ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
29 січня 2018 року справа №826/1003/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кузьменка В.А., суддів Арсірія Р.О., Огурцова О.П., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.)
до1. Голови Державної авіаційної служби України Більчука Олександра Васильовича (далі по тексту - відповідач 1, Голова Державіаслужби України Більчук О.В.) 2. Державної авіаційної служби України (далі по тексту - відповідач 2, Державіаслужба України)
треті особи1.Служба безпеки України (далі по тексту - третя особа 1, СБУ) 2. Міністерство юстиції України (далі по тексту - третя особа 2, Мінюст)
про1) визнання протиправними та скасування рішення (висновку) відповідача 2, оформлене наказом відповідача 1 від 03 січня 2017 року №2 о/с про звільнення позивача з посади директора департаменту авіаційної безпеки, щодо наявності підстав для звільнення ОСОБА_1; 2) скасування наказу відповідача 1 від 03 січня 2017 року №2 о/с про звільнення позивача з посади директора департаменту авіаційної безпеки Державіаслужби України, щодо наявності підстав для звільнення ОСОБА_1; 3) поновлення позивача на посаді директора департаменту авіаційної безпеки Державіаслужби України; 4) стягнення з відповідача 2 на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з підстав незаконності свого звільнення на підставі норм Закону України "Про очищення влади", оскільки здійснене на підставі повторної перевірки СБУ, проведеної всупереч порядку, визначеному Законом України "Про очищення влади", а саме: перевірка була проведена не у строки та не у відповідній черговості, що попередньо визначена профільними нормативно-правовими-актами; про проведення повторної перевірки позивача не повідомляли та не ознайомили зі змістом такої повторної перевірки; ОСОБА_1 звільнено у період тимчасової непрацездатності, що суперечить приписам частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України; заява (згода) позивача на проведення повторної перевірки не надавалась.
Крім того, позивач зазначає про безпідставність врахування третьою особою 1 роз'яснення Міністерства юстиції України щодо розуміння терміну "штатний працівник КДБ СРСР, КДБ УРСР, КДБ інших союзних республік колишнього СРСР", виходячи з того, що таке роз'яснення не може бути підставою для проведення додаткової перевірки та не підлягає нормативному застосуванню у будь-яких правовідносинах і не встановлює правових норм; на думку позивача, Міністерство юстиції України, давши роз'яснення, що під терміном "штатний працівник КДБ СРСР, КДБ УРСР, КДБ інших союзних республік колишнього СРСР", застосованим у пункті 3 частини четвертої статті 3 Закону України "Про очищення влади", слід розуміти військовослужбовців, робітників і службовців, фактично встановило нову правову норму, давши розширювальне тлумачення терміну "штатний працівник КДБ", чим перевищило свої повноваження та порушило охоронювані законом права позивача.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/1003/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Відповідач 1 подав заперечення проти позову, у якому зазначив про законність оскаржуваного наказу й звертав увагу на наступне: всупереч положенням частини першої статті 4 Закону України "Про очищення влади" умисно не подав відповідачу 2 заяву про застосування заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади", виходячи з того, що ОСОБА_1 у період з 01 березня 1982 року по 22 серпня 1988 року та з 01 вересня 1988 року по 28 лютого 1992 року проходив військову службу на штатних посадах КДБ УРСР; тимчасова непрацездатність не є перешкодою для звільнення у порядку Закону України "Про очищення влади".
Відповідач 2 теж подав письмове заперечення на позов, в якому зазначив про відповідність своїх дій вимогам частини чотирнадцятої статті 5 Законом України "Про очищення влади".
У письмових поясненнях на заперечення позивач вказав, що він не був штатним працівником чи негласним агентом у КДБ СРСР, КДБ УРСР, КДБ інших союзних республік колишнього СРСР, Головному розвідувальному управлінні Міністерства оборони СРСР, а тому, при поданні заяви про згоду на проведення перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади" вказав достовірну інформацію та надав підтверджуючі документи.
Третя особа 1 подала пояснення на адміністративний позов, у якому зазначила про безпідставність тверджень позивача про повторну перевірку та про необхідність застосування заборони до ОСОБА_1 у зв'язку із тим, що у відповідні періоди він проходив військову службу на штатних посадах КДБ УРСР, а відтак, був штатним працівником КДБ УРСР у розумінні пункту 3 частини четвертої статті 3 Закону України "Про очищення влади" та виконував завдання, безпосередньо пов'язані із функціями КДБ УРСР.
Третя особа 2 подала суду письмові пояснення, в яких зазначила про безпідставність позовних вимог та звертала увагу на наступне: довідка СБУ від 27 грудня 2016 року №24/166808-л про результати перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади", стосовно ОСОБА_1 складена у зв'язку із виявленням СБУ додаткової інформації про те, що позивач у період з 01 березня 1982 року по 22 серпня 1988 року проходив військову службу на штатних посадах КДБ УРСР; порушення органами строку надання відповідей та складання довідки про результати перевірки не тягне за собою наслідків незастосування заборон, оскільки норми Закону України "Про очищення влади" носять імперативний характер; СБУ враховано інформацію, надану Міністерством юстиції України щодо поняття "працівник органів державної безпеки", в розумінні частини четвертої статті 3 Закону України "Про очищення влади".
Відповідач 1 подав також додаткові пояснення, у яких зазначив, що Законом України "Про очищення влади" передбачено імперативну і безумовну норму про очищення влади для осіб, які були штатними працівниками чи негласними агентами в КДБ СРСР, КДБ УРСР, КДБ інших союзних республік колишнього СРСР, а тому, проходження позивачем військової служби на штатних посадах в КДБ УРСР є підставою для припинення державної служби та підтверджує законність оскаржуваного наказу; Міністерство юстиції України наділене повноваженнями із надання роз'яснень з питань, пов'язаних з його діяльністю як такого, що уповноважене на забезпечення проведення перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади".
В судовому засіданні 27 вересня 2017 року позивач та його представник позовні вимоги підтримали, представники відповідача 2 та третіх осіб проти позову заперечили; представник відповідача 1 до суду не прибув; відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.
Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.
Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, звертає увагу на наступне.
Наказом Державіаслужби України від 03 січня 2017 року №2 о/с "Про звільнення ОСОБА_1." за підписом Більчука О.В. звільнено ОСОБА_1 03 січня 2017 року з посади директора департаменту авіаційної безпеки відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 3 Закону України "Про очищення влади", пункту 72 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України, на підставі листа СБУ від 27 грудня 2016 року №24/166808-л.
Досліджуючи питання правомірності звільнення позивача на підставі до пункту 3 частини четвертої статті 3 Закону України "Про очищення влади", колегія суддів виходить із наступних міркувань.
За визначенням частини першої статті 1 Закону України "Про очищення влади" очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.
Відповідно до частини третьої статті Закону України "Про очищення влади" протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.
У свою чергу згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 3 Закону України "Про очищення влади" заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які були штатними працівниками чи негласними агентами в КДБ СРСР, КДБ УРСР, КДБ інших союзних республік колишнього СРСР, Головному розвідувальному управлінні Міністерства оборони СРСР, закінчили вищі навчальні заклади КДБ СРСР (крім технічних спеціальностей).
Відповідно до частин першої та другої статті 4 Закону України "Про очищення влади" особи, які перебувають на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, подають керівнику або органу, зазначеному у частині четвертій статті 5 цього Закону, власноручно написану заяву, у якій повідомляють про те, що до них застосовуються заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, або повідомляють про те, що до них не застосовуються відповідні заборони, та про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей щодо них відповідно до цього Закону (далі - заява).
Заява подається не пізніше ніж на десятий день з дня початку проведення перевірки у відповідному органі, на підприємстві згідно з планом проведення перевірок, затвердження якого передбачено пунктом 3 частини другої статті 5 цього Закону.
Частина перша статті 5 Закону України "Про очищення влади" встановлює, що органом, уповноваженим на забезпечення проведення перевірки, передбаченої цим Законом, є Міністерство юстиції України.
Згідно з пунктом 1 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади" перевірці підлягає достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону.
Відповідно до частини чотирнадцятої статті 5 Закону України "Про очищення влади" керівник органу, передбачений частиною четвертою цієї статті, на підставі висновку про результати перевірки, яким встановлено недостовірність відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п'ятої цієї статті, не пізніше ніж на третій день з дня отримання такого висновку, керуючись положеннями частини третьої або четвертої статті 1 цього Закону, звільняє таку особу із займаної посади або не пізніше ніж на третій день з дня його отримання надсилає такий висновок керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення та ініціювання звільнення з посади особи, стосовно якої було здійснено перевірку, для її звільнення з посади у встановленому законом порядку не пізніше ніж на десятий день з дня отримання висновку.
Механізм проведення перевірки достовірності відомостей, що подаються посадовими і службовими особами органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також особами, які претендують на зайняття відповідних посад, щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади" визначає Порядок проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади" (далі по тексту - Порядок).
Відповідно до пункту 4 Порядку організація проведення перевірки покладається на керівника відповідного органу, до повноважень якого належить звільнення з посади особи, стосовно якої проводиться перевірка (далі - керівник органу).
Пункт 5 Порядку передбачає, що керівник органу або голова суду згідно з планом проведення перевірок, затвердженим Кабінетом Міністрів України, приймає рішення про початок проведення перевірки у відповідному органі (далі - початок проведення перевірки в органі), в якому встановлює дату початку проведення перевірки, а також відповідальним за проведення перевірки визначає кадрову службу чи інший структурний підрозділ такого органу (далі - відповідальний структурний підрозділ).
Відповідно до пункту 6 Порядку рішення про початок проведення перевірки в органі оприлюднюється в день його прийняття на офіційному веб-сайті органу, в якому проводиться перевірка, та в той самий день доводиться відповідальним структурним підрозділом такого органу до відома осіб, які підлягають перевірці.
Наведені правові норми вказують, що у разі отримання висновку про результати перевірки, яким встановлено недостовірність відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", керівник органу зобов'язаний звільнити особу, стосовно якої складено висновок, із займаної посади не пізніше ніж на третій день з дня отримання такого висновку.
Наявні у справі докази підтверджують, що наказом Державіаслужби України від 02 березня 2015 року №120 вирішено провести в Державіаслужбі перевірку, передбачену Законом України "Про очищення влади", визначивши дату початку проведення перевірки для керівників структурних підрозділів та їх заступників 10 березня 2015 року.
16 березня 2015 року позивач подав Голові Державіаслужби України заяву про проведення перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади", у якій повідомив, що заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 Закону, не застосовуються щодо нього.
На запит про проведення перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади" стосовно ОСОБА_1 СБУ у листі від 19 червня 2015 року №24/л-38344 повідомила, що в СБУ в результаті перевірки наявних матеріалів відсутні заборони, передбачені частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади" щодо зазначеної особи.
Разом з тим, 28 грудня 2016 року до Державіаслужби України надійшов лист (висновок) СБУ від 27 грудня 2016 року №24/166808-л, яким, у зв'язку із виявленням додаткової інформації щодо відомостей, які підлягали перевірці згідно відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", яка впливає на суть раніше надісланого висновку від 19 червня 2015 року №24/л-38344 стосовно ОСОБА_1, повідомлено Державіаслужбу України про наступне: у період з 01 березня 1982 року по 22 серпня 1988 року і 01 вересня 1988 року по 28 лютого 1992 року проходив службу на штатних посадах КДБ УРСР; згідно з розпорядженням Центрального управління СБУ від 22 вересня 2015 року №348 "Про деякі питання проведення в СБУ перевірки", передбаченої статтею 5 Закону України "Про очищення влади", підготовленим на підставі роз'яснення Міністерства юстиції України від 02 вересня 2015 року №11.0.2/1674, під терміном "штатний працівник КДБ СРСР, КДБ УРСР, КДБ інших союзних республік колишнього СРСР", застосованим у пункті 3 частини четвертої статті 3 Закону, слід розуміти військовослужбовців, робітників і службовців; таким чином, відомості, повідомлені ОСОБА_1, про незастосування до нього заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону, на підставі критерію, визначеного пункту 3 частиною четвертою статті 3 цього Закону, є недостовірними; при цьому, листом СБУ від 19 червня 2015 року №24/л-38344 надалі не керуватись.
Таким чином, отримавши від СБУ лист (висновок) СБУ від 27 грудня 2016 року №24/166808-л про недостовірність повідомлених ОСОБА_1, відомостей про незастосування до нього заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади", Голова Державіаслужби України в силу вимог частини чотирнадцятої статті 5 Закону України "Про очищення влади" зобов'язаний був звільнити позивача із займаної посади та не мав іншого, передбаченого Законом, варіанту дій.
При цьому Закон України "Про очищення влади" не покладає на відповідачів обов'язку по перевірці відомостей, зазначених в отриманих висновках та контролювати правомірність дій з проведення відповідної перевірки.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на неприпустимість звільнення у період тимчасової непрацездатності на підставі частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України, оскільки спірні правовідносини врегульовані спеціальним Законом України "Про очищення влади", який не передбачає обмежень в частині очищення влади шляхом звільнення особи у період тимчасової непрацездатності; крім того, відповідно до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади" визначено, що Закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що рішення відповідача 2 про звільнення позивача з посади директора департаменту авіаційної безпеки, щодо наявності підстав для звільнення ОСОБА_1 та наказ Державіаслужби України від 03 січня 2017 року №2 о/с про звільнення позивача повністю узгоджуються із нормами Закону України "Про очищення влади".
Щодо відповідності позивача критеріям здійснення люстрації відповідно до пункту 3 частиною четвертою статті 3 Закону України "Про очищення влади", а саме чи був ОСОБА_1 штатним працівником чи негласним агентом в КДБ СРСР, КДБ УРСР, КДБ інших союзних республік колишнього СРСР, Головному розвідувальному управлінні Міністерства оборони СРСР, суд встановив, що згідно з архівною довідкою СБУ від 02 березня 2017 року ОСОБА_1 проходив військову службу на посадах КДБ УРСР у період з 01 березня 1982 року по 22 серпня 1988 року та з 01 вересня 1988 року по 28 лютого 1992 року, що визнається позивачем.
На думку позивача, військова служба на посадах КДБ УРСР не свідчить про те, що ОСОБА_1 був штатним працівником чи негласним агентом в КДБ СРСР, КДБ УРСР, КДБ інших союзних республік колишнього СРСР, Головному розвідувальному управлінні Міністерства оборони СРСР, у зв'язку із відсутністю підтверджуючих документів.
Проте, колегія суддів звертає увагу, що висновок СБУ від 27 грудня 2016 року №24/166808-л про недостовірність повідомлених ОСОБА_1, відомостей про незастосування до нього заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади" та зазначені у ньому відомості, не є предметом спору у даній справі.
Доводи позивача про порушення перевірки стосовно нього, про неможливість повторної перевірки, про неповідомлення про проведення повторної перевірки та відсутність згоди позивача на проведення повторної перевірки відхиляються судом як такі, що не стосуються спірних правовідносин, тому що позивач не оскаржує такі дії у межах спору, а вчинення таких дій третьою особою 1 не впливає на правомірність оскаржуваних рішень.
Таки само суд залишає поза увагою твердження позивача про безпідставність врахування третьою особою 1 роз'яснень Міністерства юстиції України щодо розуміння терміну "штатний працівник КДБ СРСР, КДБ УРСР, КДБ інших союзних республік колишнього СРСР", та про перевищення Міністерством юстиції України наданих повноважень, виходячи з того, що такі дії не є предметом спору.
У свою чергу суд звертає увагу, що частина одинадцята статті 5 Закону України "Про очищення влади" передбачає, що висновок про результатами перевірки може бути оскаржений особою в судовому порядку, та роз'яснює, що позивач не позбавлений права оскаржити висновок СБУ та вчинені нею дії під час перевірки у установленому законом порядку.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування рішення та наказу відповідачів нормативно та документально не підтверджуються.
Оскільки звільнення позивача відбулося правомірно, підстави для поновлення позивача на посаді директора департаменту авіаційної безпеки Державіаслужби України та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачами не доведено правомірність звільнення позивача з органів внутрішніх справ з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (03037, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків 20025614630) відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Головуючий суддя В.А. Кузьменко
Судді Р.О. Арсірій
О.П. Огурцов