Справа 668/14231/15-ц Головуючий в І інстанції Кузьміна О.І.
Провадження №22-ц/791/217/18 Доповідач: Ігнатенко П.Я.
25 січня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:
ГоловуючогоІгнатенко П.Я.
Суддів:Воронцової Л.П.
Полікарпової О.М.
СекретарПісоцька Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», та апеляційної скарги ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Суворовського районного суду міста Херсона від 25 грудня 2015 року за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В листопаді 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі банк або ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із вказаним вище позовом, посилаючись на те, що 11 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_5 укладено кредитний договір, згідно якого останній отримав кредитні кошти у розмірі 26100,00 доларів США строком до 11 лютого 2028 року. В забезпечення виконання умов зазначеного договору укладено договір поруки із ОСОБА_6. В результаті неналежного виконання позичальником умов кредитного договору утворилася заборгованість, яка станом на 18 листопада 2015 року становить 97090,71 доларів США., з яких: заборгованості за кредитом в сумі 19318,09 доларів США; заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 17762,84 доларів США; заборгованості по комісії за користування кредитом у сумі 555,69 доларів США; пені за несвоєчасність виконання зобов'язань з договором у сумі 54820,71 доларів США; штрафу (фіксована частина) 10,52 доларів США та штрафу (процентна складова) 4622,87 доларів США Враховуючи викладене, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути солідарно з відповідачів кредитну заборгованість у розмірі 97090,71 доларів США, що еквівалентно 2307846,27 грн.
Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 24 грудня 2015 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 11 лютого 2008 року у розмірі 37636,62 доларів США, що еквівалентно 894622,46 грн., та пеню у розмірі 459190,00 грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 просять скасувати рішення суду і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
В письмовому відзиві представник ОСОБА_5- ОСОБА_7 просить скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» залишити без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених позовних вимог колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справа розглядається апеляційним судом Херсонської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги до поручителя є обґрунтованими, в зв'язку з чим відповідачі повинні нести солідарну відповідальність за кредитним договором.
Погодитися з такими висновками суду не можна.
З матеріалів справи вбачається, що 11 лютого 2008 року між закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № НЕНЗGК 0000000002 відповідно до умов якого останньому надано кредит у розмірі 26100,00 доларів США з кінцевим терміном повернення 11.02.2028 року. Того ж дня між банком та ОСОБА_6 укладено договір поруки згідно якого поручитель зобов'язалася відповідати за зобов'язання позичальника (а.с.13-16, 20)
Заочним рішенням Дніпровського районного суду м.Херсона від 06.07.2009 року у справі №2-1714/09 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № НЕНЗGК 0000000002 від 11.02.2008 року, в розмірі 21906,45 доларів США звернуто стягнення на будинок загальною площею 29,1 кв.м. та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» з укладенням договору купівлі-продажу від свого імені, на підставі іпотечного договору № НЕНЗGК 0000000002 від 11.02.2008 року.
Виселено ОСОБА_6, яка зареєстрована і проживає у будинку, розташованому за вказаною вище адресою, зі зняттям з реєстраційного обліку у відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України м.Херсон, смт.Антонівка (а.с.126).
Рішенням суду у справі №2-1714/09 встановлено, що згідно розрахунків наданих суду станом на 12.03.2009 року ОСОБА_5 має загальну заборгованість за кредитним договором в розмірі 21906,45 доларів США. З розрахунку заборгованості вбачається, що на 12.03.2009 року заборгованість нарахована з 15,12 відсотків річних. Ці обставини були предметом дослідження в зазначеній справі (№2-1714/09) та відповідають розрахунку в даній справі (№668/14231/15-ц) станом на вказану дату.
Згідно ч.1 ст.61 ЦПК України в редакції, що діяла на момент ухвалення рішення судом першої інстанції, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Аналогічна норма передбачена ч.5 ст.82 ЦПК України, яка діє на теперішній час, тобто на час розгляду матеріалів апеляційним судом.
З матеріалів справи вбачається, що 20.06.2014 року предмет іпотеки реалізовано та 25.06.2014 року на рахунок банку зараховано 4456,75 дол.США. Зазначені кошти були розподілені на прострочене тіло кредиту - 1938,45 дол.США, витрати на реалізацію - 845,27 дол.США та пеню - 1673,03 дол.США. Вказані обставини підтверджуються інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №58318313, розрахунком заборгованості станом на 18.11.2015 року, довідкою щодо коштів від реалізації предмета іпотеки, випискою по рахунку від 25.06.2014 року та меморіальним ордером від 25.06.2014 року (а.с.113,123-124,127-128).
Враховуючи викладене, положення ст.ст.526,530,610,611,1050,1052,1054 ЦК України, колегія суддів вважає правильним та погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимог ПАТ КБ «Приватбанк» і їх часткове задоволення. Судом правильно встановлено наявність у ОСОБА_5 кредитних зобов'язань, порушення ним умов кредитного договору та наявність заборгованості у розмірі 37636,62 доларів США, яка підтверджується розрахунком банку, правильність якого перевірена судом та належними доказами не спростована.
Судом першої інстанції правильно застосована ч.3 ст. 551 ЦК України та розмір нарахованої пені в сумі 54820,71 доларів США і штрафу: фіксована частина 10,52 доларів США та процентна складова 4622,87 доларів США, які значно перевищують розмір збитків банку зменшено до 19318,09 доларів США, що еквівалентно 459190,00 грн.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог банку та стягнення з боржника ОСОБА_5 в рахунок відшкодування заборгованості за кредитним договором 37636,62 доларів США, що еквівалентно 894622,46 грн. та пеню у розмірі 459190,00 грн.
Доводи ОСОБА_5 викладені в апеляційній скарзі щодо застосування строку позовної давності в частині позовних вимог банку до позичальника не заслуговують на увагу, оскільки відповідач із заявою про застосування строків позовної давності у суді першої інстанції до ухвалення заочного рішення не звертався, а на стадії апеляційного провадження таке право у нього відсутнє.
Також не заслуговують на увагу доводи щодо подвійного стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки за рішенням Дніпровського районного суду м.Херсона суду від 16.07.2009 року в рахунок заборгованості звернуто стягнення на майно іпотекодателя ОСОБА_6, а даний позов поданий після реалізації іпотечного майна про стягнення не погашеної заборгованості за кредитним договором.
Разом з тим, звернення стягнення на предмет іпотеки 06.07.2009 року в рахунок погашення заборгованості розмір якої було визначено в порядку дострокового погашення, є фактичною зміною банком строку виконання основного зобов'язання, який за кредитним договором мав закінчуватися 11.02.2028 року.
Відповідно до п.12 договору поруки порука припиняється після закінчення п'яти років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором.
Таким чином, п'ятирічний строк пред'явлення вимоги до поручителя спливає у липні 2014 року і з цього часу поруку слід вважати припиненою. При цьому, ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з вимогою до ОСОБА_6 у листопаді 2015 року.
Окрім того, пунктом 16 договору поруки встановлено, що поручитель зобов'язався відповідати за виконання боржником зобов'язань по поверненню кредиту, в тому числі, сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 12 відсотків за місяць.
З наданих банком розрахунків вбачається, що з жовтня 2008 року банк збільшив відсоткову ставку за користування кредитом до 15,12000 відсотків.
Належних та допустимих доказів на підтвердження обставин щодо надання поручителем ОСОБА_6 згоди на збільшення розміру відсоткової ставки за користування кредитом ПАТ КБ «ПриватБанк» не надано, в зв'язку з чим, відповідно до ч.1 ст.559 ЦК України поруку слід вважати припиненою.
Таким чином, оскільки позовні вимоги банку в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_6 у солідарному порядку з боржником є безпідставним, колегія суддів вважає, що рішення суду в цій частині підлягає скасуванню.
Враховуючи викладене, колегія судів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» та апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6 слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову до ОСОБА_5 - залишити без змін, а в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_6 - скасувати з ухваленням нового судового рішення, яким у задоволенні цих вимог відмовити.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» та апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Суворовського районного суду міста Херсона від 24 грудня 2015 року в частині часткового задоволення позову публічному акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_5 залишити без змін.
Рішення Суворовського районного суду міста Херсона від 24 грудня 2015 року в частині часткового задоволення позову публічному акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_6 скасувати та ухвалити нове судове рішення.
В задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_6 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (постанови) шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції у цивільних справах - Верховного Суду.
Головуючий П.Я.Ігнатенко
Судді: Л.П.Воронцова
О.М.Полікарпова
Дата складання повного судового рішення 29 січня 2018 року