ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
24.01.2018Справа № 910/22092/17
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Фонду державного майна України
до проТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Модуль - Стиль» стягнення пені у розмірі 4 213 грн. 28 коп.
Представники:
від Позивача: Бєльський - Панасюк О.О. (представник за Довіреністю);
від Відповідача: не з'явились;
Фонд державного майна України (надалі також - «Позивач») звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Модуль - Стиль» (надалі також - «Відповідач») про стягнення пені у розмірі 4 213 грн. 28 коп.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що 28.08.2009 року між Фондом державного майна України (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Модуль - Стиль» (Орендар) було укладено Договір оренди №411 нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 99,6 кв.м, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Лобачевського, 23В, що обліковується на балансі Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України (далі балансоутримувач) та належить до сфери управління КМУ, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.03.2009 р. та становить 829 806,00 грн. Майно передається в оренду для розміщення офісних приміщень. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2010 року по справі №40/438 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Модуль - Стиль» на користь Державного бюджету України заборгованість з орендної плати в розмірі 2 947 грн. 02 коп. та пеню у розмірі 522 грн. 51 коп. Як зазначає Позивач, вказане рішення суду не виконано та заборгованість не оплачена Відповідачем. Таким чином, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Модуль - Стиль» пеню у розмірі 4 213 грн. 28 коп.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 порушено провадження у справі № 910/22092/17, судове засідання призначено на 21.12.2017.
15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 N2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.
Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 N2147VІІІ, чинної з 15.12.2017, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст.12 ГПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017р. N2147VІІІ, чинної з 15.12.2017р., спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно з ч. 5 ст.12 ГПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017р. N2147VІІІ, чинної з 15.12.2017р., для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суд, розглянувши матеріали справи № 910/22092/17, з метою справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору, а також ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, дійшов висновку, що вказану справу слід розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
Враховуючи вищевикладене, на виконання наведених приписів Господарського процесуального кодексу України, Суд вважає за необхідне призначити судове засідання у справі та встановити сторонам строки для подання ними документів на підтвердження своєї правової позиції в даному спорі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2017 року вирішено справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 24.01.2018 року.
17.01.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли письмові пояснення по справі та копії позовних заяв.
В судовому засіданні 24 січня 2018 року представник Позивача надав усні пояснення по суті спору, якими підтримав позовні вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду поштового конверту за закінченням встановленого терміну зберігання.
За змістом пункту 32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.
Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Модуль - Стиль» є 03039, м.Київ, ВУЛИЦЯ ГРІНЧЕНКА МИКОЛИ, будинок 18.
Суд зазначає, що Ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/22092/17 направлялись на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Модуль - Стиль», зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.
Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, Суд приходить до висновку, Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 24 січня 2018 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.
Відповідно до статті 223 Господарського процесуального кодексу України,в судовому засіданні складено протокол судового засідання.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
28.08.2009 року між Фондом державного майна України (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Модуль - Стиль» (Орендар) було укладено Договір оренди №411 нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 99,6 кв.м, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Лобачевського, 23В, що обліковується на балансі Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України (далі балансоутримувач) та належить до сфери управління КМУ, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.03.2009 р. та становить 829 806,00 грн. Майно передається в оренду для розміщення офісних приміщень.
Згідно п 3.1. Договору орендна плата визначається за результатами конкурсу на право оренди державного майна, і становить без ПДВ за базовий місяць оренди (липень 2009 р.) 10 623,32 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - серпень 2009 р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди - липень 2009 р. на індекс інфляції за серпень 2009 р.
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством (п. 3.2. Договору).
У п.3.3 Договору передбачено, що у разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.
Згідно з п.3.5 Договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% та 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Методикою розрахунку і порядком використання плати за оренду державного майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Пунктом 3.6 Договору встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.5. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Згідно з п. 7.1 договору Орендодавець зобов'язався передати відповідачеві в оренду майно згідно з договором за актом приймання-передавання майна, який підписується одночасно з цим договором, а відповідач зобов'язався прийняти в строкове платне користування майно та своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату (п. 5.5 договору).
Цей Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 28.08.2009 року по 27.07.2012 року. (п.10.1 Договору)
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору оренди №411 нерухомого майна, що належить до державної власності від 28.08.2009 року Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 99,6 кв.м, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Лобачевського, 23В, що обліковується на балансі Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України, що підтверджується Актом приймання - передачі орендованого майна від 28.08.2009 року.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2010 року по справі №40/438 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Модуль - Стиль» на користь Державного бюджету України заборгованість з орендної плати в розмірі 2 947 грн. 02 коп. та пеню у розмірі 522 грн. 51 коп.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.01.2013 року по справі №910/417/13 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Модуль - Стиль» в дохід Державного бюджету України 965 грн. 16 коп. пені.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що вказане рішення суду не виконано та заборгованість не оплачена Відповідачем. Таким чином, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Модуль - Стиль» пеню у розмірі 4 213 грн. 28 коп.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Фонду державного майна України не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору оренди №411 нерухомого майна, що належить до державної власності від 28.08.2009 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).
Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору оренди №411 нерухомого майна, що належить до державної власності від 28.08.2009 року Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 99,6 кв.м, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Лобачевського, 23В, що обліковується на балансі Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України, що підтверджується Актом приймання - передачі орендованого майна від 28.08.2009 року, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.
При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на користь Державного бюджету України пеню по орендній платі за загальний період прострочки з 22.12.2012 р. по 01.11.2017 р. у розмірі 4 213 грн. 28 коп.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» №14 від 17.12.2013 року)
Пунктом 3.6 Договору встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.5. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Позивач зазначав, що Сторони у Договорі оренди №411 нерухомого майна, що належить до державної власності від 28.08.2009 року встановили більш тривалий строк нарахування пені ніж той, що передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.
Однак, Суд звертає увагу, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» №14 від 17.12.2013 року)
Враховуючи вищевикладене, Суд не приймає до уваги доводи Позивача щодо встановлення Сторонами у Договорі оренди №411 нерухомого майна, що належить до державної власності від 28.08.2009 року більш тривалого строку нарахування пені, передбаченого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України. А тому нарахування пені за спірним договором припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2010 року по справі №40/438, яке набрало законної сили, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Модуль - Стиль» на користь Державного бюджету України заборгованість з орендної плати в розмірі 2 947 грн. 02 коп. та пеню у розмірі 522 грн. 51 коп. Як вбачається з копії позовної заяви №10-25-13269 від 30.09.2010 року, згідно з Актом приймання - передавання 22.10.2009 року орендоване приміщення повернуто балансоутримувачу, проте на дату підписання зазначеного акту у Відповідача існувала заборгованість у розмірі 3 203 грн. 57 коп.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.01.2013 року по справі №910/417/13 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Модуль - Стиль» в дохід Державного бюджету України 965 грн. 16 коп. пені. Вказаним рішення суду стягнуто пеню за загальний період прострочки з 02.11.2010 року по 21.12.2012 року, що підтверджується копією позовної заяви №10-25-18813 від 28.12.2012 року.
Однак, Суд звертає увагу, що з копії позовної заяви №10-25-13269 від 30.09.2010 року та рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2010 року по справі №40/438, неможливо встановити за який період часу утворилась заборгованість по орендній платі, а тому Суд приймає до уваги дату повернення майна з оренди за Актом приймання - передавання 22.10.2009 року, оскільки після повернення майна з оренди нарахування орендної плати за користування об'єктом припиняється.
За таких підстав, нарахування пені у зв»язку з неналежним виконанням умов Договору в частині здійснення оплати по орендній платі припинилось 22.04.2010 року та подальше нарахування пені є неприпустимим в силу вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Фонду державного майна України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Модуль - Стиль» про стягнення пені у розмірі 4 213 грн. 28 коп. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору залишаються за Позивачем.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні позовних вимог Фонду державного майна України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Модуль - Стиль» про стягнення пені у розмірі 4 213 грн. 28 коп. - відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 26 січня 2018 року.
Суддя О.В. Чинчин