Справа № 739/1382/17
Провадження № 2/739/5/18
"23" січня 2018 р. м. Новгород-Сіверський
Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Чепурка В.В.,
за участі:
секретаря - Лукаш Н.Я.,
представників позивачки - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідача - ОСОБА_3,
представника відповідача - ОСОБА_4,
представника третьої особи - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовомОСОБА_6 до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_7 та КП «Новгород-Сіверська МБТІ», про витребування майна з незаконного володіння,
ОСОБА_6 (далі - позивачка) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі - відповідач) і після уточнення позовних вимог просила витребувати з чужого незаконного володіння відповідача дві секції сараю літера Б-1, площею 60 м.кв., розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивачка, посилаючись на положення статей 317, 387 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), вказує, що їй на праві власності належить частка будинку з господарськими будівлями, розташованого в АДРЕСА_2. До складу її господарства входить дерев'яний сарай, позначений на генеральному плані літерою Б-1, що підтверджується оціночним актом від 12 жовтня 1959 року та відповіддю на адвокатський запит, наданою Новгород-Сіверським МБТІ. При цьому позивачка зазначає, що в 70-х роках вказаний сарай був знесений і замість нього збудований новий сарай загальною площею 60 м.кв., що підтверджується матеріалами інвентарної справи. Вказаний сарай був розданий мешканцям будинків АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2, по дві секції до кожного з будинків, які знаходилися в одному спільному дворі. До вказаного сараю у 1974-1975 роках було прибудовано ще секцію, яка перебуває в користуванні ОСОБА_8 Позивачка вказує, що на сьогодні вказаний сарай має 5 секцій, одна з яких перебувала в користуванні ОСОБА_8, дві секції в користуванні ОСОБА_9 та дві секції в користуванні мешканців будинку АДРЕСА_2, які мали площу 30 м.кв. При цьому жодних документів про відчуження секцій сараю мешканцями будинку АДРЕСА_2 на користь мешканців будинку АДРЕСА_4 немає. Декілька років тому відповідач попросив матір позивачки дозволу розмістити його речі в секціях сараю, що належать до будинку АДРЕСА_2, а згодом повикидав її речі і заволодів секціями сараю, які йому не належать, при цьому належать до будинку АДРЕСА_2. Таким чином відповідач, згідно доводів позивачки, використовує майже весь сарай, чим порушує її права, як власника відповідної частини сараю.
Відповідачем на позов подано заперечення з яких вбачається, що позовні вимоги ним не визнаються, оскільки, на думку відповідача, позивачкою не надано доказів належності спірного сараю до її володіння.
Третя особа - ОСОБА_7 подала до суду заяву в якій вказує, що вона є власником домоволодіння АДРЕСА_3, до складу якого входить дощатий сарай літера Б-1 і саме вказаний сарай просить витребувати позивачка у відповідача. ОСОБА_7 зазначає, що саме вона є законним власником спірного сараю, при цьому позивачка останнім ніколи не володіла. У зв'язку з цим ОСОБА_7 просить відмовити в задоволенні позову.
30 жовтня 2017 року судом за заявою відповідача продовжено судовий розгляд справи на 15 днів.
05 грудня 2017 року провадженні у справі було зупинено у зв'язку з хворобою відповідача.
10 січня 2018 року судом поновлено провадження у справі та ухвалено продовжувати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 позов підтримала та просила задовольнити його повністю з підстав, вказаних у позові, при цьому пояснила, що у 1970 році вона вселилася до квартири у будинку АДРЕСА_2. До будинку належав сарай. У сусідньому будинку АДРЕСА_3 також було дві квартири. Жильці цих квартир прибудували дві секції сараю, крім того ОСОБА_7 додатково прибудувала ще одну секцію сараю. Згодом вона придбала обидві квартири у будинку АДРЕСА_2, які подарувала своїм дітям, у тому числі й позивачці. У 2016 році вона дозволила відповідачу користуватися сараєм, який належить до будинку її доньок і з того часу відповідач не повертає їй даного сараю. Також ознайомившись з технічним паспортом, виготовленим на спірний сарай, заявила, що позивачці належать секції №2, №3 та №4 сараю, які за площею відповідають сараю, що належить до будинку позивачки і саме секція №2 сараю безпідставно зайнята відповідачем.
Представник позивачки ОСОБА_2 позов підтримав та просив його задовольнити повністю, при цьому пояснив, що будинку АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 мають по 2 квартири і у їхньому спільному дворі збудовано дерев'яний сарай на чотири секції для кожної з квартир по одній секції. До секції, яка належить позивачці, було самочинно прибудовано ще одну секцію. Матір позивачки, яка є представником останньої, користувалася двома секціями вказаного сараю, що належать до будинку АДРЕСА_2. Згодом вона дозволила відповідачу користуватися вказаними секціями, які останній зайняв та не звільняє. Представник зазначив, що позивачка володіє квартирою у будинку АДРЕСА_2 на підставі договору дарування. При цьому не зазначення в договорі окремо відповідного сараю пояснив тим, що останній є лише приналежністю до квартири.
Відповідач та його представник у судовому засіданні висловилися проти задоволення позову, при цьому відповідач пояснив, що він проживає в квартирі, що розташована у будинку АДРЕСА_3 та належать ОСОБА_7, яка є його хрещеною. Біля будинку є дощатий сарай, частина якого належить до квартири, в якій він проживає і якою користується, дана частина сараю складається з двох секцій, позначених №1 та №2 на поетажному плані технічного паспорту сараю. Іншими частинами сараю, зокрема й належними позивачці, він не користується.
Представник КП «Новгород-Сіверська МБТІ» у судовому засіданні пояснила, що на місці спірного сараю раніше знаходився дерев'яний сарай, який був знесений. Згідно інвентарної справи на його місці було збудовано сарай розміром 6,7 м. х 3,2 м., що належить до домоволодіння АДРЕСА_3, в якому знаходиться дві квартири, а до будинку АДРЕСА_2, згідно інвентаризаційної справи, належить сарай розміром 7,8 м. х 3,2 м. Земельна ділянка під будинками АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 перебуває у комунальній власності. Ці будинки мали спільний двір. Зазначений сарай був збудований приблизно у 1970 році. В ході проведеної інвентаризації спірного сараю було виготовлено технічний паспорт на дану будівлю та встановлено, що вона складається з шести секцій, серед яких секції 1 та 2 належать до будинку АДРЕСА_3, секції 3 та 4 до будинку АДРЕСА_2, а секції 5 та 6 є самочинним будівництвом, здійсненим родиною ОСОБА_3.
Заслухавши пояснення представників позивачки, пояснення відповідача та його представника, пояснення представника третьої особи, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.
Як встановлено, 31 грудня 1991 року матір позивачки ОСОБА_1, яка бере участь у справі в якості її представника, придбала за договором купівлі-продажу у Новгород-Сіверського міського виконавчого комітету право власності на 7/10 часток житлового будинку АДРЕСА_2 (а.с. 90-92).
24 січня 1992 року за договором купівлі - продажу ОСОБА_1 було набуто у власність решта 3/10 часток зазначеного будинку (а.с. 93).
09 лютого 1993 року ОСОБА_1 подарувала належний їй житловий будинок АДРЕСА_2 разом з гаражем, літера Г-1 та льохом своїм донькам ОСОБА_10 та ОСОБА_6, тобто позивачці (а.с. 4-5, 94-96).
З інвентаризаційної справи №315 на житловий будинок, співвласником якого є позивачка, вбачається, що станом на 12 жовтня 1969 року до вказаного житлового будинку належав сарай, літера Б-1, площею 32,2 м.кв. з відсотком зносу - 80% (а.с. 8-9, 83-85).
У подальшому вказаний вище сарай, позначений літерою Б-1, було знесено і на його місці збудовано сарай з розмірами 3,2 м. х 7,8 м., площею 21,4 м.кв., який обліковується починаючи з 1974 року (а.с.7, 28, 85-86).
Як з'ясовано в ході судового розгляду відповідач проживає у будинку АДРЕСА_3, 31/50 частка якого належить на праві власності ОСОБА_7 (а.с. 44-45).
До вказаного будинку належить сарай розміром 3,2 м. х 6,7 м. та площею 21,4 м. кв. (а.с.46-51).
Як вбачається, будинки АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 межують між собою та мали спільне подвір'я на якому розташовані належні до них господарські будівлі.
Згідно технічного паспорту на господарські будівлі (сараї) АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 за вказаною адресою розташований сарай, який має шість окремих секцій, зокрема: секція №1 з розмірами 3,2 м. х 3,52 м., площею 11,1 м.кв.; секція №2 з розмірами 3,2 м. х 2,77м., площею 8,7 м.кв.; секція №3 з розмірами 3,2 м. х 2,22 м., площею 7 м.кв.; секція №4 з розмірами 3,2 м. х 2,88 м., площею 9,1 м.кв.; секція №5 з розмірами 4,05 м. х 2,28 м., площею 8,4 м.кв.; секція №6 з розмірами 4,05 м. х 2,15 м., площею 7,9 м.кв. (а.с. 65-69).
Порівняння технічної документації на вказані вище житлові будинки АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 свідчить, що належні до цих будинків сараї становлять собою частину вказаної вище господарської будівлі АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 і приблизно відповідають секціям 1-4, при цьому секції 5 та 6 є самочинним будівництвом та не належать ні позивачці, ні ОСОБА_7
Відповідач визнає та не оспорює факт перебування у його користуванні секцій №1 та №2 зазначеної вище господарської будівлі, які, згідно його пояснень, належать до будинку АДРЕСА_3 та перебувають у власності ОСОБА_7, в будинку якої він проживає. Водночас представник позивачки у ході судового розгляду заявила, що до будинку АДРЕСА_2, співвласником якого є позивачка, належать секції №2, №3 та №4 вказаної вище господарської будівлі. Це у свою чергу свідчить, що між сторонами фактично існує спір стосовна секції сараю з №2.
Аналіз технічної документації на будинок АДРЕСА_3, зокрема викопіювання з будівельного кварталу №35 від 27 серпня 1974 року і її порівняння з дослідженим у судовому засіданні технічним паспортом на господарську будівлю (сарай) АДРЕСА_3, АДРЕСА_2, свідчить, що позначений у вказаному викопіюванні сарай відповідає за розмірами та площею секціям №1 та №2 господарської будівлі (сараю) АДРЕСА_3, АДРЕСА_2 (а.с. 46, 67). Зазначене відповідає інформації, яка міститься у листі Новгород-Сіверської міської ради від 07 жовтня 2016 року (а.с. 7) та свідчить про належність секцій №1 та №2 саме до будинку АДРЕСА_3, в якому проживає відповідач.
При цьому секції №3 площею 7 м.кв. та №4 площею 9,1 м.кв. зазначеної вище господарської будівлі (сараю) належать до будинку АДРЕСА_2. Їх площа є меншою ніж площа сараю, зазначеного в інвентаризаційній справі будинку АДРЕСА_2, а саме в ескізі (а.с. 85). Водночас жодних доказів того, що зменшення площі секцій сараю, належних до будинку АДРЕСА_2, відбулося внаслідок самозахоплення частини даного сараю відповідачем суду не надано і такі припущення позивачки повністю спростовані дослідженими у судовому засіданні доказами.
Суд погоджується з доводами позивачки, які ґрунтуються на положеннях статей 317, 387 ЦК України про те, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, а також, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Водночас суд враховує, що відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В силу наведених вище положень саме на позивачку, як сторону у справі, покладається обов'язок доведення того, що спірна господарська будівля (сарай) перебуває у володінні та користуванні відповідача без законних правових підстав.
Як вбачається, у ході судового розгляду позивачкою незаконність володіння відповідачем спірною господарською будівлею (сараєм) не доведена, її твердження про належність вказаної будівлі, зокрема секції №2, саме до будинку, співвласником якого вона є, повністю спростовані дослідженими судом доказами, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 317, 387 Цивільного кодексу України, статтями 76-81, 83, 258-259, 263-268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
В И Р I Ш И В:
У задоволенні позовуОСОБА_6 до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_7 та КП «Новгород-Сіверська МБТІ», про витребування майна з незаконного володіння - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Чернігівської області через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.В. Чепурко
Повне рішення складено 26 січня 2018 року.