигр" для показу на святі 9 Травня 2014року, який останнім не повернуто. Водночас 10.03.2016року було укладено договір оренди гусеничного тягача - макету німецького танку "Тигр" з ТОВ "Домінвест" , згідно якого позивач як орендодавець зобов'язався до 01 травня 2016року передати орендарю транспортний засіб в тимчасове платне користування строком на 123 дні (01.05.2016р. - 31.08.2016р.) для святкування 9 Травня , участі в реконструкціях бойових дій, кінозйомок, зйомок телевізійних програм, інше. Оскільки предмет позички так і не було повернуто позивачу, та з метою недопущення невиконання позивачем договору оренди від 10.03.16р., позивач звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення посадовими особами відповідача привласнення чужого майна шляхом зловживання службовим становищем. Окрім того, листом від 19.04.2016р. позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути в семиденний термін предмет позички, однак вимога залишилась без виконання. Оскільки предмет позички так і не було повернуто позивачу, останній набув статусу речового доказу у кримінальному провадженні та 25.06.16р. на підстав ухвали слідчого судді після обшуку був віднайдений на території відповідача. Таким чином, через протиправні дії відповідача позивачу спричинено збитки в розмірі 738000,00 грн ( розмір орендної плати за договором оренди від 10.03.16р.). Правові підстави позову: ст.ст. 22, 827, 831, 833 та 836 ЦК України , ст. ст. 174 та 193 ГК України.
Ухвалою від 15.09.2017 господарський суд порушив провадження у справі, залучив до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ "Домінвест" (м. Житомир).
В ході судового вирішення спору представники позову доводили обґрунтованість його вимог, просили задовольнити.
Представники відповідача проти доводів позову заперечували у поданому усно відзиві на позов з посиланням на те, що укладений між позивачем та третьою особобю 10.03.16р. договір оренди не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки на момент його укладення позивач не мав в наявності предмет оренди і, як наслідок, не мав права вільного розпорядження й користування ним через перебування останнього на території заводу відповідача та що лише з 11.07.2016 на підставі зберігальної записки директора ТОВ "ТВФ "Брек", адресованої слідчому Житомирського РВП ГУ НП в Житомирській області, макет тягача "Тигр" було прийнято керівником підприємства на відповідальне зберігання без права відчуження та розкомплектування до вирішення питання по кримінальному провадженню.
Представник третьої особи у поясненнях від 26.10.2017 підтвердив порушення позивачем зобов'язання з передачі йому макету танку "Тигр", визначеного об'єктом оренди за договором від 10.03.2016. За даними третьої особи, позивач не передав йому танк по причині знаходження останнього на заводі відповідача та у зв'язку з визнанням його речовим доказом у кримінальному провадженні.
З метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, господарським судом, в порядку ст. 38 ГПК України ( чинного до 15.12.17р.), було витребувано для огляду від СВ Житомирського РВП ГУ НП в Житомирській області матеріали кримінального провадження № 12015060170001272, однак вимоги ухвал суду не виконано.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін спору, господарський суд
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича фірма "Брек" (далі - позивач) на підставі свідоцтва про реєстрацію машини серії ЕА № 051087 є власником самостійно складеного тягача, реєстраційний номер 10164АМ, заводський № 06-08341, двигун № 06-08340, об'єм двигуна 15900 см.куб ( далі - свідоцтво на німецький танк Т-3) (а. с. 17).
Як зазначено позивачем у позовній заяві, у 2014 році між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича фірма "Брек" (далі - позивач) та Державним підприємством "Житомирський бронетанковий завод" (далі - відповідач) у спрощений спосіб було укладено договір позички гусеничного тягача-макету німецького танку "Тигр".
Підставою для укладення вищевказаного договору слугував лист відповідача від 26.02.2014 вих. № 233, за яким відповідач просив позивача надати в якості взаємодопомоги макет тягача "Тигр" для показу на свято 9 Травня 2014 року (а. с. 9) та лист позивача від 28.02.2014 вих. № 17 про позитивне рішення щодо вирішення цього питання (а. с. 10).
В матеріалах справи міститься копія договору оренди транспортного засобу з екіпажем від 23.04.2014 та акти прийому-передачі, якими підтверджено, що з 06.05.2014 по 08.05.2014 транспортний засіб - німецький танк Т-3 перебував в оренді у ТОВ "Студія "Кінороб" для кінозйомок національного фільму з робочою назвою "Битва за Севастополь" ( далі - німецький танк Т-3) (а. с. 49 - 54, 93-94).
За доводами позову, оскільки німецький танк Т-3 повернувся з оренди від ТОВ "Студія "Кінороб" пізно ввечері 08.05.2014, з огляду на довготривалі та взаємодовірливі відносини між позивачем та відповідачем, акт приймання-передачі предмета позички (німецького танку Т-3) між сторонами спору не складався.
За доводами позову, відповідач використовував німецький танк Т-3 під час урочистих подій 9 Травня 2014 року та після цього, зокрема, у 2015 році ( а.с. 87-92) .
10.03.2016 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Домінвест" (далі - третя особа) було укладено договір оренди транспортного засобу (далі - договір, а. с. 11 - 13). Строк оренди становить чотири місяці (123 дні) з 01.05.2016 по 31.08.2016. включно.
За вказаним договором позивач у порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язався передати орендарю в тимчасове платне користування з можливістю активної експлуатації транспортний засіб - німецький танк Т-3 (тягач) з об'ємом двигуна 15900 см.куб, реєстраційний номер 10164АМ, заводський номер 06-08341 номер двигуна 06-08340, визначений у цьому договорі, а третя особа зобов'язалася його прийняти у тимчасове користування та сплатити позивачу орендну плату.
Розмір орендної плати сторонами погоджено у п. 5.1 договорі: 922500,00 грн за 123 доби оренди, в тому числі ПДВ 20% - 184500,00 грн, з розрахунку 7500,00 грн/день.
Орендна плата сплачується одразу за весь строк оренди шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок орендодавця в українських гривнях в день одержання орендарем транспортного засобу в своє розпорядження - 01.05.2016 (п. 5.2 договору).
Строк передачі транспортного засобу сторонами визначено о 07:00 01.05.2016 (п. 3.1 договору).
Як встановив суд, з 13.10.2015р. Житомирським районним відділенням поліції Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області здійснюється кримінальне провадження, відкрите за заявою позивача про привласнення посадовими особами відповідача 6 тягачів за № 12015060170001272, та що на підставі заяви позивача від 17.03.2016 р. про привласнення посадовими особами відповідача німецького танку Т-3 18.03.2016року внесено відомості до ЄРДР за № 12016060170000343. 29.03.2016року кримінальні провадження № 12015060170001272 від 13.10.2015 та № 12016060170000343 від 18.03.2016р. об'єднані в одне кримінальне провадження №12015060170001272 (а.с. 28).
В межах об'єднаного кримінального провадження №12015060170001272, слідчий Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області звернувся до відповідача з листом від 12.04.16 за № 3054/202/2016 підтвердити наявність на території заводу німецького танку Т-3, на який отримав відповідь відповідача від 25.04.16р. за № 1776 про те, що німецький танк Т-3 не території заводу не перебуває та на балансі не знаходиться ( а.с. 19).
В свою чергу, позивач також звернувся до відповідача з листом від 19.04.2016 вих. № 19, в якому вимагав повернути німецький танк Т-3 в семиденний термін з моменту одержання листа ( далі - вимога) (а. с. 14).
Вимогу позивача відповідач отримав 27.04.16р. та у відповідь на неї листом від 29.04.2016 вих. № 1842 просив надати йому акт приймання-передавання макету тягача "Тигр" (свідоцтво про реєстрацію машини серії ЕА № 051087, заводський номер 06-08341) до ДП "ЖБТЗ" та акт технічного стану транспортного засобу на момент його передачі (а. с. 20).
25 червня 2016року слідчим суддею Богунського районного суду м. Житомира Кузнєцовим Д.В. на підставі розглянутих матеріалів об'єднаного кримінального провадження №12015060170001272 надано слідчому Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області дозвіл на проведення в його рамках обшуку німецького танку Т-3 на території та у всіх приміщеннях відповідача у строк до 12.07.16р. ( а. с. 30).
В ході проведеного обшуку території та приміщень заводу слідчим Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області складено протокол обшуку від 25.06.16р. , яким зафіксовано наявність у складському приміщенні №1 німецького танку Т-3 та про його вилучення ( а. с. 31-32).
Позивач доводив, що 25.06.16р. відшуканий німецький танк Т-3 слідчим ВП ГУНП в Житомирській області фізично вилучено не було і він залишився на території заводу ( а. с. 32-40).
З наявних у справі доказів, судом встановлено, що 01.07.16року слідчий ВП ГУНП в Житомирській області виніс постанову про часткове задоволення клопотання позивача, а саме про вилучення німецького танку Т-3 у відповідача та передачу його на відповідальне зберігання ( а. с. 130, 131).
Позивач також визнав, що з 11.07.2016р. відшуканий в рамках об'єднаного кримінального провадження №12015060170001272 німецький танк Т-3 перебуває на його відповідальному зберіганні без 2 акумуляторів та 1 повітряного балону до вирішення питання по кримінальному провадженню ( а.с.95).
12 серпня 2016року слідчим суддею Богунського районного суду м. Житомира Кузнєцовим Д.В. на підставі розглянутих матеріалів об'єднаного кримінального провадження №12015060170001272 надано слідчому Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області дозвіл на тимчасовий доступ до німецького танку Т-3 та двох одиниць знеособлених гусеничних тягачів зеленого кольору з можливістю їх вилучення у строк до 11.09.16р. ( а.с. 43).
Однак як вже судом встановлено, німецький танк Т-3 з 11.07.2016р. знаходиться на відповідальному зберіганні у позивача.
26.05.2017 позивач надіслав відповідачу вимогу вих. № 39 про відшкодування завданих збитків на суму 738000,00 грн. Розмір спричиненого збитку позивач вирахував як розмір орендної плати за договором, що через вину відповідача не була сплачена третій особі за договором оренди транспортного засобу від 10.03.2016 (а. с. 44, 45).
Відповідач листом від 12.06.2017 вих. № 01-11/2143 відмовив позивачу в задоволенні вимог про стягнення збитків з посиланням на те, що укладений договір оренди не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки на момент його укладення позивач не мав в наявності предмет оренди і, як наслідок, не мав права вільного розпорядження й користування ним через перебування останнього на території заводу відповідача, враховуючи, що лише з 11.07.2016 на підставі зберігальної записки директора ТОВ "ТВФ "Брек", адресованої слідчому Житомирського РВП ГУ НП в Житомирській області, макет тягача "Тигр" було прийнято керівником підприємства на відповідальне зберігання без права відчуження та розкомплектування до вирішення питання по кримінальному провадженню (а. с. 47, 48).
Надаючи правову характеристику правовідносинам, що склалися між сторонами, та проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, господарський суд зважає на таке.
Відповідно до ч.1 статті 827 ЦК України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.
Відповідно до ч.2 статті 828 ЦК України договір позички між юридичними особами, укладається у письмовій формі.
Відповідно до статті 831 ЦК України якщо сторони не встановили строку користування річчю, він визначається відповідно до мети користування нею.
Відповідно до ч.1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
На підставі встановлених обставин , суд погоджується з доводами позивача про те, що між сторонами у спрощений спосіб (лист відповідача від 26.02.2014 вих. № 233 про надання в якості взаємодопомоги макет тягача "Тигр" для показу на свято 9 Травня 2014 року та лист позивача від 28.02.2014 вих. № 17 про позитивне рішення щодо вирішення цього питання) було укладено безоплатний договір позички гусеничного тягача-макету німецького танку "Тигр" ( а. с. 9,10).
З врахуванням встановлених обставин та на підставі ст. ст. 252, 831 ЦК України суд дійшов висновку, що договір позички гусеничного тягача-макету німецького танку "Тигр" укладено сторонами строком в один день.
У статті 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Відповідно до ч. 5. ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
У ч. 1 ст. 255 ЦК України передбачено, що якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.
З врахуванням викладеного, та приймаючи до уваги, що 9 Травня 2014 року та наступні за ним дні 10 та 11 травня 2014 року були святковими та вихідними, строк договору позички закінчився 12.05.14р.
У п. 3 ч.2 статті 833 ЦК України передбачено, що користувач зобов'язаний повернути річ після закінчення строку договору в такому самому стані, в якому вона була на момент її передання.
Зміст цієї правової норми у сукупності із нормами ч. 2 ст. 527 ЦК України та ч. 8 ст. 193 ГК України доводить, що як факт передачі предмету позички в користування, так і повернення з користування оформляється документом ( наприклад, актом приймання-передачі) , у якому фіксується також стан предмету позички на момент передачі у користування та на момент її повернення з користування.
У справі відсутній документ передання німецького танку Т -3 в користування відповідачу або ще 08.05.14р. ( після його використання кіностудією ТОВ "Студія "Кінороб" ) або 09.05.14р. в день святкування Дня Перемоги.
Водночас судом достовірно встановлено, що німецький танк Т -3 було повернуто кіностудією ТОВ "Студія "Кінороб" позивачу 08.05.14р. та що предмет позички орендувався разом з екіпажем : водій ОСОБА_3 та танкіст ОСОБА_4 В ході судового вирішення спору представник відповідача не спростував доводи представника позивача, що екіпаж німецького танку Т -3 було сформовано з працівників ДП "Житомирського бронетанкового заводу", та що останній перевозився з смт. Новогуйвинське ( місцезнаходження відповідача) до с. Велика Бугаївка Васильківського району Київської області (знімальний майданчик кінозйомок національного фільму з робочою назвою "Битва за Севастополь" ) та назад в смт. Новогуйвинське ( місцезнаходження відповідача) за допомогою іншого транспортного засобу ( а.с. 55). Відповідачем не спростовано доводи позову про те, що німецький танк Т -3 використовувався ним також після 9 Травня 2014р., про що доводять роздруківки з офіційного сайту заводу за 10.10.2015року ( а.с. 89 -92).
Вищевикладені обставини доводять, що станом на 10.10.2015року предмет позички німецький танк Т -3 не було повернуто позивачу як його власнику, тоді як строк договору позички сплинув ще 12.05.2014р.
У статті 836 ЦК України передбачено, що якщо після припинення договору користувач не повертає річ, позичкодавець має право вимагати її примусового повернення, а також відшкодування завданих збитків.
У справі відсутні докази звернення позивача до відповідача з вимогою повернути німецький танк Т -3 , починаючи з 13 травня 2014року.
Вперше з такою вимогою позивач звернувся до відповідача листом від 19.04.2016 вих. № 19, в якому вимагав повернути німецький танк Т-3 в семиденний термін з моменту одержання листа (а. с. 14).
Оскільки вимогу позивача відповідач отримав 27.04.16р. , з врахуванням приписів ст.ст. 253 -255 ЦК України , німецький танк Т-3 підлягав поверненню у строк до 04.05.16р. включно.
Водночас п.3 ч.2 ст. 833 ЦК України зобов'язує користувача повернути річ в такому самому стані, в якому вона була на момент її передання.
Зміст глави 60 "Позичка" ЦК України доводить , що предметом позички є річ, визначена індивідуальними ознаками. Так, річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними ( ч. 1 ст. 184 ЦК України).
Відповідач у листі від 29.04.2016 вих. № 1842 заявив позивачу про надання йому акту приймання-передавання макету тягача "Тигр" (свідоцтво про реєстрацію машини серії ЕА № 051087, заводський номер 06-08341) до ДП "ЖБТЗ" та акту технічного стану транспортного засобу на момент його передачі (а. с. 20).
Судом встановлено , що лист відповідача від 29.04.2016 вих. № 1842 отримано позивачем 13.05.2016р., тобто після закінчення 04.05.16р. строку на повернення предмета позички та що позивач не надав відповідачу витребуваних ним документів, так як останні між сторонами не складались.
Водночас суд погоджується з доводами представника позивача про те, що відповідно до договору оренди транспортного засобу з екіпажем , який було укладено позивачем з ТОВ "Студія "Кінороб" 23 квітня 2014р. в оренду для кінозйомок національного фільму з робочою назвою "Битва за Севастополь" німецький танк Т-3 було надано у технічно справному стані , зокрема, забезпечено замикання казенної частини гармати та повернуто з оренди у технічно справному стані ( а.с. 50, 53 ).
Судом встановлено, що позивач після 13.05.16 року не вимагав в судовому порядку повернути німецький танк Т-3.
Натомість позивач ще до звернення з вимогою від 19.04.2016 вих. № 19 до відповідача про його повернення, звернувся 17.03.2016року до ВП ГУНП в Житомирській області із заявою про привласнення предмету позички посадовими особами відповідача та на підставі якої з 29.03.2016 року слідчими ВП ГУНП в Житомирській області розслідується об'єднане кримінальне провадження №12015060170001272 по цьому факту.
Вищевикладене доводить , що на момент укладення договору оренди з третьою особою 10.03.2016р. позивач не мав у своєму користуванні предмету позички та за власною ініціативою ініціював з 17.03.2016р. кримінальне провадження щодо його розшуку у відповідача, тим самим свідомо допустив набуття предметом позички статусу речового доказу.
Так, судом встановлено, що в межах об'єднаного кримінального провадження №12015060170001272, слідчий Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області звернувся до відповідача з листом від 12.04.16 за № 3054/202/2016 підтвердити наявність на території заводу німецького танку Т-3, який було отримано відповідачем нарочним 14.04.2016р. ( а.с. 18).
Таким чином, з 14.04.2016р. відповідачу достовірно було відомо, що в межах об'єднаного кримінального провадження №12015060170001272 слідчим Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області будуть вчинятися слідчі дії , пов'язанні із розшуком на території заводу німецького танку Т-3.
При вирішенні цього спору не надається оцінка відповіді відповідача на лист слідчого від 25.04.16р. за № 1776 про те, що німецький танк Т-3 не території заводу не перебуває та на балансі не знаходиться, оскільки оцінку такій інформації має бути надано судом, що розглядатиме кримінальну справу ( а. с. 18-19).
Встановлені судом обставини також доводять, що отримавши 27.04.17р. вимогу позивача від 19.04.2016 вих. № 19 про повернення німецького танку Т-3 та 14.04.16р. лист слідчого Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області від 12.04.16 за № 3054/202/2016 про підтвердження його наявності на території заводу, відповідач намагався отримати у позивача докази на підтвердження правомірності перебування у нього предмету позички для спростування факту його привласнення.
В свою чергу, позивач, уклавши 10.03.16р. договір оренди з третьою особою за відсутності у його користуванні предмету позички , зобов'язався передати останній в оренду о 07:00 год. 01 травня 2016 року в смт Новогуйвинське по вул. Заводська, 2 , тобто за адресою свого місцезнаходження.
Однак не врахував, що надсилаючи вимогу від 19.04.2016 вих. № 19 про повернення німецького танку Т-3 у семиденний строк , закінчення строку на її виконання припаде на 04.05.16р., тобто вже після строку, встановленого у п. 3.1 договору оренди транспортного засобу, укладеного 10.03.16р. з відповідачем.
Позивач не врахував, що повернення відповідачем німецького танку Т-3 в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України є неможливим у разі наявності кримінального провадження №12015060170001272 щодо його розшуку, та незалежно від того, що станом на 04.05.16р. останній ще на набув ознак речового доказу.
Позивач, як дійшов висновку суд, усвідомлював неможливість застосування статті 836 ЦК України в частині права вимагати від відповідача примусового повернення предмету позички шляхом подання позову до господарського суду, а тому лише скористався похідним правом , передбаченим цією правовою нормою - це правом на відшкодування завданих збитків.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Отже, поняття "збитки" передбачає й упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.
Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності. При цьому, для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи, шкідливий результат такої поведінки (збитки), причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Відсутність хоч би одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним зобов'язань у вигляді відшкодування збитків (постанови Верховного Суду України від 18.05.2016 у справах № 3-194гс16, № 6-237цс16, № 3-271гс16).
Обґрунтовуючи право на стягнення збитків, позивач у позовній заяві посилається на те, що відповідач не повернув йому транспортний засіб до 01.05.2016, внаслідок чого об'єкт оренди не був переданий орендарю (третій особі), а позивач поніс збитки у вигляді упущеної вигоди, яку ТОВ "ТВФ "Брек" мало намір отримати у разі виконання ТОВ "Домінвест" умов договору від 10.03.2016 в частині сплати орендних платежів.
Суд зазначає, що часовий проміжок в межах якого позивачем не було отримано дохід ( упущену вигоду) у формі орендної плати становить 01.05.2016 - 31.08.2016. Сума збитків складає 738000,00 грн за вирахуванням 20% ПДВ (922500,00 - 184500,00).
Слід вказати, що згідно з ч. ч. 2, 4 ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Натомість, як вже мотивовано судом, позивач за власною ініціативою вжив таких заходів , що німецький танк Т-3 набув ознак речового доказу у кримінальному провадженні № 12015060170001272, та з 11 липня 2016р. знаходиться на його відповідальному зберіганні до вирішення питання по кримінальному провадженню.
Таким чином, позивачем не доведено вжиття заходів щодо одержання прибутку у вигляді упущеної вигоди, оскільки ще до укладення договору оренди транспортного засобу від 10.03.2016 предмет оренди не перебув в його користуванні.
Тобто, станом на момент досягнення домовленості щодо підписання договору від 10.03.2016р. позивач вчинив дії щодо розпорядження об'єктом оренди за відсутності реальної можливості його передання згідно з вище вказаного договору у користування, що свідчить про абстрактну можливість реального отримання заявленої в позові суми упущеної вигоди як прибутку ( доходу).
Господарський суд зазначає, що збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.
При цьому, збитки не є санкцією заздалегідь визначеного розміру. Тягар доведення наявності і обґрунтування розміру упущеної вигоди покладається на позивача, який повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Тобто упущена вигода розглядається як гарантований, безумовний і реальний доход.
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті доходи, які могли б бути реально отримані при належному виконанні боржником зобов'язання за договором (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 09.12.2014 у справі № 5023/4983/12).
Господарським судом встановлено, що на час укладання між позивачем та третьою особою договору оренди транспортного засобу від 10.03.2016, позивач був обізнаний, що не володіє предметом укладеного договору оренди, а транспортний засіб фактично знаходився у користуванні відповідача принаймні до 11.07.2016. Тобто позивач повинен був допускати можливість неповернення йому з боку відповідача макету танку до 01.05.2016.
До того ж, макет тягача "Тигр" був визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні і відповідно до зберігальної записки від 11.07.2016, адресованої слідчому Житомирського РВП ГУ НП в Житомирській області, директор ТОВ "ТВФ "Брек" прийняв макет тягача "Тигр" на відповідальне зберігання без права відчуження та розкомплектування до вирішення питання по кримінальному провадженню, що узгоджується з п. 13 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду (в новій редакції)", затвердженої наказом від 27 серпня 2010 року N 51/401/649/471/23/125.
Оскільки із приписів ч. 9 ст. 100 КПК України випливає, що питання про речові докази вирішується одночасно з вирішенням справи і це рішення повинно міститися у вироку суду, у постанові слідчого, прокурора, судді або в ухвалі суду про закриття кримінального провадження, то за відсутності станом на 10.03.2016 рішення уповноваженого органу, в якому містилися б висновки про долю макету тягача "Тигр" як речового доказу у кримінальному провадженні № 12015060170001272, позивач не мав права розпорядження ним шляхом укладення договору про передачу останнього третій особі в оренду.
Разом з тим, суд вказує, що третя особа, зі своєї сторони, починаючи з 01.05.2016 до цього часу не пред'явила до позивача ніяких вимог з приводу належного виконання зобов'язання щодо передачі танку в оренду, від договору як і позивач не відмовилася, допускаючи порушення господарського зобов'язання протягом тривалого часу, тим самим умисно створила збільшення суми завданого збитку, визначеного позивачем як прибуток.
Вказане свідчить про те, що позивач, при визначенні реальності неодержаних доходів не довів суду, що збитки були спричинені саме діями іншої сторони (відповідача), оскільки позивач уклав договір оренди з третьою особою не маючи реальної можливості на час укладення договору до його виконання.
Суд вказує, що наведені позивачем розрахунки упущеної вигоди є теоретичними, побудовані на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними документами, що свідчили б про конкретний характер до отримання прибутку.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено завдання йому збитків та порушення його прав відповідачем.
Зазначені у позовній заяві обставини, спростовується наведеним вище.
З огляду на викладене, господарський суд вважає, що оскільки за приписами ст. 22 ЦК України покладення на особу обов'язку відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди можливе тільки за умови реальної можливості одержання доходу особою, яка вважає, що їй завдано шкоди, а позивачем не доведено, що понесені ним теоретичні витрати в період дії договору оренди є збитками, факт заподіяння яких мав би підтверджуватися неправомірними діями відповідача та перебувати у прямому причинно-наслідковому зв'язку із завданою шкодою, при цьому, позивачем не надано суду докази вжиття заходів щодо одержання упущеної вигоди, тому в задоволенні позовних вимог господарський суд відмовляє.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог судові витрати, здійснені позивачем стягненню не підлягають.
Керуючись ст.ст.123,129,233,236-241 ГПК України, господарський суд
У позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 30.01.18
Суддя Машевська О.П.
Віддрукувати:
1 - в справу
2,3 - сторонам ( рек. з пов.)
4 - третій особі ( рек. з пов.)