Провадження №22-ц/772/166/2018
Категорія: 33
Головуючий у суді 1-ї інстанції Проць В. А.
Доповідач :Оніщук В. В.
26 січня 2018 рокуСправа № 133/1458/17м. Вінниця
Апеляційний суд Вінницької області у складі:
судді-доповідача: Оніщука В.В.
суддів: Медвецького С.К., Копаничук С.Г.,
за участю секретаря Ліннік Я.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області та Ліквідаційної комісії Управління міністерства внутрішніх справ у Вінницькій області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду, за апеляційними скаргами прокуратури Вінницької області та Державної казначейської служби України на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 15 листопада 2017 року (головуючий суддя Проць В.А.), ухваленого в приміщенні Козятинського міськрайонного суду Вінницької області, -
В липні 2017 року позивач звернувся в суд з вказаним позовом, посилаючись на те, що 03 жовтня 2013 року слідчим СВ Козятинського РВ УМВС України у Вінницькій області Романюком Ю.М. до ЄРДР за № 12013010170000775 було внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України і 15 квітня 2014 року йому було повідомлено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення. 13 червня 2014 року прокурором Козятинської міжрайонної прокуратури Щаблевською О.А. затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12013010170000775, про вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, який в подальшому було направлено на розгляд до Козятинського міськрайонного суду Вінницької області. Позивачем зазначено, що відповідно до вищевказаного обвинувального акта, він обвинувачувався в тому, що нібито 02 жовтня 2013 року, біля 12 години, по пров. Заводському в м. Козятині Вінницької області він спричинив легкі тілесні ушкодження ОСОБА_6. Вироком Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 25 грудня 2014 року його було виправдано, однак ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 11 лютого 2015 року вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 25 грудня 2014 року скасовано та призначено новий судовий розгляд кримінального провадження в Козятинському міськрайонному суді іншим складом суду. Вироком Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 21 серпня 2015 року його знову було виправдано, однак вироком Апеляційного суду Вінницької області від 07 грудня 2015 року вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 21 серпня 2015 року скасовано і його визнано винним за ч. 1 ст. 125 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 850,00 грн. та звільнено від покарання у зв'язку із закінченням строків давності, а також, з нього було стягнуто на користь потерпілої ОСОБА_6 3 000,00 грн. у відшкодування шкоди. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 травня 2016 року вирок Апеляційного суду Вінницької області від 07 грудня 2015 року щодо нього було скасовано і призначено новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції. Так, ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 22 червня 2017 року вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 21 серпня 2015 року, яким його було повторно виправдано у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України у зв'язку з недоведеністю його вини, було залишено без змін. Зазначив, що у зв'язку із незаконним притягненням його до кримінальної відповідальності, йому була заподіяна моральна шкода, оскільки розслідування та розгляд кримінального провадження тривали 44 місяці і 19 днів і протягом усього цього часу, він змушений був переживати за свою долю та для доведення своєї правоти і не винуватості звертатися з різноманітними скаргами та клопотаннями до суду, поліції та прокуратури, що в свою чергу вимагало від нього додаткових зусиль та часу. Крім цього, погіршились його відносини з оточуючими, адже в м. Козятині його знає багато людей і кримінальне провадження відносно нього набрало розголосу, в очах знайомих він став «злочинцем», який побив жінку похилого віку, цим самим були порушені його нормальні життєві зв'язки, принижено його честь і гідність. Вважає, що оскільки він перебував під досудовим слідством та судом з 03 жовтня 2013 року по 22 червня 2017 року, що дорівнює 44 місяці і 19 днів, а тому просив стягнути з Державного бюджету України на його користь 142 826,66 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 15 листопада 2017 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_3 моральну шкоду, заподіяну органами досудового розслідування, прокуратури та суду, в розмірі 140 800,00 грн..
Судові витрати віднесено за рахунок держави.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, Державною казначейською службою України та прокуратурою Вінницької області подано апеляційні скарги, мотивовані тим, що пред'являючи позов ОСОБА_3 не обгрунтовано вважав, що стягненню підлягає моральна шкода, починаючи з дня внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та по день постановлення виправдувальної ухвали суду, при цьому судом безпідставно обраховано моральну шкоду, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, встановленої в 2017 році, а тому просили рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на неповноту з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального і процесуального права.
В судовому засіданні представники Державної казначейської служби України та прокуратури Вінницької області подані апеляційні скарги підтримали з посиланням на викладені в них обставини, а також апеляційні скарги підтримала представник Головного управління Національної поліції у Вінницькій області та Ліквідаційної комісії Управління міністерства внутрішніх справ у Вінницькій області.
ОСОБА_3 та його представник в судовому засіданні проти задоволення апеляційних скарг заперечували, вказавши на їх безпідставність та законність і обгрунтованість рішення суду.
Пунктом 8 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу (пункт 9 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України).
Суд, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду зміні з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позов частково, районний суд виходив з того, що позивач під слідством та судом перебував з 03 жовтня 2013 року, тобто з дати внесення повідомлення в ЄРДР про вчинення останнім злочину по 22 червня 2017 року, тобто до дати набрання виправдувальним вироком законної сили, що складає повних 44 місяці, при цьому застосував мінімальну заробітну плату в розмірі 3 200,00 грн., встановлену Законом України «Про Державний бюджет на 2017 рік»
Проте повністю з такими висновками погодитись не можна, так як вони не відповідають обставинам справи, у зв'язку з цим рішення суду підлягає зміні з ухваленням нового рішення.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 03 жовтня 2013 року слідчим СВ Козятинського РВ УМВС України у Вінницькій області Романюком Ю.М. до ЄРДР за №12013010170000775 внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
15 квітня 2014 року слідчим СВ Козятинського РВ УМВС України у Вінницькій області Романюком Ю.М. у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12013010170000775, ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
13 червня 2014 року прокурором Козятинської міжрайонної прокуратури Щаблевською О.А. затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12013010170000775, про вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, який в подальшому направлено на розгляд до Козятинського міськрайонного суду Вінницької області.
Відповідно до вищевказаного обвинувального акта ОСОБА_3 обвинувачувався в тому, що 02 жовтня 2013 року, біля 12 години, по пров. Заводському в м. Козятині Вінницької області спричинив легкі тілесні ушкодження ОСОБА_6.
Вироком Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 25 грудня 2014 року у кримінальному провадженні №12013010170000775 за ч. 1 ст. 125 КК України, ОСОБА_3 було виправдано.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 11 лютого 2015 року вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 25 грудня 2014 року скасовано та призначено новий судовий розгляд кримінального провадження в Козятинському міськрайонному суді Вінницької області іншим складом суду.
Вироком Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 21 серпня 2015 року у кримінальному провадженні №12013010170000775 за ч. 1 ст. 125 КК України, ОСОБА_3 знову було виправдано.
Вироком Апеляційного суду Вінницької області від 07 грудня 2015 року вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 21 серпня 2015 року у кримінальному провадженні №12013010170000775 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, скасовано і ОСОБА_3 визнано винним за ч. 1 ст. 125 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 850,00 грн. та звільнено його від покарання у зв'язку із закінченням строків давності, а також, з ОСОБА_3 стягнуто на користь потерпілої ОСОБА_6 3 000,00 грн. у відшкодування шкоди.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 травня 2016 року вирок Апеляційного суду Вінницької області від 07 грудня 2015 року щодо ОСОБА_3 скасовано і призначено новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 22 червня 2017 року вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 21 серпня 2015 року, яким ОСОБА_3 повторно виправдано у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України у зв'язку з недоведеністю його вини, залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 жовтня 2017 року касаційну скаргу з доповненнями ОСОБА_7 на вирок Козятинського міськрайонного суду від 21 серпня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 22 червня 2017 року повернуто останній.
Звернувшись в суд з позовом, ОСОБА_3 заявлено вимогу про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням його до кримінальної відповідальності.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо визначення періоду, який необхідно враховувати при обрахуванні строку перебування ОСОБА_3 під слідством та визначенні розміру заподіяної шкоди, оскільки з дати внесення відомостей до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення, тобто 03 жовтня 2013 року і до повідомлення ОСОБА_3 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, що було зроблено 15 квітня 2014 року, з останнім слідчі дії не проводились і позивачем не доведено, що виключно із-за внесення вказаних відомостей до ЄРДР, він зазнав будь-яких майнових чи немайнових втрат, що призвели до заподіяння моральної шкоди.
Суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що строк перебування ОСОБА_3 під слідством та судом необхідно рахувати з дати повідомлення ОСОБА_3 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, а саме з 15 квітня 2014 року і до 22 червня 2017 року, тобто дати набрання виправдувальним вироком законної сили, що складає повних 38 місяців.
Щодо визначення розміру заподіяної шкоди та застосування як розрахункової величини мінімальної заробітної плати, то суд апеляційної інстанції вважає, що районним судом було вірно враховано розмір мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет на 2017 рік», який становить 3200 грн..
Викладені в апеляційних скаргах доводи з посиланням на Закон України №1774-VIII від 06 грудня 2016 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким установлено, що мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат і що вона застосовується в розмірі 1600 грн., то дані доводи на увагу не заслуговують, оскільки зазначений Закон не містить посилань на те, що його положення поширюються на виплати, що здійснюються відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», яким передбачено, що розрахунковою величиною є саме мінімальна заробітна плата, розмір якої згідно Закону України «Про Державний бюджет на 2017 рік», становить 3200 грн..
Щодо тверджень про недоведення позивачем факту заподіяння моральної шкоди, то дані твердження є безпідставними та спростовуються встановленими обставинами перебування ОСОБА_3 під слідством та судом і до того ж підставою для відшкодування шкоди є зокрема постановлення виправдувального вироку суду, що мало місце в даному випадку.
Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду, яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_3 розраховується шляхом множення кількості місяців перебування під слідством та судом на розмір розрахункової величини, яка застосовується у сумі 3 200,00 грн., що відповідно становитиме 38 місяців * 3 200,00 грн. = 121 600,00 грн..
Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Вимогами ч. 1 ст. 1176 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках постановлення виправдувального вироку суду.
Статтею 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються моральна шкода.
Крім того, згідно із ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Відповідно до ч. ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підставі наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно визначивши правові взаємовідносини сторін, невірно визначив розмір відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду, яка підлягає стягненню на користь позивача, тому апеляційний суд рішення суду першої інстанції змінює та з урахуванням встановлених у справі обставин, заявлених у позові вимог вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України, шляхом списання Державною казначейською службою України з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_3 моральну шкоду, заподіяну органами досудового розслідування, прокуратури та суду, в розмірі 121 600,00 грн., а також відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати необхідно компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -
Апеляційні скарги прокуратури Вінницької області та Державної казначейської служби України задовольнити частково.
Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 15 листопада 2017 року змінити.
Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_3 моральну шкоду, заподіяну органами досудового розслідування, прокуратури та суду, в розмірі 121 600,00 грн..
Судові витрати компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду.
Суддя-доповідач: /підпис/ В.В. Оніщук
Судді: /підпис/ С.К. Медвецький
/підпис/ С.Г. Копаничук
Згідно з оригіналом:
Суддя-доповідач В.В. Оніщук