Провадження № 33/793/22/18 Справа № 695/3057/17 Суддя по 1 інстанції - Степченко М. Ю.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач в апеляційній інстанції - Ятченко М. О.
"25" січня 2018 р. м.Черкаси
Суддя апеляційного суду Черкаської області Ятченко М.О., з участю особи притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_3, розглянувши матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 10.11.2017 р.
Постановою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 10.11.2017,
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючий за
адресою: АДРЕСА_1, працюючий АТП17112, раніше не притягувався до
адміністративної відповідальності,
визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП із застосуванням до нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200,00 грн. (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік та стягнення з нього на користь держави судового збору в розмірі 320,00 грн. за те, що він 08.10.2017 о 18-00 год. в м.Золотоноша по вул. Богунського, керував автомобілем ВАЗ 21063, д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Висновок лікаря №277. Від підписів та дачі пояснень відмовився в присутності свідків.
В апеляційній скарзі апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді місцевого суду від 10.11.2017 в зв'язку з поважною, на його думку, причиною пропуску цього строку. Також просив вищезазначену постанову місцевого суду скасувати, а справу закрити. Крім цього, апелянт просив повторно дослідити докази - протокол про адміністративне правопорушення від 09.10.2017, лист Золотоніського відділу поліції про відкликання протоколу для дооформлення, пояснення свідків, а також його письмові пояснення та пояснення свідків, що додаються до цієї скарги і, на думку апелянта, повністю спростовують його вину. Просив опитати в судовому засіданні апеляційного суду його та свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, пояснення яких, на думку апелянта, проігноровані і поліцією, і судом першої інстанції. Так, в обґрунтування вимог своєї апеляції апелянт наголошує на тому, що він вважає, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, за неповного з'ясування судом фактичних обставини справи, неналежного дослідження та оцінки наявних в матеріалах справи доказів. Так, суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану постанову, підійшов формально до вивчення обставин справи, що потягло за собою необґрунтоване та незаконне рішення, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому розгляду справи, внаслідок чого оскаржувана постанова прийнята. Апелянт наполягає на тому, що, насправді, обставини справи полягають в тім, що він перебував у автомобілі в якості пасажира, а водієм був ОСОБА_5, якого він спеціально взяв з собою в поїздку в якості водія, оскільки сам вживав того дня алкоголь. Під час руху водій ОСОБА_5 випадково допустив зіткнення з велосипедистом ОСОБА_6, яка є родичкою працівника поліції. При прибутті на місце події працівників поліції останні, довідавшись, що власником автомобіля є ОСОБА_3 та він не є тверезим, зловживаючи силою та не розібравшись як слід, склали матеріали саме проти ОСОБА_3, незважаючи на його заперечення та присутність на місці події ряду свідків, вписуючи в письмові пояснення свідків неправдиві відомості, що нібито водієм був саме ОСОБА_3 та, що нібито він мінявся місцями з водієм, чого насправді не було. На це апелянт із свідками звернулись до начальника Золотоніського відділу поліції, який розібрався в ситуації і довідавшись, що протокол вже направлено до суду, завірив ОСОБА_3, що справу відкличуть для дооформлення та щоб апелянт не турбувався і в суд не йшов. На неприпустимість «спрощеного» розгляду та необхідність повноти, об'єктивності розгляду справи вказує й Пленум Верховного Суду України в постанові 22.12.2006 N10 в п.16: «Суддям слід забезпечувати розгляд справ ... в присутності особи, яка його вчинила. Якщо порушник заперечує факт проступку або оспорює обставини його вчинення, необхідно допитати потерпілого, свідків, витребувати додаткові матеріали. У таких випадках доцільно вести протокол судового засідання.».
Розглядаючи справу, суд першої інстанції, не звернув уваги на явні суперечності матеріалів та протоколу про адміністративне правопорушення, не допитав безпосередньо ОСОБА_3 та свідків. Натомість, залучений апелянтом як захисник адвокат Федина О.В. особисто опитав свідків події та достовірно з'ясував, що свідки не надавали працівникам поліції таких пояснень, на які послався місцевий суд, а навпаки - заперечили достовірність складених від їх імені письмових пояснень про те, що нібито саме ОСОБА_3 керував автомобілем. До того ж, навіть ОСОБА_5 підтверджує, що саме він керував автомобілем та скоїв ДТП, а не апелянт. Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Проте, вищевказані суперечності судом не були вирішені, особисті пояснення особи, що притягується до відповідальності та свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 не заслухані, додаткові заходи щодо встановлення істини у справі не вжиті, в т.ч. й щодо направлення матеріалів до поліції для їх доопрацювання. Вищевказане свідчить про неповноту, необ'єктивність та упередженість дій особи, що складала протокол. Що стосується поновлення строку на апеляційне оскарження постанови місцевого суду, то апелянт зауважує, що керівник відділу поліції, розібравшись в ситуації, повідомив його, що до суду буде направлено лист про відкликання протоколу для дооформлення (такий лист дійсно наявний в матеріалах справи і на нього посилається суд в оскаржуваній постанові). Сам апелянт через правову необізнаність, незалучення для захисту прав захисника та навмисну упередженість працівників поліції не брав участі в судовому розгляді справи, а про факт винесення оскаржуваної постанови суду дізнався лише після її одержання. Тобто, можливість оскаржити постанову він так само отримав із значним запізненням, що разом з іншими обставинами позбавило його можливості у передбачений законом 10-денний строк оскаржити постанову суду першої інстанції. Зважаючи на вищезгадані обставини, а також на час необхідний на залучення захисника та опитування свідків, просить апеляційний суд про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови від 10.11.17.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення ОСОБА_3, заслухавши пояснення свідків: ОСОБА_6, ОСОБА_5, вважаю, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає до повного задоволення з наступних підстав.
Відповідно до положень ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
З матеріалів справи вбачається, що рішення по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 було винесене 10 листопада 2017 року (а.с.14), ОСОБА_3 копія постанови від 10.11.2017 була направлена лише 16.11.2017 (а.с.15), а копію постанови він фактично отримав 29.11.2017 (а.с.22), а зважаючи на те, що він не був присутнім при проголошенні рішення, будучи юридично необізнаною особою, дізнався про можливість оскаржити постанову із значним запізненням, що разом з іншими обставинами в своїй сукупності позбавило його можливості у передбачений законом 10-денний строк оскаржити постанову суду першої інстанції, то зважаючи на вищезгадані обставини, а також на час необхідний на залучення захисника та опитування свідків, вважаю, що матеріалами справи об'єктивно підтверджуються доводи про пропуск строку подачі ним апеляційної скарги з поважних причин, а тому строк на апеляційне оскарження ОСОБА_3 постанови судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 10.11.2017 підлягає безумовному поновленню.
Вважаю, що обставини справи, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення та прийняті до уваги судом першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та не підтвердились свідками допитаними в суді апеляційної інстанції.
Так допитаний в суді апеляційної інстанції ОСОБА_3, пояснив про те, що фактичні обставини справи полягають в тім, що 08.10.2017 о 18-00 год. в м.Золотоноша по вул. Богунського він не керував автомобілем ВАЗ 21063, д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. А він перебував у автомобілі в якості пасажира, а водієм був ОСОБА_5, якого він спеціально взяв з собою в поїздку в якості водія, оскільки сам вживав того дня алкоголь. Під час руху водій ОСОБА_5 випадково допустив зіткнення з велосипедистом ОСОБА_6, яка є родичкою працівника поліції. При прибутті на місце події працівників поліції останні, довідавшись, що власником автомобіля є ОСОБА_3 та він не є тверезим, зловживаючи силою та не розібравшись як слід, склали матеріали саме проти ОСОБА_3, незважаючи на його заперечення та присутність на місці події ряду свідків. Працівники поліції, які складали протокол про адміністративне правопорушення, незважаючи на його заперечення, вписали в письмові пояснення свідків неправдиві відомості, що нібито водієм був саме ОСОБА_3 та, що нібито він мінявся місцями з водієм, чого насправді не було. На це апелянт із свідками звернулись до начальника Золотоніського відділу поліції, який розібрався в ситуації і довідавшись, що протокол вже направлено до суду, завірив ОСОБА_3, що справу відкличуть для дооформлення та щоб апелянт не турбувався і в суд не йшов. Розглядаючи справу, суд першої інстанції, не звернув уваги на явні суперечності матеріалів та протоколу про адміністративне правопорушення, не допитав безпосередньо ОСОБА_3 та свідків. Натомість, залучений апелянтом як захисник адвокат Федина О.В. особисто опитав свідків події та достовірно з'ясував, що свідки не надавали працівникам поліції таких пояснень, на які послався місцевий суд, а навпаки - заперечили достовірність складених від їх імені письмових пояснень про те, що нібито саме ОСОБА_3 керував автомобілем. До того ж, навіть ОСОБА_5 підтверджує, що саме він керував автомобілем, а не апелянт.
- згідно наданих пояснень свідка ОСОБА_5 вбачається, що він пояснив, про те, що 08.10.2017 близько 18-00 год. в м.Золотоноша на перехресті вул. Малиновського і вул. Богунського він керував автомобілем ВАЗ 21063, що належить ОСОБА_3 Під'їжджаючи до цього перехрестя він побачив, що впала жінка, а коли він до неї підійшов і запитав, що сталося, то вона йому сказала про те, що вона сама впала, таким чином, свідок ОСОБА_5 наголошує на тому, що він цю жінку на автомобілі не збивав.
- згідно наданих пояснень свідка ОСОБА_6 вбачається, що вона пояснила, про те, що 08.10.2017 близько 18-00 год. на перехресті вул. Малиновського і вул. Богунського в м.Золотоноша вона не втрималася і впала з велосипеда на бордюр, оскільки було уже темно. Вказує, що її ніяка машина не збивала ні ОСОБА_5 ні ОСОБА_3 і, що вона до них ніяких претензій не має.
Крім цього, апеляційний суд Черкаської області бере до уваги та приймає в якості доказу відсутності винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення ОСОБА_3 за ч.1 ст.130 КУпАП постанову про закриття кримінального провадження від 28.10.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, оскільки будучи попередженою про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показів, ОСОБА_6 дала покази про те, що вона 08.10.2017 близько 18-00 год. в м.Золотоноша вона рухалася на велосипеді по вул. Малиновського, переїхавши перехрестя з вул. Богунського, оскільки було темно, то вона не втримала кермо велосипеда і заїхала на бордюр та впала з власної необережності. Водій ОСОБА_5, якого вона добре знає, не здійснював ніякого наїзду на неї і дорожньо-транспортної пригоди взагалі не було.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що суддя місцевого суду в порушення ч.2 ст.283 КУпАП у мотивувальній частині постанови відносно ОСОБА_3 взагалі не виклав встановлене при розгляді справи формулювання правопорушення, відносно ОСОБА_3, визнаного місцевим судом доведеним. Натомість суд першої інстанції мотивувальну частину постанови виклав, фактично переписавши зміст правопорушення, яке було інкриміноване ОСОБА_3 поліцейським СРПП №3 Золотоніського ВП ст. с-том поліції ОСОБА_8 при складенні ним протоколу про адміністративне правопорушення.
Вказане порушення вимог ч.2 ст.283 КУпАП є також безумовною підставою для скасування постанови суду.
Таким чином, підсумовуючи все вищезазначене, вважаю, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення та порушення закону при розгляді адміністративного провадження відносно нього в суді першої інстанції, повністю знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, а відтак свідчать про незаконність винесеної постанови місцевого суду, яка за таких обставин, не може залишатись в законній силі і підлягає до скасування, а провадження про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ч.1 ст.130 КУпАП необхідно закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_3.
Керуючись ч.2 ст.283, ст.294 КУпАП, -
Поновити строк на оскарження ОСОБА_3 постанови Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 10.11.2017 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 10.11.2017 року - задовольнити повністю.
Постанову Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 10.11.2017 року, якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та застосовано до нього стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200,00 грн. (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік та стягненням з нього на користь держави судового збору в розмірі 320,00 грн. - скасувати, а справу провадженням закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя М. О. Ятченко