Справа № 157/1062/16-ц
Провадження №2/157/3/18
іменем України
29 січня 2018 року місто Камінь-Каширський
Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Гордійчука В.М.,
за участю секретаря Фесь Т.І.,
позивача ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
її представника ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Камені-Каширському справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про оспорювання батьківства,
01 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом в якому просив виключити відомості про його батьківство з актових записів № 204 від 24 листопада 2006 року та № 54 від 22 квітня 2008 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Камінь-Каширського районного управління юстиції Волинської області про народження відповідно ОСОБА_4 та ОСОБА_5.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що в період зачаття названих дітей відповідач уникала будь-яких стосунків з ним, у зв'язку з чим не могла завагітніти від нього та народити дітей.
Відповідачем подано заперечення на позовну заяву, де вона зазначала, що позов не визнає, вважала його безпідставним, таким, що поданий з метою уникнення сплати аліментів на утримання дітей, а викладені у ньому обставини не відповідають дійсності. Зокрема, після розлучення позивач дійсно біля трьох років проживав окремо від неї, однак восени 2005 року вона прийняла його з метою збереження сім'ї, у зв'язку з чим у фактичних шлюбних відносинах перебували із ОСОБА_1 з осені 2005 року по грудень 2012 року, коли на її вимогу він пішов від них.
При народженні дочки ОСОБА_6 та сина ОСОБА_7 позивач разом з нею ходив в органи РАЦСу і сам, добровільно, писав заяви про визнання батьківства.
У зв'язку з цим просила у позові відмовити.
Позивачем 11 січня 2018 року було подано до суду клопотання про залишення його позову без розгляду у якому судом на підставі ст. 257 ч. 1 п. 5 ЦПК України відмовлено, оскільки воно подане під час розгляду справи по суті.
Відповідач 26 січня 2018 року подала до суду клопотання, де просить справу розглянути за відсутності позивача, приєднати до матеріалів справи розрахунок витрат за правничу допомогу, у задоволенні позову відмовити та стягнути із позивача в її користь 6550 грн. понесені витрати на вказану допомогу.
У судовому засіданні позивач подав заяву про відмову від позову і просить таку відмову прийняти.
Відповідач заперечила проти такої заяви, а її представник покладається на погляд суду і просить стягнути понесені судові витрати.
Заслухавши пояснення позивача, відповідача, її представника, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що заява позивача про відмову від позову підлягає до задоволення, а провадження у справі слід закрити.
Відповідно до ст. 255 ч. 1 п. 4 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Суд приймає відмову позивача від позову, оскільки вона не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси сторін та інших осіб.
Згідно ч. 2 вказаної статті, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
Позивачу роз'яснено наслідки закриття провадження у справі, передбачені ст. 256 ч. 2 ЦПК України.
В силу ст. 141 ч. 2 п. 2 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Згідно ч. 8 абз. 1, ч. 9 вказаної норми закону, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Відповідно ст. 142 ч. 3 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача.
Як убачається із поданої відповідачем довідки-розрахунку розміру витрат на оплату послуг адвоката, сума гонорару за надану правову допомогу у справі становить 6556 грн., які ОСОБА_2 сплачені адвокату ОСОБА_3 згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №3.
Вказані витрати суд вважає явно завищеними і частково необґрунтованими в частині таких за виготовлення клопотань та тривалістю ознайомлення з матеріалами справи, а також проведення повторних судових засідань з вини відповідача, яка не бажала добровільно їхати до м. Києва для проведення судово-генетичної експертизи.
Крім того, до розрахунків не подано будь-яких доказів про потребу тривалості виготовлення процесуальних документів, їх значимості для оперативного вирішення справи.
Виходячи із реально понесених витрат, суд вважає, що розмір таких витрат становить в межах 3200 грн.
При цьому суд враховує, що покликання представника відповідача, що у витрати вона вклала плату за оренду приміщення, ремонт оргтехніки, тощо, суд до уваги не бере, оскільки це не відноситься до витрат, пов'язаних із розглядом справи.
При стягненні вищевказаних судових витрат суд також враховує, що такі витрати пов'язані розглядом справи, їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням значення справи для сторін, а також поведінку сторін під час розгляду справи що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, ухилення відповідача від участі у проведенні судово-генетичної експертизи, у зв'язку з чим судом двічі виносилась ухвала про примусовий привід ОСОБА_2 Покликання відповідача та її представника на те, що позивач своєчасно не оплачував проїзд для проведення експертизи, суд до уваги не бере, оскільки будь-яких намірів зі сторони відповідача та її представника про прискорення розгляду справи вжито не було.
Керуючись ст. ст. 141, 142, 255 ЦПК, суд,-
Заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про оспорювання батьківства закрити за відмовою позивача від позову.
Стягнути із ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 3200 (три тисячі двісті) гривень понесених судових витрат.
Ухвала може бути оскаржена до судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Волинської області шляхом подачі апеляційних скарг безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 15-ти денний строк з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Головуючий: ОСОБА_8