29 січня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/2302/17
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Слободянюк Н.І.,
за участю:
секретаря судового засідання - Вовк А.Ю.,
представника позивача та третьої особи - Гизили Д.В.,
розглянувши у судовому засіданні справу за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Полтавській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, третя особа: Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області про стягнення податкового боргу,
Головне управління ДФС у Полтавській області /далі по тексту - позивач/ звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом /з урахуванням заяви про зміну позовних вимог/ до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 /далі по тексту - ФОП ОСОБА_2, відповідач/, третя особа: Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області /далі по тексту - Кременчуцька ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області, третя особа/ про стягнення податкового боргу з орендної плати за землю у сумі 8515,54 грн.
Як зазначає у позовній заяві позивач, за відповідачем обліковується непогашений податковий борг з орендної плати за землю, який підлягає стягненню у судовому порядку /а.с. 4 -5, 51- 54/.
У судовому засіданні представник позивача та третьої особи позов у зміненій частині позовних вимог підтримав та просив його задовольнити.
Відповідач правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином /а.с. 29, 50/.
Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, а відповідно до частини 3 цієї статті - якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи в разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявної явки учасників справи.
Вивчивши доводи позову, встановивши обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, проаналізувавши норми матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) зареєстрована як фізична особа - підприємець 06 березня 2007 року та перебуває на обліку у Кременчуцькій ОДПІ як платник податків з 12 березня 2007 року /а.с. 36 -39/.
У відповідача податковий борг у спірній сумі в 8515,54 грн виник внаслідок несплати ним у повному обсязі:
- самостійно задекларованих сум зобов'язань з орендної плати за землю за листопад та грудень 2016 року згідно податкової декларації з плати за землю (земельний податок та /або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік /а.с. 6, 8-9, 18-20/;
- нарахованої у порядку статті 129 Податкового кодексу України пені з орендної плати за землю згідно інтегрованої картки платника податку /а.с. 18-20, 53/ ;
Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Порядок сплати податків і зборів (виходячи із суті спірних правовідносин та предмету доказування у цій справі) встановлений Податковим кодексом України /далі по тексту - ПК України/.
Загальний строк оплати грошових зобов'язань з податків (зборів) визначений статтею 57 Податкового кодексу України і складає десять календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку (у разі самостійного визначення зобов'язання платником податків у документі обов'язкової податкової звітності), десять календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення (у разі визначення зобов'язання за рішенням контролюючого органу), десять календарних днів, наступних за днем узгодження (у разі застосування платником податків процедури адміністративного оскарження рішень контролюючого органу).
У відповідності до пунктів 287.3, 287.4 статті 287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця /пункт 287.3/.
Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця /пункт 287.4/.
Згідно із пунктом 56.11 статті 56 вказаного Кодексу не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, а згідно із пунктом 54.1 статті 54 цього Кодексу таке грошове зобов'язання вважається узгодженим.
Нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків /пункт 131.1 статті 131 ПК України/.
Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності за правилами статті 90 КАС України, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах закінчився перебіг визначеного кодексом строку виконання податкового обов'язку по сплаті зобов'язань, але фактичних даних, які б засвідчували припинення податкового обов'язку внаслідок самостійного перерахування платником податків коштів до бюджету у спірній сумі, а також з інших підстав відповідно до положень Податкового кодексу України матеріали справи не містять.
Суд вважає, що заявлена позивачем до стягнення сума боргу в 8515,54 грн відповідає визначенню податкового боргу, наведеному у підпункті 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України /в редакції Закону України від 21.12.2016 № 1797-VІІІ/: "податковий борг" - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з пунктами 59.1, 59.3, 59.5 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків /пункт 59.1/.
Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання /пункт 59.3/.
У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається) /пункт 59.5/.
Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Полтавській області сформовано податкову вимогу форми "Ф" від 11.08.2017 № 6004-17/1603, яку направлено відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та яка була повернута до Головного управління ДФС у Полтавській області з відміткою службової особи відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання» /а.с. 7 зворот/.
Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України (у відповідній редакції) встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, а пунктом 58.3 статті 58 - що податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
У свою чергу пункт 42.2 статті 42 ПК України визначає, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
З огляду на приписи наведеної норми податкова вимога від 11.08.2017 № 6004-17/1603 вважається врученою відповідачу.
Згідно із пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до письмової інформації позивача податкову вимогу від 11.08.2017 № 6004-17/1603 у встановленому законодавством порядку відповідачем не оскаржено /а.с. 5/.
Доказів припинення дії цієї вимоги з будь-яких причин /виконання або коригування зобов'язань, списання боргу тощо/ матеріали справи не містять.
Натомість існування спірної суми податкового боргу підтверджено приєднаною до справи роздруківкою інтегрованої картки платника податків, яка за правилами статей 73, 74 КАС України та Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.05.2016 за № 751/28881, є належним та допустимим доказом невиконання податкового обов'язку з боку відповідача /а.с. 53/.
Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
За визначенням пункту 41.2 статті 41 цього Кодексу контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу, є органами стягнення.
Згідно з пунктом 95.1 статті 95 цього ж Кодексу контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 вказаної статті).
Отже, за приписом пункту 95.2 статті 95 ПК України орган стягнення набуває повноваження на звернення до суду з вимогою про стягнення коштів за податковим боргом після збігу строку в 60 календарних днів від дати направлення чи вручення податкової вимоги платнику податків.
Оскільки у спірних правовідносинах визначений кодексом строк збіг, то вимога про стягнення податкового боргу у спірній сумі заявлена позивачем своєчасно.
З огляду на викладене, контролюючим органом дотримана визначена законом процедура примусового виконання податкового обов'язку платника податків. Таким чином, позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000; ідентифікаційний код 39461639) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 39600; ідентифікаційний номер НОМЕР_1), третя особа: Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Троїцька, 76, м. Кременчук, Полтавська область, 39600; ідентифікаційний код 39780421) про стягнення податкового боргу задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 податковий борг з орендної плати з фізичних осіб-підприємців у сумі 8 515,54 грн (вісім тисяч п'ятсотп'ятнадцять гривень п'ятдесят чотири копійки) на р/р 33215815700008, одержувач: Управління Державної казначейської служби України у місті Кременчуці /м. Кременчук/ 18010900; код одержувача: 37965850, банк одержувача: ГУДКС України у Полтавській області; МФО 831019.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.
Повне рішення складено 29 січня 2018 року.
Головуючий суддя Н.І. Слободянюк