19 січня 2018 року Справа № 804/6689/17
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бондар М.В.
при секретарі Виноградовій Т.В.
за участі
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Большакової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Комунального підприємства "Реєстратор майнових прав" Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області Жука Вадима Миколайовича, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" про визнання протиправним та скасування рішення, -
ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Комунального підприємства «Реєстратор майнових прав» Петропавліської селищної ради Дніпропетровської області Жука Вадима Миколайовича (далі - відповідач), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - третя особа, ПАТ «ПУМБ»), в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 35730767 від 18.06.2017 року, прийняте ОСОБА_2 Комунального підприємства «Реєстратор майнових прав» Петропавліської селищної ради Дніпропетровської області щодо об'єкта житлового нерухомого майна: загальної площі 64,4 кв.м., житлова площа 43,3 кв.м., опис: в житловому будинку літ. А-9 кв. №4Г, яка складається із: 1,5 - коридори, 2 - туалет, 3- кухня, 4,6,8 - житлові, 7 - ванна, I - лоджія, II - балкон, за адресою: АДРЕСА_2
17.01.2017 року представником позивача подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить: визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер НОМЕР_1 від 20.06.2017 року, номер запису про право власності: 20966676 від 14.06.2017 року прийняте ОСОБА_2 Комунального підприємства «Реєстратор майнових прав» Петропавліської селищної ради Дніпропетровської області щодо об'єкта житлового нерухомого майна: загальної площі 64,4 кв.м., житлова площа 43,3 кв.м., опис: в житловому будинку літ. А-9 кв. №4Г, яка складається із: 1,5 - коридори, 2 - туалет, 3- кухня, 4,6,8 - житлові, 7 - ванна, I - лоджія, II - балкон, за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.172).
За клопотанням представника відповідача провадження у справі було відкладено з 20.11.2017 року до 28.11.2017 року; за клопотанням представника позивача провадження у справі було відкладено з 28.11.2017 року до 05.12.2018 року; для надання додаткових доказів в судовому засіданні 05.12.2017 року оголошено перерву до12.12.2017 року; за клопотаннями представника відповідача та третьої особи з метою надання витребуваних судом доказів провадження у справі було зупинено з 12.12.2017 року до 16.01.2018 року; для надання представнику позивача можливості ознайомитися з долученими до матеріалів справи доказами в судовому засіданні 17.01.2018 року було оголошено перерву до 19.01.2018 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено наступне:
- звернення стягнення на предмет іпотеки відбулось всупереч ч.3 ст.37 Закону України «Про іпотеку» за відсутності відповідної оцінки суб'єкта оціночної діяльності;
- відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України» не можу бути примусово стягнуте нерухоме житлове майно, яке згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 4 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України за споживчими кредитами;
- позивач не отримував рекомендованих повідомлень від банку, а тому був позбавлений належним чином в тридцяти денний строк повернути суму кредиту чи скористатися іншою можливістю вирішити питання щодо погашення заборгованості.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала та просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог. В наданих до суду письмових запереченнях зазначила, що державному реєстратору були надані всі необхідні документи для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки за ПАТ «ПУМБ» згідно з приписами пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, та не було підстав для відмови у проведенні державної реєстрації права власності, оскільки відсутні підстави для відмови, що передбачені частиною 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Представник третьої особи в судових засіданнях 05.12.2017 року та 17.01.2018 року просила відмовити в задоволенні позову, надала суду письмові пояснення, в обґрунтування яких зазначила, що згідно зі статтею 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору. Оскільки таке застереження містилось в договорі іпотеки від 20.11.2007 року, банком було направлено вимогу про усунення порушень за зобов'язанням кредитного договору, яке було отримано позивачем. У зв'язку з невиконанням боржника вимоги банка та ненадання заперечень, банк звернувся до державного реєстратора для реєстрації права власності на спірне майно. В судове засідання, призначене на 19.01.2018 року представник третьої особи не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Неявка представника третьої особи не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 20.11.2007 року між ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк» (банк) та громадянином України ОСОБА_3 (позичальник) укладено кредитний договір №5805808, згідно з умовами якого банк зобов'язується надати позичальнику кредит у розмірі 124 880 USD, а позичальник зобов'язується використати його за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом та повернути кредит банку в порядку та у строки, обумовлені цим договором. Відповідно до пункту 1.2. договору, кредит надається позичальнику для придбання нерухомості: квартира, реєстраційний номер 304877, загальна площа 64,4 кв.м., житлова площа 43,3 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 3-17).
20.11.2007 року між ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк України» (іпотекодержатель) та ОСОБА_3 (іпотекодавець) укладено договір іпотеки №5805826, за умовами якого, іпотекою забезпечується виконання всіх зобов'язань ОСОБА_3 перед іпотекодержателем, що випливають з укладеного між ними кредитного договору №5805808 від 20.11.2007 року, згідно з яким іпотекодержатель зобов'язався надати ОСОБА_3 кредит, а ОСОБА_3 зобов'язався повернути кредит в розмірі 124 880 USD, а також сплатити на користь іпотекодержателя проценти за користування кредитом, пені, штрафи та всі інші суми, передбачені кредитним договором. Відповідно до підпункту 1.2.1 зазначеного договору, предметом іпотеки є майно: квартира, реєстраційний номер 304877, загальна площа 64,4 кв.м., житлова площа 43,3 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Договір іпотеки посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. 20.11.2007 року, зареєстровано в реєстрі за № 631 (а.с.142-149).
18.06.2017 року державний реєстратором Комунального підприємства «Реєстратор майнових прав» Петропавліської селищної ради Жуком Вадимом Миколайовичем прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриття розділу), індексний номер 35730767, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності за ПАТ «ПУМБ» на квартиру за адресою: АДРЕСА_2, на підставі договору іпотеки №5805826, вимоги серія та номер: 4415/38, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, серія та номер: 0530000247102 від 07.12.2015 року (а.с.23-25, 126-128, 164).
Подаючи заяву про зміну позовних вимог внаслідок технічної описки від 17.01.2018 року представник відповідача помилково зазначив індексний номер оскаржуваного рішення НОМЕР_1 від 20.06.2017 року (а.с.172). Судом встановлено, що вказаний номер НОМЕР_1 є реєстраційним номером облікової картки платника податків (фізичної особи - ОСОБА_4), на запит якого було сформовано Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за №90101683, а вказана представником позивача дата 20.06.2017 року є датою формування зазначеної довідки (а.с.23-25). Суд зазначає, що зазначена Інформаційна довідка лише є носієм інформації, яка міститься у відповідних реєстрах щодо об'єкта нерухомого майна та не породжує для сторін жодних правових наслідків.
Частиною 1 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
З позовної заяви, пояснень представників сторін і третьої особи, досліджених судом доказів вбачається, що спір виник внаслідок прийняття відповідачем Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.06.2017 року індексний номер 35730767 про реєстрацію права власності на вищезазначену квартиру за ПАТ «ПУМБ».
Таким чином, вирішуючи спір по суті суд встановлює обставини щодо правомірності чи неправомірності прийняття відповідачем Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.06.2017 року індексний номер 35730767.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямовані на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.
Пунктом 1 частини 1 статті 4 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, а саме: право власності на нерухоме майно.
Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:
1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;
2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;
3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;
4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;
5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);
6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;
7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;
8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.
Пунктом 1 статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що документи, які подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 року (далі - Порядок №1127).
Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі:
1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;
2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;
3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;
4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;
5) рішень судів, що набрали законної сили;
6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до частини 6 статті 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.
Згідно зі статтею 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Статтею 37 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
З аналізу викладених норм, судом встановлено, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно здійснюється на підставі договору, предметом якого є нерухоме майно, а у випадку проведення державної реєстрації прав на предмет іпотеки, належним правочином на підставі якого може бути проведена така реєстрація є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками.
Пунктом 4.7 договору іпотеки від 20.11.2007 року №5805826 передбачено, що даний договір містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки. Відповідно до підпункту 4.7.2 пункту 4.7 договору зазначене застереження вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя та є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки (а.с.142-144).
Згідно з частиною 1 статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ПАТ «ПУМБ» було складено та направлено на адресу позивача вимогу №4415/38 від 07.12.2015 року про усунення порушених зобов'язань за кредитним договором (а.с.150), яка отримана позивачем особисто 21.12.2015 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення (а.с.151).
Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки позивач отримав вимогу про усунення порушених зобов'язань і протягом 30 днів не виконав її та не надав жодної відповіді, то такі дії можна розцінювати як згоду позивача щодо початку процедури звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом прийняття предмету іпотеки у власність іпотекодержателя.
Щодо доводів представника позивача про те, що під час проведення державної реєстрації права власності відповідач не мав повного пакету документів, а саме, був відсутній документ щодо оцінки майна суд зазначає наступне.
Частиною 3 статті 37 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.
Так, відповідно до пункту 61 Порядку №1127 для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:
1. копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;
2. документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;
3. заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, сформованої 20.06.2017 року о 17:54:50 вбачається, що державна реєстрація права власності на спірне майно була проведена на підставі договору іпотеки №5805826; вимоги серія та номер 4415/38 від 07.12.2015 року; рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу серія та номер 0530000247102 від 07.12.2015 року (а.с.23-24).
В судовому засіданні представником відповідача зазначено, що під час здійснення державної реєстрації у відповідача був повний пакет документів, в тому числі висновок про вартість майна, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.171). В долучених до Державного реєстру відсканованих копіях документів, що подавались для проведення державної реєстрації копія висновку про оцінку майна присутня.
Також, представником відповідача зазначено, що відбулась технічна помилка, у зв'язку з чим був відсутній запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо наявності висновку про вартість майна. Технічна помилка була усунута.
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, сформованої 11.12.2017 року о 12:43:23 випливає, що до переліку документів, що стали підставою виникнення права власності долучено висновок про вартість майна б/н, виданий 02.06.2017 року (а.с.126-128).
Судом встановлено, що у відповідності до вищезазначених вимог заявником для проведення реєстраційних дій був наданий в повному обсязі передбачений пакет документів.
Відповідно до статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:
1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;
2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;
3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;
4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;
5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;
6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;
7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;
8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;
9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;
10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;
11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав;
12) заявника, який звернувся із заявою про державну реєстрацію прав, що матиме наслідком відчуження майна, внесено до Єдиного реєстру боржників.
Отже, суд приходить до висновку, що у державного реєстратора не було підстав для відмови у державній реєстрації, а тому відповідач діяв у спосіб та відповідно до положень чинного законодавства України.
Суд критично ставиться до посилань представника позивача на Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України», оскільки позивач не підпадає під коло суб'єктів, на яких поширюються норми цього Закону.
З аналізу вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, судовий збір присудженню на користь позивача не підлягає.
Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Комунального підприємства «Реєстратор майнових прав» Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області Жука Вадима Миколайовича, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення в повному обсязі виготовлено 29 січня 2018 року.
Суддя М.В. Бондар