м. Вінниця
24 січня 2018 р. Справа № 802/2444/17-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Томчука А.В.,
за участю:
секретаря судового засідання: Кушніренко О.В.
представника позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку особливого позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_3
до: Липовецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області
про: визнання протиправною та скасування постанови
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Липовецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ( далі- відповідач, Липовецький РВ ДВС) про визнання протиправною та скасування постанови від 22.11.2017р. про накладення штрафу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що постанова відповідача від 22.11.2017р. про накладення штрафу на ОСОБА_3 є протиправною, оскільки в ній не зазначено, у чому саме полягає невиконання позивачем та якого саме рішення суду, якими доказами підтверджується наявність у діях позивача складу правопорушення, передбаченого статті 63 та статті 75 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, у чому полягає вина ОСОБА_3 та яким чином відповідачем встановлено відсутність поважних причин не виконання рішення суду. Крім того, позивач зазначає, що оскаржувану постанову винесено після примусового виконання рішення суду державною виконавчою службою 21.11.2017р.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позову та зазначив, що позивач повторно добровільно не виконав рішення суду, а тому було винесено постанову про накладення на нього штрафу.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та виконавчого провадження, встановив наступне.
Рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 23 лютого 2017 року у справі № 136/1496/16-ц задоволено частково позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 та зобов'язано відповідача усунути порушення прав позивача, як співвласника будинку 99 а в смт. Турбів по вул. Миру, шляхом зобов'язання ОСОБА_3 не чинити перешкоди позивачу в вільному користуванні усіма приміщеннями будинку, розблокувати входи на перший поверх будинку та в підвальне приміщення, надати ключі від вхідних дверей першого поверху будинку та підвального приміщення.
10.05.2017р. Ілліннецьким районним судом видано виконавчий лист №136/1496/16-ц, на підставі якого Липовецьким районним відділом ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області відкрито виконавче провадження ВП № 54010436.
17.10.2017р. позивач отримав постанову про накладення штрафу від 09.10.2017р. у виконавчому провадженні ВП № 54010436, згідно якої органом ДВС на ОСОБА_3 за невиконання рішення суду без поважних причин, було накладено штраф у розмірі 1700 грн.
08.12.2017р. ОСОБА_3 отримав постанову про накладення штрафу у подвійному розмірі від 22.11.2017р. у виконавчому провадженні ВП № 54010436 (надалі - Постанова від 22.11.2017р.), яку позивач вважає протиправно та просить скасувати.
Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення щодо дій позивача, які, на їх думку, ним вчинялися для добровільного виконання рішення суду.
Зокрема, ним зазначено, що позивач у будинку 99а по вул.Миру в смт.Турбів Липовецького району Вінницької області не проживає та не чинить жодних перешкод ОСОБА_4 у вільному користуванні усіма приміщеннями будинку. 16.06.2017р. ОСОБА_3 було надіслано ОСОБА_4, через відділення поштового зв' язку, всі наявні у ОСОБА_3 ключі від вхідних дверей першого поверху та підвального приміщення вищевказаного будинку. Копія підтверджуючих документів із відповідними поясненнями ОСОБА_3 надана до Липовецького РВ ДВС. Також, позивач повідомив орган ДВС, що розблокувати входи на перший поверх та в підвальне приміщення зазначеного будинку він не може з незалежних від нього причин, оскільки у вказаних приміщеннях перебувають треті особи - працівники ПП ''АТЕК ТУРБІВ'', які не дозволяють ОСОБА_3 відчиняти, чи іншим чином розблоковувати ці двері.
09.06.2017р. керівник ПП ''АТЕК ТУРБІВ" повідомив ОСОБА_3, що приміщення першого поверху та підвальне приміщення вищевказаного будинку з 2015 року перебувають в оренді у ПП "АТЕК ТУРБІВ" на підставі договору, укладеного із попереднім власником будинку, строк дії якого не закінчився. Цей договір ніким не оскаржений та судом не дійсним не визнавався, підстави для його дострокового розірвання відсутні. Представником позивача надано до суду копію зазначеного договору.
В липні 2017 року позивач звернувся до Липовецького районного відділу ДВС із заявою про зміну способу виконання рішення суду. Проте, яким чином відповідач розглянув його заяву, позивачу не відомо. В судовому засіданні представник відповідача підтвердив, що така заява надходила і органом виконавчої служби було подано відповідну заяву до Іллінецького районного суду Вінницької області, але згодом відповідач її відкликав, судом вона залишена без розгляду. Про такі дій орган виконавчої служби ОСОБА_3 не повідомляв.
У вересні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою, в якій просив відстрочити виконання рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 23.02.2017р. у цивільній справі за № 136/1496/16-ц до закінчення терміну дії договору оренди, укладеного між ФГ "Скала" та ПП "Атек Турбів". У задоволені цієї заяви судом відмовлено.
Крім того, позивач оскаржував постанову про накладення штрафу від 09.10.2017р., якою органом ДВС на ОСОБА_3 за невиконання рішення суду без поважних причин, було накладено штраф у розмірі 1700 грн. до Іллінецького районного суду Вінницької області, але рішення по справі позивачу не відоме.
Як з'ясувалося в судовому засіданні провадження у зазначеній цивільній справі закрито, проте позивач має право звернутися до адміністративного суду.
Враховуючи зазначене, позивач вважає, що ним вживалися всі залежні від нього дії для виконання рішення суду від 23 лютого 2017 року.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Відповідно до частини 6 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, коли рішення суду можна виконати лише за участю боржника або без його участі. Так, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до статті 75 Закону України "Про виконавче провадження", якою встановлено відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, зміст частини 3 статті 63 та статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає винесення постанови про накладення штрафу та направлення органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення у разі повторного невиконання без поважних причин рішення суду до вжиття заходів примусового виконання рішення суду органом державної виконавчої служби.
Крім того, зазначеною нормою не передбачено можливості встановлення обов'язку боржника в разі повторного невиконання рішення суду, добровільно виконати його.
Таким чином, винесення постанови про накладення штрафу у разі повторного невиконання у добровільному порядку рішення суду має передувати виконанню цього рішення у примусовому порядку органом державної виконавчої служби, а не виноситися після таких дій.
Пунктом дев'ятим частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Відповідно до частин 2,3 статті 39 постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. Виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
21.11.2017р. начальником Липовецького районного відділу ДВС головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_2 за участю сторін виконавчого провадження та в присутності працівників органів внутрішніх справ та понятих, складено Акт про примусове виконання вказаного рішення суду. Відповідно до змісту даного акту, рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 23.02.2017р. виконано в примусовому порядку шляхом встановлення стягувачем замків на першому поверху будинку та в підвальному приміщенні, розблокування входів на першому поверсі будинку та підвальному приміщенні. Таким чином, виконавчі дії у даному виконавчому провадженні були завершені.
Таким чином, у зв' язку із фактичним виконанням рішення, відповідно до частини 3 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний був 21.11.2017р. (дата фактичного виконання рішення) винести постанову про закінчення виконавчого провадження та направити її, разом із виконавчим документом до суду, який його видав.
Однак, в порушення вказаних вимог, на наступний день після примусового виконання рішення суду, а саме 22.11.2017р. державним виконавцем Липовецького районного відділу ДВС ОСОБА_5 винесено постанову про накладення штрафу у зв'язку з повторним невиконанням виконавчого листа № 36/1496/16-ц від 10.05.2017р. на підставі статей 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження" та повторно зобов'язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів.
Представник відповідача не спростував доводи позивача щодо неправомірності винесення ним постанови після фактичного примусового виконання рішення суду.
Крім того, суд звертає увагу і на посилання позивача щодо недоліків оформлення постанови про накладення штрафу.
Так, окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню визначено Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5 (далі - Інструкція).
Пунктом шостим зазначеної Інструкції визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до пункту 7 Інструкції з організації примусового виконання рішень постанова як окремий документ містить такі обов'язкові реквізити: номер виконавчого провадження; вступну частину із зазначенням: назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення; найменування органу державної виконавчої служби, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову або прізвища, імені та по батькові приватного виконавця, який виніс постанову, найменування виконавчого округу, в якому він здійснює діяльність; назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа); за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене; мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову; резолютивну частину із зазначенням: прийнятого виконавцем рішення; строку і порядку оскарження постанови. До постанов можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами. Постанова підписується виконавцем та скріплюється печаткою. Постанова складається у необхідній кількості примірників, один з яких залишається у виконавчому провадженні, а інші надсилаються за належністю.
Всупереч зазначеним вимогам, оскаржувана постанова від 22.11.2017р. не скріплена печаткою органу державної виконавчої служби.
Суд критично відноситься до аргументів відповідача щодо повторного не виконання у добровільному порядку рішення суду, як на підставу винесення постанови від 22.11.2017р., оскільки, як встановлено судом, відповідачем порушено порядок винесення постанови про накладення штрафу, а саме винесено її після примусового виконання рішення суду органом державної виконавчої служби, що не спростовано представником відповідача.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно, своєчасно.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються належними, достовірними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.
Питання розподілу судових витрат підлягає вирішенню в порядку визначеному частиною першою статті 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу у сумі 3400 грн. ВП №54010436 від 22.11.2017 року винесену Липовецьким районним відділом ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області.
Стягнути на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Липовецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (вул. В.Липківського, 55, м.Липовець, Вінницька область, 22513, код ЄДРПОУ 34246125).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1)
Липовецький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (вул. В.Липківського, 55, м.Липовець, Вінницька область, 22513, код ЄДРПОУ 34246125)
Повний текст рішення суду складено 30.01.2018р.
Суддя Томчук Андрій Валерійович