Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"23" січня 2018 р.Справа № 922/4105/17
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Бринцева О.В.
при секретарі судового засідання Гула Д.В.
розглянувши справу
за позовом ОСОБА_1 (61024, АДРЕСА_1)
до Публічного акціонерного товариства "Турбоатом" (61037, м. Харків, просп. Московський, буд. 199)
про стягнення 108.287,73грн.
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1;
представника позивача - ОСОБА_2, договір від 10.01.2018 №10/01;
представника відповідача - Лобода Л.Г., довіреність від 29.12.2017 №27-13.
06.12.2017 ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до ПАТ "Турбоатом" про стягнення дивідендів у розмірі за 2015 рік у сумі 75.462,74грн. та за 2016 рік у сумі 32.824,99грн. В обґрунтування позову зазначає на неналежне виконання відповідачем грошового обов'язку по виплаті на користь позивача, як акціонера Товариства, суми дивідендів за 2015-2016 року. В якості правових підстав посилається на норми статей 15, 16, 526 ЦК України, статтю 30 Закону України "Про акціонерні товариства".
В призначеному по суті судовому засіданні 23.01.2018 позивач та його представник позов підтримують з підстав, викладених у позовній заяві, та просять суд задовольнити позов. Також позивач
Представник відповідача проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
З'ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення учасників справи, суд установив наступне.
У відповідності до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.06.2016 року позивачка є спадкоємцем простих іменних акцій з відповідними дивідендами ПАТ "ТУРБОАТОМ", у кількості 26 036 шт., номінальною вартістю 0,25грн., загальною номінальною вартістю 6 509,00грн., частка у СК 0,0062%; форма існування акцій - бездокументарна; код цінних паперів UA4000025043, що належать померлому (ОСОБА_4.) на підставі виписки про стан рахунку в цінних паперах на 28.08.2015 ТОВ "ПІРС" від 28.08.2015 (т. I, арк. с. 17, 22).
Між ТОВ "ПІРС" та померлим ОСОБА_4 було укладено Договір про відкриття рахунку у цінних паперах від 06.02.2006 №3288 у відповідності до якого ТОВ "ПІРС" у разі прийняття органом ліцензування рішення про анулювання ліцензії на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів-депозитарної діяльності зберігання цінних паперів протягом З (трьох) робочих днів з дати прийняття рішення повідомити Депонента зі зворотнім повідомленням про отримання про розірвання цього договору та необхідність закриття рахунку в цінних паперах протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання цього повідомлення.
За невиконання розпоряджень Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо надання встановленої законодавством звітності та щодо усунення інших порушень у відповідності до частини 2 статті 16 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" та пункту 5 статті 8 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" Комісією до ТОВ "Пірс" була застосована санкція у вигляді анулювання ліцензії на здійснення депозитарної діяльності (Постанова НКЦПФР від 11.07.2016 № 314-ЦА-УП-ДУ).
Зазначеною Постановою Комісія також зобов'язала ТОВ "Пірс" вчинити в установленому порядку дії з передання документації про рахунки депонентів в цінних паперах та іншої документації до особи, уповноваженої на їх зберігання.
Проте, ТОВ "ПІРС" не передала документацію про рахунки депонентів в цінних паперах до Національного депозитарію у встановлені законом строки.
Зазначені вище обставини встановлені заочним рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 05.07.2017 у справі №638/20958/16-ц за позовом ОСОБА_5 до ТОВ "ПІРС", третя особа - ПАТ "Національний депозитарій України" про визнання права власності на цінні папери (т. I, арк. с. 12-16) та у відповідності до частини 4 статті 75 ГПК України не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Прості іменні акції ПАТ "Турбоатом" у кількості 26036 шт. обліковувалися на рахунку у цінних паперах депозитарної установи ТОВ "ПІРС", що підтверджується випискою ТОВ "ПІРС" про стан рахунку у цінних паперах на 28.08.2015 (т. I, арк. с. 22) і не заперечується сторонами у справі.
За результатами фінансово-господарської діяльності ПАТ "Турбоатом" Наглядовою радою ПАТ "Турбоатом" було затверджено розмір дивідендів на 1 акцію: за 2015 рік у розмірі 2,8984грн., за 2016 рік у розмірі 1,260754грн., що підтверджується довідкою ПАТ "Турбоатом" від 18.10.2017 №43-286 виданою ОСОБА_1 (т. I, арк. с. 24).
Як зазначає позивач, відповідач в порушення вимог чинного законодавства не виконав належним чином зобов'язання з виплати позивачу, як акціонеру ПАТ "Турбоатом" дивідендів за 2015-2016 роки в сумі 108.287,73грн., що стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що право на виплату дивідендів виникає у акціонера тільки у разі перебування його у переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів. Оскільки позивач не внесений Центральним депозитарієм у реєстр власників, у відповідача відсутні правові підстави для виплати дивідендів за 2015-2016 роки.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача дивідендів за 2015-2016 роки.
Частиною 1 статті 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" встановлено, що акція - це іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосується акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів.
Пунктом 2 частини 1 статті 116 ЦК України встановлено, що учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).
Частиною 1 статті 197 ЦК України передбачено, що до особи, яка набула право на цінний папір, одночасно переходять у сукупності всі права, які ним посвідчуються (права за цінним папером).
Пунктом 2 частини 1 статті 25 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на отримання дивідендів.
Згідно із ч. 4 ст. 5 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" підтвердженням права власності на цінні папери є сертифікат, а в разі знерухомлення цінних паперів чи їх емісії в бездокументарній формі - виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач зобов'язаний надавати власнику цінних паперів.
З огляду на викладені положення вбачається, що правовою підставою набуття майнових прав акціонера акціонерного товариства (в т.ч. права на одержання дивідендів) є набуття права на відповідну акцію товариства.
Статтею 30 Закону України "Про акціонерні товариства" визначений порядок виплати дивідендів.
За змістом частини 1 статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства", дивіденд - частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до частини 2 статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства", виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.
Положеннями частини 4 статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що для кожної виплати дивідендів наглядова рада АТ встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строк їх виплати. Дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за простими акціями, не може передувати даті прийняття рішення загальними зборами про виплату дивідендів. Перелік осіб, які мають право на отримання дивідендів за привілейованими акціями, має бути складений протягом одного місяця після закінчення звітного року.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що у разі прийняття загальними зборами акціонерного товариства рішення про виплату дивідендів у такого товариства виникає обов'язок сплатити акціонеру відповідну суму коштів.
За поясненнями відповідача, ним не заперечується наявність права власності у позивача на спірні акції, факт та розмір нарахованих позивачеві дивідендів. Проте, на думку відповідача, право на виплату дивідендів виникає у акціонера (позивача) тільки у разі перебування його у переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів.
Пунктом 16 частини 1 статті 1 Закону України "Про депозитарну систему України" встановлено, що реєстр власників іменних цінних паперів - це перелік власників іменних цінних паперів, складений відповідно до вимог законодавства Центральним депозитарієм або, у випадках, встановлених цим Законом, - Національним банком України на певну дату із зазначенням кількості іменних цінних паперів, належних зазначеним власникам на праві власності, номінальної вартості і виду таких цінних паперів та іншої інформації, визначеної Комісією.
Згідно з частинами 1, 2, 5, 6 статті 22 Закону України "Про депозитарну систему України" закріплено, що в установлених законодавством випадках реалізація прав за емісійними цінними паперами здійснюється на підставі реєстру власників іменних цінних паперів.
Складення реєстру власників іменних цінних паперів здійснює Центральний депозитарій, а у випадку, встановленому цим Законом, - Національний банк України.
З наведених положень чинного законодавства України вбачається, що дії, спрямовані на встановлення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів є обов'язком відповідача. Позивач, як акціонер, не зобов'язаний вчиняти активних дій, спрямованих на реалізацію свого права щодо отримання дивідендів.
Суд зазначає, що Конституцією України закріплено обов'язок держави забезпечувати захист усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13). Зазначене положення Конституції України реалізоване у статті 20 ГК України, статті 15 ЦК України, відповідно до яких Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів; кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.
Згідно статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно зі статтями 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Усі зазначені вище та проаналізовані положення чинного законодавства кореспондуються з нормами статей 13, 41 Конституції і ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якими закріплені основні принципи здійснення права власності та його обмеження:
по-перше, встановлено право безперешкодно і в повному обсязі здійснювати правомочності власника щодо свого майна,
по-друге, визначено межі допустимого розумного втручання держави у здійснення правомочностей власника. Причому таке втручання повинно бути законним і має здійснюватися з дотриманням принципу справедливого балансу між публічними і приватними інтересами.
Зазначені принципи сформулювано і в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Спорронг і Лоннрот проти Швеції" (23 вересня 1982 р.), відповідно до якого суд повинен визначити, чи було дотримано справедливий баланс між вимогами інтересів суспільства і вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід'ємним принципом Конвенції в цілому і також відображено у структурі ст. 1 Першого протоколу (правова позиція Верховного суду України викладена у листі від 01.07.2013 "Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ").
Відповідно до частини 2 статті 321 ЦК України особа може бути обмежена у здійсненні права власності лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Таким чином, обмеження права власності, встановлені законодавцем, мають належним чином співвідноситись із принципом непорушності права власності та закріпленим у ст. 3 ЦК України принципом неприпустимості позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.
Суд зазначає, що невиконання ТОВ "ПІРС", у зв'язку з анулюванням ліцензії, своїх зобов'язань щодо передачі документації про рахунки депонентів у цінних паперах до Національного депозитарію та у зв'язку з цим не включення таких депонентів до переліку осіб ПАТ "Турбоатом", які мають право на отримання дивідендів, не може бути підставою для невиплати належних позивачу дивідендів.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".
Сплата акціонеру дивідендів надає останньому "законне очікування", що йому будуть такі дивіденди виплачені. Невиплата товариством таких дивідендів акціонеру прирівнюється до порушення права останнього на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166).
У постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 30.01.2013 у справі № 6-168цс12 зроблено висновок, що майнове право, яке можна визначити як "право очікування", є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.
При цьому, право на отримання дивідендів - це обумовлене право набуття в майбутньому права власності на майно (у даному випадку, грошові кошти).
Таким чином, суд погоджується із доводами позивача щодо наявності у останнього станом на дату звернення до суду з даним позовом права на отримання дивідендів та "законних сподівань" щодо їх фактичного отримання, в зв'язку з чим таке право підлягає захисту згідно статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Відповідно, на підставі наведених вище положень, суд вважає вимоги позивача про виплату йому дивідендів законними і обґрунтованими, а заперечення відповідача мотивовані посиланням на відсутність позивача у відповідному реєстрі, юридично неспроможними.
Приходячи до висновку про неспроможність позиції відповідача суд також виходить з принципів розумності, добросовісності і справедливості, закріплених п.6 ст.3 ЦК України. Очевидно, що у разі відмови в позові з мотивів, які є наслідком неправомірної поведінки третьої особи, позивач був би несправедливо позбавлений права власності на належне йому майно (дивіденди). Адже позивач зі свого боку не допустив жодних порушень чинного законодавства у спірних відносинах, а поведінка третьої особи ТОВ "ПІРС" знаходиться поза межами його, позивача, розумного контролю.
Також суд враховує, що вирішення колізії, що склалася шляхом визнання права власності позивача на дивіденди таким, що превалює над необхідністю позивачеві бути включеним в реєстр власників іменних цінних паперів, відповідає принципам господарського процесу, закріпленим в ст. 2 ГПК України. Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 108.287,73грн. в якості дивідендів за 2015-2016 роки, відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача дивідендів, з урахуванням утримання належних податків, є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем у позовній заяві не заявлено вимоги про стягнення з відповідача витрат зі сплати судового збору, також у підготовчому засіданні такі вимоги ані позивачем, ані його представником не заявлялись. Таким чином, витрати зі сплати судового збору залишаються за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Турбоатом" (61037, м. Харків, просп. Московський, буд. 199, код ЄДРПОУ 05762269) (61037, м. Харків, просп. Московський, буд. 199, код ЄДРПОУ 05762269) дивіденди за 2015 рік у сумі 75.462,74грн., за 2016 рік у сумі 32.824,99грн., здійснивши утримання належних податку на доходи фізичних осіб та військового збору з вказаних сум у розмірі 7.038,70грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В частині стягнення витрат зі сплати судового збору відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повне рішення складено 29.01.2018 р.
Суддя О.В. Бринцев
/справа №922/4105/17/