Справа № 750/2526/17 Провадження № 22-ц/795/41/2018 Головуючий у I інстанції - Логвіна Т. В. Доповідач - Скрипка А. А.
Категорія - цивільна
22 січня 2018 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - судді Скрипки А.А.
суддів: Лакізи Г.П., Харечко Л.К.
при секретарі: Покладі Д.В.
за участю: позивача ОСОБА_2, його представника - адвоката Чумака А.В., представника відповідача - ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 26 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до державного підприємства "Чернігівське лісове господарство" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,
У березні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив: поновити його на посаді провідного інженера з лісокористування державного підприємства "Чернігівське лісове господарство", вважаючи наказ відповідача про своє звільнення незаконним; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14.02.2017 року по день поновлення на роботі; в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди стягнути з відповідача на його користь 2 000 грн. Обгрунтовуючи вимоги заявленого позову, ОСОБА_2 вказував, що з 10.04.1975 року він працював на ДП "Чернігівське лісове господарство'', з 01.07.2013 року на вказаному підприємстві він працюваві на посаді провідного інженера з лісокористування. Наказом відповідача №24-К від 14.02.2017 року позивача було звільнено з роботи з 14.02.2017 року за п.3 статті 40 КЗпП України, за систематичне порушення трудової дисципліни,неналежне виконання трудових обов'язків, як такого, до якого раніше вже були застосовані заходи дисциплінарного стягнення. Позивач вважає своє звільнення незаконним, з наступних підстав. Відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 21.11.2016 року №410, комісією, затвердженою вказаним наказом, було проведено перевірку дотримання вимог чинного законодавства з питань заготівлі, обліку, перемішення,реалізації деревини та виробів з неї по ДП ''Чернігівське лісове господарство''. Дана перевірка проводилась із 12.12.2016 року по 16.12.2016 року. За результатами вказаної перевірки 16.12.2016 року було складено акт про її результати. Даний акт було надано для ознайомлення до ДП ''Чернігівське лісове господарство'' 26.12.2016 року, що підтверджується наказом №24-К від 14.02.2017 року. Позивач у доводах позовної заяви зазначав, що у зв'язку із виявленими за результатами перевірки від 16.12.2016 року порушеннями по Ревуцькому лісництву "Методичних вказівок з відведення і таксації лісосік, видачі лісорубних квитків та огляду місць заготівлі деревини в лісах Держкомлісгоспу", затверджених наказом Держкомлісгоспу України №403 від 22.11.2010 року, наказом директора підприємства №23-ОД від 01.02.2017 року до позивача було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани. В подальшому, як вказував у позові ОСОБА_2, на підставі тих же порушень по Ревуцькому лісництву, виявлених за результатами перевірки від 16.12.2016 року, враховуючи, що ОСОБА_2 раніше вже притягувався до дисципланврної відповідальності, наказом відповідача №24-К від 14.02.2017 року його було звільнено з роботи на підставі п.3 статті 40 КЗпП України. За даних обставин позивач вказував, що його звільнення відбулось із порушенням ч.2 статті 149 КЗпП України, оскільки, на думку позивача, його було звільнено з роботи за порушення трудової дисципліни, за яке він вже був притягнутий до дисциплінарної відповідності. Крім того, як вказував позивач у доводах позовної заяви, його звільнення з роботи відбулось із порушенням статті 148 КЗпП України, яка регламентує строк для застосування дисциплінарного стягнення. При цьому ОСОБА_2 зазначає, що дисциплінарний проступок, за який до нього було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення, було виявлено відповідачем 26.12.2016 року, при цьому звільнення позивача відбулось 14.02.2017 року, тобто, пізніше одного місяця з дня виявлення проступку, всупереч статті 148 КЗпП України. Вважаючи за даних обставин своє звільнення з роботи незаконним, позивач просив суд поновити його на роботі, стягнути на його користь із відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також в рахунок відшкодування спричиненої незаконним звільненням моральної шкоди позивач просив стягнути на його користь з відповідача 2 000 грн., посилаючись на наявність моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, необхідності прикладення додаткових зусиль для організації свого життя.
Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 26.10.2017 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до державного підприємства "Чернігівське лісове господарство" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги заявленого ним позову. Доводи апеляційної скарги зазначають, що оскаржуване рішення суду є необґрунтованим, висновки суду не відповідають обставинам справи, при вирішенні даного сопру по суті суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права. ОСОБА_2 не погоджується із необгрунтованим висновком суду першої інстанції щодо відсутності порушень трудового законодавства при звільненні позивача з роботи на підставі п.3 статті 40 КЗпП України. З посиланням на приписи ч.2 статті 149 КЗпП України ОСОБА_2 вказує, що підставою для його звільнення наказом від 14.02.2017 року №24-К було порушення трудової дисципліни, за яке на нього вже було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Зокрема, позивач у доводах апеляційної скарги зазначає, що зі змісту наказів №23-ОД від 01.02.2017 року та №24-К від 14.02.2017 року вбачається, що до нього було застосовано два дисциплінарні стягнення у вигляді догани та звільнення за одні і ті ж допущені позивачем порушення трудової дисципліни, що полягали у неправильному здійсненні відведення лісосік по Ревунівському лісництву, які були виявлені за результатами проведеної перевірки по ДП "Чернівгський лісгосп" у період із 12 по 16 грудня 2016 року, що є порушенням ч.2 статті 149 КЗпП України. Також у доводах апеляційної скарги ОСОБА_2 стверджує про те, що його звільнення з роботи відбулось із порушенням строку для застосування дисциплінарного стягнення, визначеного статтею 148 КЗпП України. При цьому доводи апеляційної скарги зазначають, що існування порушень, які стали підставою для звільнення, відповідачу було відомо 26.12.2016 року, коли відповідачу було представлено акт про результати перевірки дотримання вимог чинного законодавства з питань заготівлі, обліку, переміщення, реалізації деревини та виробів з неї по ДП "Чернігівське лісове господарство" від 16.12.2016 року. ОСОБА_2 вважає, що подання відповідачем зауважень та заперечень на даний акт до Державного агентства лісових ресурсів України, не може бути поважною причиною пропуску строку для притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності, визначеного ч.1 статтею 148 КЗпП України. Крім того, ОСОБА_2 у доводах апеляційної скари вказує на те, що до спливу місячного строку на розгляд зауважень та заперечень відповідача на акт від 16.12.2016 року, наказом №23-ОД від 01.02.2017 року його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення, встановлені зазначеним актом перевірки. Вказані обставини, на думку ОСОБА_2, свідчать про те, що зауваження та заперечення, подані відповідачем на акт перевірки, не мали значення для вирішення питання про його притягнення відповідачем до дисциплінарної відповідальності. Доводи апеляційної скарги зазначають, що вимоги позову ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної щкоди, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду даної справи.
У запереченнях на апеляційну скаргу державне підприємство "Чернівгський лісгосп" просить відхилити апеляційну скаргу у зв'язку з її безпідставністю та залишити без змін обґрунтоване рішення суду першої інстанції від 26.10.2017 року.
В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Чумак А.В. підтримали доводи та вимоги поданої апеляційної скарги.
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача - ОСОБА_4 заперечував проти задоволення апеляційної скарги у зв'язку із її безпідставністю, просив залишити без змін обґрунтоване рішення суду першої інстанції від 26.10.2017 року.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду даної справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд на підставі приписів п.1, п.4 ч.1, ч.2 статті 376 ЦПК України приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 26.10.2017 року,- скасуванню. За даних обставин, апеляційний суд вважає за необхідне ухвалити нову постанову по суті вимог заявленого позову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 до державного підприємства "Чернігівське лісове господарство" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,- задовольнити частково. Визнати незаконним наказ державного підприємства "Чернігівське лісове господарство" №24-К від 14.02.2017 року про звільнення ОСОБА_2 з посади провідного інженера з лісокористування з роботи з 14.02.2017 року за п.3 статті 40 КЗпП України. Поновити ОСОБА_2 на посаді провідного інженера з лісокористування державного підприємства "Чернігівське лісове господарство" із 15.02.2017 року. Стягнути з державного підприємства "Чернігівське лісове господарство" на користь ОСОБА_2: 75 385 грн. 44 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу (обов'язкові платежі і податки з даної суми не відраховано); 500 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди; 176 грн. у рахунок відшкодування понесених судових витрат за подання апеляційної скарги.
Відповідно до п.6 ч.1 статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
В ході судового розгляду даної справи встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що з 10.04.1975 року ОСОБА_2 працював на державному підприємстві ''Чернігівське лісове господарство", з 01.07.2013 року на вказаному підприємстві - на посаді провідного інженера з лісокористування (а.с.7-8).
Із посадовою інструкцією провідного інженера з лісокористування, затвердженою директором ДП ''Чернігівський лісгосп''01.07.2013 року, ОСОБА_2 ознайомлений 01.07.2013 року, про що свідчить його підпис (а.с.46-48).
Наказом державного підприємства "Чернігівське лісове господарство" від 18.10.2016 року №123-ОД "Про результати перевірки ведення лісового господарства" (а.с.87-88), п.2: ''Провідному інженеру з лісокористування ОСОБА_2, за порушення трудової дисципліни, неналежне виконання посадових обов'язків (порушення п.2.6 "Методичних вказівок з відведення і таксації лісосік", затверджених наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 9 від 21.01.2013 року, та ст.ст. 47, 48 Лісового кодексу України) оголосити догану.''
Як вбачається із п.7 наказу державного підприємства ''Чернігівське лісове господарство'' від 09.11.2016 року №135-ОД ''Про підсумки господарсько-фінансової діяльності за 9 міс. 2016 року'' (а.с.82-84): ''За незабезпечення впровадження заходів, спрямованих на виконання плану лісогосподарських робіт в повному обсязі та невиконання посадових обов'язків, оголосити догану, позбавити всіх видів заохочень за листопад місяць - провідного інженера з лісокористування ОСОБА_2''.
На виконання наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 21.11.2016 року №410 комісією у складі, затвердженому зазначеним наказом, було проведено перевірку дотримання вимог чинного законодавства з питань заготівлі, обліку, переміщення, реалізації деревини та виробів з неї по ДП ''Чернігівський лісгосп''. Перевірка проводилась із 12 по 16 грудня 2016 року, акт перевірки від 16.12.2016 року для ознайомлення ДП ''Чернігівський лісгосп'' було надано 26.12.2016 року (а.с.30-43).
Згідно матеріалів справи (а.с.77-79), державне підприємство "Чернігівське лісове господарство" звернулось на ім'я т.в.о. Голови Державного агенства лісових ресурсів України, голови комісії з письмовими зауваженнями та запереченнями до акта про результати перевірки дотримання вимог чинного законодавства з питань заготівлі, обліку, переміщення, реалізації деревини та виробів з неї по ДП "Чернігівський лісгосп" Чернігівського ОУЛМГ від 16.12.2016 року; вказаний документ датовано 30.12.2016 року №894. Як слідує із пояснень у судовому засіданні представника відповідача, вказані зауваження та заперечення до акту перевірки від 16.12.2016 року ДП ''Чернігівський лісгосп'' подало до Державного агентства лісових ресурсів України 10.01.2017 року.
Наказом ДП "Чернігівське лісове господарство" від 01.02.2017 року №23-ОД "Про результати перевірки дотримання вимог чинного законодавства з питань заготівлі, обліку, переміщення, реалізації деревини та виробів з неї по ДП "Чернігівський лісгосп" (а.с.10-12), п.2: ''ОСОБА_2, провідному інженеру з лісокористування, за порушення трудової дисципліни, неналежне виконання трудових обов'язків, що проявилось у неправильному здійсненні відводів лісосік та призвело до збитків- оголосити догану, та позбавити премії до кінця І кварталу поточного року''.
Як вбачається із оскаржуваного наказу державного підприємства ''Чернігівське лісове господарство'' від 14.02.2017 року №24-К ''Про звільнення за систематичне невиконання трудових обов'язків провідного інженера з лісокористування ДП ''Чернігівський лісгосп'' ОСОБА_2'' (а.с.9): ''ОСОБА_2, провідного інженера з лісокористування звільнити з роботи з 14.02.2017 року за п.3 ст.40 КЗпП України, систематичне порушення трудової дисципліни, неналежне виконання трудових обов'язків, як такого, до якого раніше вже були застосовані заходи дисциплінарного стягнення.''
Текст вказаного наказу містить посилання на те, що провідний інженер з лісокористування ОСОБА_2 вже притягувався до дисциплінарної відповідальності за порушення трудових обов'язків, зокрема, відповідно до наказу №123-ОД від 18.10.2016 року за порушення трудової дисципліни, неналежне виконання посадових обов'язків (порушення п.2.6 "Методичних вказівок з відведення і таксації лісосік", затверджених наказом Державного агентства лісових ресурсів України №9 від 21.01.2013 року, та статей 47,48 Лісового Кодексу України); відповідно до наказу №135-ОД від 09.11.2016 року за незабезпечення впровадження заходів, спрямованих на виконання плану лісогосподарських робіт в повному обсязі та невиконання посадових обов'язків.
Як вбачається із оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 26.10.2017 року, відмовляючи у задоволенні вимог заявленого позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що в ході судового розгляду даної справи судом не встановлено порушень відповідачем трудового законодавства при звільненні позивача з роботи за п.3 статті 40 КЗпП України, тому позов ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.
В ході апеляційного розгляду даної справи знайшли своє часткове підтвердження доводи апеляційної скарги щодо часткової невідповідності вказаного висновку суду першої інстанції фактичним обставинам справи та нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
Виходячи із приписів чинного трудового законодавства, яке регламентує спірні правовідносини, у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом длоя звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п.3 статті 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1,148,149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких ічмнено проступок, і попередня робота працівника.
За передбаченими п.3 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (стаття 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минуло не більше одного року.
Як вбачається із оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд зазначив, що в ході судового розгляду даної справи судом встановлено,що при звільненні позивача відповідачем були дотримані положення статті 149 КЗпП України, яка регулює порядок застосування дисциплінарних стягнень.
У доводах апеляційної скарги ОСОБА_2стверджує, що наказом №23-ОД від 01.02.2017 року та наказом №24-К від 14.02.2017 року відповідачем до нього було застосовано два дисциплінарні стягнення,- догана, а в подальшому - звільнення, за одні і ті ж допущені ним порушення трудової дисципліни, що виразилось у неправильному здійсненні відведення лісосік по Ревунівському лісництву, які були виявлені за результатами проведеної перевірки по ДП ''Чернігівський лісгосп'' у період із 12 по 16 грудня 2016 року. Вказані обставини, як вказує ОСОБА_2 у доводах апеляційної скарги, є порушенням статті 149 КЗпП України та свідчать про незаконне звільнення позивача з роботи за п.3 ч.1 статті 40 КЗпП України.
Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що вказані доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи. Оскільки, як вбачається із наказу державного підприємства ''Чернігівське лісове господарство'' від 01.02.2017 року №23-ОД (а.с.10-12), позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за неправильне здійснення відводів лісосік, що призвело до збитків. Тобто, мало місце порушення позивачем п.1.9 Посадової інструкції провідного інженера з лісокористування, якою мав у своїй роботі керуватись позивач. При цьому п.3.6 Посадової інструкції провідного інженера з лісокористування на позивача, як провідного інженера з лісокористування, покладена відповідальність за якість робіт по відведенню і таксації лісосік головного користування та рубок формування і оздоровлення лісів (прохідні рубки, вибіркові санітарні та суцільні санітарні рубки). А у наказі відповідача від 14.02.2017 року №24-К про звільнення позивача йдеться мова про порушення позивачем п.1.5 Посадової інструкції провідного інженера з лісокористування, щодо розроблення та забезпечення впровадження заходів, спрямованих на виконання плану лісогосподарських робіт. При цьому п.3.2 Посадової інструкції провідного інженера з лісокористування на позивача, як провідного інженера з лісокористування, покладена відповідальність за виконання плану лісогосподарських робіт. Таким чином, вказані доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції, що відповідачем до позивача було застосовано дисциплінарні стягнення за два різні порушення трудової дисципліни.
Приймаючи до уваги наведене, виходячи зі змісту оскаржуваного наказу позивача від 14.02.2017 року №24-К про звільнення позивача з роботи за п.3 статті 40 КпП України, зокрема того, що при звільненні позивача відповідачем також було враховано накази №123-ОД від 18.10.2016 року та №135-ОД від 09.11.2016 року про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції відносно того, що при звільненні позивача з роботи відповідачем були дотримані правила статті 149 КЗпП України щодо порядку застосування дисциплінарних стягнень.
Разом з тим, в ході апеляційного розгляду даної справи знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги відносно того, що при звільненні позивача з роботи відповідачем не було дотримано положень статті 148 КЗпП України, яка регламентує строк для застосування дисциплінарного стягнення.
Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
В ході судового розгляду даної справи встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що на виконання наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 21.11.2016 року №410 комісією у складі, затвердженому зазначеним наказом, було проведено перевірку дотримання вимог чинного законодавства з питань заготівлі, обліку, переміщення, реалізації деревини та виробів з неї по ДП ''Чернігівський лісгосп''. Перевірка проводилась із 12 по 16 грудня 2016 року, акт перевірки від 16.12.2016 року для ознайомлення ДП ''Чернігівський лісгосп''було надано 26.12.2016 року (а.с.30-43). За даних обставин є обгрунтованими доводи апеляційної скарги відносно того, що зазначені у вказаному акті порушення, пояснення позивача з приводу даних порушень, стали відомі адміністрації підприємства 26.12.2016 року, і таким чином, порушення трудової дисципліни позивачем було виявлено відповідачем 26.12.2016 року. Із вказаної хронологічної дати і до дати звільнення позивача з роботи - 14.02.2017 року, ОСОБА_2 у відпустці не перебував, і не був звільнений від роботи у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю. В ході судового розгляду даної справи встановлено, що вказаний акт переірки від 16.12.2016 року у встановленому законом порядку відповідачем не оскаржувався. За даних обставин, на думку апеляційного суду, є обгрунтованими доводи апеляційної скарги відносно того, що при звільненні позивача з роботи наказом від 14.02.2017 року за п.3 статті 40 КЗпП України, відповідачем було порушено строк притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, визначений ч.1 статті 148 КЗпП України, - не пізніше одного місяця з дня виявлення проступку.
Згідно матеріалів справи (а.с.77-79), державне підприємство "Чернігівське лісове господарство" звернулось на ім'я т.в.о. Голови Державного агенства лісових ресурсів України, голови комісії з письмовими зауваженнями та запереченнями до акта про результати перевірки дотримання вимог чинного законодавства з питань заготівлі, обліку, переміщення, реалізації деревини та виробів з неї по ДП "Чернігівський лісгосп" Чернігівського ОУЛМГ від 16.12.2016 року; вказаний документ датовано 30.12.2016 року №894. Як слідує із пояснень у судовому засіданні представника відповідача, вказані зауваження та заперечення до акту перевірки від 16.12.2016 року ДП ''Чернігівський лісгосп'' подало до Державного агентства лісових ресурсів України 10.01.2017 року, проте, протягом місяця заперечення до уваги взяті не були, і таким чином, акт перевірки залишився без змін. За даних обставин відповідач вважає, що звільнення позивача з роботи наказом від 14.02.2017 року №24-К відбулось не пізніше одного місяця з дня виявлення проступку позивача. На думку апеляційного суду, в ході апеляційного розгляду даної справи знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги відносно того, що суд першої інстанції необґрунтовано прийняв до уваги вказані пояснення відповідача, і за даних обставин невірно прийшов до висновку про те, що при звільненні позивача з роботи відповідачем були дотримані положення статті 148 КЗпП України, а саме, строк для застосування дисциплінарного стягнення. При цьому необхідно зазначити, що приписи ч.1 статті 148 КЗпП України регламентують, що до строку для застосування дисциплінарного стягнення не враховується час звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці, проте, вказаних обставин по справі не встановлено. Таким чином, апеляційним судом встановлено, що при звільненні з роботи позивача відповідач порушив приписи статті 148 КЗпП України, яка регулює строк для застосування дисциплінарного стягнення.
Згідно з положеннями статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
В силу положень статей 6, 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна людина має право на доступ до правосуддя і ефективний спосіб захисту своїх прав судом.
За даних обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 26.10.2017 року, - скасуванню.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до державного підприємства "Чернігівське лісове господарство" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, необхідно задовольнити частково. Визнати незаконним наказ державного підприємства "Чернігівське лісове господарство" №24-К від 14.02.2017 року про звільнення ОСОБА_2 з посади провідного інженера з лісокористування з роботи з 14.02.2017 року за п.3 статті 40 КЗпП України. Поновити ОСОБА_2 на посаді провідного інженера з лісокористування державного підприємства "Чернігівське лісове господарство" із 15.02.2017 року.
Відповідно до ч.2 статті 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (Порядок).
Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац 3 пункту 8 Порядку).
Відповідно до приписів ч.2 статті 235 КЗпП України, на користь позивача необхідно стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу. Часом вимушеного прогулу є період із 15.02.2017 року по день ухвалення даного рішення, тобто по 22.01.2018 року включно, що становить 234 робочі дні (відповідно до норм тривалості робочого часу на 2017 рік, 2018 рік). Згідно довідки відповідача (а.с.57), середньомісячна заробітна плата позивача становить 6 765 грн.26 коп., середньоденна заробітна плата ОСОБА_2 становить 322 грн. 16 коп. Виходячи із наведеного, з державного підприємства "Чернігівське лісове господарство" на користь ОСОБА_2 необхідно стягнути 75 385 грн. 44 коп. середнього заробітку за вказаний час вимушеного прогулу (обов'язкові платежі і податки з даної суми не відраховано). Розрахунок вказаної суми є наступним: 322 грн. 16 коп. (середньоденна заробітна плата) х 234 (робочі дні) = 75 385 грн. 44 коп.
Приймаючи до уваги положення статті 237-1 КЗпП України, яка регламентує відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди та виходячи із фактичних обставин справи, апеляційний суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав. В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що має місце порушення прав позивача у сфері трудових відносин, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків та вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, при цьому обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди чинним законодавством покладається на відповідача. Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню із відповідача на користь позивача, апеляційний суд виходить із засад розумності, справедливості та виваженості, і при цьому приходить до висновку, що стягненню з державного підприємства "Чернігівське лісове господарство" на користь ОСОБА_2 підлягає 500 грн. у рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди.
Відповідно до приписів статті 141 ЦПК України, яка регламентує розподіл судових витрат між сторонами, апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з державного підприємства "Чернігівське лісове господарство" на користь ОСОБА_2 176 грн. у рахунок часткового відшкодування документально підтверджених понесених судових витрат за подання апеляційної скарги (а.с.114). Розрахунок наступний: 704 грн. (сума сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги) х 25 % ( вимоги заявленого позову про відшкодування моральної шкоди судом задоволено на 25%) = 176 грн.
Керуючись: п.3 ч.1 статті 40, статтями: 148, 235, 237-1 КЗпП України, статтями: 141, 367, 368, 374; п.1, п.4 ч.1, ч.2 статті 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 26 жовтня 2017 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до державного підприємства "Чернігівське лісове господарство" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, - задовольнити частково.
Визнати незаконним наказ державного підприємства "Чернігівське лісове господарство" №24-К від 14.02.2017 року про звільнення ОСОБА_2 з посади провідного інженера з лісокористування з роботи з 14.02.2017 року за п.3 статті 40 КЗпП України.
Поновити ОСОБА_2 на посаді провідного інженера з лісокористування державного підприємства "Чернігівське лісове господарство" із 15.02.2017 року.
Стягнути з державного підприємства "Чернігівське лісове господарство" на користь ОСОБА_2: 75 385 (сімдесят п'ять тисяч триста вісімдесят п'ять) грн. 44 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу (обов'язкові платежі і податки з даної суми не відраховано); 500 (п'ятсот) грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди; 176 грн. у рахунок відшкодування понесених судових витрат за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Дата складення повної постанови суду - 29.01.2018 року.
Головуючий:Судді: