Справа № 468/1677/17-ц
2/468/24/18
56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43
(заочне)
29.01.2018 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Муругова В.В., за участю секретаря - Цегельник Н.В., позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка справу №468/1677/17-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням. На обґрунтування вимог позивач в заяві зазначив, що є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18.10.2017 року. З 30.09.1997 року у вказаному житлі був зареєстрований, але з 2010 року не проживав у ньому, відповідач ОСОБА_2 - онучка спадкодавця (попереднього власника житла) ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5. На даний час відповідач створила сім'ю та проживає за іншою адресою, місце знаходження якої позивачу невідоме, але з реєстрації за вказаною адресою відповідач не знятий.
Посилаючись на те, що відповідач більше одного року без поважних причин не проживає в будинку, що належить позивачу - позивач просив визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
В судовому засіданні позивач позов підтримав та просив його задовольнити.
Відповідач до суду не з'явився, про час слухання справи повідомлявся рекомендованим листом з рекомендованим повідомленням (відповідач не отримав поштове відправлення через відсутність за зареєстрованим у встановленому законом місці свого проживання, тому він відповідно до ч.8 ст. 128 ЦПК України вважається повідомленим). До суду не надійшло відзиву на позов.
З огляду на те, що відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений, суд ухвалив про заочний розгляд справи.
Вислухавши пояснення позивача, показання свідка ОСОБА_4 яка підтвердила, що відповідач взагалі не проживала в квартирі своєї бабусі ОСОБА_3, мала інше місце проживання, а лише приїздила до неї в гості та востаннє це було два роки тому позивача, дослідивши наявні у справі матеріали (копію свідоцтва про право на спадщину від 18.10.2017 року; витяг державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.10.2017 року; акт про встановлення факту не проживання ОСОБА_2 від 01.07.2016 року; акт про встановлення факту не проживання ОСОБА_2 від 15.11.2017 року; копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3; копію свідоцтва про смерть ОСОБА_5; копію будинкової книги), суд, розглянувши спір між сторонами в межах заявлених позовних вимог, приходить до висновку про необхідність задоволення позову.
В судовому засіданні встановлено, що позивачу на праві власності належить житлова квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідач з 30.09.1997 року зареєстрований у вказаній квартирі, але з 2010 року у вказаному житлі не проживає, проте з реєстрації за даною адресою не знявся.
Вказані обставини обмежують право позивача володіти, користуватись та розпоряджатись належною йому нерухомістю.
Між сторонами відсутні будь-які договірні правовідносини з приводу володіння та користування відповідача житловим будинком позивача, оскільки в судовому засіданні не добуто належних та допустимих доказів укладення між позивачем та відповідачем договорів найму належного позивачу житла (який відповідно до ст. 811 ЦК України має укладатись в письмовій формі) та такі факти позивачем заперечуються і відсутні будь-які дані про досягнення між сторонами домовленостей по всім істотним умовам договору найму житла (предмет, строк, плата).
Згідно з ч. 1 ст. 311 та ст. 391 ЦК України житло фізичної особи є недоторканним, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст.ст. 150, 156 Житлового кодексу України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди. Члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в ч.2 ст. 64 ЖК України. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені ст.162 ЖК України.
Згідно з вимогами ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач зареєстрований в АДРЕСА_1 та з моменту реєстрації відповідача у вказаному житлі він набув право користування ним, але з 2010 року не реалізовує його і по теперішній час фактично проживає за іншою адресою та будь-яких правочинів стосовно володіння та користування квартирою позивача відповідач не укладав, тому реєстрація відповідача у квартирі позивача неправомірно обмежує його правомочності по користуванню та розпорядженню належним йому майном.
У зв'язку з наведеним відповідач підлягає визнанню таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.
При цьому, відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі рішення суду про позбавлення права користування житловим приміщенням.
Внаслідок задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору.
На підставі викладеного, ст.ст. 150, 156 Житлового кодексу України, ст. 405 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 12; 13; 81; 264; 265 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, такою, що втратила право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 (останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2, і.н. НОМЕР_1) в рахунок відшкодування сплаченого судового збору 640 (шістсот сорок) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивачем апеляційна скарга на рішення суду може бути подана апеляційному суду Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
суддя