Справа № 160/580/17
Провадження № 2/160/4/18
24 січня 2018 року смт. Локачі
Локачинський районний суд Волинської області
у складі: головуючого - судді Корнелюка В. С.
за участю: секретаря - Гупалик А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Локачах
цивільну справу за первісним позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, зустрічний позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про визнання кредитного договору недійсним,
05.10.2017 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду із первісним позовом. Позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 16.09.2013 року відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
ОСОБА_1 зобов'язання перед банком не виконав, внаслідок чого станом на 31.08.2017 виникла заборгованість в сумі 27134,73 грн. З даної суми 487,63 грн. - заборгованість за кредитом, 20998,78 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3880 грн. - пені та комісії, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) в сумі 500 грн., штраф (процентна складова) - 1268,32 грн.
Просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та судові витрати в розмірі 1600 грн.
Відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 подав до суду зустрічний позов до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про визнання кредитного договору недійсним та відзив за первісним позовом, які мотивував тим, що 2013-2014 років, він був студентом та навчався у місті Володимир-Волинську, з огляду на це 16 вересня 2013 року звернувся у відділення ПАТ КБ «Приватбанк» у Володимир-Волинському про видачу йому стипендіальної картки для можливості отримувати стипендію.
Як стало відомо, лише при зверненні відповідача до нього з позовом про стягнення заборгованості, між ним та банком було укладено договір № б/Н від 16.09.2013 року про отримання кредиту в розмірі 500 гри. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Однак, як вбачається з анкети-заяви про приєднання до умов та правил надані банківських послуг в Приватбанку, на момент підписання даного договору він був неповнолітній і не мав відповідно до ЦК України необхідного обсягу цивільної дієздатності. З огляду на це, вважає, що відповідачем порушено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, що стверджується копією паспорту, відповідно до якого повноліття він набув лише 11 листопада 2015 року.
Враховуючи вищевикладене, оскільки на момент підписання оспорюваного договору він був неповнолітній, обов'язковою була згода його батьків або діда з бабою, на укладення ним кредитного договору, однак такої згоди батьки його не надавали і в подальшому схвалення не надавали, з огляду на що, даний договір порушує загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, і має бути визнаний недійсним.
Перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК України, від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. ЦК встановлено винятки з цього правила щодо окремих вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними (частини друга, третя статті 261 ЦК).
Отже, оскільки про оспорюваний правочин він дізнався лише при зверненні відповідачем з позовом про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором, вважає, що строки позовної давності ним не пропущено.
Крім того, згідно з умовами оспорюваного договору у разі прострочення платежів позичальник зобов'язаний сплатити непропорційно велику суму компенсації за користування кредитом, яка буде значно перевищувати 50 % суми боргу, також нарахування великих сум штрафу і пені, також передбачені пункти про односторонню зміну банком тарифу та розміру відсоткової ставки, дані умови відповідно до ЗУ «Про захист прав споживачів» є несправедливими, та таким що призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків, з огляду на що даний договір має бути визнаний недійсним.
Виходячи з вищезазначеного банк мав виконати усі вимоги переддоговірної роботи з позичальником, а саме повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема, про орієнтовну сукупну вартість кредиту в абсолютному та відносному значенні, вказати наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача, зазначити переваги та недоліки пропонованих схем кредитування, однак відповідачем така інформація була проігнорована та не надана в повному обсязі, таким чином порушено вимоги ЗУ «Про захист прав споживачів».
Отже, вважає, що при видачі банком стипендіальної картки, відповідач ввів його в оману та не надав взагалі ніякої інформації про підписання ще якогось кредитного договору (видачі платіжної картки), у зв'язку з чим вважає, що відповідач відносно нього вів нечесну підприємницьку діяльність, у зв'язки з чим оспорюваний договір має бути визнаний недійсним.
Просить визнати недійсним договір № б/н від 16.09.2013 року, укладеного між ним та ПАТ КБ "Приватбанк". Судовий збір стягнути з ПАТ КБ "Приватбанк".
Відповідач за зустрічним позовом ПАТ КБ "ПриватБанк", зустрічну позовну заяву не визнав. Від нього надійшло заперечення та відзив, які він мотивував тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 16.09.2013 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 500.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до ст. 31 ЦК України фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), має право самостійно вчиняти дрібні побутові правочини.
Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість; здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.
Також ст. 32 ЦК України передбачено, що крім правочинів, передбачених статтею 31 цього Кодексу, фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право: самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом; бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи; самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку).
Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.
На вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки та піклування.
Неповнолітня особа може розпоряджатися грошовими коштами, що внесені повністю або частково іншими особами у фінансову установу на її ім'я, за згодою органу опіки та піклування та батьків (усиновлювачів) або піклувальника.
Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від батьків (усиновлювачів) або піклувальника та органу опіки та піклування відповідно до закону.
Системний аналіз положень цивільного законодавства свідчить, що позичальник, будучи студентом, на момент вчинення правочину (отримання кредитної картки), наділений цілим обсягом цивільних прав.
За таких обставин, що позичальником було укладено кредитний договір з кредитним лімітом в сумі 00 гривень (встановлення кредитного ліміту підтверджується довідкою банку, яка додається), який не виходить за межі дрібного побутового правочину. За таких обставин укладення даної угоди не потребує подальшої згоди батьків.
Додатково ПАТ КБ "ПриватБанк" звертає увагу суду, що банком встановлено кредитний ліміт у розмірі 500 грн. лише 26.12.2013 року, тобто після набуття відповідачем повноліття.
З тієї причини, з моменту укладання кредитного договору ні позичальником, ні його батьками відповідного позову про визначення правочину недійсним в прядку ч. 2 ст. 222 ЦК України пред'явлено не було.
Таким чином, кредитний договір укладений відповідно до вимог чинного законодавства, а підстави визнання його недійсним відсутні.
Згідно з випискою по рахунку, вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов'язання за кредитом, що свідчить про те, що він знав про умови кредитування та визнав свої зобов'язання за договором.
Також ПАТ КБ "ПриватБанк" виносить на розгляд клопотання про застосування строків позовної давності. Адже кредит укладений ще 16.09.2013 року, а зустрічний позов до банку ОСОБА_1 подав лише у 2017 році. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Таким чином ним пропущено строки позовної давності.
Тому, зважаючи на вищевикладене, просить відмовити в задоволенні зустрічного позову.
Представник позивача за первісним позовом у судове засідання не з'явився. Від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Первісний позов підтримує у повному обсязі із підстав, зазначених у ньому та в запереченні на зустрічний позов. Просить стягнути з ОСОБА_1 вказану суму заборгованості та судові витрати в розмірі 1600 грн.
Від відповідача за первісним позовом надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Первісний позов не визнає. Підтримує зустрічний позов із підстав, зазначених у ньому. Просить визнати кредитний договір недійсним та стягнути з ПАТ КБ "Приватбанк" судові витрати.
Згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, в тому числі заперечення, пояснення, відзиви та відповіді на відзиви сторін, судом встановлено наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною (ПАТ КБ "ПриватБанк") у спорі, безумовно не є підставою для відмови у позові, позаяк судом встановлено, що ОСОБА_1, звернувшись 22.11.2017 року із позовом до ПАТ КБ "ПриватБанк" про визнання кредитного договору недійсним не пропустив строк звернення до суду, оскільки дізнався про існування кредитних зобов'язань лише коли отримав поштовий лист з Локачинського районного суду Волинської області. Підстав піддавати сумніву його пояснення у суду немає.
Відповідно до ч.2 ст. 222 ЦК України, правочин, вчинений неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальників, може бути визнаний судом недійсним за позовом заінтересованої особи.
Згідно зі ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами (ст. 639 ЦК України).
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, був неповнолітнім на момент укладення договору б/н від 16.09.2013 року відповідно до якого він отримав від ПАТ КБ "ПриватБанк" дебетову особисту картку НОМЕР_1 для отримання стипендії.
Крім того, 16.09.2013 року ПАТ КБ «Приватбанк» було видано неповнолітньому ОСОБА_1 кредитну картку "Універсальна" НОМЕР_2, що підтверджується свідоцтвом про народження, договором б/н від 16.09.2013 року та запереченням, поясненням, відзивом, відповіддю на відзив (з додатками) ПАТ КБ "ПриватБанк" (а.с. 5, 54, 61-68, 100-105, 119-126).
Позивачем за первісним позовом на підтвердження виникнення у ОСОБА_1 зобов'язань перед банком, надана копія анкети-заяви від 16.09.2013 (а.с.5) про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ "ПриватБанк", витяг з тарифів з використанням кредитки «Універсальна» (а.с.6), розрахунок заборгованості за договором б/н від 16.09.2013, укладеного між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 станом на 31.08.2017 (а.с.4).
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що повернення коштів відповідачем не злдійснювалось. Станом на 31.08.2017 у ОСОБА_1 виникла заборгованість перед ПАТ КБ «ПриватБанк» за договором на суму 27134,73 грн. З даної суми 487,63 грн. - заборгованість за кредитом, 20998,78 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3880 грн. - пені та комісії, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) в сумі 500 грн., штраф (процентна складова) - 1268,32 грн. (а.с.4).
У судовому засіданні встановлено, що 16.09.2013 року відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, згідно з якою отримав дебетову особисту картку НОМЕР_1 для отримання стипендії.
Дебетна картка - різновид банківської платіжної картки. Вона призначена для отримання готівки.
Різновидами платіжних (дебетових) карток є: зарплатна картка - використовується для нарахування заробітної плати; студентська картка - використовується для нарахування стипендії та пенсійна або соціальна картка - використовується для нарахування пенсії або соціальної допомоги.
Як вбачається з інтернет-сторінки ПАТ КБ "ПриватБанк", "Дебетовая карта ПриватБанка: отличие от кредитной" - "На дебетовой карте лежат личные средства клиента, он может свободно распоряжаться ими в пределах всей суммы. На кредитке хранятся деньги ПриватБанка, по соглашению сторон банковское учреждение предоставляет их клиенту в долг под проценты".
Відповідно до ст.ст. 49, 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність», де зазначено, що банк зобов'язаний при наданні кредитів додержуватись основних принципів кредитування, в тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів, додержуватись встановлених Національним банком України вимог щодо концентрації ризиків.
Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 було надано кредитну картку «Універсальна» без будь-яких укладених договорів та заяви на її отримання. Відсутній будь-який кредитний договір на укладення цього правочину із якого можливо було б встановити суму кредитних коштів, під які відсотки вони надавались та на який період. Пам'ятка про тарифи та основні умови кредитування також йому не надавались, оскільки у анкеті-заяві відсутні відмітки про її отримання.
Разом з тим, на момент укладення даного правочину ОСОБА_1 виповнилось лише повних 17 років, тобто кредитну картку було надано неповнолітній фізичній особі в стані неповної цивільної дієздатності, докази щодо надання згоди батьками ОСОБА_1 на видачу даної картки в справі відсутні.
Таким чином, кредит наданий ОСОБА_1 не був проявом його внутрішньої волі. У такому віці він не міг повною мірою усвідомлювати той рівень відповідальності, який передбачає наявність кредитної картки.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути: спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Як вбачається із наданих ПАТ КБ "ПриватБанк", матеріалів, доказів того, що ОСОБА_1 отримав кредитну картку із всією необхідною інформацією, спрямовану на можливість реального виконання кредитних зобов'язань (кредитний ліміт, проценти, строки погашення та ін.) відповідачу надано не було.
За змістом ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. До договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах.
Частина 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає, що нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.
Виходячи з вищезазначеного, банк мав виконати усі вимоги переддоговірної роботи з позичальником, а саме повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема, про орієнтовну сукупну вартість кредиту в абсолютному та відносному значенні, вказати наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача, зазначити переваги та недоліки пропонованих схем кредитування, однак відповідачем така інформація була проігнорована та не надана в повному обсязі, таким чином порушено вимоги ЗУ «Про захист прав споживачів».
Повну цивільну дієздатність фізична особа досягає у 18 років, що передбачено ч. 1 ст. 34 ЦК України.
Згідно зі ст. 31 ЦК України, фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), має право: 1) самостійно вчиняти дрібні побутові правочини. Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість; 2) здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом. Малолітня особа не несе відповідальності за завдану нею шкоду.
Крім правочинів, передбачених статтею 31 цього Кодексу, фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право: 1) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; 2) самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом; 3) бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи; 4) самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку). Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників. На вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки та піклування. Неповнолітня особа може розпоряджатися грошовими коштами, що внесені повністю або частково іншими особами у фінансову установу на її ім'я, за згодою органу опіки та піклування та батьків (усиновлювачів) або піклувальника. Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від батьків (усиновлювачів) або піклувальника та органу опіки та піклування відповідно до закону (ст. 32 ЦК України).
Неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного нею самостійно відповідно до закону. Неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника. Якщо у неповнолітньої особи недостатньо майна для відшкодування збитків, додаткову відповідальність несуть її батьки (усиновлювачі) або піклувальник. Неповнолітня особа несе відповідальність за шкоду, завдану нею іншій особі, відповідно до статті 1179 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ч.1 та ч.2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.
ПАТ КБ "ПриватБанк" мотивує своє заперечення тим, що з ОСОБА_1 було укладено кредитний договір з кредитним лімітом в сумі 00 гривень (встановлення кредитного ліміту підтверджується довідкою банку, яка додається), який не виходить за межі дрібного побутового правочину. За таких обставин укладення даної угоди не потребує подальшої згоди батьків.
ПАТ КБ "ПриватБанк" звертає увагу, що банком встановлено кредитний ліміт у розмірі 500 грн. лише 26.12.2013 року, тобто після набуття відповідачем повноліття.
Проте, з таким твердженням ПАТ КБ "ПриватБанк" суд не може погодитись, оскільки характер кредитних правовідносин, незважаючи на нульовий ліміт кредиту, не дає підстав віднести кредитний договір до дрібних побутових правочинів, оскільки він є досить складним і передбачає, якщо не відразу, то в майбутньому, обов'язок позичальника регулярно, в обов'язковому порядку вносити кошти на погашення кредиту, сплачувати відсотки та комісію, нести матеріальну відповідальність за порушення строків грошових платежів, а тому відповідно до вимог закону у разі, коли позичальником є неповнолітня фізична особа, кредитний договір з нею може бути укладений лише за згодою її батьків (усиновлювачів) або піклувальників.
ПАТ КБ "ПриватБанк" не надано доказів на підтвердження згоди батьків відповідача ОСОБА_1 на укладення "кредитного договору" отримання кредитної картки "Універсальна" від 16.09.2013 року.
Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Так, відповідно до вимог ч. 2 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Частиною другою ст. 222 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальників, може бути визнаний судом недійсним за позовом заінтересованої особи.
Таким чином, встановивши, що позичальник ОСОБА_1, уклавши договір б/н від 16.09.2013 року на отримання картки для виплати стипендії, отримав ще й кредитну картку "Універсальна" від ПАТ КБ "ПриватБанк" у віці 17 років, без згоди батьків та органу опіки та піклування, маючи при цьому неповну цивільну дієздатність і, не маючи права на укладення такого договору самостійно (в частині отримання кредитної картки), суд дійшов висновку, що вказаний договір, в частині надання йому кредитної картки «Універсальна» НОМЕР_2, крім того, викладений не в належній формі, не відповідає вимогам ст. 203 ЦК України, а тому має бути визнаний недійсним частково.
Відповідно до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Як вбачається із розрахунку, наданого ПАТ КБ "ПриватБанк" та виписки по картці НОМЕР_2, ОСОБА_1 було надано 500 грн. кредитного ліміту, залишок несплаченого боргу становить 487,63 грн., таким чином, застосовуючи наслідки недійсності правочину з ОСОБА_1 слід стягнути в користь ПАТ КБ "ПриватБанк" несплачену суму боргу - 487,63 грн.
Аналізуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що оскільки за анкетою-заявою від 16.09.2013 року, видача банком неповнолітньому ОСОБА_1 дебетової особистої картки для отримання стипендії жодним чином не порушує його права, свободи чи інтересів та норми цивільного права, а права ОСОБА_1 порушено лише в частині надання йому кредитної картки "Універсальна", в задоволенні позовних вимог за первісним позовом необхідно відмовити, а зустрічний позов задовольнити частково, визнати недійсним договір б/н від 16.09.2013 року в частині надання ОСОБА_1 кредитної картки "Універсальна", застосувавши наслідки недійсності правочину з власної ініціативи.
Враховуючи, що зустрічний позов задоволено частково, а позивача за зустрічним позовом звільнено від сплати судового збору відповідно до ЗУ «Про захист прав споживачів», тому судові витрати слід стягнути з ПАТ КБ "Привабанк" в дохід держави відповідно (ст. 141 ЦК України) пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, однак не менше 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (встановленого ЗУ "Про судовий збір" на момент подачі зустрічного позову).
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 31, 32, 203, 215, 216, 222, 256 ЦК України, ст.ст. 49, 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суд,
ухвалив :
У задоволенні первісного позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про визнання договору б/н від 16.09.2013 року недійсним - задовольнити частково.
Визнати договір б/н від 16.09.2013 року, укладений між публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 недійсним, частково, в частині надання ОСОБА_1 кредитної картки «Універсальна» НОМЕР_2.
У задоволенні решти позовних вимог за зустрічним позовом - відмовити.
Застосувати наслідки часткової недійсності договору б/н від 16.09.2013 року, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 стягнувши на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» з ОСОБА_1 залишок наданих коштів у сумі 487,63 грн.
Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» в дохід держави судовий збір в розмірі 640,00 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Апеляційного суду Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Суддя Локачинського районного суду Корнелюк В. С.