Ухвала
Іменем України
22 січня 2018 року
м. Київ
справа № 755/14004/16-ц
провадження № 61-796ск17
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Штелик С. П. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Мартєва С. Ю.
розглянувши касаційну скаргу комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 15 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» про стягнення компенсації за пошкодження автомобіля,
У вересні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» (далі - КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва») про стягнення компенсації за пошкодження автомобіля, мотивуючи позовні вимоги тим, що він є власником автомобіля Subaru Tribeca, 2006 року випуску номерний знак НОМЕР_1, який було припарковано біля будинку АДРЕСА_1.
11 серпня 2016 року о 16 год. він виявив пошкодження автомобіля внаслідок падіння дерева. Згідно відповіді Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації балансоутримувачем житлового будинку АДРЕСА_1 є КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва». Згідно звіту № 13/08-ТЗ, складеного експертом оцінювачем ФОП ОСОБА_5, від 15 серпня 2016 року вартість матеріального збитку, завданого пошкодженням транспортного засобу, становить 35 286 грн 42 коп. Вартість робіт з проведення оцінки розміру збитку склала 1 200 грн відповідно до договору № 13/08-ТЗ про проведення автотоварознавчого дослідження (оцінки) транспортного засобу.
Посилаючись на те, що майнової шкоди внаслідок пошкодження автомобіля йому завдано у зв'язку з бездіяльністю відповідача, що полягає у відсутності організації і контролю, а також неналежному утриманні, несвоєчасності виявлення та видалення аварійних дерев, ОСОБА_4 просив задовольнити позов.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 20 червня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 15 листопада 2017 року, позов ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто із КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» на користь ОСОБА_4 майнову шкоду, завдану пошкодженням автомобіля, у розмірі 35 286 грн 42 коп. та витрати на проведення автотоварознавчого дослідження. Вирішено питання про судові витрати.
05 грудня 2017 року КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» звернулося із касаційною скаргою на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 15 листопада 2017 року, в якій заявник просив скасувати вказані судові рішення та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини 4 статті 394 ЦПК України у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо: 1) Верховний Суд вже викладав в своїй постанові висновок щодо питання правильного застосування норми права, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення у відповідності з таким висновком; або 2) правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» балансоутримувач забезпечує належне утримання і своєчасний ремонт об'єкта благоустрою власними силами або може на конкурсних засадах залучати для цього інші підприємства, установи, організації.
За змістом положень статті 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», до об'єктів благоустрою населених пунктів належать, серед іншого, території загального користування: вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки, інші території загального користування; прибудинкові території; території будівель та споруд інженерного захисту територій.
Згідно підпункту 2 частини першої статті 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» елементами (частинами) об'єктів благоустрою є зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об'єктах благоустрою загального користування.
За вимогами частини другої статті 18 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», підприємства, установи та організації у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані: утримувати в належному стані об'єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об'єктів територію; утримувати в належному стані закріплені за ними на умовах договору з балансоутримувачем об'єкти благоустрою (їх частини); відшкодовувати збитки та іншу шкоду, завдану ними внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою та охорони навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, установлених законодавством України.
Згідно пункту 3.1.4 Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради №1051/1051 від 25 грудня 2008 року, утримання та благоустрій територій підприємств, установ, організацій та присадибних ділянок громадян, прибудинкових територій багатоквартирних та малоповерхових житлових будинків, належних до них будівель та споруд проводиться власником або балансоутримувачем цього будинку, або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачами укладені відповідні договори на утримання та благоустрій прибудинкових територій.
Встановивши, що балансоутримувач будинку АДРЕСА_1 допустив порушення законодавства з питань благоустрою та неналежним чином утримував зелені насадження по бульвару Верховної Ради у м. Києві, внаслідок чого позивачу завдано майнової шкоди пошкодженням його автомобіля в результаті падіння на нього дерева, суди дійшли обґрунтованого висновку про покладення на відповідача відповідальності за завдану шкоду.
Доводи касаційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутня схема місця падіння дерева, а тому неможливо встановити, яке саме дерево або гілка впала; те, що позивач залишив автомобіль у житловій зоні будинку, не вжив заходів для його збереження, досліджені апеляційним судом в межах доводів апеляційної скарги із належним обґрунтуванням мотивів відхилення цих доводів та посиланням на зібрані докази. Нову оцінку доказам у справі суд касаційної інстанції дати не може, оскільки згідно вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень вбачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо його незаконності та неправильності.
Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою, п'ятою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» про стягнення компенсації за пошкодження автомобіля за касаційною скаргою комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 15 листопада 2017 року відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С. П. Штелик
В.С. Висоцька
С.Ю. Мартєв