Справа № 127/26151/17
Провадження № 2/127/6635/17
22.01.2018 м. Вінниця.
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Романюк Л.Ф.,
при секретарі Курутіній О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ліквідатора ДАК «Укрресурси» арбітражного керуючого Менчака В'ячеслава Володимировича про зміну дати звільнення у наказі, та в зв»язку з цим видачі трудової книжки, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ліквідатора ДАК «Укрресурси» арбітражного керуючого Менчака В'ячеслава Володимировича про зміну дати звільнення у наказі. Позов мотивував тим, що ліквідатором ДАК «Укрресурси» 01.12.2015 року видано наказ за №1 від 01.12.2015 року про зміну дати звільнення ОСОБА_1 з посад та 26.12.2015 року видана трудова книжка.
В зв'язку з порушенням трудового законодавства, рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11.01.2017 року, що залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 02.02.2017 року зобов'язано змінити дату звільнення на іншу.
Ліквідатор ДАК «Укрресурси» тривалий час не виконував рішення суду про зміну дати наказу звільнення, з причин частої зміни ліквідаторів ДАК «Укрресурси» та їх поясненнями, що суд повинен встановити нову дату для видачі наказу.
Наведене змусило звернутись до суд з позовною заявою в лютому 2017 року до ДАК «Укрресурси» про визначення нової дати звільнення і скасування наказу № 1 від 01.12.2015 року, як незаконного.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 13.06.2017 року, у справі № 127/4135/17 в позові відмовлено, апеляційна скарга на рішення суду від 13.06.2017 року задоволена частково. Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 12.10.2017 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13.06.2017 року скасоване, в задоволені позову відмовлено з підстав пропущення строку на скасування наказу і відсутності заяви на поновлення строку.
Ліквідатором ДАК «Укрресурси» було направлено на адресу ОСОБА_1 13.09.2017 року, поштою, заповнену трудову книжку, яку позивач отримав 19.09.2017 року, та копію наказу із визначеною сумую боргу.
Апеляційний суд встановив, що права позивача в наказах від 01.12.2015 року та від 06.09.2017 року порушені і потребують поновлення, також суд роз'яснив, що не шляхом скасування наказів, а його зміною на нову дату, згідно законодавства.
Крім того, дата звільнення, що записана в трудовій книжці не співпадає з датою звільнення, що в наказі, також затримана видача трудової книжки, яка отримана 19.09.2017 року від ліквідатора ДАК «Укрресурси».
В день фактичної видачі трудової книжки 19.09.2017 року власник зобов'язаний саме 19.09.2017 року видати новий наказ, але власник не видав наказ і згідно вимог законодавства тепер потрібно видавати новий наказ і в цей же день, але не пізніше наступного дня видати належним чином заповнену трудову книжку.
Просив суд зобов'язати ліквідатора ДАК «Укрресурси» Менчака В.В. змінити в наказі № 06.09.17-ІБ від 06.09.2017 року дату звільнення ОСОБА_1 на нову дату звільнення, згідно законодавства та в цей же день видати належно заповнену трудову книжку.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, однак надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача ліквідатор ДАК «Укрресурси» арбітражний керуючий Менчак В.В. в судове засідання не з'явився, однак надав суду заперечення на позовну заяву, просив суд провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Ліквідатора ДАК «Укрресурси» арбітражного керуючого Менчака В'ячеслава Володимировича про зміну дати звільнення у наказі, видачу трудової книжки закрити у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 заявлено позов про зміну дати звільнення, видачу трудової книжки, відповідачем за яким фактично являється ДАК «Укрресурси», - юридична особа, щодо якої господарським судом м. Києва здійснюється провадження у справі про банкрутство.
Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню. При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2004 року позов ОСОБА_1 до ДАК «Укрресурси» про зміну дати наказу про звільнення та стягнення середньомісячного заробітку задоволено частково, зобов'язано ДАК «Укрресурси» змінити дату наказу № 25-а-к від 07.03.2002 року про звільнення ОСОБА_1, виданого на виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 25.01.2001 року та провести з ним повний розрахунок. Стягнуто з ДАК «Укрресурси» на користь ОСОБА_1 витрати пов'язані з розглядом трудового спору в сумі 900 грн. та на оплату адвоката в сумі 100 грн., а всього в загальній сумі 1000 грн.
Відповідно до ухвали Замостянського районного суду м. Вінниці від 19.05.2005 року, роз'яснено рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2004 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ДАК «Укрресурси» про зміну дати наказу про звільнення та стягнення середньомісячного заробітку, а саме, що ДАК «Укрресурси» само повинно визначитися щодо дати видачі наказу про звільнення ОСОБА_1 відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та КЗпП України, при цьому провести з ним повний розрахунок.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 року у справі «ОСОБА_1 та інші проти України» Державу Україна зобов'язано, зокрема виконати в 3-х місячний строк рішення Замостянського районного суду від 01.03.2004 року (а.с.6-8).
Відповідно до наказу №1 від 01.12.2015 року ДАК «Укрресурси», на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження виданого ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві від 22.10.2015 року, зазначено:
«Змінити дату звільнення ОСОБА_1 з 08.05.2012 року на 01.12.2015 року на підставі рішення Замостняського районного суд м. Вінниці від 25.01.2001 року, про що внести відповідний запис в трудову книжку, яку він вислав цінним листом з описом вкладення. Трудову книжку вручити особисто ОСОБА_1 26.12.2015 року (а.с.7-11).
Відповідно до вимог ч. ст. 82 ЦПК України обставини, встановленні рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
З роз'яснень викладених у пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" слідує, що:
- розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Відповідно до ч.3 ст. 235 КЗпП, у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним, або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це тягне за собою поновлення працівників на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт)закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених ч.2 цієї статті.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11.01.2017 року, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 20.02.2017 року, позов ОСОБА_1 задоволено, зобов'язано ДАК «Укрресурси» видати наказ про звільнення ОСОБА_1 з 26.12.2015 року про що внести відповідний запис в трудову книжку (а.с.4).
На підставі цього рішення був виданий наказ ДАК «Укрресурси» № 06/09/17-1Б від 06.09.2017 року про звільнення ОСОБА_1 та зміни дати звільнення у трудовій книжці (а.с.5).
У вище вказаному наказі № 06/09/17-1Б від 06.09.2017 року про звільнення ОСОБА_1 зазначено, що виконати рішення Вінницького міського суду Вінницької області по справі № 127/25888/16 від 11.01.2017 року станом до 06.09.2017 року (до дати прийняття даного наказу) не було можливо оскільки оригінал трудової книжки безпосередньо знаходився у ОСОБА_1
31.08.2017 року шляхом поштового відправлення (унікальний номер відправлення 2102101170216 від 31.08.2017 року ) ОСОБА_1 був надісланий оригінал трудової книжки ліквідатору ДАК «Укрресурси».
06.09.2017 року наведеним поштовим відправленням ліквідатором ДАК «Укрресурси» було отримано оригінал трудової книжки ОСОБА_1 (а.с. 5).
З копії трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що відповідний запис про зміну дати наказу від 01.12.2015 року було внесено саме 06.09.2017 року (а.с.6).
Відповідно до розділу 4 інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників» Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.
При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника.
Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.
Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.
Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.
Затримка видачі трудової книжки, яка не співпадає з днем видачі наказу про звільнення, не тягне за собою юридичних наслідків щодо видачі нового наказу про звільнення.
Дане питання врегульоване ч.5 ст. 235 КЗпП України, яка зазначає, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, чого в свою чергу і добивається позивач.
ОСОБА_1 не надав суду жодного належного доказу, що саме з вини ДАК «Укрресурси» була затримка видачі трудової книжки, яку він, як зазначено у позовній заяві отримав 19.09.2017 року. Однак, знову ж таки, відповідні докази про отримання трудової книжки саме 19.09.2017 року в матеріалах справи відсутні.
З наказу № 06/09/17-1Б від 06.09.2017 року про звільнення ОСОБА_1 вбачається, що виконати рішення Вінницького міського суду Вінницької області по справі №127/25888/16 від 11.01.2017року до 06.09.2017 року було неможливо оскільки оригінал трудової книжки безпосередньо знаходився у ОСОБА_1
І лише 31.08.2017 року ОСОБА_1 був надісланий оригінал трудової книжки ліквідатору ДАК «Укрресурси», слід наголосити, що оригінал трудової книжки саме був надісланий, а не переданий ліквідатору наручно.
Позивач ОСОБА_1 проживає у м. Вінниці, ліквідатор ДАК «Укрресурси» знаходиться у м. Києві.
В матеріалах справи, в супереч вимогам ч.1 ст. 81 ЦПК України, відсутні докази, що позивач ОСОБА_1 звертався особисто до ліквідатора ДАК «Укрресурси» з метою отримання власної трудової книжки.
Ліквідатор ДАК «Укрресурси», в свою чергу, з метою виконання вище вказаного рішення суду направив позивачу ОСОБА_1 оригінал трудової книжки та засвідчену копію наказу 06.09.2017 року. Докази, які б спростовували таке право відповідача суду надано також не було.
Слід зазначити, що 09.09.2010 року Господарським судом м. Києва за заявою Держанвого агенства резерву України порушено провадження у справі № 46/436-Б про банкрутство Державної акціонерної компанії «Укрресурси».
Постановою Господарського суду м. Києва у справі № 46/436-Б від 04.06.2012 року Державну акціонерну компанію «Укрресурси» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Ухвалою Господарського суду м. Києва у справі № 46/436-Б від 25.05.2017 року замінено ліквідатора боржника на арбітражного керуючого Менчака В.В.
Попереднім арбітражним керуючим Титаренком М.О. за актами прийому - передачі від 10.05.2017 року були передані бухгалтерські та фінансові документи ДАК «Укрресурси» (а.с.31).
В позивача ОСОБА_1 міститься ряд рішень про стягнення середнього заробітку: рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 02.02.2016 року стягнуто з АК «Укрресурси» на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 767 322 грн. з яких доплату за сумісництво посад в сумі 4500 грн. щомісячно за період з 01.03.2002 року по 01.12.2015 року (4500грн. 165 місяців)= 742 500 грн. середньомісячний заробіток за затримку видачі трудової книжки з 01.12.2015 року по 26.12.2015 року на суму 11 322 грн. і відшкодування за затримку проведення повного розрахунку за період з 01.12.2015 року по 01.01.2016 року середньомісячний заробіток на суму 13500; рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11.05.2016 року стягнуто з АК «Укрресурси» на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток на основній посаді заступника директора, в сумі 9000 грн. за затримку видачі трудової книжки за період з 09.05.2012 року по 01.12.2015 року в сумі 385 200 грн., компенсацію за дві невикористаних щорічних відпустки при щомісячній доплаті 4500 грн. за період з 01.03.2002 року по 26.12.2015 року в сумі 49 627 грн., відшкодування за затримку повного розрахунку за період з 01.01.2016 року по 10.05.2016 року в сумі 58500 грн. та вихідну допомогу за один місць в сумі 13 500 грн., а всього на загальну суму 506 827 грн. (а.с.7-11).
Принцип правової визначеності є невід'ємною, органічною складовою принципу верховенства права. Про це у низці своїх рішень зазначає зокрема Європейський Суд з прав людини. У своїх рішеннях Конституційний Суд України також посилається на принцип правової визначеності, наголошуючи на тому, що він є необхідним компонентом принципу верховенства права.
У широкому розумінні принцип правової визначеності являє собою сукупність вимог до організації та функціонування правової системи з метою забезпечення перш за все стабільного правового становища індивіда шляхом вдосконалення процесів правотворчості та правозастосування.
Право на справедливий суд, яке гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), в практиці Європейського суду з прав людини (далі - Євросуд) розуміється у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
У свою чергу, одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип, як наголошує Євросуд, означає, що: «жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. При цьому, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру» (п. 52 рішення Євросуду по справі «Рябих проти Росії» (2003).
З огляну на викладене, з заявлених позовних вимог ОСОБА_1 вбачається зловживання останнім своїми правами, оскільки при наявності виконаного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11.01.2017 року, яким було зобов'язано АК «Укрресурси» видати наказ про звільнення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 26.12.2015 року, про що внести відповідний запис в трудову книжку, останній намагається схилити суд до винесення нового по суті рішення суду, знову ж таки про зміну дати в наказі про звільнення.
За викладених обставин, позивачем не було доведено неправомірність дій відповідача щодо видачі наказу та трудової книжки, в зв»язку з чим даний позов не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 40, 42, 47, 49-2, 97, 116, 117, 235, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 273 ЦПК України, ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Ліквідатора ДАК «Укрресурси» арбітражного керуючого Менчака В'ячеслава Володимировича про зміну дати звільнення у наказі та в зв»язку з цим видачі трудової книжки- відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено, шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції, протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: