Справа № 819/2192/17
29 січня 2018 р.м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд в складі судді Баб'юка П.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про скасування постанови про стягнення виконавчого збору,
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) з позовом до Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області (далі - відповідач, Тернопільський РВ ДВС), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області Мисан О.П. від 10.11.2017 №53586797 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 374690,00 грн. (позовна заява з урахуванням усунення недоліків - аркуш справи №27)
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконанні у Тернопільському РВ ДВС перебувало виконавче провадження ВП № №53586797 про примусове виконання виконавчого листа № 607/21749/13-ц, виданого 19.09.2016 Тернопільським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Вектор Плюс" заборгованості за кредитним договором № 1901/0408/71-054 від 08.04.2008 у розмірі 246158,23 дол. США, а саме: 179671,00 заборгованість по тілу кредиту, що в еквіваленті складає 2731018,97 грн. та 66487,23 дол. США заборгованість за відсотками, що в еквіваленті складає 1010613,21грн., а також судового збору у розмірі 5 268,00 грн.
Відповідачем 10.11.2017 при закінченні виконавчого провадження №53586797 винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 374690,00 грн.
Позивач зазначає, що примусового виконання рішення фактично не відбулось, сума, визначена у виконавчому листі, з позивача стягнута не була, між позивачем та стягувачем погоджено умови щодо припинення зобов'язання шляхом передання відступного на умовах, передбачених договором від 13.10.2017.
Крім цього, ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 24.11.2017 виконавчий лист №607/21749/13-ц визнаний таким, що не підлягає виконанню на підставі ст. 369 ЦПК у зв'язку із припиненням зобов'язання переданням відступного. Зазначена ухвала залишена в силі судом апеляційної інстанції 23.01.2018.
Крім цього, ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 28.12.2017 у справі №607/21749/17 визнано неправомірною та скасовано постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження №53586797 від 10.11.2017.
Водночас, позивач стверджує, що постанови про стягнення з нього виконавчого збору від 10.11.2017 не отримував. Вважає, що підстави для стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору відсутні, а тому, постанова про стягнення виконавчого збору від 10.11.2017 ВП№ 53586797 підлягає до скасування.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, надавши пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, просила позов задовольнити, подала клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні за відсутності представника.
Відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
Відповідач вважає, що постанова про стягнення з позивача виконавчого збору винесена ним правомірно, оскільки виконавче провадження №53586797 перебувало на примусовому виконанні з 17.03.2017, дане виконавче провадження не було зупинено. Державним виконавцем проводилися всі необхідні заходи примусового характеру щодо виконання виконавчого документу, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження.
Також, відповідач стверджує, що постанова про стягнення виконавчого збору була ним направлена позивачу згідно квитанції про відправку рекомендованих листів від 14.11.2017.
В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позову, пославшись на мотиви, викладені у відзиві, подав клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні за відсутності представника.
Враховуючи подані заяви учасників справи суд вирішив продовжити розгляд даної адміністративної справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши подані суду письмові докази, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд встановив, що 19.09.2016 Тернопільським міськрайонним судом видано виконавчий лист №607/21749/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» заборгованості за кредитним договором № 1901/0408/71-054 від 08.04.2008 у розмірі 246158,23 дол. США, а саме: 179671,00 заборгованість по тілу кредиту, що в еквіваленті складає 2731018,97 грн. та 66487,23 дол. США заборгованість за відсотками, що в еквіваленті складає 1010613,21грн., а також судового збору у розмірі 5 268,00 грн. Тобто, в загальній сумі - 3746900,18 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме, з договору №1901/0408/71-054/512344 від 13.10.2017, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» та ОСОБА_1, припинилися наявні на дату укладення цього договору та ті, що можуть виникнути у майбутньому, зобов'язання ОСОБА_1 на підставі кредитного договору №1901/0408/71-054 від 08.04.20018 шляхом передачі відступного у вигляді грошових коштів, що становлять гривневий еквівалент 60000 доларів США на дату їх сплати (аркуші справи 14-16).
Відповідач виконала свої зобов'язання за договором передання відступного, що підтверджується банківською квитанцією №1 від 17.10.2017 (аркуш справи 17).
Окрім того, підтвердженням того, що станом на 18.10.2017 заборгованість по кредитному договору № 1901/0408/71-054 від 08.04.2008 у ОСОБА_1 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» відсутня є довідка №9055-512344 від 17.10.2017, видана Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» (аркуш справи 13).
Таким чином, боржником фактично не було виконано рішення суду про стягнення заборгованості по кредиту у той спосіб, що ним передбачено (шляхом стягнення коштів), а врегульовано спір в іншому порядку - шляхом передання відступного згідно договору.
Як вбачається із матеріалів справи, 10.11.2017 головним державним виконавцем Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Мисан Ольгою Петрівною, на підставі довідки стягувача №9055-512344 від 17.10.2017 про припинення зобов'язань за кредитним договором та договору про передання відступного, прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №53586797 (аркуш справи 8) та постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 374690,01 грн. (аркуш справи 10).
Постанову про стягнення виконавчого збору було виведено в окреме виконавче провадження.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 28.12.2017 у справі №607/21749/17 визнано неправомірною та скасовано постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження №53586797 від 10.11.2017.
Вказаною ухвалою визначено порядок її оскарження - 15 днів з дня складення повного тексту судового рішення. Повний текст ухвали складено 02.01.2018 і доказів про її оскарження в апеляційному порядку сторонами суду під час розгляду цієї справи не надано.
Крім цього, ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 24.11.217, що набрала законної сили 23.01.2018, визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист, виданий Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 19.09.2016 №607/21749/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» заборгованості за кредитним договором № 1901/0408/71-054 від 08.04.2008 (аркуші справи 11-12).
Надаючи правову оцінку відносинам, що склалась між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Як встановлено судом, зобов'язання за кредитним договором припинилося внаслідок передання відступного згідно договору, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор плюс", а не внаслідок вчинення виконавцем дій щодо примусового виконання рішення суду.
Таким чином, боржником фактично не було виконано рішення суду про стягнення заборгованості по кредиту у той спосіб, що передбачено самим рішенням суду (шляхом стягнення коштів), а врегульовано спір в іншому порядку - шляхом передання відступного у вигляді грошових коштів, що становлять гривневий еквівалент 60000 доларів США згідно договору.
Оскільки примусового виконання рішення фактично не відбулось, сума визначена у виконавчому листі з позивача стягнута не була, а між боржником та стягувачем без участі державного виконавця погоджено умови щодо припинення зобов'язання шляхом передання відступного на умовах, передбачених договором, тому, немає правових підстав для стягнення з боржника виконавчого збору.
Крім цього, виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом (частина 2 статті 27 Закону №1404-VIII).
Тобто, з аналізу вказаних норми випливає, що виконавчий збір в розмірі 10 відсотків стягується лише від фактично стягненої суми або вартості майна боржника під час примусового виконання рішення.
Постановою про стягнення виконавчого збору від 10.11.2017 ВП №53586797 з ОСОБА_1 вирішено стягнути виконавчий збір в розмірі 374690,01 грн., що становить 10 відсотків від загальної суми визначеної виконавчим листом суду.
Проте, відповідно до договору №1901/0408/71-054/512344 від 13.10.2017, ОСОБА_1 (борєжник) передала стягувачу відступний у вигляді грошових коштів, що становлять гривневий еквівалент 60000 доларів США.
Тобто, якщо навіть виконавець вважав, що вказані дії є виконанням рішення суду в примусовому порядку, то він повинен був врахувати, що боржником фактично було сплачено лише частину коштів (60000 доларів США), з тих яка визначена рішенням суду до стягнення (3746900,18 грн.).
Також суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII, виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Частиною сьомою статті 27 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.
Ухвалою суду що набрала законної сили виконавчий лист, виданий Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 19.09.2016 року №607/21749/13-ц визнано таким, що не підлягає виконанню.
У зв'язку з цим, виконавчий збір не мав би сплачуватись боржником, а у разі його сплати, мав бути йому повернутий.
За викладених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Мисан Ольги Петрівни про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 374690,01 грн. у виконавчому провадженні ВП№ 53586797 підлягають задоволенню.
Системно проаналізувавши норми законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Керуючись статтями 242-246, 268-272, 268-272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Тернопільського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Мисан Ольги Петрівни від 10.11.2017 у виконавчому провадженні №53586797 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 374690,01 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення (підписання).
Головуючий суддя Баб'юк П.М.
копія вірна
Суддя Баб'юк П.М.