Справа № 22-ц/793/77/18Головуючий по 1 інстанції - Русаков Г.С.
Категорія: 19 Доповідач в апеляційній інстанції - Нерушак Л.В.
09 січня 2018 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області у складі:
Головуючого Нерушак Л.В.
Суддів Карпенко О.В., Фетісової Т.Л.
за участю секретаря Чуйко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ПАТ «Енергобанк» - Захарова І.Ф. на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 19 жовтня 2017 року, ухваленого суддею Русаковим Г.С. у справі за позовом ПАТ «Енергобанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -
01 вересня 2017 року ПАТ "Енергобанк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості у сумі 168567, 24 грн.
Позивач мотивував вимоги тим, що 05.07.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Енергобанк» та відповідачем ОСОБА_4 укладений договір № 00-038205-01 про видачу та обслуговування кредитної міжнародної пластикової картки VISA (далі - кредитний договір/договір).
10 липня 2013 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору кредиту.
У відповідності до тарифів за відкриття та обслуговування пакету «Кредитна картка VISA» позичальнику було встановлено: відсоткова ставка 35% річних.
Відповідач ОСОБА_4 неналежним чином виконувала свої зобов'язання щодо сплати кредиту, процентів, комісій за користування кредитом, що в свою чергу призвело до виникнення заборгованості, а тому позивач просив стягнути на користь ПАТ «Енергобанк» заборгованість в розмірі 168567,24 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 27738,01 грн., заборгованість за штрафами за виникнення простроченої заборгованості - 77059,01 грн., заборгованість за штрафами за виникнення простроченої заборгованості - 19856,16 грн., заборгованість за штрафами за несанкціонований овердрафт - 15621,01 грн., заборгованість за нарахованими процентами - 23328,05 грн., заборгованість за штрафами за виникнення простроченої заборгованості - 4965,00 грн.
Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 19 жовтня 2017 року у задоволенні позову ПАТ «Енергобанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості відмовлено в зв'язку зі спливом строку позовної давності.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ПАТ «Енергобанк» - Захаров І.Ф, оскаржив рішення в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу.
Апелянт вважає, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального права, а саме ст.ст. 256, 257, 258, 267 ЦК України, та з неповного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Апелянт посилається в апеляційній скарзі, що відповідачу надавалася повна інформація про умови кредитування. Так, в п. 9.7. Договору передбачено, що підписанням цього Договору держатель гарантує, що йому зрозумілі і він погоджується з усіма положеннями цього Договору, Правил та Тарифів, з якими він ознайомився сам та зобов'язується ознайомити кожного додаткового держателя.
Також апелянт відзначає, що із розрахунку вбачається, що остання плата відповідачем здійснена 31.10.2014 року, що свідчить про переривання строку позовної давності у зв'язку із вчиненням відповідачем дії, що свідчить про визнання нею свого боргу та обов'язку по поверненню кредиту. Тому на думку апелянта, строк позовної давності слід було відраховувати саме з 31.10.2014 року, з дати останнього погашення відповідачем кредиту, чого суд першої інстанції не дослідив та прийшов до помилкових висновків, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом. Крім того, апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції взагалі не звернув уваги та не надав оцінки положенню пунктів 2.6, яким встановлено строк дії кредитної лінії та п. 8.1. Тому апелянт просить скасувати рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 19.10.2017 року та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_4 (Реєстраційний номер облікової картки: НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, 56, код ЄДРПОУ 19357762) заборгованість за кредитним договором № 00-038205-01 від 05.07.2013 року, що становить 168 567, 24 грн., витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.
Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
П. 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Провадження у вказаній справі відкрито до набрання чинності редакції ЦПК України (15 грудня 2017 року), а тому розгляд апеляційної скарги, у відповідності до п. 9 Перехідних положень ЦПК України, продовжується за правилами, що діють після набрання чинності нової редакції ЦПК України.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується даними судових повісток про вручення.
Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи до суду на час розгляду справи не надходило.
Заслухавши суддю - доповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог банку про стягнення заборгованості, суд першої інстанції виходив з того, що позивач про порушення своїх прав та умов вказаного кредитного договору знав ще 05.07.2014 року, однак звернувся до суду із відповідним позовом лише 01.09.2017 року, тобто поза межами трирічного строку позовної давності, що підтверджується відміткою відділення поштового зв'язку ДП «Укрпошта», де на конверті зазначена дата відправки позовної заяви 29.08.2017 року.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції між Публічним акціонерним товариством «Енергобанк» та ОСОБА_4 був укладений договір від 05.07.2013 року, за яким відповідач ОСОБА_4 отримала кредит у сумі 20000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 35,00 % на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
10 липня 2013 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору кредиту.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно із ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
У відповідності до п. 2.1.1 договору кредиту передбачено, що «Банк відкриває Держателю Картковий рахунок № 26252511753601 в гривнях та випускає кредитну картку типу Visa Platinum, а також виконує розрахункове обслуговування платіжних операцій, здійснених з використанням Кредитної картки, її реквізитів чи без використання картки.
Відповідно до п. 2.1.2 договору, банк надає відповідачу кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії. Кредит надається в межах кредитного ліміту за винятком випадків, передбачених цим договором, а відповідач зобов'язується повернути суму отриманого кредиту на умовах, в строки та в порядку, що передбачені цим договором.
Згідно додаткової угоди № 1, що є невід'ємною частиною договору та п. 2.1.3 договору, розмір кредитного ліміту складає 20 000 грн. Кредитний ліміт може бути збільшений або зменшений за заявою відповідача або за рішенням банку, а також в інших випадках, передбачених цим договором.
У відповідності до п. 3.3.1., п. 3.3.6. договору відповідач ОСОБА_4 зобов'язалася вчасно та в повному обсязі погашати банку суму боргових зобов'язань, але не менше суми мінімального платежу з урахуванням вимог п. 5.4.1. цього договору та повністю погасити боргові зобов'язання при скасуванні банком кредитного ліміту.
Пунктом 5.1. договору передбачено, що за користування кредитом, в тому числі простроченим кредитом та овердрафтом, банк щомісячно нараховує проценти, комісії, розраховує та стягує пені та штрафи в розмірі, встановленому тарифами. Проценти нараховуються в межах терміну користування кредитом, що визначений п. 2.6. цього договору. Банк списує нараховані проценти та комісії з карткового рахунку.
Згідно із п. 5.4. договору кредиту, відповідач зобов'язаний не пізніше останнього банківського дня строку дії платіжного періоду та за умови, що сума мінімального платежу перевищує розмір пільгової частини мінімального платежу, а також інших випадках, передбачених Правилами, щомісяця погашати в повному обсязі суму мінімального платежу, розмір якого визначається у Звіті-Рахунку».
Відповідно до пункту 5.7. договору проценти на залишок коштів на картковому рахунку нараховуються згідно тарифів банку.
У відповідності до тарифів за відкриття та обслуговування пакету «Кредитна картка VISA» позичальнику було встановлено: відсоткова ставка 35% річних.
Як вбачається із матеріалів справи відповідач ОСОБА_4 не виконувала взятих на себе за кредитним договором № 00-038205-01 від 05.07.2013 року зобов'язань, а тому виникла прострочена заборгованість.
Станом на 28.06.2017 року загальна сума заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором № 00-038205-01 від 05.07.2013 року згідно розрахунку банку становить 168567, 24грн.
У результаті невиконання зобов'язань позивач направив відповідачу ОСОБА_4 повідомлення - вимогу № 687/10/7 від 28.03.2014 року, в якій зазначив, що станом на 27.03.2014 року у неї наявна прострочена заборгованість на суму 1000,67 грн. (а.с.33).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач знову надіслав відповідачу вимогу № 1027/10/9 від 20.05.2014 року та повідомив, що ОСОБА_4 необхідно до 05.07.2014 року звернутись до позивача та погасити заборгованість, зазначивши, що після 05.07.2014 року дія кредитного договору в частині надання коштів за кредитною лінією буде припинена ( а.с.35).
Згідно із ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст. ст. 259, 260 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін. Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст.ст. 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.
Згідно із ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо висновку, що позивач про порушення своїх прав та умов вказаного кредитного договору знав ще 05.07.2014 року. Однак звернувся до суду із відповідним позовом лише 01.09.2017 року, тобто поза межами трирічного строку позовної давності, що підтверджується відміткою відділення поштового зв'язку ДП « Укрпошта», де на конверті зазначена дата відправки позовної заяви 29.08.2017 року ( а. с.45).
У разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, які повертаються згідно договору щомісячними періодичними платежами, повинна обчислюватись з моменту настання строку погашення чергового платежу; а згідно із ст. 266 ЦК України із спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплива і до додаткової вимоги (неустойки, тощо). Пеня та відсотки підлягають стягненню в межах строку позовної давності.
Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції дослідив і вірно послався, що обставин, які б свідчили про зупинення, переривання або збільшення позовної давності у матеріалах справи відсутні, тому трирічний строк позовної давності закінчився 06.07.2017 року.
Доводи апелянта, що остання виплата відповідачем ОСОБА_4 по договору здійснена 31. 10. 2014 року , тому є підтвердженням переривання строку позовної давності, є безпідставною та спростовуюється матеріалами справи, оскільки вбачається , що банком з карткового рахунку списано 1 копійку. Відповідач ОСОБА_4 заперечує вказану обставину, оскільки посилається, що вона ніяких коштів позивачу не повертала у вказану дату, та на списання коштів з карткового рахунку своєї згоди не давала. Позивачем було здійснено списання коштів з рахунку самостійно і відповідачу про це не було відомо. Тому відповідач ОСОБА_4 посилається в своєму відзиві на апеляційну скаргу, що вона жодними своїми діми не підтверджувала визнання боргу станом на 31.10. 2014 року.
За таких обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, урахувавши доводи відповідача, що позивач пропустив строк звернення до суду, а тому у задоволенні позову слід відмовити в зв'язку з пропуском строку позовної давності звернення до суду.
Посилання апелянта в апеляційній скарзі , що в рішенні суду невірно зазначено, що ПАТ КБ «Приватбанк» , а не позивач ПАТ «Енергобанк» звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, як і посилання апелянта, що судом невірно вказано, що саме представник позивача звернувся із заявою про застосування строків позовної давності.
Із матеріалів справи вбачається, що міститься саме заява представника відповідача про застосування строку позовної давності. Тому вказані доводи апелянта не можуть слугувати підставою для скасування рішення суду, оскільки є лише опискою, яка може бути виправлена судом, та описки не є таким порушенням вимог чинного законодавства, які б були підставою для скасування рішення суду, яке по суті є правильним.
Так, із матеріалів справи та рішення суду вбачається, що з позовом звернувся саме позивач ПАТ «Енергобанк», тому суд допустив описку, вказавши, в останньому абзаці рішення суду на першому аркуші, що ПАТ КБ «Приватбанк» змушений подати позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитом. Крім вказаної один раз невірної назви банку, в рішенні суду вірно зазначено позивачем ПАТ «Енергобанк».
Також в матеріалах справи на а.с. 71 міститься заява про застосування строків позовної давності, подана представником відповідача ОСОБА_5 від 02. 10. 2017 року, яку і взяв до уваги суд першої інстанції, що стало підставою для відмови у задоволенні позову банку. Отже, описка суду, що заява про застосування строку давності подана представником позивача, який не брав участі у розгляді справи, так як ним було подано заяву про розгляд справи без участі представника банку- позивача по справі, а не представником відповідача, не впливає на правильність висновків суду щодо пропуску строку позовної давності банком, який звернувся з позовом 29 серпня 2017 року згідно поштового відправлення та до суду позов надійшов 01 вересня 2017 року.
Колегія суддів погоджується з доводами апелянта щодо помилкового посилання суду першої інстанції на п.23 ст. 1 та п.1 ч.11 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», які виключені, тому не є чинними. Однак, суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову банку саме з підстав спливу строку позовної давності і висновок суду не спростований апелянтом належними та допустимими доказами, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов'язання в натурі.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення доводів апеляційної скарги.
Доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції, були предметом розгляду суду першої інстанції , яким судом дана належна оцінка, тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та вимог позивача.
Інших доводів, які слугували підставою для скасування рішення суду та задоволення позовних вимог позивача апеляційна скарга не містить.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обгрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачає, оскільки доводи апелянта не є суттєвими, носять суб'єктивний характер, не відповідають обставинам справи, правильності висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 35, 258, 268,367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника ПАТ «Енергобанк» - І.Ф. Захарова - залишити без задоволення.
Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 19 жовтня 2017 року у справі за позовом ПАТ «Енергобанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку та за умов, визначених цивільно - процесуальним законодавством.
Головуючий Нерушак Л.В.
Судді Карпенко О.В.
Фетісова Т.Л.
Повний текст постанови виготовлений 16.01 2018 року.