Справа №480/1801/17 29.01.2018
Провадження №33/784/39/18
29 січня 2018 року м. Миколаїв
Апеляційний суд Миколаївської області у складі:
судді - Куценко О.В.
за участю секретаря - Чоботаренко Т.І.
особи, яка
притягнута до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1
захисника - ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Миколаївського районного суду Миколаївської області від 21 грудня 2017 року, стосовно
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1; громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1,
- якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто на користь держави 320 гривень.
встановив :
Згідно постанови суду, ОСОБА_1 30.09.2017 об 11 годині 00 хвилин по вул. Веселинівській, 14, у м. Миколаєві, керував автомобілем ВАЗ 21063, державний номер НОМЕР_1, з явними ознаками наркотичного сп'яніння (зіниці очей не реагують на світло, почервоніння очей, порушення мови), від проходження медичного огляду в установленому законом порядку на стан наркотичного сп'яніння відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.
Постановою судді Миколаївського районного суду Миколаївської області від 21 грудня 2017 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 10200 грн., з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 320 грн.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Миколаївського районного суду Миколаївської області від 21 грудня 2017 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Вважає, що судом першої інстанції порушено його процесуальне право на судовий захист та право його участі при розгляді справи та участі його представника, які закріплені в ст.ст. 268, 271 КУпАП України. Оскільки, його відсутність у судових засіданнях підтверджується довідками, які надано суду та висновком щодо результатів медичного огляду.
Стверджує, що 21 грудня 2017 року теж хворів та не мав змоги прийти на судове засідання, про що його представником ОСОБА_2 було написане відповідне клопотання про перенесення розгляду справи, але суд не прийняв до уваги цей факт та розглянув справу за його відсутності.
Вказує, що судом в порушення вимог закону не враховано той факт що, 30 вересня 2017 року він дійсно керував автомобілем (державний номер НОМЕР_1), але у стані наркотичного сп'яніння не перебував. Зупинивши його автомобіль, інспектор УПП в м. Миколаєві (прізвище якого написано нерозбірливо) як працівник поліції не відрекомендувався, не роз'яснював йому його права, помітивши його хворобливий стан, викликаний захворюванням, вирішив цим скористатися і склав протокол про притягнення його до адміністративної відповідальності. Свідків, які були присутні при цьому, він не бачив, від проходження медичного огляду не відмовлявся.
Зазначає, що згідно висновку щодо результатів медичного огляду в обласному наркологічному диспансері стан наркотичного сп'яніння не зафіксований у зв'язку з відсутністю фізіологічного бажання. Вважає, що відсутність фізіологічного бажання не є підтвердженням факту відмови від проходження медичного огляду. Відповідно до закону, інспектор не пропонував йому пройти тест на алкотестері, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів наркотичного, алкогольного сп'яніння затвердженого 09.11.2015р.
Крім того стверджує, що судом не в повній мірі з'ясовані всі обставини справи та не допитані учасники правопорушення.
Звертає увагу на те, що після складання протоколу працівники поліції не відсторонили його від керування транспортним засобом, що свідчить про те, що він був тверезий, а також в порушення вимог ст. 254 КУпАП України не надали йому копії протоколу Ці обставин може підтвердити свідок - пасажир його автомобіля, який не був допитаний в судовому засіданні.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 на підтримку апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 вказаних вимог закону не дотримався, допустив формальне ставлення до вирішення справи, з'ясував обставини неповно та не всебічно, не проаналізував досліджені докази та не надав їм належної юридичної оцінки, що загалом призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення.
Так, суд, обґрунтовуючи висновок про наявність доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме - відмові від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, послався виключно на дані, відображені в протоколі про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, відповідно до вимог п.6 розділу IX «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Однак, протокол про адміністративне правопорушення серії БР №077952, який був предметом розгляду суду першої інстанції, не містить даних про те, що поліцейськими залучались свідки, які б могли підтвердити факт відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі.
Про відсутність свідків при складанні протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 зазначив і в судовому засіданні апеляційного суду.
Таким чином, оскільки протокол про адміністративне правопорушення уповноваженою особою складено з порушенням вимог чинного закону, він не може бути визнаним допустимим доказом в сенсі вимог ст. 251 КупАП.
Крім того, згідно з п.п. 12, 13 розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за №1413/27858, предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук; для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу.
Аналіз матеріалів судового провадження свідчить про те, що ОСОБА_1, на вимогу поліцейського погодився проїхати до медичного закладу для проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння і такий огляд фактично пройшов, про що свідчить висновок щодо результатів огляду№1574 від 30.09.2017 року. Проте, через відсутність фізіологічного бажання не зміг здати аналіз сечі.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не було надано можливості здати інший вид біологічного середовища для аналізу, що прямо передбачено пп. 12.13 Інструкції та складено протокол за відмову від проходження огляду, що не відповідає дійсності.
Тому доводи апелянта щодо причини відмови від здачі саме аналізу сечі, а не відмови від проходження огляду в закладі охорони здоров'я, заслуговують на увагу і є обґрунтованими.
Таким чином, матеріали провадження не містять достатніх та належних доказів того, що ОСОБА_3 відмовився від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я в передбаченому законом порядку. Проте, суд першої інстанції на вказані обставини увагу не звернув, прийняв рішення про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за відсутності достатніх, належних та допустимих доказів.
За таких обставин, рішення суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є незаконним та необґрунтованим, а тому постанова підлягає скасуванню із закриттям провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-
постановив :
Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Миколаївського районного суду Миколаївської області від 21 грудня 2017 року відносно ОСОБА_1 - скасувати.
Провадження по справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова суду апеляційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду
Миколаївської області О.В. Куценко