ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
25 січня 2018 року справа №826/7245/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю " Продбаза К " (далі по тексту - позивач, ТОВ "Продбаза К")
доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Печерському районі)
про1) визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу у прийнятті та укладенні договору про визнання електронних документів; 2) зобов'язання відповідача визнати договір про визнання електронних документів від 30 травня 2017 року №230520171 прийнятим та укладеним, на підтвердження чого надіслати на адресу позивача відповідні квитанції та повідомлення; 3) заборону відповідачу вчиняти будь-які неправомірні дії у відношенні позивача при прийнятті, підписанні та виконанні договору про визнання електронних документів від 30 травня 2017 року №230520171
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає протиправною відмову відповідача у прийнятті та укладенні договору про визнання електронних документів, оскільки вказані дії вчинені за відсутності правових підстав, що порушує право ТОВ "Продбаза К" на подання податкових документів електронному вигляді.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 липня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/7245/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Відповідач письмового заперечення проти позову та відповідних доказів до суду не надав.
В судовому засіданні 30 жовтня 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав, відповідач свого представника до суду не направив; на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.
Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.
Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, звертає увагу на наступне.
Відповідно до пункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Згідно пункту 49.3 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
Підпунктом 19№.1.44 пункту 19№.1 статті 19№ Податкового кодексу України, який визначає перелік функцій контролюючих органів, передбачено, що контролюючі органи надають послуги електронного цифрового підпису, а підпункт 20.1.7 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України надає контролюючому органу право отримувати від платників податків, платників єдиного внеску та надавати у межах, передбачених законом, документи в електронному вигляді.
Основні організаційно-правові засади електронного документообігу, використання електронних документів, правовий статус електронного цифрового підпису регулюються Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг".
Загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначає Інструкція з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року №233 (далі по тексту - Інструкція).
Пунктом 1 розділу ІІ Інструкції передбачено, що платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.
Пункт 2 розділу ІІ Інструкції встановлює, що для подання податкових документів до органів ДПС в електронному вигляді платник податків повинен мати:
спеціалізоване програмне забезпечення для формування податкових документів в електронному вигляді у затвердженому форматі (стандарті);
доступ до мережі Інтернет та можливість відправлення/приймання електронних повідомлень по електронній пошті;
засіб КЗІ (сумісний за форматами даних із засобами КЗІ, що використовуються в органах ДПС);
чинні посилені сертифікати відкритих ключів, сформованих акредитованим центром сертифікації ключів для платника податків та уповноважених посадових осіб платника податків, підписи яких є обов'язковими для податкової звітності у паперовій формі.
Згідно пунктів 1-4 розділу III Інструкції податкові документи в електронному вигляді можуть бути надіслані до органів ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку за звітні періоди у терміни, визначені законодавством для відповідних податкових документів у паперовій формі.
При відправленні електронних документів платник податків самостійно визначає кінцевий термін їх відправлення (враховуючи час на своєчасну доставку документів до органів ДПС у разі можливого пошкодження телекомунікаційного зв'язку або ненадходження першої квитанції).
Податкова звітність в електронному вигляді, отримана органами ДПС пізніше терміну, встановленого законодавством для податкової звітності, вважається поданою з порушенням терміну.
Органи ДПС приймають податкову звітність з 9 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. щоденно, крім вихідних, святкових і неробочих днів.
У разі надходження податкового документа в електронному вигляді до органів ДПС до 16 години платнику податків протягом двох годин з моменту прийняття (неприйняття) надсилається друга квитанція, в іншому випадку - протягом перших двох годин наступного робочого дня.
Пунктом 5 розділу III Інструкції передбачено, що з метою подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку платник податків:
отримує в будь-якому включеному до системи подання податкових документів в електронному вигляді акредитованому центрі сертифікації ключів посилені сертифікати відкритих ключів посадових осіб юридичної особи, що мають право підпису (керівника, бухгалтера), та печатку юридичної особи. Платник податків фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності може обмежитись одним ключем ЕЦП. Особисті ключі знаходяться на ключових (електронних) носіях, що зберігаються в таємниці;
отримує в органі ДПС за місцем реєстрації або на WEB-сайті ДПА чи регіональної ДПА текст примірного договору про визнання електронних документів (додаток 1), безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді;
ознайомившись з редакцією договору, заповнює необхідні реквізити, у тому числі вписує свою електронну адресу, підписує та скріплює печаткою два примірники договору (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки);
надає до органу ДПС за місцем реєстрації підписані та скріплені печаткою два примірники договору та посилені сертифікати відкритих ключів на електронному носії;
після підписання договору в органі ДПС за місцем реєстрації отримує один примірник договору. При цьому ставить підпис у журналі обліку договорів про визнання електронних документів (додаток 2) для засвідчення того, що платнику податків було повернуто його примірник договору.
В свою чергу, як передбачено положеннями пункту 6 розділу III Інструкції, орган ДПС, де зареєстрований платник податків, на його запит:
видає два примірники договору;
записує на електронний носій платника податків безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді;
приймає від платника податків підписані та скріплені печаткою (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки) два примірники договору та електронний носій з посиленими сертифікатами відкритих ключів;
звіряє реквізити, вказані у договорі, з реєстраційними даними платника податків в органах ДПС. У разі невідповідності реквізитів повертає платнику податків його електронний носій та надані примірники договору;
після підписання договору вносить відповідний запис до журналу обліку договорів про визнання електронних документів з платниками податків та видає платнику податків один примірник договору.
Тобто, за наведеною затвердженою процедурою передбачається, що підставою для направлення до відповідного контролюючого органу податкових документів в електронній формі є наявність укладеного між платником податків та контролюючим органом договору про визнання електронних документів.
Суд встановив, що 14 грудня 2011 року на офіційному веб-порталі ДФС України за посиланням http://www.sfs.gov.ua/elektronna-zvitnist/platnikam-podatkiv-pro/povidomlennya-platnikam-pod/58693.html розміщена інформація про реалізацію нового електронного сервісу у вигляді укладення договору про визнання електронних документів у електронній формі, а саме: "Процедури формування Договору та Повідомлення в електронному вигляді реалізуються акредитованими центрами сертифікації ключів, які включені до системи подання податкових документів в електронному вигляді, у власному програмному забезпеченні. Реквізитами Договору, що підлягають обов'язковому заповненню платником податків, є: номер Договору, дата заповнення, орган ДПС за місцем реєстрації платника податків, реквізити посадової особи органу ДПС (начальника, заступника начальника ДПІ), адреса органу ДПС, а також зазначені в Договорі дані про платника податків. Договір підписується ЕЦП посадових осіб платника податків і ЕЦП відбитка печатки у порядку і за дотримання умов, визначених абз. 2 - 4 пп.7.1 п.7 розділу ІІІ Інструкції, та надсилається електронною поштою на адресу Інформаційного порталу органів ДПС України. Про отримання Договору органом ДПС платнику податків у якості підтвердження надсилається перша квитанція, підписана ЕЦП ДПС України. Після підписання Договору з боку органу ДПС платнику податків надсилається друга квитанція та Договір, підписаний ЕЦП ДПС України. Відкриті сертифікати ЕЦП платника податків, яким підписано Договір, автоматично імпортуються до бази сертифікатів Інформаційного порталу органів ДПС України. У випадку відхилення органом ДПС Договору платнику податків надсилається друга квитанція з зазначенням причини відмови, підписана ЕЦП ДПА України…".
Таким чином, з розміщеної на офіційному веб-порталі ДФС України інформації вбачається можливість укладання договору про визнання електронних документів не лише в паперовому вигляді, але і в електронному, крім того, доказом укладання договору, який підписується ЕЦП посадових осіб платника податків і ЕЦП відбитка печатки та ЕЦП ДПС України, є друга квитанція. Водночас, у випадку відхилення органом ДПС договору платнику податків також надсилається друга квитанція з зазначенням причини відмови (що відповідає порядку подання платником податків податкових документів в електронній формі телекомунікаційними каналами зв'язку в пункті 7 розділу ІІІ Інструкції №233).
Аналогічні положення наведені в листі Державної податкової адміністрації України від 22 липня 2011 року №19916/7/28-0517 "Методичні рекомендації щодо роботи з Договорами "Про визнання електронних документів" в електронному вигляді".
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, 23 травня та 30 травня 2017 року позивач, за наявності програмного забезпечення та чинних посилених сертифікатів відкритих ключів, отриманих від акредитованого центру сертифікації ключів, направляв до ДПІ у Печерському районі засобами телекомунікаційного зв'язку для укладення договір про визнання електронних документів.
Водночас, аналізуючи зміст електронних квитанцій №2, отриманих за наслідком направлення до договору про визнання електронних документів, у яких вказано про неприйняття цього договору, слід зазначити, що остання, крім загальних неодноразових посилань на Розділ ІІІ Інструкції з підготовки та подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10 квітня 2008 року №233, не містить визначення конкретних причин відмови у прийнятті договору про визнання електронних документів та конкретних порушень платником податку порядку укладення договору про визнання електронних документів. Будь-яких обґрунтованих пояснень щодо суті та характеру виявленої помилки, зазначених у квитанціях №2, відповідачем не надано.
Враховуючи викладене, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва відповідачем не доведена законність та обґрунтованість відмови в укладенні із ТОВ "Продбаза К" договору про визнання електронних документів, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом визнання такої відмови протиправною.
В частині позовних вимог про зобов'язання відповідача визнати договір про визнання електронних документів від 30 травня 2017 року №230520171 прийнятим та укладеним, на підтвердження чого надіслати на адресу позивача відповідні квитанції та повідомлення, суд зазначає, що згідно з нормами Інструкції не передбачено вчинення відповідачем таких дій.
Крім того, суд не погоджується із позовними вимогами про заборону відповідачу вчиняти будь-які неправомірні дії у відношенні позивача при прийнятті, підписанні та виконанні договору про визнання електронних документів від 30 травня 2017 року №230520171, оскільки вони є передчасними та спрямовані на майбутнє.
Разом з тим, відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти ха межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи наведену правову норму, з огляду на те, що у межах спірних правовідносин суд встановив відсутність підстав для відмови в укладенні із ТОВ "Продбаза К" договору про визнання електронних документів від 30 травня 2017 року №230520171, суд вважає, що для повного захисту прав та інтересів позивача слід вийти за межі позовних вимог та зобов'язати ДПІ у Печерському районі укласти із позивачем вказаний договір про визнання електронних документів.
При цьому зобов'язання відповідача укласти договір про визнання електронних документів не вважається втручанням у дискреційні повноваження, оскільки при доведеній протиправності відмови в укладенні такого договору ДПІ у Печерському районі не володіє правом вільного розсуду.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Конституційний Суд України у рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 120, частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) зазначив, що "Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)".
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам, з урахуванням чого суд зауважує, що іншого ефективного способу поновлення порушених прав позивача інакше ніж зобов'язання ДПІ у Печерському районі укласти із ТОВ "Продбаза К" договір про визнання електронних документів не існує.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Продбаза К" підлягає частковому задоволенню.
Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Продбаза К" (01024, м. Київ, вул. Богомольця, буд. 7, корпус 14, офіс 182; код 40063223) задовольнити частково.
2. Визнати протиправною відмову Державної податкової інстанції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 2; код 39669867) щодо укладення із Товариства з обмеженою відповідальністю "Продбаза К" договору про визнання електронних документів.
3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.
4. Вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Державну податкову інстанцію у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві укласти із Товариством з обмеженою відповідальністю "Продбаза К" договір про визнання електронних документів від 30 травня 2017 року №230520171.
5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Продбаза К" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інстанції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.А. Кузьменко