ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
24.01.2018Справа № 910/20183/17
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайтон ЛТД»
до про Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» розірвання договору поруки
Представники:
від Позивача: Яковенко Є.М. (представник за Довіреністю);
від Відповідача: Видюк Д.В. (представник за Довіреністю);
Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайтон ЛТД» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (надалі також - «Відповідач») про розірвання договору поруки.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що 26.10.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Брайтон ЛТД» (Поручитель) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (Кредитор) було укладено Договір поруки №4О12289И/П, предметом якого є надання поруки за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Ойл - Прайм» своїх зобов'язань за кредитним договором №4О12289И від 01.11.2012 р. з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору. Як зазначає Позивач, відповідно до платіжного доручення №432 від 31.10.2016 року він виконав зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойл - Прайм» за кредитним договором №4О12289И від 01.11.2012 р. перед Відповідачем з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 580633000 грн. 08 коп., а тому відповідно до п.8 договору поруки Відповідач повинен був передати належним чином завірені копії документів, що підтверджують обов'язки боржників за кредитним договором, проте станом на день звернення до суду не виконав свої зобов'язання. Таким чином, Позивач, не отримавши необхідні документи для стягнення грошових коштів з боржників, не маючи можливість використовувати правочини, які забезпечували виконання зобов'язань з боку підприємця - боржника, втратило зацікавленість в подальшому виконанні договору поруки та зазнало значних збитків. За таких підстав, просить Суд розірвати з 08.11.2016 року Договір поруки №4О12289И/П від 26.10.2016 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Брайтон ЛТД» та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2017 року порушено провадження у справі № 910/20183/17, судове засідання призначено на 05.12.2017 року.
04.12.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 року виплавлено технічну описку в ухвалі Господарського суду міста Києва від 17.11.2017 року.
05.12.2017 року в судове засідання представники сторін не з'явились, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 17.11.2017 року не виконали. Представник відповідача про поважні причини неявки Суд не повідомив.
Суд прийшов до висновку про задоволення клопотання Позивача про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 року відкладено розгляд справи на 12.12.2017 року, у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду.
12.12.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 17.11.2017 року.
12.12.2017 року в судове засідання з'явились представники сторін. Представник відповідача вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 17.11.2017 року не виконав, а в судовому засіданні заявив усні клопотання про відкладення розгляду справи та залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача - Національний банк України.
Суд прийшов до висновку про задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, а щодо клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача - Національний банк України, зазначив наступне.
Відповідно до п.1 ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора.
Відповідно до п. 1.6 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" ст. 27 ГПК передбачає можливість участі в судовому процесі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, якщо рішення господарського суду зі спору може вплинути на права та обов'язки цієї особи щодо однієї із сторін. З підстав, зазначених у третьому і четвертому реченнях частини першої згаданої статті, господарський суд залучає певну особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, й за відсутності згаданих заяви чи клопотання. Така третя особа виступає в процесі на стороні позивача або відповідача - у залежності від того, з ким із них у неї існують (або існували) певні правові відносини.
Питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі.
Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали та обставини справи, Суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні клопотання представника відповідача, оскільки заявником не наведено жодних обставин та не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що рішення у справі №910/20183/17 може вплинути на права та обов'язки Національного банку України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 року відкладено розгляд справи на 21.12.2017 року, у зв'язку з невиконанням вимог ухвали суду.
21.12.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача письмові пояснення по справі.
15.12.2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 р. N2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.
Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017р. N2147VІІІ, чинної з 15.12.2017р., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст.12 ГПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017р. N2147VІІІ, чинної з 15.12.2017р., загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Суд, розглянувши матеріали справи № 910/20183/17, з метою справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору, а також ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, дійшов висновку, що вказану справу слід розглядати за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Враховуючи, що в судовому засіданні присутній Відповідач відповідно до протоколу судового засідання, вимоги ухвали суду оголошуються безпосередньо в судовому засіданні, Суд вважає, що початок перебігу процесуального строку в частині виконання вимог пункту 3 даної ухвали починається з наступного дня після проголошення ухвали суду.
Таким чином, на виконання наведених приписів Господарського процесуального кодексу України, Суд вважає за необхідне призначити підготовче засідання у справі та встановити сторонам строки для подання ними документів на підтвердження своєї правової позиції в даному спорі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2017 року вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.01.2018 року.
28.12.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли пояснення по справі та відзив на позовну заяву.
12.01.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла відповідь на відзив.
В судове засідання 24.01.2018 року з'явилися представники Сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу №910/20183/17 до судового розгляду по суті. Розпочато розгляд справи по суті.
В судовому засіданні 24 січня 2018 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 24 січня 2018 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.
Відповідно до статті 223 Господарського процесуального кодексу України,в судовому засіданні складено протокол судового засідання.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
26.10.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Брайтон ЛТД» (Поручитель) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (Кредитор) було укладено Договір поруки №4О12289И/П, предметом якого є надання поруки за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Ойл - Прайм» своїх зобов'язань за кредитним договором №4О12289И від 01.11.2012 р. з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору.
Відповідно до п.7 Договору у випадку порушення Поручителем зобов'язання, передбаченого п.6 цього договору, Кредитор та Поручитель прийшли згоди, що Кредитор має право в рахунок погашення боргу за кредитним договором здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать Поручителю і знаходяться на його рахунках у ПАТ КБ «Приватбанк».
Згідно з п.8 Договору до Поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права Кредитора за кредитним договором і договору (ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед Кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.
У п.10 Договору зазначено, що Кредитор зобов'язаний у випадку виконання Поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати Поручителю впродовж 5 робочих днів Банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.
Дострокове розірвання цього Договору здійснюється за письмовою згодою Сторін. (п.14 Договору)
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поруки №4О12289И/П від 26.10.2016 року з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайтон ЛТД» на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк було списано грошові кошти у розмірі 580633000 грн. 08 коп., що підтверджується платіжним дорученням №432 від 31.10.2016 року із зазначенням призначення платежу: «виконання зобов'язань за кред. дог. №4О12289И від 01.11.2012р. згідно з дог поруки №4О12289И/П від 26.10.2016».
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що відповідно до п.8 договору поруки Відповідач повинен був передати належним чином завірені копії документів, що підтверджують обов'язки боржників за кредитним договором, проте станом на день звернення до суду не виконав свої зобов'язання. Таким чином, Позивач, не отримавши необхідні документи для стягнення грошових коштів з боржників, не маючи можливість використовувати правочини, які забезпечували виконання зобов'язань з боку підприємця - боржника, втратило зацікавленість в подальшому виконанні договору поруки та зазнало значних збитків. За таких підстав, просить Суд розірвати з 08.11.2016 року Договір поруки №4О12289И/П від 26.10.2016 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Брайтон ЛТД» та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк».
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайтон ЛТД» не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору поруки №4О12289И/П від 26.10.2016 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 564 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України).
Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено порядок зміни та розірвання господарських договорів, відповідно до якого зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Право на подання позову про розірвання договору на підставі ст. 188 Господарського кодексу України виникає у сторони в разі, коли у відповідь на пропозицію змінити чи розірвати договір надійшла відповідь із відмовою або не надійшло відповіді у 20-денний строк.
Отже, за змістом наведеної норми, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.
Одностороння відмова від договору не потребує узгодження так як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а у разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору, - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін. (ч.4 ст.188 Господарського кодексу України).
Розірванням договору є припинення договірного зобов'язання, тобто зникнення правового зв'язку між сторонами договірного зобов'язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення їхніх прав та обов'язків.
Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Дострокове розірвання цього Договору здійснюється за письмовою згодою Сторін. (п.14 Договору)
Проте, матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження дотримання сторонами порядку розірвання Договору поруки №4О12289И/П від 26.10.2016 року відповідно до норм чинного законодавства України та умов спірного договору.
Відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору
Відповідно до статі 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Частина третя статті 653 ЦК України, частина четверта статті 188 ГК України також зазначає, що договір може бути розірвано або за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду.
При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України).
Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі №6-75цс13.
Таким чином, чинне законодавство визначає, що підставою для розірвання договору у судовому порядку може бути доведений належними та допустимими доказами факт невиконання стороною зобов'язань за договором.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що не отримавши необхідні документи для стягнення грошових коштів з боржників, не маючи можливість використовувати правочини, які забезпечували виконання зобов'язань з боку підприємця - боржника, втратило зацікавленість в подальшому виконанні договору поруки та зазнало значних збитків.
Як встановлено в ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 220 ГК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Однак, матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайтон ЛТД» до Відповідача з відповідними вимогами про надання необхідних документів, передбачених п.8 Договору поруки №4О12289И/П від 26.10.2016 року, наявності вини Відповідача у ненаданні вказаних документів, що свідчить про недоведеність істотного порушення умов договору зі сторони Відповідача.
Крім того, статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Суд звертає увагу, що сторони при укладенні спірного договору були вільні у виборі контрагентів та визначенні умов договору, на свій розсуд приймали даний правочин на певних встановлених умовах, узгодили ці умови, підписавши Договір поруки №4О12289И/П від 26.10.2016 року, а тому всі умови спірного Договору з моменту його укладення стають однаково обов'язковими для виконання сторонами.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайтон ЛТД» до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про розірвання договору поруки задоволенню не підлягають у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору залишаються за Позивачем.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайтон ЛТД» до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про розірвання договору поруки - відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 26 січня 2018 року.
Суддя О.В. Чинчин