ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
22.01.2018Справа № 905/2554/17
Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., при секретарі судового засідання Вишняк Н.В., розглянувши матеріали господарської справи № 905/2554/17
за позовом Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод"
до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 22473,40 грн.
Представники:
від позивача: Плуталова Н.В.
від відповідача: Поліщук О.І.
Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 22473,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не вчинено дій по збереженню вантажу, переданого йому на перевезення за накладною №41236837 від 20.05.2017, у зв'язку з чим позивач вважає, що йому завдано збитків у вигляді вартості втраченого майна, а саме відсутнього коксівного вугілля Wellmore у розмірі 22473,40 грн.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 09.11.2017 порушено провадження у справі №905/2554/17, справу призначено до розгляду.
Відповідно до заперечень на позов, що подані до Господарського суду Донецької області 27.11.2017, відповідач зазначає, що позивачем не надано належним чином засвідчених документів розміру дійсної вартості втраченого вантажу, а саме підписаної головним (старшим) бухгалтером копії податкової накладної та доказів оплати рахунку вантажовідправника; позивачем не надано доказів у підтвердження існування договірних відносин між ПрАТ «МК «Азовсталь» як постачальником та ТОВ з іноземними інвестиціями «Трансінвестсервіс» як відправником вантажу; позивачем неправильно вирахувано природну втрату вантажу (1%, тоді-як така норма становить 2%).
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 27.11.2017 справу №905/2554/17 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
В результаті автоматичного розподілу справи № 905/2554/17, останню передано до розгляду судді Картавцевій Ю.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2017 справу № 905/2554/17 прийнято до провадження суддею Картавцевою Ю.В. та призначено її до розгляду на 27.12.2017.
14.12.2017 до відділу діловодства від позивача надійшли додаткові документи.
15.12.2017 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017, яким Господарський процесуальний кодекс України викладено у новій редакції. У відповідності до пункту 9 частини 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статею 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зважаючи на те, що у справі №905/2554/17 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа є малозначною у розумінні норм Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим суд доходить висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2017 суд ухвалив здійснювати розгляд справи №905/2554/17 у порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання у справі призначено на 22.01.2018, встановлено учасникам судового процесу строки для подання заяв по суті справи.
У судове засідання 22.01.2018 з'явились представники позивача та відповідача. Представник позивача підтримав позов в повному обсязі, представник відповідача заперечив проти позову.
У судовому засіданні 13.01.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд
Відповідно до накладної № 41236837 від 20.05.2017 відправником - Товариством з іноземними інвестиціями «Трансінвестсервіс» зі станції відправлення Чорноморська (Одеської залізниці) вантажоодержувачу - Приватному акціонерному товариству «Авдіївський коксохімічний завод» (станція призначення - Авдіївка) було відправлено вагон № 59724930 з вантажем - вугілля кам'яне Wellmore у твердому стані, код вантажу 161202, маса вантажу - 66550 кг, вантаж маркований.
Судом встановлено, що на станції призначення - Авдіївка було здійснено комісійне перезважування вагону № 59724930, про що складено комерційний акт № 482803/158 від 29.05.2017, в якому зазначено, що у накладній № 41236837 від 20.05.2017 зазначено тару вагону - 22400 кг, масу вантажу - 66550 кг, а при перезважуванні фактично виявилось - брутто - 86100 кг, тара вагону - 22400 кг, нетто - 63700 кг, що менше на 2850 кг; в вагонах над 3,4,5 люками зліва вздовж потяга існує заглиблення, в межах якого маркування відсутнє. При повторному зважуванні маса недостачі вантажу підтвердилась.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що відповідачем не вчинено дій по збереженню вантажу, переданого йому на перевезення за накладною №41236837 від 20.05.2017, у зв'язку з чим позивач вважає, що йому завдано збитків у вигляді вартості втраченого майна, а саме відсутнього коксівного вугілля Wellmore у розмірі 22473,40 грн., які просить стягнути з відповідача.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як передбачено приписами ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно зі ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Стаття 224 Господарського кодексу України зобов'язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.
Як встановлено судом, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 22473,40 грн. збитків, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні у вагоні №59724930 за залізничною накладною № 41236837 від 20.05.2017.
Так, за змістом ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).
Відповідно до статті 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут), накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено також ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України.
Як встановлено судом, відповідно до накладної № 41236837 від 20.05.2017 відправником - Товариством з іноземними інвестиціями «Трансінвестсервіс» зі станції відправлення Чорноморська (Одеської залізниці) вантажоодержувачу - Приватному акціонерному товариству «Авдіївський коксохімічний завод» (станція призначення - Авдіївка) було відправлено вагон № 59724930 з вантажем - вугілля кам'яне Wellmore у твердому стані, код вантажу 161202, маса вантажу - 66550 кг, вантаж маркований.
Згідно із ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 105 Статуту визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Відповідно до ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Статтею 52 Статуту, встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.
Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
У відповідності до ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Як встановлено судом, на станції призначення - Авдіївка було здійснено комісійне перезважування вагону № 59724930, про що складено комерційний акт № 482803/158 від 29.05.2017, в якому зазначено, що у накладній № 41236837 від 20.05.2017 зазначено тару вагону - 22400 кг, масу вантажу - 66550 кг, а при перезважуванні фактично виявилось - брутто - 86100 кг, тара вагону - 22400 кг, нетто - 63700 кг, що менше на 2850 кг; в вагонах над 3,4,5 люками зліва вздовж потяга існує заглиблення, в межах якого маркування відсутнє. При повторному зважуванні маса недостачі вантажу підтвердилась.
Вказаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правилам складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, а тому визнається судом належним та допустимим доказом на підтвердження факту недостачі маси вантажу у вагоні № 59724930, зазначеній у накладній № 41236837 від 20.05.2017, фактичній масі вантажу, а саме щодо факту недостачі вантажу вагою 2850 кг, який перевозився у вагоні № 59724930.
Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ч. 1 ст. 114 Статуту).
Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).
В матеріалах справи наявні копії договору №0103/11437 купівлі-продажу сировинних, паливно-енергетичних чи матеріально-технічних ресурсів від 15.09.2014, укладеного між ПАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» (постачальник) та ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод» (покупець), за яким постачальник зобов'язується передати, а покупець - прийняти та оплатити сировинні, паливно-енергетичні чи матеріально-технічні ресурси на умовах даного договору.
Також в матеріалах справи наявні копії рахунку-фактури №91348436 від 20.05.2017 з посиланням на договір №0103/11437 від 15.09.2014 на суму 23359451,95 грн. (за вугілля Wellmore, 2265,950 тонн). Вказаний рахунок виставлений Публічним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь».
Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно із ст. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 1 % маси, зазначеної в перевізних документах щодо мінерального палива.
Таким чином, враховуючи масу вантажу, що перевозився у вагоні № 59724930 - 66550 кг, норму недостачі - 1% (665,5 кг), масу фактично доставленого вантажу - 63700 кг, маса недостачі вантажу у вагоні № 59724930 становить 2184,5 кг.; беручи до уваги загальну масу вантажу - вугілля кам'яного (відповідно до рахунків рахунку-фактури №91348436 від 20.05.2017), що становить 2265,950 тонн, та загальну суму вказаного рахунку -23359451,95 грн. 90 коп., вартість 1 тонни вугілля кам'яного становить 10308,90 грн. з ПДВ
Отже, вартість недостачі вантажу, що перевозився у вагоні № 59724930, становить 22519,79 коп. (2,1845. * 10308,90 грн.).
При цьому, доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, щодо ненадання позивачем належних доказів у підтвердження розміру дійсної вартості втраченого вантажу спростовуються наведеним.
Окрім того, доводи відповідача щодо ненадання доказів оплати спірного вантажу позивачем спростовуються наданими позивачем 14.12.2017 доказами, а саме банківською випискою по рахунку за 16.08.2017.
Щодо доводів відповідача стосовно того, що позивачем неправильно вирахувано природну втрату вантажу (1%), оскільки така норма становить 2% для вологого вантажу, суд зазначає наступне.
Згідно із ст. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2 % маси, зазначеної в перевізних документах щодо вантажів, зданих для перевезення у вологому стані.
Так, у специфікації №230 від 15.09.2014 до договору №0103/11437 купівлі-продажу сировинних, паливно-енергетичних чи матеріально-технічних ресурсів від 15.09.2014, укладеного між ПАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» (постачальник) та ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод» (покупець), зазначено найменування продукції - вугілля Wellmore (вологість - максимальна 9%).
В той же час, як встановлено судом, відповідно до накладної № 41236837 від 20.05.2017 відправником - Товариством з іноземними інвестиціями «Трансінвестсервіс» зі станції відправлення Чорноморська (Одеської залізниці) вантажоодержувачу - Приватному акціонерному товариству «Авдіївський коксохімічний завод» (станція призначення - Авдіївка) було відправлено вагон № 59724930 з вантажем - вугілля кам'яне Wellmore у твердому стані, код вантажу 161202, маса вантажу - 65550 кг, вантаж маркований.
Відтак, оскільки у специфікації вказано лише межі допустимої вологості вантажу (вугілля Wellmore), що підлягає поставці позивачу, а у залізничній накладній № 41236837 від 20.05.2017 зазначено, що вантаж - вугілля Wellmore завантажено у твердому стані (без будь-якої вказівки на вологість вантажу), суд доходить висновку про відсутність підстав для застосування норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто як для вологого вантажу.
Відтак, перевіривши наданий позивачем розрахунок збитків (вартості недостачі вантажу), суд дійшов висновку в його обґрунтованості, при цьому, судом встановлено, що вартість недостачі вантажу, що перевозився у вагоні № 59724930, становить 22519,79 коп., що більше, ніж за розрахунком позивача, однак суд не вправі виходити за межі позовних вимог, відтак в межах даної справи розглядається обґрунтованість позовних вимог про стягнення збитків у розмірі 22473,40 грн.
Відповідно до ст. 131 Статуту залізниць України претензії, що виникли з приводу перевезення вантажів, заявляються залізниці призначення вантажу.
Матеріалами справи підтверджується, що перевезення вантажу на підставі накладної № 41236837 від 20.05.2017 здійснював відповідач.
Частиною 1 статті 127 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.
Виходячи з аналізу ст. 1166 Цивільного кодексу України, шкода відшкодовується за наявності складу цивільного правопорушення, а саме таких його елементів: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи, шкідливого результату такої поведінки (шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою та вини особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності (виключає його відповідальність).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної поведінки відповідача, що виявилась у незбереженні вантажу, що перевозився у вагоні № 59724930, шкідливого результату такої поведінки (шкодою) - недостача товару на суму 22473,40 коп. та причинному зв'язку між протиправної поведінкою та завданою шкодою.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
При цьому, відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами, що недостача вантажу у вагоні № 59724930 сталась не з його вини (відповідно до ст. 127 Статуту), у зв'язку з чим позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» 22473,40 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; ідентифікаційний код: 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (86065, Донецька обл., м. Авдіївка, проїзд Індустріальний, 1; ідентифікаційний код: 00191075) грошові кошти у розмірі 22473 (двадцять дві тисячі чотириста сімдесят три) грн. 40 коп. та судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 29.01.2018
Суддя Ю.В. Картавцева