Справа № 161/16223/17
Провадження № 2/161/185/18
22 січня 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
у складі:
головуючого - судді Рудської С.М.
при секретарі - Ярмолюк В.С.
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1
третьої особи - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 сільської ради, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, про скасування державних актів про право приватної власності на земельну ділянку,-
Позивач звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 сільської ради про скасування державних актів про право приватної власності на земельну ділянку. На обґрунтування позову зазначає, що 06 червня 2011 року Луцький міськрайонний суд Волинської області затвердив мирову угоду, укладену між нею та ОСОБА_2, згідно умов якої визнав за ОСОБА_3 право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_5 на ? частину житлового будинку, що знаходиться у с. Лище, Луцького району, по вул. Шкільна, 1; на ? частину присадибної земельної ділянки площею 0,1689 га, що знаходиться у с. Лище, Луцького району, по вул. Шкільна, 1; за ОСОБА_2 - право власності на ? частину житлового будинку, що знаходиться у с. Лище Луцького району по вул. Шкільна, 1 та право власності на ? частину присадибної земельної ділянки площею 1,1689 га, що знаходиться в с. Лище Луцького району по вул. Шкільна, 1. Зазначає, що на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди від 06.06.2011 року ОСОБА_4 сільською радою було видано два державні акти на право приватної власності на земельну ділянку, а саме: державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯМ №321264 на земельну ділянку площею 0,0600 га; та державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯМ №321263 на земельну ділянку площею 0,1089 га.. Не погоджуючись з ухвалою суду вона (ОСОБА_3О.) подала апеляційну скаргу до Апеляційного суду Волинської області. Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 28.03.2013 року ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06.06.2011 року було скасовано, а справу направлено на продовження розгляду до Луцького міськрайонного суду. 24 листопада 2014 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області було прийнято рішення яким визнано за ОСОБА_3 право власності на спадкове майно за заповітом, що залишилося після смерті ОСОБА_5, а саме на ? частини земельної ділянки площею 0,2534 га, яка складається з земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель площею 0,0900 га та для ведення особистого підсобного господарства 0,1634 га, згідно Державного акту на право власності на землю № 616 від 10.08.2002 року. Таким чином, відповідачем було видано державні акти на підставі скасованого судового рішення, що порушує її права. Просить суд скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 321264 на земельну ділянку площею 0,0600 га, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 072280001006222 та державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 321263 на земельну ділянку площею 0,1089 га, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 072280001006221.
Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні підтримав, надав пояснення аналогічні до викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_4 сільської ради в судове засідання не з'явився, надав суду заяву з проханням слухати справу за його відсутності, проти задоволення позову не заперечує (а.с. 31).
Третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що вважає позов таким, що підлягає до задоволення.
Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Згідно ч.ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 на праві вланості належало 3/4 частини нерухомого майна за адресою: Луцький район, с. Лище, вул. Шкільна,1 та присадибна ділянка на підставі свідоцтва про спадщину виданого Луцькою держнотконторою 12.03.1999 року за р.№ 2-268 та свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя виданого Луцькою держнотконторою 12.03.1999 року за р. № 2-267; земельна ділянка для обслуговування житлового будинку площею 0,1200 га та ведення особистого підсобного селянського господарства площею 0,2178 га, згідно державного акту на право приватної власності на землю № 616 від 10.08.2002 року
02.06.2008 року ОСОБА_5 померла, після її смерті відкрилася спадщина на все майно, яке належало їй на праві власності на момент смерті.
Згідно ч. 2 ст. 373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.
Згідно ст.78 ЗК України встановлено, що право власності на землю-це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками; право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них; земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Громадяни України, відповідно до ч.1 ст.81 ЗК України набувають право власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації з емельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділенні в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Відповідно до ст. 125 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Стаття 152 Земельного Кодексу України передбачає, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 зверталася до Луцького міськрайонного суду Волинської області з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на частку житлового будинку та виділ її в натурі.
06 червня 2011 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області було затверджено мирову угоду, укладену між позивачем ОСОБА_3 та ОСОБА_2, згідно якої за ОСОБА_3 визнано право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_5, а саме: на ? частину житлового будинку, що знаходиться у с. Лище, Луцького району, по вул. Шкільна, 1. Крім того, право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_5 на ? частину присадибної земельної ділянки площею 0,1689 га, що знаходиться у с. Лище, Луцького району, по вул. Шкільна, 1; а за ОСОБА_2 - право власності на ? частину житлового будинку, що знаходиться у с. Лище Луцького району по вул. Шкільна, 1 та право власності на ? частину присадибної земельної ділянки площею 1,1689 га, що знаходиться в с. Лище Луцького району по вул. Шкільна, 1 (а.с.7).
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться, зокрема, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку.
На підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди від 06.06.2011 року ОСОБА_4 сільською радою було видано два державні акти на право приватної власності на земельну ділянку, а саме: державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯМ №321264 на земельну ділянку площею 0,0600 га та державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯМ №321263 на земельну ділянку площею 0,1089 га. (а.с. 5-6).
Згідно ст. 155 ЗК України - у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 28.03.2013 року ухвалу Луцького міськрайонного суду від 06.06.2011 року було скасовано, а справу направлено на продовження розгляду до Луцького міськрайонного суду Волинської області (а.с.10-11).
24 листопада 2014 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області було прийнято рішення яким визнано за ОСОБА_3 право власності на спадкове майно за заповітом, що залишилося після смерті ОСОБА_5, а саме: на ? частини земельної ділянки площею 0,2534 га, яка складається з земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель площею 0,0900 га та для ведення особистого підсобного господарства 0,1634 га, згідно Державного акту на право власності на землю № 616 від 10.08.2002 року (а.с.12-14).
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Таким чином, діючим законодавством закріплено, що скасування запису про реєстрацію права власності можливе лише у випадку скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав.
За таких обставин, оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку , що державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №321264 на земельну ділянку площею 0,0600 га та державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯМ №321263 на земельну ділянку площею 0,1089 слід скасувати.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_3 є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
На підставі ст.ст. 126, 131, 152, 155 ЗК України, ст. 393 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 сільської ради про скасування державних актів про право приватної власності на земельну ділянку - задовольнити.
Скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 321264 на земельну ділянку площею 0,0600 га, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 072280001006222.
Скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 321263 на земельну ділянку площею 0,1089 га, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 072280001006221.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення в повному обсязі складено 29 січня 2018 року.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області ОСОБА_7