Справа № 740/1075/17 Провадження № 22-ц/795/231/2018 Головуючий у I інстанції - Пантелієнко В. Г. Доповідач - Висоцька Н. В.
Категорія - цивільна
23 січня 2018 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді Висоцької Н.В.
суддів: Бобрової І.О., Шитченко Н.В.
із секретарем - Шкарупою Ю.В.,
позивач: ОСОБА_2,
відповідач: Чернігівська обласна організація Товариства Червоного Хреста України,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Чернігівської обласної організації Товариства Червоного Хреста України на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 04 грудня 2017 року (повний текст рішення виготовлено 06.12.2017, місце ухвалення - м. Ніжин) у справі за позовом ОСОБА_2 до Чернігівської обласної організації Товариства Червоного Хреста України про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.
У березні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Чернігівської обласної організації Товариства Червоного Хреста України про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку. Збільшивши позовні вимоги просила стягнути з відповідача невиплачену заробітну плату та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 46390,19 грн, з яких: заборгованість по виплаті вихідної допомоги - 1815,83 грн, заборгованість по виплаті середнього заробітку за весь час затримки по 23.06.2017 - 15 984,62 грн, заборгованість по виплаті індексації заробітної плати - 9717,55 грн, заборгованість по виплаті надбавок за вислугу років - 18872,19 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 02.04.2010 була прийнята на роботу в Чернігівську обласну організацію Товариства Червоного Хреста України та працювала на посаді медичної сестри патронажної в Ніжинській міській організації Червоного Хреста України, яке є одним з підрозділів обласної організації.
15.12.2016 позивача звільнено з роботи на підставі ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Відповідачем були грубо порушені трудові права ОСОБА_2, зокрема право на отримання заробітної плати у передбачені законом строки та у повному обсязі, а також право на отримання всіх сум, що належали останній в день звільнення. Відповідачем при звільненні було виплачено лише 746,59 грн, що є очевидно значно меншим.
В позові посилається, що при звільненні Товариство повинно було виплатити вихідну допомогу у розмірі середньомісячної заробітної плати з урахуванням вислуги років та індексації згідно Постанови КМУ від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (зі змінами), з врахуванням виплачених коштів - 1815,83 грн.
Позивачем розраховано заборгованість по виплаті середнього заробітку за весь час затримки виплати належних позивачу коштів з моменту звільнення з 15.12.2016 по 23.06.2017, тобто за 131 робочий день, з врахуванням ст. 117 КЗпП України, яка складає 15 984,62 грн.
Щодо заборгованості по виплаті надбавок до посадового окладу за вислугу років в період перебування в трудових відносинах з відповідачем з 02.04.2010 по 15.12.2017 позивач зазначає, що на час призначення на посаду стаж позивача становив понад 20 років, відповідач мав сплачувати надбавку за вислугу років. Така надбавка виплачувалась відповідачем не систематично, в зв»язку з чим заборгованість склала в розмірі 18872,19 грн.
В позові позивачем, з посиланням на Порядок № 1078, ст. 95 КЗпП України, ст. 33 ЗУ від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці», ст. 18 ЗУ від 05.10.2000 № 2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» розраховано індексацію заробітної плати за період з травня 2014 року по листопад 2016 року включно, яка підлягає стягненню з відповідача в розмірі 9717,55 грн.
04.12.2017 ухвалою Ніжинського міськрайонного суду, на підставі заяви позивача, позовні вимоги ОСОБА_2 до Чернігівської обласної організації Товариства Червоного Хреста України в частині стягнення надбавки до посадового окладу за вислугу років в період перебування в трудових відносинах у сумі 18872,19 грн, залишено без розгляду.
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 04.12.2017 стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_2: 1815,83 грн заборгованості по виплаті вихідної допомоги; 15984,62 грн заборгованості по виплаті середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; 9717,55 грн заборгованості по виплаті індексації заробітної плати; а всього на загальну суму - 27518,00 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 5400,00 грн. Стягнуто судовий збір.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду Чернігівська обласна організація Товариства Червоного Хреста України в особі Голови ЧОО ТЧХУ Мудрої О.О. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого суду від 04.12.2017, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
За доводами скарги рішення місцевого суду постановлено з підстав неповного з»ясування обставин справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи, порушено норми матеріального та процесуального права.
В скарзі заявник посилається, що позивачу при звільненні була нарахована та виплачена вихідна допомога без порушень.
Зазначає, що розрахунки надані суду позивачем, який не є фахівцем в галузі бухгалтерського обліку та не має спеціальної бухгалтерської освіти, є помилковими, такими, що не повинні бути прийняті як належні докази по справі. Судом першої інстанції такі довідки досліджені не правильно та не обґрунтовано.
Заявником в скарзі наведено розрахунок відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 з врахуванням ч. 1 ст. 44 КЗпП України. Такий розрахунок був перевірений Управлінням Держпраці у Чернігівській області в лютому 2017, на що місцевий суд уваги не звернув.
Судом не з»ясовано причин не проведення судово-бухгалтерської експертизи в проведенні та результатах якої сторона відповідача була зацікавлена.
У скарзі заявник посилається на ст.ст. 6, 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, та звертає увагу суду на ст. 233 КЗпП України та 267 ЦПК України.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначила, що вимоги заявника в апеляційній скарзі є безпідставними та незаконними. Просить суд апеляційної інстанції змінити рішення суду першої інстанції в частині визначення періоду затримки розрахунку та періоду стягнення з відповідача середньомісячного заробітку та стягнути з товариства середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення рішення, а саме за період з 23.06.2017 по 04.12.2017.
В судовому засіданні представники відповідача підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити, рішення місцевого суду від 04.12.2017 скасувати, відмовивши в задоволенні позову.
Вислухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем порушені строки виплати всіх належних при звільненні позивача сум оплати праці, відповідачем не надано належних та допустимих доказів виплати таких сум, а тому вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції частково погоджується з таким висновком суду враховуючи наступне.
Судом встановлено, що 02.04.2010 ОСОБА_2 була прийнята на посаду сестри медичної патронажної до Товариства Червоного Хреста України Чернігівської обласної організації, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 7-8).
15.12.2016 позивач звільнена із займаної посади за скороченням штату працівників згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України.
У січні ОСОБА_2 звернулась до Керівника Чернігівського обласного товариства Червоного Хреста України з письмовою заявою щодо недоотримання допомоги при звільненні, яка виплачена у сумі 622,23 грн, що значно менше її середньомісячної зарплати, не виплати надбавки (а.с. 5).
Згідно відповіді Управління держапраці у Чернігівській області повідомило, що позаплановою перевіркою виявлено порушення законодавства про працю, зокрема ст. 44, ч. 2 ст. 84 КЗпП України та ст. 26 ЗУ «Про відпустки». За результатами перевірки керівнику Чернігівської обласної організації Товариства Червоного Хреста України видано припис щодо недопущення в подальшому виявлених порушень та складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 41 КУпАП (а.с. 6, 62-63, 64-65).
Як вбачається, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення індексації прийшов до обґрунтованого висновку, оскільки згідно з ч. 6 ст. 95 КЗпП заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до ст. 33 ЗУ "Про оплату праці" у період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.
Індексація заробітної плати здійснюється на підставі ЗУ "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 р. N 1078.
Індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг (ст. 1 ЗУ "Про індексацію грошових доходів населення").
Об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру (ч. 1 ст. 2 ЗУ "Про індексацію грошових доходів населення", п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 р. N 1078).
Структуру заробітної плати визначено у ст. 2 ЗУ "Про оплату праці", якою передбачено існування основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій (ч. 2 ст. 2 ЗУ "Про оплату праці").
Суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з підпунктом 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. N 5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 р. за N 114/8713.
Згідно з ч. 2 ст. 233 КЗпП у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Таким чином, індексація є складовою частиною заробітної плати, є додатковою заробітною платою і, у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому індексації заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Враховуючи викладене, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції доводи апеляційної скарги, щодо необґрунтованого задоволення вимог в частині стягнення суми індексації у розмірі 9717,55 грн, так і доводи щодо не врахування судом першої інстанції вимог ст. 233 КЗпП України, яка передбачає строки звернення до суду, як і посилання на ч. 4 ст. 267 ЦК України, яка містить наслідки спливу позовної давності.
Як вбачається, відповідачем не спростований та не оспорюється, приведений розрахунок позивача, щодо визначення суми, яка підлягає до стягненню та розрахунок відповідає Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 № 1078, тобто:
травень 2014 року, виходячи з 1312,00 грн. за вирахуванням податків та обов»язкових платежів, 2,80 - індекс інфляції за цей період, сума індексації - 34,10 грн;
червень 2014 року - 1312,00 грн. - 6,20 грн. - індекс інфляції, сума індексації - 75,52 грн;
липень 2014 року - 1312,00 грн. - 10,20 грн. - індекс інфляції, сума індексації - 124,24 грн;
серпень 2014 року - 1312,00 грн. - 10,20 грн. - індекс інфляції, сума індексації - 124,24 грн;
вересень 2014 року - 1312,00 грн. - 11,80 грн. - індекс інфляції, сума індексації - 143,72 грн;
жовтень 2014 року - 1689,19 грн. - 11,80 грн. - індекс інфляції, сума індексації - 143,72 грн (відпустка);
листопад 2014 року - 0 - 15,90 грн. - індекс інфляції, сума індексації - 193,66 грн (відпустка б/з);
грудень 2014 року - 1312,00 грн. - 18,70 грн. - індекс інфляції, сума індексації - 227,77 грн;
січень 2015 року - 1312,00 грн. - 20,90 грн. - індекс інфляції, сума індексації - 254,56 грн;
лютий 2015 року - 1312,00 грн. - 24,60 грн. - індекс інфляції, сума індексації - 299,63 грн;
березень 2015 року - 1312,00 грн. - 28,40 грн. - індекс інфляції, сума індексації - 345,91 грн;
квітень 2015 року - 1312,00 грн. - 28,40 грн. - індекс інфляції, сума індексації - 345,91 грн;
травень 2015 року - 1312,00 грн. - 49,80 грн. - індекс інфляції, сума індексації - 606,56 грн;
червень 2015 року - 1312,00 грн. - 70,80 грн. - індекс інфляції, сума індексації - 862,34 грн;
липень 2015 року - 1312,00 грн. - 74,60 грн. - індекс інфляції, сума індексації - 908,63 грн;
серпень 2015 року - 1312,00 грн. - 74,60 грн. - індекс інфляції, сума індексації - 908,63 грн (908,63:20х16);
вересень 2015 року - 1558,39 грн. - 74,60 грн. - індекс інфляції, сума індексації - 978,75 грн (різниця підвищення 319,80 грн.; листок непрацезд. (л/н));
жовтень 2015 року - 1638,24 грн. - фіксована сума - індекс інфляції, сума індексації - 0 грн;
листопад 2015 року - 3004,03 грн. - 0 - індекс інфляції, сума індексації - 658,95 грн (658,95:21х16);
грудень 2015 року - 1558,00 грн. - різниця підвищення 202,80 грн. - індекс інфляції, сума індексації - 23 грн;
січень 2016 року - 1870,00 грн. -0 - індекс інфляції, сума індексації - 456,15 грн;
лютий 2016 року - 1714,00 грн. -0 - індекс інфляції, сума індексації - 456,15 грн;
березень 2016 року - 1714,00 грн. -0 - індекс інфляції, сума індексації - 456,15 грн;
квітень 2016 року - 1714,00 грн. -0 - індекс інфляції, сума індексації - 456,15 грн;
травень 2016 року - 1825,00 грн. -різниця підвищення 144,30 грн. - індекс інфляції, сума індексації - 19 грн;
червень 2016 року - 1825,00 грн. -0 - індекс інфляції, сума індексації - 311,85 грн;
липень 2016 року - 1825,00 грн. -0 - індекс інфляції, сума індексації - 311,85 грн;
серпень 2016 року - 1825,00 грн. -0 - індекс інфляції, сума індексації - 311,85 грн;
вересень 2016 року - 1825,00 грн. -0 - індекс інфляції, сума індексації - 311,85 грн;
жовтень 2016 року - 2003,84 грн. -0 - індекс інфляції, сума індексації - 311,85 грн;
листопад 2016 року - 1244,32 грн. -0 - індекс інфляції, сума індексації - 311,85 грн.
Судом першої інстанції було враховано, що за відсутності належним чином спростованих обставин порушення трудового законодавства належними та допустимими доказами, зокрема даних про нарахування індексації, як це визначено діючими нормами та даних про її виплату за зазначені місяці, даних щодо відсутності порушень трудового законодавства, на які посилається позивач у своєму позові, суд обґрунтовано прийшов до висновку про задоволення позову, як в частині стягнення індексації, так і в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.12.2016 по 23.06.2017.
Посилання представників відповідача, що індексація не нараховувалась та не може бути розрахована, оскільки Товариством Червоного Хреста України Чернігівської обласної організації нараховувались кошти в межах одержаних бюджетних коштів, не можуть бути підставою для скасування правильного по суті в цій частині рішення суду першої інстанції.
Разом з тим, при розрахунку середньоденної заробітної плати позивача судом не було перевірено правильність розрахунку заробітку за останні два календарні місяці, які передують місяцю звільнення та не враховано, що позивач перебувала у відпустці 42 дні та 7 днів у відпустці без збереження заробітної плати, що підтверджується довідкою від 21.04.2017 № 03/17 (а.с. 37) та довідкою розрахунком (а.с. 51).
Дані зазначених довідок також узгоджуються з даними табелів обліку робочого часу за жовтень, листопад 2016 (а.с. 210, 211).
Відповідно п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно п. 8 Порядку середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Абзац 2 п. 4 Порядку передбачає, що при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Враховуючи викладене, до стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 4657,05 грн, а саме виходячи з заробітної плати за два останні місяці, проте сума 2003,84 не враховується, оскільки це сума нарахованих відпускних, 1244,32(заробітна плата за два місяці)/((20 (робочі дні за жовтень)+22(робочі дні за листопад)-7 днів відпустки без збереження заробітної плати)=35 робочих днів))= 35,55 грн середньоденний заробіток Х131 робочий день = 4657,05 грн, тобто рішення в цій частині підлягає зміні шляхом зменшення суми стягнутих коштів заборгованості по виплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 15984,62 грн до 4657,05 грн за вирахуванням податків та обов»язкових платежів.
Проте, колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості по виплаті вихідної допомоги в сумі 1815,83 грн, оскільки обґрунтованими є доводи апеляційної скарги, щодо не врахування судом положень ч. 1 ст. 44 КЗпП України, яка передбачає виплату вихідної допомоги при звільненні за п. 1 ст. 40 КЗпП України у розмірі не менше середньомісячного заробітку, розрахованого відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку № 100, а саме шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів 35,5 грн Х 21 (на середньомісячну кількість робочих днів) = 746,59 грн, що за вирахуванням податків, зборів та обов»язкових платежів становить 622,23 грн, виплата якої і підтверджена даними повідомлення (а.с. 105) та не заперечується позивачем по справі, враховуючи викладене рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню, з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні вимог в цій частині.
Разом з тим, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції доводи апеляційної скарги, щодо не з»ясування судом першої інстанції причин не проведення судово-бухгалтерської експертизи оплату частини якої не було здійснено відповідачем.
Як вбачається, ухвалою від 05.07.2017 за клопотанням позивача було призначено судово-бухгалтерську експертизу, половину вартості якої погодився сплатити відповідач, проте за відсутності належного повідомлення експертної установи щодо оплати експертизи, відповідачем така оплата не була здійснена.
Враховуючи, що відповідачем в суді першої інстанції не було заявлено клопотання про призначення експертизи, а вимоги апеляційної скарги не містять такого клопотання, посилання в апеляційній скарзі на позбавлення права на справедливий суд є необґрунтованим.
Відповідно до п. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У п. п. 47, 48 Постанови Пленуму ВССУ від 17 жовтня 2014 р. № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз'яснено, що право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013). Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.
Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".
Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
З матеріалів справи вбачається, що 17.05.2017 між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено договір-доручення про надання правової допомоги № 14 (а.с. 27).
З квитанції до прибуткового касового ордера від 04.12.2017 вбачається, що ОСОБА_2 за надані послуги адвоката ОСОБА_4 сплатила 5900,00 грн (а.с. 142). Розрахунок вартості адвокатських послуг (а.с. 141), становить: ознайомлення та опрацювання документів та нормативно-правової бази для підтримки вимог у суді - 3 год. - 300грн/год. - 900 грн; складення процесуальних документів в процесі провадження у справі (позовна заява, заява про збільшення позовних вимог, клопотання, заяви, розрахунки) - 5 год. - 600 грн/год. - 3000,00 грн; участь у судових засіданнях у справі - 4 год. - 500 грн/год. - 2000,00 грн. Всього 5900,00 грн.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що розмір стягнутих витрат на правову допомогу з Чернігівської обласної організації Товариства Червоного Хреста України на користь ОСОБА_2 необхідно зменшити з 5400, 00 грн до 2329,6 грн, виходячи з розрахунку: 3 год. участь адвоката в судових засіданнях та 4 год. на інші адвокатські послуги обумовлені в розрахунку вартості адвокатських послуг, та враховуючи пропорційність задоволених вимог.
Відповідно до ч.ч. 1, 6, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційна скарга задовольняється частково, рішення місцевого суду змінюється судом апеляційної інстанції, зменшенню підлягає розмір стягнутого судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції з Чернігівської обласної організації Товариства Червоного Хреста України на користь держави з 1920,00 грн до 332,8 грн, виходячи з вимог майнового характеру на загальну суму визначену позивачем 27518,00 грн, за розгляд справи в суді апеляційної інстанції відповідачу за рахунок держави слід компенсувати сплачений судовий збір в сумі 449,20 грн, враховуючи пропорційність задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 141, 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Чернігівської обласної організації Товариства Червоного Хреста України задовольнити частково.
Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 04 грудня 2017 року скасувати в частині задоволення вимог ОСОБА_2 до Чернігівської обласної організації Товариства Червоного Хреста України про стягнення заборгованості по виплаті вихідної допомоги в сумі 1815,83 грн, відмовивши в задоволенні цієї вимоги, та змінити в частині стягнення заборгованості по виплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, витрат на правову допомогу та судового збору, зменшивши суму стягнутих коштів заборгованості по виплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 15984,62 грн до 4657,05 грн, зменшивши загальну суму до стягнення суму з 27518,00 грн до 14374,6 грн (сума визначена без вирахування податків, зборів та обов»язкових платежів).
Зменшити розмір стягнутих коштів з Чернігівської обласної організації Товариства Червоного Хреста України на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу з 5400, 00 грн до 2329,6 грн.
Зменшити розмір стягнутих коштів з Чернігівської обласної організації Товариства Червоного Хреста України на користь держави у відшкодування судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції з 1920,00 грн до 332,8 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Компенсувати Чернігівській обласній організації Товариства Червоного Хреста України судовий збір сплачений за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в сумі 449,20 грн за рахунок держави.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повна постанова виготовлена 26.01.2017.
Головуючий:Судді: