Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
29.01.2018 р. справа №820/6726/17 Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за процедурою письмового провадження відповідно до ст. 263 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про 1) визнання протиправної бездіяльності з приводу неподання у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку стосовно призначення ОСОБА_1 (місцезнаходження - АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей"; 2) зобов'язати подати розпорядникові бюджетних коштів висновок з приводу призначення одноразової грошової допомоги відповідно до ст.16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" за формою, встановленою додатком 13 до Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей (затверджено наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014р. №530); 3) зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення, -
встановив:
Позов був поданий безпосередньо до канцелярії суду 29.12.2017 р. Рішення про відкриття провадження у справі було прийнято 03.01.2018 р. Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 18.01.2018 р.
Вимоги позову обґрунтовані тим, що у громадянина настала інвалідність, пов'язана з проходженням дійсної військової служби. До ОВК були подані всі документи, необхідні для призначення виплати одноразової грошової допомоги. Проте виплата допомоги не була призначена у зв'язку з відсутністю документа про причину та обставини поранення. На думку заявника, ОВК у спірних правовідносинах була вчинена бездіяльність, яка є протиправною. Для захисту права на одержання коштів за виплатою допомоги позивач вважає необхідним обтяжити ОВК обов'язком подати розпорядникові бюджетних коштів висновок з приводу призначення одноразової грошової допомоги у порядку ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідач, Харківський обласний військовий комісаріат, з поданим позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що громадянину було відмовлено у призначенні допомоги, оскільки військова служба проходила у прикордонних військах, а не у військових частинах та підрозділах Збройних сил СРСР чи України. На думку відповідача, правонаступником (а відтак, і особою, зобов'язаною проводити спірний платіж) є Державна прикордонна служба України в особі адміністрації Державної прикордонної служби України, а не Міністерство оборони України в особі обласного військового комісаріату.
Суд, вивчивши доводи позову і відзиву на позов, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
За матеріалами справи судом встановлено, що позивач 08.05.1984 р. був призваний на дійсну військову службу, під час якої брав участь у бойових діях на території Республіки Афганістан, 26.05.1986 р. на підставі наказу Міністерства оборони СРСР від 25.03.1986 р. №86 звільнений (демобілізований) у запас.
Рішенням МСЕК від 03.07.2015 р. позивачу була встановлена третя група інвалідності.
Згідно з протоколом №1532 від 27.04.2015 р. фактичною причиною для встановлення інвалідності послугувало множинне вогнепальне осколкове поранення голови та правої ноги (контузія головного мозку), що мало місце у 1985 році.
Інвалідність була встановлена до 01.07.2017 р., черговий переогляд було призначено на 25.06.2017 р.
Суд звертає увагу владного суб'єкта, що 1985 р. явно та очевидно є часом, котрий припадає на проходження позивачем військової служби.
Представник позивача не надав до суду жодних належних та допустимих доказів звернення позивача до відповідача, ОВК, з приводу призначення одноразової грошової допомоги у порядку ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», проте оскільки у відзиві на позов ОВК визнані обставини звернення, а також на виконання ухвали суду про витребування доказів надані копії самого звернення і матеріалів щодо його розгляду, то суд сприймає факт звернення як доведений.
Представником позивача також не подано до суду жодних належних та допустимих доказів результатів вирішення владним суб'єктом згаданого письмового звернення позивача, проте оскільки у відзиві на позов відповідач зазначає про відсутність підстав для призначення спірної допомоги, а також на виконання ухвали суду про витребування доказів надана копія відповідного листа, то суд вважає, що матеріали звернення позивача були розглянуті адміністративним органом з прийняттям відповідного рішення, оформленого листом №2720/ВСЗ від 30.10.2017 р.
З цих підстав суд вважає хибним посилання позивача на вчинення владним суб'єктом бездіяльності, адже ОВК реалізував управлінську функцію у спосіб відмови у складенні необхідного для проведення виплати висновку, виклав вчинену відмову в офіційному письмовому документі, тобто у розумінні п. 19 ч.1 ст. 4 КАС України здійснив акт волевиявлення.
Перевіряючи вчинену владним суб'єктом відмову на відповідність закону, зокрема, і ч. 3 ст. 2 КАС України (в редакції до 15.12.2017 р.) та ч. 2 ст. 2 КАС України (в редакції з 15.12.2017 р.), суд відзначає, що правовідносини з приводу виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності унормовані приписами ст. 16-164 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», які повністю кореспондують положенням ст. 3 Конституції України, де указано, зокрема, що здоров'я людини визнається в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Підстави, котрі зумовлюють прийняття рішення про відмову у виплаті цієї допомоги викладені законодавцем у ст. 164 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд не знаходить підстав для висновку про існування у спірних правовідносинах таких підстав.
Заперечуючи проти позову, відповідач на існування таких підстав не посилається.
Доводи відповідача про відсутність у Міністерства оборони України обов'язку призначати спірну виплату позивачу спростовуються самим змістом відзиву на позов, де відповідач визнає ті обставини, що лише у 1989 році прикордонні війська були виведені зі складу збройних сил СРСР.
Отже, на момент проходження позивачем дійсної військової служби у період часу 1984-1986 роки, означена подія зміни структури Збройних сили СРСР (у спосіб виведення прикордонних військ) не настала.
Неспроможним є також і довід відповідача про відсутність документу про причини та обставини поранення військовослужбовця.
Оскільки відсутні такі, що набрали законної сили, обвинувальні вироки у кримінальній справі, то з огляду на ст. 62 Конституції України відсутні підстави навіть для припущення про те, що настання поранення пов'язано з вчиненням позивачем протиправного діяння під час несення військової служби у бойових умовах.
Документи позивача про час, місце та умови проходження військової служби об'єктивно відповідають характеру одержаного поранення, що вимагало від владного суб'єкта більш ретельного ставлення до розгляду звернення громадянина, повного та вичерпного з'ясування всіх обставин/
Визначені ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» підстави для призначення спірної допомоги не спростовані владним суб'єктом у даному конкретному випадку.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб'єкт не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України, внаслідок чого прийнята відмова не узгоджується з законом.
Натомість факт порушення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах знайшов підтвердження проведеним судовим розглядом в частині прийняття владним суб'єктом необґрунтованого рішення, що є визначеною процесуальним законом обставиною для скасування цього рішення та обтяження владного суб'єкта обов'язком повторно розглянути звернення позивача.
При цьому, суд бере до уваги, що відповідно до ч.4 ст.245 КАС України якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином, надана судом юридична оцінка обставинам відсутності перешкод для призначення спірної виплати є обов'язковою для відповідача як владного суб'єкта.
Підстав для обтяження владного суб'єкта обов'язком скласти висновок та подати складений висновок до розпорядника бюджетних коштів суд не знаходить, позаяк представником позивача не подано до суду доказів про обсяг матеріалів поданого до ОВК звернення, доказів відносно чергового переогляду позивача, доказів причин не звернення до ОВК одразу після встановлення інвалідності, доказів чітко ідентифікованої підстави призначення спірної допомоги (від чого залежить її розмір).
Суд також не вбачає і підстав для покладення на владного суб'єкта обов'язку згідно з ч. 1 ст. 382 КАС України.
Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 72-77, 211, 241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною оформлену листом від №2720/ВСЗ від 30.10.2017 р. відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 у призначенні ОСОБА_1 (місцезнаходження - АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги у порядку ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат повторно розглянути питання з приводу призначення ОСОБА_1 (місцезнаходження - АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги у порядку ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
У решті вимог позов - залишити без задоволення.
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, тобто протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення, а набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.
Роз'яснити, що скарга може бути подана у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України.
Суддя Сліденко А.В.