ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
25 січня 2018 року справа №826/3380/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.)
доУправління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (далі по тексту - відповідач, Управління праці та соціального захисту населення)
третя особаДепартамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації (далі по тексту - третя особа)
про1) визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу у встановленні статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни; 2) зобов'язання відповідача встановити позивачу статус інваліда війна та видати відповідні посвідчення
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з підстав незаконності відмови Управлінням праці та соціального захисту населення у встановленні статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни та видачі відповідного, оскільки є особою, яка виконувала роботи по ліквідації Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони, та якій встановлено статус особи, яка стала інвалідом внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи; необхідність надання будь-яких документів на підтвердження факту участі особи в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи законодавством не передбачено.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/3380/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Відповідач подав до суду письмове заперечення проти позову, у якому зазначив, що позивач має лише статус постраждалої в мирний час особи внаслідок Чорнобильської катастрофи і не можу бути віднесений до осіб, які дійсно належать до учасників війни; докази, які підтверджують участь позивача у складі формувань Цивільної оборони, відсутні. На думку відповідача, статус інваліда війни відповідно до статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" може отримати особа, залучена до складу формувань Цивільної оборони, які можуть утворюватись тільки у воєнний час, однак, в період аварії на Чорнобильській АЕС воєнний стан не вводився.
Третя особа подала клопотання про розгляд справи за відсутності її представника, в якому також зазначила про підтвердження участі позивача у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС інформаційною довідкою від 21 жовтня 2016 року №01.1-14/1852-7 та необхідність задоволення позову.
В судовому засіданні 21 вересня 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав, відповідач та третя особа своїх представників до суду не направили, у зв'язку із чим, на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.
Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.
Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, звертає увагу на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_1
Позивач через свого представника звернувся із заявою про встановлення статусу інваліда війни та видачу відповідного посвідчення, за результатами розгляду якого відповідач у листі від 23 лютого 2017 року №01-08/1444 повідомив про відмову у видачі посвідчення інваліда війни у зв'язку із відсутністю документів, які б підтверджували участь позивача у складі формувань Цивільної оборони, додавши копію протоколу засідання комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановлення статусу інваліда війни та члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" Управління праці та соціального захисту від 17 лютого 2017 року №13.
У вказаному протоколі зазначено, що у поданих документах відсутнє документальне підтвердження залучення (участі) заявника у складі формувань Цивільної оборони, та, що чинність пункту 9 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не поширюється на осіб, які направлялись на виконання робіт з ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС органами управління у справах Цивільної оборони, створеними у складі підприємств, установ і організацій, оскільки план Цивільної оборони в період аварії на Чорнобильській АЕС не вводився, з урахуванням чого ОСОБА_1 відмовлено у встановленні статусу та видачі посвідчення інваліда війни.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" цей Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я та активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.
Стаття 4 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначає, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Згідно з пунктом 9 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Таким чином, статус інваліда війни може бути наданий особі, яка залучалась до складу формувань Цивільної оборони та яка стала інвалідом внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Стаття 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлює, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівників державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни врегульовані Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року №302 (далі по тексту - Положення).
Згідно з пунктом 2 Положення посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.
Пунктом 3 Положення передбачено, що відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни. Інвалідам війни (стаття 7 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення інваліда війни - інвалід".
Згідно з абзацом другим пункту 7 Положення "Посвідчення інваліда війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім'ї загиблого" видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.
Відповідно до пункту 10 Положення "Посвідчення інваліда війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.
Інвалідам війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.
Аналіз вказаного в сукупності дає суду підстави дійти висновку, що Положення визначає підставу для отримання посвідчення інваліда війни наявність у особи довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності, а уповноваженою особою щодо видачі останнього є органи праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.
Тобто, необхідність надання будь-яких інших документів на підтвердження факту участі особи в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи законодавством не передбачено.
Матеріали справи підтверджують, що згідно з інформаційною довідкою Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи від 21 жовтня 2016 року №01.1-14/1852-7, адресованою ОСОБА_1, формування Цивільної оборони, у тому числі невоєнізовані, створювались саме з метою виконання робіт по ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійних лих, а тому, громадяни, які виконували роботи по ліквідації Чорнобильської катастрофи (аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків) залучались до виконання цих робіт саме у складі формувань Цивільної оборони.
Наявні у справі докази підтверджують, що відповідно до архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 08 грудня 2016 року №179/1/12689 згідно наказів начальника Автобази Київської квартирно-експлуатаційної частини району автомобілі бази з 30 квітня та на протязі 1986 року здійснювали перевозку вантажів в район Чорнобильської АЕС, на підставі Директиви Д-035 ОСОБА_1 виплачувалась заробітна плата за участь в доставці вантажів для ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.
Згідно з архівною довідкою Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 08 грудня 2016 року №179/1/12690 в архівних документах Автомобільної бази Київської квартирно-експлуатаційної частини району відображено нарахування заробітної плати позивачу за період з травня по грудень 1986 року.
Про виплату позивачу заробітної плати протягом 1986 року та про накази начальника Автобази Київської квартирно-експлуатаційної частини району про перевезення вантажів в район Чорнобильської АЕС зазначено також в архівних довідках Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 30 листопада 2001 року №51/1/10823 та №51/1/10825.
Як свідчить довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВТ №0638751, виданої 25 жовтня 2016 року, ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності у зв'язку захворюванням, пов'язаним із роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Чинне на момент аварії на Чорнобильській АЕС законодавство з питань Цивільної оборони, зокрема Положення про Цивільну оборону СРСР, затверджене постановою ЦК КПРС і Ради міністрів СРСР від 18 березня 2976 року №201-78; накази заступника Міністра оборони СРСР - начальника ЦО СРСР від 06 червня 1975 року №90 (Положення про невоєнізовані формування ЦО і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами) та від 29 червня 1976 року №92 (настанова про організацію та ведення Цивільної оборони в районі (Сільському на сільськогосподарському об'єкті народного господарства), розпорядження ЦО СРСР від 26 квітня 1986 року, начальника ЦО УРСР від 28 квітня 1986 року, начальника Цивільної оборони Київської області - голови Київської обласної Ради народних депутатів трудящих за 1986 рік (від 29 квітня 1986 року №01, від 30 квітня 1986 року №02, від 04 травня 1986 року №16, від 19 травня 1986 року №52 та інші), цивільна оборона організовувалась за територіально-виробничим принципом в усіх населених пунктах та на всіх об'єктах народного господарства, а до складу її невоєнізованих формувань зараховувались в обов'язковому порядку громадяни СРСР, в тому числі - чоловіки у віці від 16 до 60 років, за винятком інвалідів та осіб, що мали мобілізаційні приписи та жінки від 16 до 55 років за винятком вагітних жінок та жінок, які мають дітей до 8 років.
При цьому жоден нормативний документ з питань цивільної оборони не містить вимоги щодо обов'язковості видання розпорядчого документу про залучення кожної конкретної особи до дій у складі формувань Цивільної оборони.
На думку суду, факт залучення до складу формувань Цивільної оборони не потрібно встановлювати, оскільки відповідно до норм законодавства, що діяло на момент аварії на Чорнобильській АЕС, на всіх без виключення підприємствах, установах та організаціях до складу Цивільної оборони в обов'язковому порядку зараховувалось все працездатне населення, що також спростовує доводи відповідача про можливість надання статусу інваліда війни лише у випадку залучення до складу формувань Цивільної оборони у воєнний стан.
У свою чергу обставини того, що позивач став інвалідом внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС підтверджується наявними доказами у справі.
Враховуючи викладене, особа, інвалідність якої пов'язана з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і яка залучена до складу формувань Цивільної оборони у вказаний період, за наявності відповідних документів, що підтверджують право на отримання статусу інваліда війни, має право отримати такий статус з видачею відповідного посвідчення.
Вище підтверджено, що позивач брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони та отримав інвалідність внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, а отже має право на встановлення статусу інваліда війни із видачею посвідчення інваліда війни.
З таких підстав, на думку суду, відмова Управління праці та соціального захисту населення у встановленні статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення є протиправною, що є підставою для зобов'язання відповідача вчинити відповідні дії.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (м. Київ, Харківське шосе, 176-Г; ідентифікаційний код 37447984) щодо у встановленні ОСОБА_1 статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни.
3. Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації встановити ОСОБА_1 статусу інваліда війни та видати посвідчення інваліда війни.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.А. Кузьменко