Справа № 474/922/17
Провадження № 2/474/24/18
(заочне)
17.01.18 року смт. Врадіївка
Врадіївський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді: Фасій В. В.
при секретарі судового засідання: Багрін Н.А.
без участі: позивача ОСОБА_1;
відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики в сумі 74 322 грн., несплачених процентів в сумі - 6 923 грн., індексу інфляції в сумі 3 642 грн., та 3% річних в сумі 1 079 грн., в загальній сумі 85 966 грн.,-
Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2, на його користь борг за договором позики в сумі 85 966 грн. та судові витрати, обґрунтовуючи вимоги тим, що він, як фізична особа, 20.02.2017 р. за договором позики позичив ОСОБА_2 кошти в сумі 2 750 доларів США, що на той момент за офіційним курсом НБУ гривні до долара США складало в сумі - 74 322 грн., які відповідач зобов'язався повернути до 31.05.2017 р., про що надав розписку. Також зазначив, що до суми боргу вгодить, несплачені проценти у сумі - 6 923 грн., інфляція - 3 642 грн., та 3 % річних від простроченої суми - 1 079 грн. Дане зобов'язання станом на день розгляду справи в суді відповідачем не виконано, а тому він просить позов задовольнити.
Позивач ОСОБА_1, будучи належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився. На адресу суду надійшла письмова заява ( вх. №5901 від 19.12.2017 р.,), в якій він повністю підтримує позовні вимоги, просить розглядати справу без його участі та, у разі неявки належним чином повідомленого відповідача, провести заочний розгляд справи.
Відповідач ОСОБА_2, будучи належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи (судова повістка № 474/1922/17/4443/17 від 14.12.2017 р., рекомендоване поштове відправлення № 563010104604 від 17.01.2018 р., довідка канцелярії від 17.01.2017 року), на розгляд справи не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи, відзив на позовну заяву не надав.
З огляду на положення ч. 4 ст. 223 ЦПК України, відповідно до якої у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів, суд протокольною ухвалою прийняв рішення про слухання справи у відсутність нез'явившогося відповідача ОСОБА_2, двічі належним чином повідомленого про час та місце розгляду справи.
Судом встановлені факти:
- 20.02.2017 р. між позикодавцем ОСОБА_1 та позичальником ОСОБА_2, досягнуто домовленості про надання позики останньому в сумі 2 750 доларів США, що на момент за офіційним курсом НБУ гривні до долара США складало в сумі - 74 322 грн. в підтвердження укладеного письмового договору позики та його умов між ними, ОСОБА_2 надав ОСОБА_1 борговий документ - розписку, відповідно до якої зобов'язався повернути борг, в строк до 31.05.2017 року (копія розписки від 20.02.2017 року);
- по витіку строку виконання зобов'язання за договором позики, - 31.05.2017р. та станом на день розгляду справи в суді, позичальник ОСОБА_2, не виконав взятих на себе зобов'язань щодо повернення боргу в сумі - в сумі 2 750 доларів США, що на той момент за офіційним курсом НБУ гривні до долара США складало в сумі - 74 322 грн.;
- розмір процентів за договором позики, умовами якого їх розмір не був встановлений, та які нараховані відповідно до облікової ставки НБУ за весь строк користування позиченими коштами, у період з 20.02.2017р. по 09.11.2017р. (час звернення до суду з вказаним позовом), згідно формули розрахунку заборгованості, - сума позики * кількість днів прострочення * подвійна ставка НБУ / кількість днів у році * 100 %, становить 6923 грн. (облікові ставки НБУ за 2017р. на офіційному сайті НБУ http://www.bank.gov.ua/control/uk/index);
- розрахунок 3% річних проведений позивачем на сукупну суму основного боргу та інфляційних втрат, за період з 01.06.20.17р. по 12.11.2017р. в сумі 1079 грн. (розрахунок інфляційних втрат та 3% річних в позові від 13.11.2017 р.);
- судові витрати понесені позивачем складають: 859 грн. 66 коп. - судовий збір. (квитанція про сплату № 92963 від 14.11.2017 р.);
-
При прийнятті рішення суд керується:
Ст. 1046 ЦК України, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
У правових позиціях Верховного Суду України викладених у постанові від 18.09.2013 року у справі № 6-63цс13 та у постанові від 11.11.2015 року у справі № 6-1967цс15, зазначено, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.
Та правовим висновком цього ж суду у справі №6-79цс14 (засоби погашення грошового зобов'язання та його виконання).
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (частина перша статті 1050 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, з огляду на вказані положення закону вбачається, що у разі неповернення позичальником суми позики своєчасно його борг складатиме: суму позики з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання; проценти за позикою, якщо інше не встановлено договором або законом, нараховані відповідно до договору позики або облікової ставки НБУ за весь строк користування позиченими коштами; три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.
При цьому слід зазначити, що за змістом статті 1 Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає..
Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.
Аналогічна позиція викладена у постанові ВСУВ у справі № від 27 січня 2016р. у справі № 6-771цс15.
З огляду на вищевикладене, суд вважає доведеним факт укладення між сторонами договору позики, в якому сторонами не був визначений розмір процентів за користування грошовими коштами, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача основної суми боргу в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на день укладення договору в сумі 74 322 грн. та процентів нарахованих відповідно до облікової ставки НБУ за весь строк користування позиченими коштами в сумі 6923 грн. підлягають задоволенню.
При цьому суд враховує, що оскільки у позові позивач ставить питання про стягнення грошової суми, що підлягає сплаті за грошовим валютним зобов'язанням у гривневому еквівалентні станом на день укладення договору позики, який становив 27,02 грн./1 дол. США, тоді як станом на день прийняття рішення він становить 28,65 грн., то вказане пом'якшує становища відповідача, а тому з останнього підлягає стягненню саме сума основного боргу в межах заявлених вимог.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача суми втрат обумовлених інфляцією, на підставі ст. 625 ЦПК України, в сумі 3642 грн., то з огляду на те, що предметом позову є грошове зобов'язання, яке виражено у іноземній валюті, а не у гривневому еквіваленті, до якого застосування ст.625 ЦК України щодо стягнення інфляційних втрат законом не передбачено, а тому суд вважає їх такими, що не ґрунтуються на законі і не підлягають задоволенню.
З огляду на що, підлягає зменшенню заявлена ним сума 3% річних нарахована на основну суму заборгованості з врахуванням інфляційних втрат, як - 1079 грн., до 1007 грн., згідно формули (сума боргу * кількість днів прострочення *3%/365).
Крім того, відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь позивача судові витрати відповідно до частини задоволених вимог в сумі 824,64 грн., а судові витрати в сумі 34,36 грн. відповідно до частини вимог у задоволенні яких відмовлено - залишити за позивачем..
Керуючись ст. ст.141, 263, 265, 280-282 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики в сумі 85 966 грн., задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,(паспорт серії НОМЕР_3, виданий Врадіївським РВ УМВС України в Миколаївській області 27.09.2011 року, ІПН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2,( паспорт серії НОМЕР_4, виданий Антрацитівським РВ УМВС України в Луганській області 14.05.2002 року, ІПН НОМЕР_2) заборгованість за договором позики від 20.02.2017 р. в загальній сумі - 82252 (вісімдесят дві тисячі двісті п'ятдесят дві) грн., з них:74322 грн. сума основного боргу; 6923 грн. сума процентів; 1007 грн. сума 3% річних.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,(паспорт серії НОМЕР_5, виданий Врадіївським РВ УМВС України в Миколаївській області 27.09.2011 року, ІПН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, (паспорт серії НОМЕР_4, виданий Антрацитівським РВ УМВС України в Луганській області 14.05.2002 року, ІПН НОМЕР_2) судові витрати, - судовий збір в сумі - 824, 64 грн.
Залишити за позивачем ОСОБА_1 судові витрати в сумі 34,36 грн.
В іншій частині вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом (на протязі тридцяти днів безпосередньо до Апеляційного суду Миколаївської області). У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя В. В. Фасій