Справа № 654/987/17
Провадження №2/654/132/2018
17 січня 2018 року Голопристанський районний суд Херсонської області
в складі: головуючого - судді Данилевського М.А.
за участю секретаря Друговин В.М.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Гола Пристань Херсонської області в залі суду цивільну справу №654/987/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання спільною сумісною власністю колишнього подружжя поліпшення житлового будинку, який належить відповідачу та стягнення грошової компенсації частки позивача у праві спільної сумісної власності на житловий будинок ,
19 квітня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення грошової компенсації за проведені роботи у житловому будинку АДРЕСА_1 в розмірі 45500 гривень, мотивуючи свої вимоги наступним. З 2002 року позивач перебувала в шлюбі з відповідачем. 07.06.2016 шлюб було розірвано. Під час спільного проживання відповідач ОСОБА_4 отримав у власність за договором дарування від 15.04.2005, посвідченого приватним нотаріусом Маршаловою М.В., від свого батька житловий будинок АДРЕСА_1. За час спільного проживання за спільні кошти подружжя були виконані поліпшення житлового будинку, добудовано прибудову, здійснено проведення газопостачання та водопостачання будинку, пробито помпу, встановлено металопластикові вікна, замінена покрівля будинку, встановлена огорожа, проведено облаштування двору, здійснено інші роботи по поліпшенню житлових умов, які позивач оцінила в сумі 91100 грн. Просила стягнути половину вказаної суми. До початку розгляду справи по суті позивач змінила предмет позову - просила визнати спільною сумісною власністю колишнього подружжя всі поліпшення, що були здійсненні у зазначеному будинку, який належить відповідачу, після 15.04.2005, тобто з моменту отримання ним вказаного будинку у власність за договором дарування; стягнути з відповідача компенсацію за її частку у праві спільної сумісної власності на житловий будинок в сумі, яка буде встановлена відповідно до будівельно-технічної експертизи будинку.
В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали з підстав зазначених вище.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив у його задоволені відмовити виходячи з наступного. Після фактичного припинення шлюбних відносин між сторонами позивач забрала речі у відповідача, які були нажиті ними під час спільного життя, було здійснено поділ речей за згодою сторін, претензій до відповідача позивач не мала, про що власноручно написала розписку від 24.04.2016. Оскільки фактично поділ спільного майна відбувся за згодою сторін, вважає позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставними, спрямованими на незаконне збагачення позивачки за рахунок відповідача. Крім того, відповідно до ст. 57 СК України, майно набуте одним із подружжя за час шлюбу, але на підставі договору дарування є особистою приватною власністю чоловіка та поділу не підлягає. Всі поліпшення будинку та домоволодіння здійснені за кошти відповідача, тому в задоволені позову просив відмовити.
У зв'язку з призначенням судової будівельно-технічної експертизи ухвалою суду від 03.08.2017 провадження у справі зупинено на час проведення експертизи. Провадження у справі відновлено 26.10.2017.
Вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка та відповідач перебували у шлюбі з 2002 року. 07.06.2016 шлюб між ними було розірвано (а.с. 4). Під час спільного проживання відповідач ОСОБА_4 отримав у власність за договором дарування від 15.04.2005, посвідченого приватним нотаріусом Маршаловою М.В., від ОСОБА_6 житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 5). Після фактичного припинення шлюбних відносин між сторонами позивач забрала речі у відповідача, які були нажиті ними під час спільного життя, було здійснено поділ речей за згодою сторін, претензій до відповідача позивач не мала, про що свідчить власноручно написана позивачкою розписка від 24.04.2016 (а.с. 21).
Виходячи з приписів ст. 74 та ст. 60 СК України майно, набуте ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за час їх спільного проживання та перебування у шлюбі, належить їм на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 24.09.2017 № 54 (а.с. 63-64) частка в садибі АДРЕСА_1, яка є сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 станом на вересень 2017 року становить 22/100 без врахування вартості помпи та огорожі (по 11/100). Ринкова вартість 11/100 частини садиби складає 44204 гривні.
Як пояснила в судовому засіданні ОСОБА_1, вона з ОСОБА_4 здійснила поділ побутових речей за взаємною згодою, про що написала розписку, натомість поділ всієї сумісної власності подружжя здійснено не було. За 14 років спільного життя вона разом з ОСОБА_4 спільними коштами та власною працею здійснювала поліпшення належного йому будинку, облаштування житла, добудову житлових приміщень, облаштування садиби, тому вважає компенсацію в сумі 44204 гривні співмірною та розумною.
Відповідно до статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.
Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України). Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України (частина четверта статті 71 СК України).
Так, присудження судом грошової компенсації одному з подружжя замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку допускається лише за наявності згоди цієї особи на таке присудження, крім випадків, передбачених статтею 365 ЦК України.
Згідно із частиною п'ятою статті 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Наявність цієї умови дозволяє створити ефективний механізм охорони прав співвласників, право на частку яких припиняється, щодо гарантованого отримання вартості частки в разі ухвалення судового рішення. Отже, процедура внесення суми відшкодування вартості частини майна на депозит суду, з одного боку, є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на частку у спільному майні, а з іншого боку, є технічною функцією щодо забезпечення виконання однією стороною у справі своїх зобов'язань перед іншою.
У пункті 25 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» Пленум Верховного суду України роз'яснив, що, вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин четвертої, п'ятої статті 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених статтею 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (стаття 11 цього Кодексу) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.
Зазначені норми законодавства направлені на захист інтересів того з подружжя, на користь якого присуджується така компенсація (позивача по справі). Згода позивача на присудження йому такої компенсації без попереднього внесення суми компенсації відповідачем на депозит суду жодним чином не порушує права сторін.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Допитані в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показала, що знає подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з 2005 року, підтвердила факт того, що подружжя разом здійснювало поліпшення житлових умов, прибудови до будинку, облаштування садиби. ОСОБА_1 працювала в крамниці, отримувала заробітну плату, своєю трудовою участю створювала поліпшення майна, яке належить ОСОБА_4
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показала, що знає ОСОБА_1 з 2010 року, працювала з нею разом у крамниці, позивачка отримувала зарплату, здійснювала поліпшення житлових умов подружжя, облаштування садиби, де вони мешкали разом з відповідачем.
Факт участі позивача у спільному створенні поліпшень житлових умов, прибудови до будинку, облаштування садиби, яка належить відповідачу, власними коштами та особистою трудовою участю підтверджується також наданими позивачем в судовому засіданні банківськими виписками про отримання позивачкою споживчих кредитів протягом 2011 по 2016 років (а.с. 121-138), довідкою Державної фіскальної служби про нараховану позивачці заробітної плати за 2014 - 2015 роки (а.с. 120).
У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Таким чином, суд приходить до висновку, що факт участі позивача у спільному створенні поліпшень житлових умов, прибудови до будинку, облаштування садиби, яка належить відповідачу, власними коштами та особистою трудовою участю, доведено в судовому засіданні належними та допустимими доказами та не спростовані відповідачем.
Тому суд вважає, що необхідно задовольнити вимогу позивача щодо стягнення компенсації за проведені роботи в житловому будинку АДРЕСА_1.
Стосовно позовних вимог позивача про визнання права спільної сумісної власності подружжя на прибудову та невід'ємні поліпшення, то суд приходить до висновку, що в цій частині позову необхідно відмовити. Поліпшення житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, є незначними, будинок на підставі договору дарування належить відповідачу ОСОБА_4. Тому підстави для задоволення вимоги позивача, щодо визнання права спільної сумісної власності подружжя на прибудову та невід'ємні поліпшення, відсутні.
Вартість проведеної судової будівельно-технічної експертизи складає 8945,60 грн. (а.с. 99).
Стосовно стягнення з відповідача судових витрат, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому суд приходить до висновку щодо розподілення судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, порівну між сторонами.
Керуючись ст.ст. 12, 13,76, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1) 1/2 частину вартості невід'ємних поліпшень житлового будинку по АДРЕСА_1 в сумі 44204 (сорок чотири тисячі двісті чотири) гривні, судовий збір в сумі 320 (триста двадцять) гривень, витрати на проведення експертизи в сумі 4472 (чотири тисячі чотириста сімдесят дві) гривні 80 копійок, а всього - 48996 (сорок вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто шість) гривень 80 копійок.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через відповідний суд, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М. А. Данилевський