Справа № 735/1063/17 Провадження № 22-ц/795/139/2018 Головуючий у I інстанції - Балаба О. А. Доповідач - Бечко Є. М.
Категорія - цивільна
26 січня 2018 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - судді: Бечка Є.М.,
суддів: Євстафіїва О.К., Страшного М.М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Держава Україна в особі Державної казначейської служби України
третя особа - Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області та Державної казначейської служби України на рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 23 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями державної виконавчої служби,
третя особа - Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області,
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби та, в подальшому уточнивши свої позовні вимоги, просив стягнути за рахунок держави України з рахунку Державної казначейської служби України в безспірному порядку на його користь 15453 грн. 82 коп. в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної державним виконавцем при здійсненні вилучення та реалізації майна та моральну шкоду, заподіяну незаконними діями державного виконавця в сумі 15000 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на ту обставину, що державний виконавець УДВС Головного ТУЮ у Чернігівській області, проводячи виконавчі дії по зведеному виконавчому провадженню №816/2 з виконання виконавчих документів про стягнення заборгованості з МПП «Простір», наклав арешт на майно, що належить позивачу, який не є боржником у даному виконавчому провадженні, і яке в подальшому було реалізоване.
Рішенням Коропського районного суду Чернігівської області від 23 листопада 2017 року задоволено частково позов ОСОБА_1, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача у відшкодування матеріальної шкоди 5005 грн. 00 коп. та 2000 грн. 00 коп. у відшкодування моральної шкоди, а всього на загальну суму 7005 грн. шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями державної виконавчої служби
Не погоджуючись з вказаним рішенням Управління ДВС ГТУЮ у Чернігівській області звернулося до суду з апеляційною скаргою, просило скасувати рішення районного суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що дії державного виконавця вчинені у виконавчому провадженні з виконання виконавчих документів про стягнення заборгованості з МПП «Простір», які полягають в арешті, вилученні, оцінці та передачі майна на реалізацію протиправними (неправомірними) не визнавались, з цього приводу на даний час не існує жодного судового рішення або рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби, а тому твердження позивача про те, що саме дії державного виконавця є підставою для відшкодування матеріальної, а також моральної шкоди є необґрунтованими.
Також, апелянт зазначає, що не доведена наявність причинного зв'язку шкоди з неправомірними діями заподіювача шкоди, посилання на те, що рішенням суду були визнані недійсними електронні торги, не звільняє позивача від доведення інших складових частин цивільно-правової відповідальності, а факт визнання електронних торгів недійсними не свідчить про заподіяння позивачу матеріальної та моральної шкоди.
Апелянт також вважає, що суд неправомірно не взяв до уваги висновок суб'єкта оціночної діяльності щодо вартості арештованого майна на час його вилучення та реалізації, не викликав свідків, заявлених третьою особою, не дослідив питання щодо строку позовної давності, який позивачем було пропущено, оскільки виконавчі дії вчинялись 14 березня 2014 року та 21 серпня 2014 року в присутності позивача, що підтверджується актами державного виконавця.
Також зазначає, що суд під час прийняття рішення керувався положеннями ст.11 Закону України «Про державну виконавчу службу», що є неприпустимим, оскільки вказаний Закон втратив чинність ще 05 жовтня 2016 року. Безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про залучення до матеріалів справи копії постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 31 жовтня 2017 року, що могло суттєво вплинути на визначення розміру матеріальної шкоди.
З апеляційною скаргою також звернулась Державна казначейська служба України та, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення районного суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Доводи даної апеляційної скарги також зводяться до того, що на сьогоднішній день не існує жодного судового рішення або відповідного рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби, якими б дії посадових осіб управління державної виконавчої служби були визнані незаконними, тому посилання суду на норми ст.56 Конституції України, ст.1173 ЦК України є необґрунтованими, а рішення про стягнення шкоди з Державного бюджету України є помилковим.
Також ДКС України зазначає, що суд не надав обґрунтування, яке б підтверджувало факт заподіяння моральних та фізичних страждань позивачу. Судом не визначено наявності заподіяння моральних або фізичних страждань чи втрат немайнового характеру, та не здійснено посилання на належні докази, які б підтверджували факт заподіяння позивачеві моральних страждань або втрат немайнового характеру. Не встановлено причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та якими доказами це підтверджується, що суперечить вимогам чинного законодавства.
У наданий судом строк ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу та просив відмовити в задоволенні апеляційних скарг Державної казначейської служби України та Управління ДВС Головного ТУЮ у Чернігівській області на рішення Коропського районного суду, а рішення залишити без змін.
ОСОБА_1 зазначив, що судом було застосовано Закон України «Про державну виконавчу службу», який діяв до 05 жовтня 2016 року, оскільки відповідно до ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Правовідносини між сторонами у даній справі виникли під час дії вищевказаного закону України «Про виконавче провадження», а тому суд правильно застосував саме норми цього Закону.
Посилання апелянтів на відсутність судового рішення, яким би визнавались неправомірними дії державного виконавця, не може бути підставою для скасування судового рішення, оскільки ОСОБА_1 не був стороною виконавчого провадження, в якому було незаконно вилучено та продано належне йому майно. Боржник у цьому провадженні (МПП «Простір») подавав відповідні скарги щодо неправомірних дій державного виконавця, які були задоволені судом.
Щодо строку позовної давності, то ОСОБА_1 зазначає, що він не пропущений, оскільки торги були визнані недійсними рішенням Коропського районного суду Чернігівської області від 11 грудня 2015 року, яке набрало законної сили 14 квітня 2016 року, а позов поданий у 2017 році.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та перевіривши законність рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.263 ЦПК України передбачено, що рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що рішеннями судів встановлено, що на момент накладення арешту на майно, воно належало ОСОБА_1 та було передано ним в оренду ТОВ ТП «Світ». Оскільки у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання, позивачем не надано доказів передчасного розірвання договору оренди комп'ютерної та офісної техніки від 03 лютого 2014 року, що привело б до збитків, які позивач міг би реально отримати, якби його право не було порушено. Крім того, з договору оренди обладнання вбачається, що термін оренди складає два роки з моменту прийняття офісної та комп'ютерної техніки. Вирішуючи питання розміру грошового відшкодування завданої моральної шкоди, суд врахував характер правопорушення, глибину та тривалість завданих страждань, вважав достатньою сатисфакцією моральної шкоди 2000 грн.
Колегія суддів Апеляційного суду Чернігівської області повністю погоджується з висновком суду першої інстанції.
Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Коропського районного суду Чернігівської області від 11 грудня 2005 року (а.с.3-6), яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 14 квітня 2016 року (а.с.7-10), визнано недійсними електронні торги, проведені 22 вересня 2014 року ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України з продажу майна, арештованого 14 березня 2014 року в смт.Короп, вул.Вознесенська, 50, а саме: системного блоку LG, монітору Samsunq Synvc Master 740N, принтера Canon E158200, блоку безперебійного живлення BNT - 600A, монітору LG FLATRON L1953S, факса Panasonic KX-ET 932, скасовано акти про проведення електронних торгів від 17 листопада 2014 року про продаж вищевказаного майна. Рішеннями вищезазначених судів було встановлено, що головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС головного управління юстиції в Чернігівській області було накладено арешт на майно, що не належить особі, яка є боржником у даному виконавчому провадженні, а в подальшому вказане майно було реалізовано. Також рішеннями судів встановлено, що на момент накладення арешту спірне майно належало ОСОБА_1 та було передано ним в оренду ТОВ ТП «Світ» (а.с.4, 10). Вважати дії держвиконавця правомірними за таких обставин немає підстав.
Було також встановлено, що між ОСОБА_1 та ТОВ «ТП «СВІт» укладено договір оренди від 03 лютого 2014 року щодо спірної комп'ютерної та офісної техніки (а.с.12).
З видаткової накладної №15/01-1 від 15 січня 2013 року та товарного чеку №129 від 05 вересня 2013 року вбачається, що вартість майна становить: апарат багатофункціональний Gestetner SP 1100S (принтер/копыр/сканер) - 625 грн., факса Panasonic KX-ET 932 - 350 грн., монітору LG FLATRON L1953S - 500 грн., системний блок LG - 1600 грн. , монітору Samsunq Synvc Master 740N - 860 грн., принтера Canon E158200 - 750 грн., блоку безперебійного живлення BNT-600A - 320 грн. (а.с.11).
Також з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звертався до Головного ТУЮ у Чернігівській області з зверненням про повернення належного йому майна, однак листом від 17 січня 2017 року йому було відмовлено, оскільки Управлінням повідомлено, що його позов задоволено частково та визнано недійсними електронні торги, проведені 22 вересня 2014 року з продажу майна, арештованого 14 березня 2014 року, скасовано Акти про проведення електронних торгів від 17 листопада 2014 року, в задоволенні інших позовних вимог було відмовлено, а саме: в визнанні права власності на комп'ютерну техніку, поверненні комп'ютерної техніки, відшкодування заподіяної матеріальної шкоди. Тому Управління вважало, що підстави для повернення майна відсутні (а.с.13).
Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень
Відповідно до ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відшкодування шкоди в т.ч. моральної, заподіяної органами виконавчої служби, в даному випадку передбачено ст.1173 ЦК України, оскільки остання представляє собою орган державної влади. Таким чином, моральна шкода, за наявності факту її заподіяння, підлягала відшкодуванню на підставі ст.1173 ЦК України державою в особі Державної казначейської служби України.
До суб'єктів відповідальності за цією нормою та нормами ст.1173 ЦК України належать створені відповідно до Конституції України, Конституції Автономної Республіки Крим і правових актів ВР, Президента, Кабінету Міністрів, Верховної ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим органи державної влади та управління, які реалізують надані державою функції та повноваження у сфері управління, а також органи місцевого самоврядування, створені на підставі Конституції, Закону «Про місцеве самоврядування в Україні», їх виконавчі органи .
Сферою застосування зазначених норм є правовідносини із заподіяння шкоди фізичній чи юридичній особі у зв'язку з прийняттям зазначеними суб'єктами незаконних рішень, учинення ними незаконних дій чи неправомірної бездіяльності при здійсненні ними своїх владних повноважень, визначених Конституцією і законодавством України.
Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно зі ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Таким чином, обов'язковими підставами для відшкодування майнової шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, є наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, а для відшкодування моральної шкоди ще й вина органу державної влади в її заподіянні.
Факт незаконного опису і арешту майна ОСОБА_1 підтверджується рішенням Коропського районного суду Чернігівської області від 11 грудня 2015 року, в якому встановлено, що арештоване та реалізоване майно не належало МПП «Простір», а тому ця обставина не підлягала доказуванню відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України у редакції, яка діяла на момент винесення рішення Коропським районним судом Чернігівської області від 23 листопада 2017 року Таким чином, доводи апеляційних скарг щодо недоведеності неправомірних дій державного виконавця, не заслуговують на увагу. Також не заслуговують на увагу посилання апелянтів на відсутність судового рішення, яким би визнавались неправомірними дії державного виконавця, оскільки сам ОСОБА_1 не був стороною виконавчого провадження, в якому було незаконно вилучено та продано належне йому майно, боржник же подавав відповідні скарги щодо неправомірних дій державного виконавця.
Доводи апеляційної скарги, що судом не взято до уваги висновок суб'єкта оціночної діяльності щодо вартості арештованого майна на час його вилучення та реалізації, також не можуть бути підставою для скасування вірного по суті рішення суду, оскільки оцінка нерухомого майна, на яке звернуто стягнення, здійснюється з метою визначення стартової ціни для здійснення подальшої реалізації арештованого нерухомого майна на прилюдних торгах. Ураховуючи предмет стягнення, яким є нерухоме майно, проведення оцінки здійснює незалежний суб'єкт оціночної діяльності на замовлення державного виконавця, який після складення акта опису та арешту майна, його вилучення, проведення оцінки й отримання звіту про оцінку майна передає його на реалізацію на прилюдних торгах у порядку і на умовах, визначених законодавством. Оцінка майна є дійсною впродовж шести місяців з моменту її проведення незалежно від строків передання та реалізації майна, на яке звернуто стягнення, на прилюдних торгах. Тому, суд не міг взяти саме надану оцінку відповідачем по справі та для розрахунку застосував вартість майна на час придбання його ОСОБА_1
Слід також зазначити, що відповідно до ч.6 ст.57 ЗУ «Про виконавче провадження» звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно. Таким чином, колегія суддів вважає, що при вирішенні рішення, суд першої інстанції не міг брати до уваги звіт про оцінку майна, який вже є недійсним.
При визначенні розміру завданої позивачу майнової шкоди суд вірно виходив з доведеності розміру фактичних витрат, понесених позивачем при придбанні спірної техніки.
Щодо застосування строку позовної давності, на чому наполягало Управління ДВС Головного ТУЮ в Чернігівській області, то він позивачем не пропущений, оскільки торги були визнані недійсними рішенням Коропського районного суду Чернігівської області від 11 грудня 2015 року, яке набрало законної сили 14 квітня 2016 року, а позов поданий у 2017 році.
Суд першої інстанції при вирішенні даної справи керувався положеннями ст.11 Закону України «Про державну виконавчу службу», який діяв до 05 жовтня 2016 року, оскільки відповідно до ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акти цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювались актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Тобто, саме застосований судом закон регулював обов'язок відшкодування шкоди на момент вчинення даної шкоди.
Відповідно Постанови КМУ від 03 серпня 2011 №845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» визначений механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення. Згідно з п.3 даної Постанови рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Частиною 2 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
В той же час, судом першої інстанції було зазначено, що відповідно до вимог п.9 ст.25 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень БК України рішення виконується Казначейством України, однак дане посилання є опискою та може бути виправлено ухвалою суду, адже саме відповідно п.п.2 п.9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України визначається, що рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання.
Згідно зі ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Як роз'яснено в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Оцінивши всі зібрані у справі докази, правильно встановивши характер правовідносин та вірно застосувавши норми матеріального права, суд першої інстанції, із урахуванням встановлених обставин справи обґрунтовано дійшов висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди.
За таких обставин, розглянувши спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права
Згідно ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Постановляючи рішення, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, та дійшов правильного висновку про відмову у позові.
Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного рішення, тому, відповідно до положень ст.375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Враховуючи, що ухвалою судді Апеляційного суду Чернігівської області від 10 січня 2018 року при відкритті провадження було задоволено клопотання Управління ДВС Головного ТУЮ у Чернігівській області та Державної казначейської служби України про відстрочку сплати судового збору та відстрочено апелянтам сплату судового збору за подання апеляційних скарг на рішення Коропського районного суду Чернігівській області від 23 листопада 2017 року до ухвалення рішення по справі, на підставі ч.2 ст.136 ЦПК України з апелянтів також слід стягнути судовий збір в сумі 1408 грн. з кожного.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційні скарги Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області та Державної казначейської служби України - залишити без задоволення, а рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 23 листопада 2017 року - залишити без змін.
Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області та Державної казначейської служби України по 1408 (одна тисяча чотириста вісім) грн. 00 коп. за розгляд апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 26 січня 2017 року.
Головуючий:Судді: