ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
29 січня 2018 року № 826/6148/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вєкуа Н.Г. , розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГенеральної прокуратури України
про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Генеральної прокуратури України (далі по тексту - відповідач), в якому, з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог, просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Генеральної прокуратури України №311-ц від 18.03.2015 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні у сфері транспорту головного управління процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією, у сфері транспорту та у кримінальних провадженнях слідчих органів прокуратури Генеральної прокуратури України у зв'язку із реорганізацією органів прокуратури та скороченням кількості прокурорів Генеральної прокуратури України;
- поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні у сфері транспорту головного управління процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією, у сфері транспорту та у кримінальних провадженнях слідчих органів прокуратури Генеральної прокуратури України;
- стягнути з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 18.03.2016 по дату ухвалення рішення у даній справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 23 червня 2016 року.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач був незаконно звільнений з посади на підставі наказу Генерального прокурора України від 18.03.2016 № 311-ц у зв'язку із реорганізацією органів прокуратури та скороченням кількості прокурорів Генеральної прокуратури України відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» та п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП, оскільки позивач був попереджений про вивільнення 25.12.2015 у зв'язку з реорганізацією та скороченням кількості прокурорів Генеральної прокуратури, а також затвердженням нової структури та штатного розпису Генеральної прокуратури згідно з наказами Генерального прокурора України № 55шц та № 56шц від 16.07.2015, однак станом на момент звільнення позивача у результаті неодноразової зміни структури і штату Генеральної прокуратури 22.01.2016, 08.02.2016, 15.03.2016 кількість посад по штату збільшилася з 1854 до 1871 осіб, з яких кількість посад прокурорів та слідчих збільшилася з 1132 до 1140 осіб, а фактична чисельність збільшилася з 1086 до 1161 осіб. Тобто фактичного скорочення чисельності або штату працівників не проводилося, що свідчить про порушення вимог ч. 4 ст. 36, п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП. При цьому, всупереч ч. 1 ст. 40, ч.ч. 1-3 ст. 49-2 КЗпП позивачу не були запропоновані всі наявні вакантні посади, а в порушення п. 11 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» на офіційному сайті Генеральної прокуратур не в повному обсязі оприлюднюється інформація про вакансії, порядок та умови проходження конкурсу на заміщення вакантних посад. Також позивач зазначає про порушення порядку вивільнення працівників у зв'язку з недотриманням переважного права залишення на роботі відповідно до ч. 1 ст. 42 КЗпП, а також необхідністю погоджувати із керівником структурного підрозділу заяву про згоду обійняти вакантну посаду, запропоновану роботодавцем. Оскільки позивач був попереджений про вивільнення 25.12.2015, тобто після спливу п'яти місяців з дати прийняття наказів № 55шц та № 56шц від 16.07.2015, позивач був позбавлений можливості скористуватися переважним правом залишення на роботі станом на момент початку проведення реорганізації і наявності всіх можливих вакантних посад. Крім того, за період з 15.07.2015 по 18.03.2016 на посади слідчих і прокурорів Генеральної прокуратури в порядку переведення з прокуратур нижчого рівня призначено 142 особи, що суперечить ч. 4 ст.36, п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 40, ст. 42-1 КЗпП. Позивачем у рапортах від 30.12.2015 було надано згоду на призначення його на посади, запропоновані у додатку до попередження про вивільнення, які були вакантні і станом на момент його звільнення, за наявності станом на 01.03.2016 всього 50 вакансій у Генеральній прокуратурі. Однак, незважаючи на наявність письмової згоди на призначення на будь-яку посаду прокурора відділу і вище в структурі Генеральної прокуратури, позивача незаконно звільнено за наявності вакантних посад.
Відповідач у запереченнях просить відмовити у задоволенні позову повністю, оскільки вважає його безпідставним і необгрунтованим, посилаючись на те, що внаслідок реорганізації згідно з наказами Генерального прокурора України № 55шц та №56шц від 16.07.2015 ліквідовано Головне управління процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією, у сфері транспорту та у кримінальних провадженнях слідчих органів прокуратури Генеральної прокуратури України, а також відповідно і посаду позивача. Призначення працівників здійснювалося на підставі Порядку підготовки матеріалів для призначення працівників на посади, які входять до номенклатури Генерального прокурора України та які погоджуються з Генеральною прокуратурою України, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 17.09.2014 № 100, після погоджених в установленому порядку документів. За результатами розгляду заяв позивача про призначення на вакантні посади, запропоновані при попередженні про вивільнення, кандидатуру позивача не було погоджено керівниками відповідних підрозділів, також від позивача не надходило заяв про призначення на інші вакантні посади. Крім того, позивач відмовився дати згоду на призначення на вакантну посаду прокурора відділу забезпечення представництва у вищих судах управління представництва інтересів громадян або держави в суді Департаменту підтримання державного обвинувачення та представництва інтересів громадянина або держави в судах на період відпустки по вагітності та пологах ОСОБА_2 і відмовився написати заяви про призначення на вакантні посади, список яких був наданий працівниками кадрового підрозділу Генеральної прокуратури, про що 16.03.2016 складені відповідні акт і довідка. У зв'язку з ненадходженням до Департаменту кадрової роботи заяви позивача відповідно до Порядку, встановленому наказом Генерального прокурора України від 17.09.2014 №100, не виявилося можливим здійснити призначення ОСОБА_1 і наказом Генерального прокурора від 18.03.2016 № 311-ц ОСОБА_1 звільнено з займаної посади на підставі п.9 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» та п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП у зв'язку з реорганізацією органів прокуратури та скороченням кількості прокурорів Генеральної прокуратури. Також відповідач вважає, що позивач не має переважного права на залишення на роботі при скороченні чисельності або штату працівників, оскільки безперервний стаж в Генеральній прокуратурі складає один рік, а позивач має досвід роботи в основному на напрямку прокурорської діяльності, що передбачав захист майнових, інших особистих прав і свобод громадян та інтересів держави, який прокуратура здійснювала до прийняття Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014. Щодо посилань позивача на відсутність фактичного скорочення штату Генеральної прокуратури, відповідач зазначає, що відповідно до наказів Генерального прокурора України № 55шц та №56шц від 16.07.2015 відбулося скорочення чисельності працівників з 1854 до 1742 осіб, а у зв'язку із створенням Спеціалізованої антикорупційної прокуратури станом на 22.01.2016 штатна чисельність Генеральної прокуратури склала 1814 осіб, які призначалися за результатом відкритого конкурсу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2017 року суддею Вєкуа Н.Г. прийнято справу до свого провадження у зв'язку з припиненням повноважень судді Іщука І.О., в провадженні якого вона перебувала та не була ним розглянута.
В судовому засіданні 29.06.2017 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 29.06.2017 проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях, просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.
Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, які набрали чинності 15 грудня 2017 року.
Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Приписами пункту 10 частини 1 Перехідних положень КАС України встановлено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2016 року судом витребувано від Генеральної прокуратури України перелік всіх вакантних посад, які були в наявності в Генеральній прокуратурі за період з 25.12.2015 по 18.03.2016 та кількість осіб, прийнятих до Генеральної прокуратури за період з 25.12.2015 по 18.03.2016.
Від Генеральної прокуратури надійшла відповідь, що за період з 25.12.2015 по 18.03.2016 до центрального апарату Генеральної прокуратури було прийнято 52 особи, а надання інформації щодо вакантних посад за цей період неможливе з технічних причин, оскільки така звітність в прокуратурі не ведеться і не зберігається.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до вимог пункту 5 частини 1 статті 9 та підпункту 4 пункту 5-1 Розділу ХІІІ "Перехідні положення" Закону України "Про прокуратуру" Генеральною прокуратурою України видано наказ №311-ц від 18 березня 2016 року, яким молодшого радника юстиції ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні у сфері транспорту головного управління процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією, у сфері транспорту та у кримінальних провадженнях слідчих органів прокуратури Генеральної прокуратури України у зв'язку із реорганізацією органів прокуратури та скороченням кількості прокурорів Генеральної прокуратури України відповідно до вимог пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" та пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.
Підставою для прийняття наказу про звільнення позивача зазначено накази Генерального прокурора України від 16.07.2015 №№55шц, 56шц.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог частини 1 статті 14 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII наказами Генерального прокурора України від 16.07.2015 №55шц та №56шц затверджено нову структуру та штатний розпис Генеральної прокуратури України.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно з частиною 2 статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
У частині 1 статті 42 КЗпП України встановлено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Згідно з частинами 1, 2 статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Відповідно до частини 3 статті 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Як встановлено судом, на виконання вимог ч. 1 ст. 14 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII наказами Генерального прокурора України від 16.07.2015 №55шц та №56шц затверджено нову структуру та штатний розпис Генеральної прокуратури України.
При цьому, посаду прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні у сфері транспорту головного управління процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією, у сфері транспорту та у кримінальних провадженнях слідчих органів прокуратури Генеральної прокуратури України, яку обіймав позивач, скорочено.
25 грудня 2015 року позивач був ознайомлений з попередженням про вивільнення №11/1-2612вих-15 про звільнення з займаної посади у зв'язку з реорганізацією та скороченням кількості прокурорів Генеральної прокуратури України з 25 лютого 2016 року, яке отримав 25 грудня 2015 р.
Додатком до попередження про вивільнення позивачу був наданий список вакантних посад, які пропонуються для працевлаштування. Згідно з цим додатком позивач не заперечує щодо переведення на зазначені у додатку посади, у зв'язку з чим позивачем була додана окрема заява - рапорт від 25 грудня 2015 року, згідно з яким позивач не заперечує проти призначення його на будь-яку посаду прокурора відділу і вище в структурі Генеральної прокуратури України, крім військової прокуратури, які наявні на даний час та будуть наявні у майбутньому.
Також згідно з матеріалами справи, позивач 30 грудня 2015 року подав до Генеральної прокуратури України одинадцять рапортів, відповідно до яких він не заперечує проти призначення його на вакантні посади, запропоновані у додатку до попередження про вивільнення, а саме:
- прокурора першого наглядового відділу за додержанням законів при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією Департаменту нагляду у кримінальному провадженні;
- слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління;
- старшого слідчого в особливо важливих справах п'ятого слідчого відділу управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління;
- слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління спеціальних розслідувань;
- слідчого в особливо важливих справах відділу з розслідування кримінальних правопорушень, вчинених суддями та представниками судової гілки влади управління спеціальних розслідувань Головного слідчого управління;
- прокурора відділу криміналістичного супроводження досудового розслідування управління спеціальних розслідувань Головного слідчого управління;
- слідчого в особливо важливих справах відділу криміналістичного супроводження досудового розслідування управління спеціальних розслідувань Головного слідчого управління;
- прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління спеціальних розслідувань управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату;
- старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу управління з питань представництва інтересів громадянина або держави в суді, протидії злочинності та корупції на тимчасово окупованій території півострова Крим;
- прокурора відділу впровадження, контролю та забезпечення якості роботи управління реформ та забезпечення якості роботи;
- прокурора відділу супроводження інформаційних систем управління інформаційних технологій.
За результатами розгляду зазначених рапортів кандидатуру позивача не було погоджено керівниками відповідних структурних підрозділів (лист від 05.01.2016 №22-2562вн.16 в.о. начальника управління інформаційних технологій, лист від 06.01.2016 №17/2/3-32вн/вих.-16 заступника начальника Головного слідчого управління - начальника управління спеціальних розслідувань, лист від 05.01.2016 № 26-20вн/вих.-16 заступника начальника управління з питань представництва інтересів громадянина або держави в суді, протидії злочинності та корупції на тимчасово окупованій території півострова Крим, лист від 05.02.2016 № 28-159вн-16 заступника Генерального прокурора України - прокурора Одеської області) у зв'язку з відсутністю необхідного досвіду для роботи на вищезазначених посадах.
16 березня 2016 року позивачу було запропоновано посаду у відділі забезпечення представництва у вищих судах управління представництва інтересів громадян або держави в суді Департаменту підтримання державного обвинувачення та представництва інтересів громадянина або держави в судах на період відпустки по вагітності та пологах ОСОБА_2, на яку позивач не надав згоди на переведення, про що прокурором відділу роботи з кадрами центрального апарату управління роботи з кадрами Департаменту кадрової роботи складено довідку від 16.03.2016.
Також згідно з актом про відмову написати заяви про призначенняина вакантні посади, складеним 16.03.2016 працівниками відділу роботи з кадрами, позивач був ознайомлений із списком вакантних посад центрального апарату Генеральної прокуратури України станом на 15.03.2016, однак відмовився від написання заяв щодо призначення на будь-яку із запропонованих посад.
З матеріалів справи вбачається, що призначення працівників Генеральної прокуратури в процесі реорганізації здійснювалося на підставі Порядку підготовки матеріалів для призначення працівників на посади, які входять до номенклатури Генерального прокурора України та які погоджуються з Генеральною прокуратурою України, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 17.09.2014 № 100.
Водночас, положеннями частини 3 статті 49-2 КЗпП України зобов'язано власника одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці запропонувати працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації за наявності роботи за відповідною професією чи спеціальністю.
Отже, власник, пропонуючи вакантні посади, визначає посади, які працівник може займати відповідно до своєї професії чи спеціальності. Працівник на свій розсуд може погодитися або відмовитися від переведення на іншу роботу, однак трудовим законодавством не встановлюється ніяких додаткових вимог щодо погодження згоди працівника з будь-якими посадовими особами або органами власника.
З урахуванням викладеного, можливість працевлаштування позивача не може пов'язуватися з погодженням його кандидатури керівниками підрозділів відповідно до положень Порядку, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 17.09.2014 № 100.
Ураховуючи те, що позивачем було надано згоду на призначення його на вакантні посади, запропоновані у додатку до попередження про вивільнення, позивач не міг бути звільнений відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України - зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, оскільки згідно з нормами частини 2 статті 40 КЗпП України звільнення з цих підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Відповідно до роз'яснень пункту 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 6 листопада 1992 року №9 розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Зважаючи на те, що відповідачем не було доведено неможливість переведення позивача на іншу роботу за наявності вакантних посад, а також згоди позивача на призначення на вакантні посади, запропоновані у додатку до попередження про вивільнення, суд дійшов висноваку про порушення вимог частини 2 статті 40, частини 3 статті 49-2 КЗпП України при звільненні позивача на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України.
Також судом встановлено порушення переважного права позивача на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, передбаченого статею 42, частиною 2 статті 49-2 КЗпП України оскільки відповідно до наявної у матеріалах справи довідки Генеральної прокуратури України від 23.03.2016 №19/4-422вих-16 за період з 15.07.2015 по 18.03.2016 на посади прокурорів і слідчих Генеральної прокуратури України в порядку переведення з прокуратур нижчого рівня призначено 142 особи.
Щодо доводів позивача про фактичне не проведення скорочення чисельності або штату працівників Генеральної прокуратури, суд зазначає, що згідно з матеріалами справи, на підставі наказів Генерального прокурора України від 16.07.2015 №55шц і №56шц відбулось скорочення чисельності працівників з 1854 до 1742 осіб. Обставини подальшої реорганізації не є предметом розгляду у даній справі, а суттєве значення для правильного вирішення справи має дотримання прав позивача при вивільненні у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці.
Згідном з частиною 1 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону україни «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Відповідно до вимог абз. 10 пункту 10.2. Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» задовольняючи позовні вимоги про поновлення на публічній службі, суд повинен визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень повністю або частково та скасувати акт індивідуальної дії повністю або ту його частину, яка стосується позивача, з моменту прийняття акта та обов'язково вказати дату, з якої особу поновлено на посаді.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що наказ Генеральної прокуратури України №311-ц від 18.03.2015 про звільнення ОСОБА_1 прийнятий з порушеннями вимог п. 1 частини 1, частини 2 статті 40, статті 42, частини 2, частини 3 статті 49-2 КЗпП України і підлягає скасуванню, а позовні вимоги про поновлення на посаді підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 2 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Період, за яким обчислюється середня заробітна плата, визначено розділом ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100.
Згідно з частиною 3 пункту 2 Порядку у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Відповідно до пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).
Згідно з пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів.
Відповідно до довідки Генеральної прокуратури №18-971вих-16 від 13.05.2016 середня заробітна плата позивача складає 11 969,96 грн, а розмір середньоденної заробітної плати - 598,50 грн.
За таких обставин, з урахуванням листів Міністерства праці та соціальної політики України від 20.07.2015 № 10846/0/14-15/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік" та від 05.08.2016 № 11535/0/14-16/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік" період вимушеного прогулу позивача з 21.03.2016 (наступний робочий день за днем звільнення) по 29.01.2018 (дата ухвалення судом рішення) становить 467 робочих днів, тобто сума середнього заробітку за даний період з моменту звільнення до моменту ухвалення рішення у даній справі становить 279 499,50 грн. (467 роб.днів* 598,50грн).
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
Отже рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, що дорівнює 11 969,96 грн за виключенням податків та обов'язкових платежів, підлягає негайному виконанню.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Керуючись статтями 77-78, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ Генеральної прокуратури України №311-ц від 18.03.2015 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні у сфері транспорту головного управління процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією, у сфері транспорту та у кримінальних провадженнях слідчих органів прокуратури Генеральної прокуратури України у зв'язку із реорганізацією органів прокуратури та скороченням кількості прокурорів Генеральної прокуратури України.
Поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні у сфері транспорту головного управління процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією, у сфері транспорту та у кримінальних провадженнях слідчих органів прокуратури Генеральної прокуратури України з 18 березня 2016 року.
Стягнути з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 279 499,50 грн (двісті сімдесят дев'ять тисяч чотириста дев'яносто дев'ять гривень 50 коп.).
Рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 11 969,96 грн (одинадцять тисяч дев'ятсот шістдесят дев'ять гривень 96 коп.) допустити до негайного виконання.
Рішення набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Н.Г. Вєкуа