61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
07.11.2017р. Справа №905/2174/17
за позовом: Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», м.Краматорськ, код ЄДРПОУ 00131268
до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Словважмаш», м.Слов'янськ, код ЄДРПОУ 00210594
про стягнення 2066374,71 грн
Суддя: Паляниця Ю.О.
Секретар судового засідання: Бондаренко Ю.В.
У засіданні брали участь:
від позивача: ОСОБА_1 - за дов.
від відповідача: не з'явився
Позивач, Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго», м.Краматорськ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Словважмаш», м.Слов'янськ про стягнення:
- суми боргу за активну електроенергію у розмірі 1244776,63 грн, спожиту за період з червня 2016 року по березень 2017 року;
- суми боргу за реактивну електроенергію у розмірі 81231,94 грн, спожиту за період з червня 2016 року по березень 2017 року;
- суми 3% річних у розмірі 99328,19 грн, нарахованої у період з 01.07.2016р. по 31.07.2017р., за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії, спожитої в період з грудня 2014 року по березень 2017 року, та за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті реактивної електроенергії, спожитої в період з травня 2015 року по березень 2017 року;
- суми інфляційних у розмірі 469110,59 грн, нарахованих з 01.07.2016р. по 31.07.2017р., за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії, спожитої в період з грудня 2014 року по березень 2017 року, та за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті реактивної електроенергії, спожитої в період з травня 2015 року по березень 2017 року;
- суми пені у розмірі 171927,36 грн, нарахованої з 01.09.2016р. по 31.07.2017р. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії, спожитої за період з лютого 2016 року по березень 2017 року, та за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті реактивної електроенергії, спожитої в період з лютого 2016 року по березень 2017 року.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №1018 від 01.08.2005р. про постачання електричної енергії, внаслідок чого у Публічного акціонерного товариства «Словважмаш» утворилась заборгованість за активну електроенергію в сумі 1244776,63 грн (червень 2016 року - березень 2017 року), реактивну електроенергію в сумі 81231,94 грн (червень 2016 року - березень 2017 року).
Крім того, наявність обставин несвоєчасної та не в повному обсязі оплати відповідачем вартості активної електроенергії та послуг з перетікання реактивної електроенергії, що постачалась/надавались в період з грудня 2014 року по березень 2017 року, стало підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідач в судові засідання 17.10.2017р., 07.11.2017р. не з'явився, будь-яких пояснень по суті спору не надав, витребуваних судом документів не представив. Одночасно, за висновками суду, Публічне акціонерне товариство «Словважмаш» було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи з урахуванням наступних обставин.
За змістом п.3.9.1 постанови №18 від 26.12.2011р. пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За приписами ч.1 ст.64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
В силу норм ст.87 вказаного нормативно-правового акту повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, представникам сторін і третіх осіб, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.
За змістом п.32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.
Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
За змістом ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Згідно із спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: 84102, Донецька область, м.Слов'янськ, вул.Заводська, буд.2.
Ухвала від 22.09.2017р. про порушення провадження по справі надіслана за вказаною адресою, була вручена адресату 11.10.2017р., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №8410200213630. Ухвала суду від 17.10.2017р. або докази її вручення відповідачу до господарського суду не повернулись.
У п.3.9.1 постанови №18 від 26.12.2011р. пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Публічного акціонерного товариства «Словважмаш», яка наявна у матеріалах справи, в тому числі, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно із ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Як свідчать матеріали справи, 01.08.2005р. між Відкритим акціонерним товариством «Донецькобленерго» (найменування якого змінено на Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго») (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством «Славтяжмаш» (найменування якого змінено на Публічне акціонерне товариство «Словважмаш») (споживач) було підписано договір №1018 про постачання електричної енергії.
Згідно із розділом 1 договору №1018 від 01.08.2005р. постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.
Відповідно до п.9.4 укладеного сторонами правочину останній набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2005р. Договір може бути продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору за згодою сторін буде укладена відповідна додаткова угода.
За змістом додаткової угоди від 09.04.2010р. сторони домовились термін дії договору продовжити до 31.12.2010р. Договір може бути продовжений на наступний термін у разі укладання відповідної додаткової угоди. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Приймаючи до уваги, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази припинення дії спірного правочину, враховуючи зміст пояснень б/н від 06.11.2017р. позивача, суд дійшов висновку, що зобов'язання сторін за вказаною угодою автоматично продовжувались кожний наступний рік та були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.
Крім того, в матеріалах справи наявні письмові докази продовження дії договору шляхом поставки та споживання електричної енергії після грудня 2005 року на підставі спірного договору: рахунки, у яких наявні посилання на договір №1018 від 01.08.2005р. та які були прийняті представником споживача без зауважень та заперечень; акти прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії), підписані сторонами та скріплені їх печатками тощо.
За приписами п.п.2.1.2, 2.2.3 договору №1018 від 01.08.2005р. позивач зобов'язався постачати споживачу електроенергію, як різновид товару, а споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії.
Відповідно до п.7 додатку №5 «Порядок розрахунків» за результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюється «Акт прийняття-передавання товарної продукції».
Як свідчать матеріали справи, у червні 2016 року - березні 2017 року електропостачальною організацією поставлено споживачу активну електроенергію на загальну суму 1244776,63 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами прийому-передачі товарної продукції (електроенергії), а саме:
- за червень 2016 року на суму 56210,70 грн (35845 кВт/год),
- за липень 2016 року на суму 48444,90 грн (28084 кВт/год),
- за серпень 2016 року на суму 48969,34 грн (28509 кВт/год),
- за вересень 2016 року на суму 70052,15 грн (40783 кВт/год),
- за жовтень 2016 року на суму 112547,05 грн (59632 кВт/год),
- за листопад 2016 року на суму 158034,31 грн (83733 кВт/год),
- за грудень 2016 року на суму 212328 грн (112500 кВт/год),
- за січень 2017 року на суму 179897,54 грн (99347 кВт/год),
- за лютий 2017 року на суму 180935,09 грн (98943 кВт/год),
- за березень 2017 року на суму 177357,55 грн (96110 кВт/год).
Водночас, в червні 2016 року - березні 2017 року постачальник надав споживачу послуги з перетоку реактивної електроенергії на загальну суму 81231,94 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії), а саме:
- за червень 2016 року на суму 7479,94 грн (229838 кВАр/год),
- за липень 2016 року на суму 9376,21 грн (262005 кВАр/год),
- за серпень 2016 року на суму 7389 грн (207533 кВАр/год),
- за вересень 2016 року на суму 7284,78 грн (206569 кВАр/год),
- за жовтень 2016 року на суму 10772,69 грн (281630 кВАр/год),
- за листопад 2016 року на суму 10654,80 грн (274416 кВАр/год),
- за грудень 2016 року на суму 12236,98 грн (311964 кВАр/год),
- за січень 2017 року на суму 5717,28 грн (313344 кВАр/год),
- за лютий 2017 року на суму 4874,56 грн (264427 кВАр/год),
- за березень 2017 року на суму 5445,70 грн (292628 кВАр/год).
Як вказує позивач, відповідач встановлений договором обов'язок по оплаті наданих послуг у повному обсязі та у передбачений договором строк не виконав, внаслідок чого Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Донецькобленерго» заявлено вимоги, зокрема, про стягнення боргу за активну електроенергію у розмірі 1244776,63 грн (червень 2016 року - березень 2017 року), перетоки реактивної електроенергії в сумі 81231,94 грн (червень 2016 року - березень 2017 року).
Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За правилами п.п.2.2.3, 2.2.4 договору №1018 від 01.08.2005р. споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно із умовами додатків №5 «Порядок розрахунків за електроенергію» та №6 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» та здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника електричної енергії та електроустановками споживача згідно з додатком №10 та (або) №10а «Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії».
За приписами п.7 додатку №5 до вказаного договору остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного на підставі показів розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом) з урахуванням сум, що надійшли від споживача. Для проведення остаточного розрахунку споживач у термін до 3 робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РЕМ рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 5 банківських днів з дня його отримання, якщо споживач здійснює оплату самостійно, та 10 банківських днів, якщо споживач здійснює оплату через свою головну структуру. В разі неявки споживача для отримання рахунку постачальник направляє рахунок споживачу рекомендованим листом. У такому разі рахунок вважається отриманим споживачем з дня його відправлення.
Як свідчать матеріали справи, рахунки на оплату спожитої у період з червня 2016 року по березень 2017 року активної електроенергії №30/1018 від 01.07.2016р., №30/1018 від 01.08.2016р., №30/1018 від 01.09.2016р., №30/1018 від 01.10.2016р., №30/1018 від 01.11.2016р., №30/1018 від 01.12.2016р., №30/1018 від 05.01.2017р., №30/1018 від 01.02.2017р., №30/1018 від 02.03.2017р., №30/1018 від 03.04.2017р. та рахунки на оплату послуг з перетоку реактивної електроенергії в період з червня 2016 року по березень 2017 року №30/1018 від 01.07.2016р., №30/1018 від 01.08.2016р., №30/1018 від 01.09.2016р., №30/1018 від 01.10.2016р., №30/1018 від 01.11.2016р., №30/1018 від 01.12.2016р., №30/1018 від 05.01.2017р., №30/1018 від 01.02.2017р., №30/1018 від 02.03.2017р., №30/1018 від 03.04.2017р. були вручені представникам відповідача ОСОБА_2 (довіреності б/н від 06.01.2014р., б/н від 15.01.2015р., б/н від 04.01.2016р., б/н від 04.07.2016р., б/н від 04.01.2017р.) та ОСОБА_3 (довіреності б/н від 04.01.2016р., б/н від 04.07.2016р., б/н від 15.01.2015р.). Факт отримання відповідних рахунків відповідачем в порядку норм ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не заперечується.
Відтак, з урахуванням змісту п.7 додатку 5 до договору №1018 від 01.08.2005р., господарським судом встановлено, що строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати заявленої до стягнення вартості активної та реактивної електричної енергії настав.
Проте, за твердженнями позивача, які відповідачем в порядку норм ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростовані, всупереч умовам укладеного договору і положенням ст.ст.526, 692 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, Публічне акціонерне товариство «Словважмаш» за одержану електричну енергію у повному обсязі не розрахувалось.
Ухвалами господарського суду від 22.09.2017р., 17.10.2017р. відповідача було зобов'язано надати, в тому числі, докази часткової чи повної оплати відповідачем, визначеної позивачем заборгованості (за наявності).
Відповідач вимоги суду у визначеній частині не виконав, витребуваних судом документів не представив, наявність заборгованості за активну електроенергію в сумі 1244776,63 грн, реактивну електричну енергію в сумі 81231,94 грн не спростував.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання за договором №1018 від 01.08.2005р. виконав належним чином, зауважень щодо кількості та якості спожитої електричної енергії від відповідача не надходило, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за спірним договором обов'язки в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Словважмаш» на користь позивача суми боргу за активну електроенергію у розмірі 1244776,63 грн, реактивну електричну енергію в розмірі 81231,94 грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Як було зазначено судом вище, в період з червня 2016 року по березень 2017 року електропостачальною організацією поставлено споживачу активну електроенергію на загальну суму 1244776,63 грн та надано послуги з перетікання реактивної електроенергії на суму 81231,94 грн, за які Публічне акціонерне товариство «Словважмаш» не розрахувалось.
Одночасно, за період з грудня 2014 року по травень 2016 року електропостачальною організацією було поставлено відповідачу на підставі спірного правочину активну електричну енергію (з урахуванням змісту протоколів №2937 від 11.05.2016р., №2751 від 14.07.2015р.) на суму 2211576,62 грн та надано послуги з перетікання реактивної електроенергії за період з травня 2015 року по травень 2016 року на суму 127993,49 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії).
Рішенням господарського суду Донецької області від 17.11.2015р. по справі №905/1917/15 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» до Публічного акціонерного товариства «Словважмаш» про стягнення 3926034,12 грн задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 2527647,39 грн боргу за активну електроенергію, 10760,92 грн боргу за реактивну електроенергію, 517471,50 грн пені, 32622,04 грн 3% річних, 617109,13 грн інфляційних втрат та 68977 грн судового збору.
При цьому, у мотивувальній частині рішення суд дослідив обставини укладання договору №1018 від 01.08.2005р., здійснення позивачем поставки активної електроенергії за період жовтень - грудень 2014 року, січень - травень 2015 року та надання послуг з перетоку реактивної електроенергії за цим договором у травні 2015 року, а також невиконання відповідачем власних платіжних зобов'язань у вказаний період, що стало підставою для нарахування, в тому числі, 3% річних за період з 09.08.2014р. по 30.06.2015р., інфляційних збитків за період з серпня 2014 року по червень 2015 року.
Згідно з відомостями, які наявні в комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», рішення від 17.11.2015р. по справі №905/1917/15 переглядалось в апеляційному порядку, відповідно до постанови Донецького апеляційного господарського суду від 22.03.2016р. вказане рішення залишено без змін. Наявності обставин перегляду рішення в касаційному порядку або з підстав, які визначені ст.112 Господарського процесуального кодексу України сторонами не доведено, а судом не встановлено.
Рішенням господарського суду Донецької області від 24.01.2017р. по справі №905/2911/16 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» до Публічного акціонерного товариства «Словважмаш» про стягнення 1020345,15 грн боргу за активну електроенергію, 117232,57 грн боргу за реактивну електроенергію, 53581,56 грн - 3% річних, 157315,16 грн інфляційних, 211697,13 грн пені задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 1020345,15 грн боргу за активну електроенергію, 117232,57 грн боргу за реактивну електроенергію, 53576,07 грн - 3% річних, 133124,16 грн інфляційних, 211311,38 грн пені, 23032,81 грн судового збору.
Водночас, у мотивувальній частині рішення суд дослідив обставини укладання договору №1018 від 01.08.2005р., здійснення позивачем поставки активної електроенергії та надання послуг з перетоку реактивної електроенергії за цим правочином в період з червня 2015 року по травень 2016 року, а також невиконання відповідачем власних платіжних зобов'язань у вказаний період, що стало підставою для нарахування 3% річних за період з 01.07.2015р. по 30.06.2016р., інфляційних збитків за період з липня 2015 року по червень 2016 року. Наявності обставин перегляду рішення в апеляційному, касаційному порядку або з підстав, які визначені ст.112 Господарського процесуального кодексу України сторонами не доведено, а судом не встановлено.
Господарський суд при вирішенні розглядуваного спору приймає до уваги викладені вище обставини, що встановлені судами при розгляді справ №905/1917/15, №905/2911/16 як такі, що відповідно до приписів ст.35 Господарського процесуального кодексу України не підлягають повторному доказуванню.
Разом з цим, господарський суд виходить з того, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п.4 Інформаційного листа №01-8/1427 від 18.11.2003р. Вищого господарського суду України «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини»).
Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
В силу ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).
Пунктом 4.2.1 договору №1018 від 01.08.2005р. визначено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3 - 2.2.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком №5 «Порядок розрахунків за електроенергію, споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Відповідно до п.8 додатку №5 «Порядок розрахунків» у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком нарахувань постачальник проводить споживачу нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу.
З огляду на вищенаведене, позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 158789,90 грн за загальний період з 09.07.2016р. по 31.07.2017р. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії, спожитої за період з червня 2016 року по березень 2017 року, та за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті реактивної електроенергії, спожитої в період з червня 2016 року по березень 2017 року.
Виходячи з того, що відповідач після прийняття рішення у справі №905/2911/16 за спожиту протягом лютого - травня 2016 року активну електроенергію та реактивну електроенергію у повному обсязі та у встановлені строки не розрахувався, позивач здійснив нарахування пені за періоди, які не були предметом розгляду у справі №905/2911/16 (01.09.2016р. - 08.12.2016р.) у розмірі 13137,46 грн.
Здійснивши перевірку вказаного розрахунку, з огляду на домовленість сторін щодо нарахування пені по день фактичної оплати, суд дійшов висновку, що сума пені за простроченими зобов'язання відповідача по оплаті активної електроенергії, спожитої у лютому 2016 року - березні 2017 року, послуг з перетікання реактивної електричної енергії за період з лютого 2016 року по березень 2017 року (в межах визначених позивачем періодів), становить 171850,59 грн.
За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно із п.5.1 постанови №14 від 17.12.2013р. пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом з оплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.
У п.7.1 вказаної постанови роз'яснено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
З огляду на вищенаведене, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних в розмірі 99328,19 грн за період з 01.07.2016р. по 31.07.2017р., за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії, спожитої в період з грудня 2014 року по березень 2017 року, та за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті реактивної електроенергії, спожитої в період з травня 2015 року по березень 2017 року.
Відповідно до ухвали господарського суду Донецької області від 29.08.2016р. у справі №905/1917/15, залишеної без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.09.2016р. та постановою Вищого господарського суду України від 23.11.2016р., виконання рішення місцевого суду у справі №905/1917/15 відстрочено строком на 6 місяців до 28.02.2017р.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена у постанові №3-1276г15 від 17.02.2016р. (справа №905/3137/14-908/5775/14), та в силу норм ст.111-28 Господарського процесуального кодексу України підлягає врахуванню, невиконання грошового зобов'язання за наявності судового рішення про задоволення вимог кредитора з розстроченням або відстроченням не призводить до наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, за період такого розстрочення або відстрочення.
Таким чином, за наявності обставин відстрочення виконання рішення від 17.11.2015р. у справі №905/1917/15 до 28.02.2017р., підстави для нарахування 3% річних за зобов'язаннями грудня 2014 року, січня - травня 2015 року (активна електроенергія) та зобов'язаннями травня 2015 року (реактивна електроенергія) за період з 30.08.2016р. по 28.02.2017р. на теперішній час відсутні.
Одночасно, здійснивши перевірку розрахунку позивача в частині нарахування 3% річних за зобов'язаннями червня 2015 року - березня 2017 року, а також нарахованих за межами періоду з 30.08.2016р. по 28.02.2017р. за поставками активної електричної енергії та надання послуг з перетоку реактивної електричної енергії грудня 2014 року, січня - травня 2015 року, суд дійшов висновку, що сума 3% річних становить 83652,56 грн.
Крім того, Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у розмірі 469110,59 грн, нараховану з 01.07.2016р. по 31.07.2017р., за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії, спожитої в період з грудня 2014 року по березень 2017 року, та за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті реактивної електроенергії, спожитої в період з травня 2015 року по березень 2017 року.
Дослідивши розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, суд зазначає про наступне:
За приписами п.3.2 постанови №14 від 17.12.2013р. пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Тобто, з огляду на вищенаведене, базою для нарахування інфляційної складової боргу є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
За висновками суду, позивачем при здійсненні розрахунку інфляційних збитків, вказаних правил враховано не було, що призвело до безпідставного збільшення інфляційної складової боргу. За розрахунком суду, а також з урахуванням наведеної вище правової позиції Верховного Суду України, стягненню з відповідача на користь позивача належать інфляційні збитки у розмірі 279728,47 грн.
Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, з'ясувавши обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунків неустойки, 3% річних та інфляційних втрат, здійснивши оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, суд дійшов висновку, що позовні вимоги стосовно стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань підлягають частковому задоволенню, а саме на суми 171850,59 грн, 83652,56 грн та 279728,47 грн.
Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 30995,62 грн підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам. Одночасно, виходячи з того, що за подання розглядуваної позовної заяви позивач сплатив судові витрати у більшому розмірі ніж передбачено діючим законодавством, Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» не позбавлено права та можливості звернутись до суду з клопотанням про повернення судового збору у переплаченому розмірі (0,38 грн) в порядку норм ст.7 Закону України «Про судовий збір».
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Задовольнити частково позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», м.Краматорськ до Публічного акціонерного товариства «Словважмаш», м.Слов'янськ про стягнення:
- суми боргу за активну електроенергію у розмірі 1244776,63 грн, спожиту за період з червня 2016 року по березень 2017 року;
- суми боргу за реактивну електроенергію у розмірі 81231,94 грн, спожиту за період з червня 2016 року по березень 2017 року;
- суми 3% річних у розмірі 99328,19 грн, нарахованої у період з 01.07.2016р. по 31.07.2017р., за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії, спожитої в період з грудня 2014 року по березень 2017 року, та за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті реактивної електроенергії, спожитої в період з травня 2015 року по березень 2017 року;
- суми інфляційних у розмірі 469110,59 грн, нарахованих з 01.07.2016р. по 31.07.2017р., за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії, спожитої в період з грудня 2014 року по березень 2017 року, та за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті реактивної електроенергії, спожитої в період з травня 2015 року по березень 2017 року;
- суми пені у розмірі 171927,36 грн, нарахованої з 01.09.2016р. по 31.07.2017р. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії, спожитої за період з лютого 2016 року по березень 2017 року, та за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті реактивної електроенергії, спожитої в період з лютого 2016 року по березень 2017 року.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Словважмаш» (84102, Донецька обл., м.Слов'янськ, вул.Заводська, буд.2, код ЄДРПОУ 00210594) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (84302, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Островського, буд.8, код ЄДРПОУ 00131268) борг за активну електроенергію - 1244776,63 грн, борг за реактивну електроенергію - 81231,94 грн, пеню - 171850,59 грн, 3% річних - 83652,56 грн, суму інфляційних - 279728,47 грн, а також судовий збір в сумі 27918,60 грн.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
В іншій частині позов залишити без задоволення.
У судовому засіданні 07.11.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повне рішення складено 13.11.2017р.
Суддя Ю.О.Паляниця