Апеляційний суд Житомирської області
Справа №279/4200/16-к Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ст. 115 ч.1 КК України Доповідач ОСОБА_2
24 січня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області
в складі: головуючого ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ,
представника потерпілих ОСОБА_10 ,
захисника ОСОБА_11 ,
обвинуваченого ОСОБА_12 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження №12016060060000846 за апеляційними скаргами прокурора Коростенської місцевої прокуратури ОСОБА_13 та представника потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_10 на вирок Лугинського районного суду Житомирської області від 12 жовтня 2017 року щодо
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Коростень, Коростенського району, Житомирської області, українця, громадянина України, з середньо-професійною освітою, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , який має на утримані малолітню дитину, не військовозобов'язаного, раніше не судимого, -
обвинуваченого за ч.1 ст.115 КК України,-
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_13 просить вирок суду скасувати, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_12 визнати винним за ч.1 ст.115 КК України та призначити покарання у вигляді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі. Вважає, вирок суду незаконним та таким, що підлягає скасуванню у зв'язку із невідповідністю висновків суду, викладених у ньому, фактичним обставинам справи, істотним порушенням кримінального процесуального закону, невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого. Зазначає, що суд помилково дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_12 не усвідомлював суспільно небезпечний характер та наслідки своїх дій внаслідок злочинної недбалості, та не бажав смерті потерпілому, хоча повинен був і міг передбачити їх наслідки, оскільки дані обставини спростовуються показами свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , письмовими доказами дослідженими в суді та показами експерта ОСОБА_16 . Вказує, що посилання суду на те, що прокурором не надано доказів того, що обвинувачений бажав настання для потерпілого наслідків, саме у виді смерті, є безпідставними, оскільки всі докази обвинувачення визнані судом допустимими та обґрунтованими і вони є достатніми. Тому суд хибно кваліфікував дії ОСОБА_12 за ч.1 ст.119 КК України, а не за ч.1 ст.115 КК України, як зазначено в обвинувальному акті.
В апеляційній скарзі представник потерпілих ОСОБА_10 просить вирок суду скасувати, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_12 визнати винним за ч.1 ст.115 КК України та призначити йому максимальне покарання передбачене санкцією зазначеної статті. Просить задовольнити позовні вимоги потерпілих, стягнувши з обвинуваченого ОСОБА_12 на користь потерпілої ОСОБА_9 матеріальну шкоду в сумі 3566 грн. 98 коп., 150000 грн. моральної шкоди, 2250 грн. сплаченого судового збору і 10000 грн. витрат на правову допомогу, а також на користь потерпілої ОСОБА_8 150000 грн. моральної шкоди та 10000 грн. витрат на правову допомогу. Вважає, що вирок є незаконним, та таким, що підлягає скасуванню у зв'язку із невідповідністю висновків суду, викладених у ньому, фактичним обставинам справи, істотним порушенням кримінального процесуального закону, невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого. Вказує, що досудовим слідством ОСОБА_12 обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України і був засуджений вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області за вказаною статтею. Крім того, позовні вимоги потерпілих були задоволені. Апеляційним судом вказаний вирок Коростенського міськрайонного суду було скасовано, а справа була направлена для розгляду до Лугинського районного суду Житомирської області. Під час підготовчого судового засідання в Лугинському районному суді головуюча по справі не оголосила позовну заяву потерпілих та не надала можливості це зробити самим потерпілим. В подальшому при винесенні вироку суд взагалі не вказав про існування позову потерпілих, та з невідомих підстав перекваліфікував дії обвинуваченого на ч.1 ст.119 КК України. Зазначає, що суд помилково дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_12 не усвідомлював суспільно небезпечний характер та наслідки своїх дій внаслідок злочинної недбалості, та не бажав смерті потерпілому, хоча повинен був і міг передбачити їх наслідки. Посилається на те, що суд перекрутив покази свідків та експерта, не дослідивши належним чином докази по справі та не обґрунтував своє рішення стосовно зміни кваліфікації дій обвинуваченого.
Вироком Лугинського районного суду Житомирської області від 12 жовтня 2017 року ОСОБА_12 засуджено за ч.1 ст. 119 КК України на 5 років позбавлення волі.
Строк відбуття обвинуваченим ОСОБА_12 покарання вирішено обчислювати з 05 червня 2016 року.
Зараховано обвинуваченому ОСОБА_12 в строк відбуття покарання строк тримання під вартою з 05 червня 2016 року до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_12 у виді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу вирішено залишити незмінним, але не пізніше ніж до 10.12.2017 року, включно.
Скасовано арешт накладений на речові докази.
Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_12 на користь держави процесуальні витрати за проведення дактилоскопічної експертизи в сумі 615 гривень 72 копійки.
Згідно вироку суду, 04.06.2016 близько 19 год. 30 хв. ОСОБА_12 перебуваючи на лівому березі річки Уж, неподалік від будинку № 283 по вул. Грушевського в м.Коростені Житомирської області, розпивав спиртні напої із ОСОБА_14 та ОСОБА_8 . ОСОБА_12 на ґрунті ревнощів, які були викликані спілкуванням ОСОБА_8 через мережу Інтернет з його дружиною - ОСОБА_17 , реалізуючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому почав наносити численні, з великою силою прикладання удари кулаками та ногами по життєво-важливих органах ОСОБА_8 , в тому числі в голову, грудну клітку, після чого зіштовхнув останнього з берега у річку. Спустившись до потерпілого у воду продовжив наносити йому удари кулаками по різних частинам тіла в результаті чого потерпілий отримав тілесні ушкодження у виді синців та крововиливів, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень та переломів ребер справа 9, 10, 11 з розривами пристінкової плеври, з наявністю крововиливів в м'які тканини навколо лінії перелому, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості. Вказані тілесні ушкодження не знаходяться в причинному зв'язку із настанням смерті потерпілого. Не усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій ОСОБА_12 внаслідок злочинної недбалості, не передбачаючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій, та не бажаючи спричинення смерті потерпілому, хоча повинен був і міг передбачити їх наслідки, вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 119 КК України, а саме, вчинив вбивство через необережність.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, представника потерпілих ОСОБА_10 та потерпілих в підтримання апеляційних скарг, доводи захисника - адвоката ОСОБА_11 та обвинуваченого ОСОБА_12 в заперечення апеляційних скарг прокурора та представника потерпілих, перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали кримінального провадження в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 09 березня 2017 року було скасовано вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 30 листопада 2016 року, яким ОСОБА_12 було засуджено за ч.1 ст. 115 КК України на 12 років позбавлення волі, та призначено новий судовий розгляд в суді першої інстанції (т. 2 а.п. 96-102).
Згідно вказаної ухвали, вирок суду було скасовано в зв'язку з порушенням судом першої інстанції вимог п.2 ч.3 ст. 374 КПК України.
Зокрема, апеляційним судом зазначено, що у вироку місцевого суду не наведено висновків в частині доведеності вини ОСОБА_12 за ч.1 ст. 115 КК України та не встановлено направленості умислу ОСОБА_12 при вчиненні злочину. Також, апеляційним судом надано вказівки щодо усунення зазначених недоліків.
Відповідно ч.3 ст. 415 КПК України висновки і мотиви, з яких скасовані судові рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді.
Проте, судом першої інстанції при новому розгляді даного кримінального провадження вказаних вимог кримінального процесуального закону не було дотримано та за результатами судового розгляду дії обвинуваченого ОСОБА_12 було перекваліфіковано з ч.1 ст. 115 КК України на ч.1 ст. 119 КК України.
Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу, що вказаною ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 09 березня 2017 року було скасовано вирок щодо ОСОБА_12 не з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не виконані вказівки апеляційного суду та при новому судовому розгляді не враховано висновки і мотиви, з яких було скасовано вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 30 листопада 2016 року, яким ОСОБА_12 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.
Крім того, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції допущено невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Так, пояснення обвинуваченого ОСОБА_12 та свідка ОСОБА_14 не узгоджуються з висновком експерта № 6 від 19.08.2016 року, проте, суд не надав цьому факту належної оцінки.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ч.2 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.
Проте, в апеляційних скаргах та в судовому засіданні апеляційного суду сторонами кримінального провадження не заявлялось клопотання про дослідження доказів у вказаному кримінальному провадженні, а тому апеляційний суд позбавлений можливості ухвалити новий вирок як про це йдеться в апеляційних скаргах.
Крім того, колегія суддів вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на те, що цивільний позов не заявлено, оскільки в матеріалах кримінального провадження міститься цивільний позов потерпілих (т.1 а.п. 27-30).
На підставі викладеного, вирок суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Оскільки вирок суду із зазначених вище підстав, підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції, то колегія суддів не входить в обговорення доводів апеляційних скарг сторін, які підлягають перевірці при новому розгляді в суді першої інстанції.
Під час нового судового розгляду, суду першої інстанції слід дослідити всі обставини справи та перевірити доводи апеляційних скарг, надати їм належну оцінку і прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Враховуючи, що вирок суду скасовується з нереабілітуючих обвинуваченого ОСОБА_12 підстав, апеляційний суд вважає за необхідне продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо останнього до шістдесяти днів.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 412 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційні скарги прокурора Коростенської місцевої прокуратури ОСОБА_13 та представника потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_10 задовольнити частково.
Вирок Лугинського районного суду Житомирської області від 12 жовтня 2017 року щодо ОСОБА_12 скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_12 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 20 березня 2018 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді: