Справа № 381/3913/17 Головуючий у І інстанції Питель-Тьолушкіна В. Л.
Провадження № 33/780/149/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1
Категорія 147 25.01.2018
Іменем України
25 січня 2018 року м. Київ
Апеляційний суд Київської області в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29 грудня 2017 року, -
Постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29 грудня 2017 року
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, -
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП України, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 320 (триста двадцять) грн. 00 коп. судового збору.
Відповідно до оскаржуваної постанови ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що 08.10.2017 року близько 12 год. 30 хв. по вул. Житомирська в м. Фастові Київської області він керував автомобілем НОМЕР_1, у стані алкогольного сп'яніння (результат перевірки на стан сп'яніння за допомогою алкотестера «Drager» - 2,90 ‰), тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить оскаржувану постанову скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи і порушенням норм матеріального та процесуального права, а справу про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Мотивуючи свої вимоги зазначає, що в порушення ст.268 КУпАП суд першої інстанції за наявності клопотання про відкладення розгляду справи, виніс оскаржувану постанову без участі апелянта, чим істотно порушив його права. Також, працівниками поліції не було роз'яснено його прав, вручено примірника протоколу про адміністративне правопорушення та копії акту огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Апелянт зазначає, що не керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, адже чекаючи на евакуатор для несправного автомобіля, знаючи, що не буде у той день більше сідати за кермо, вжив алкогольний напій. Проте, вказане залишилось поза увагою місцевого суду.
Разом із цим, суд першої інстанції підійшов до розгляду формально, адже послався на докази, що містяться у матеріалах справи, при цьому не заслухавши пояснень ОСОБА_2, не викликавши і не допитавши свідків та працівників поліції.
Також, у матеріалах справи відсутній акт огляду на стан сп'яніння, на який посилається міськрайонний суд, а роздруківка тесту на стан сп'яніння в непридатному для дослідженні стані.
На думку апелянта, проведений огляд на стан сп'яніння здійснений з порушенням вимог законодавства, адже прилад «Drager» 6810 №0541, за допомогою якого проводився огляд, не дозволений до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Із матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_2 був присутній в суді першої інстанції 16.11.2017 року. Після цього, у судові засідання, призначені на 06.12.2017 року та 26.12.2017 року не з'явився.
26.12.2017 року ОСОБА_2 зателефонував до суду першої інстанції та повідомив, що захворів, відтак не зможе прибути в судове засідання. У другій половині дня 26.12.2017 року ОСОБА_2 повторно зателефонував до суду, щоб дізнатись про дату розгляду перенесеного судового засідання. Йому було повідомлено, що засідання відкладено на 29.12.2017 року і йому необхідно надати документи, які б підтверджували його хворобу.
27.12.2017 року через канцелярію до міськрайонного суду надійшла заява ОСОБА_2 про перенесення судового засідання у зв'язку з хворобою. Будь-яких підтверджень даного факту надано не було. Таким чином, ОСОБА_2 мав можливість прийти до місцевого суду та подати заяву.
Вказані дії правопорушника дають підстави вважати, що вони умисно направленні на затягування розгляду адміністративної справи про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії » від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, як що таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
До суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 також не з'явився, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Клопотань про відкладення судового засідання від останнього не надходило.
Із огляду на зазначене, апеляційний суд враховує вимоги п.п.4,6 ст.294 КУпАП, щодо строків апеляційного перегляду та необов'язкової присутності при розгляді справи належним чином повідомленої особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У судовому засіданні 16.11.2017 року у суді першої інстанції ОСОБА_2 вину у вчиненні правопорушення не визнав та зазначив, що в нього зламався автомобіль і викликавши евакуатор він вирішив вжити алкогольні напої. Коли він очікував евакуатор до нього під'їхали працівники поліції та запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, за результатами якого склали відносно нього адміністративний протокол.
Попри невизнання винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за вказаних у постанові суду першої інстанції обставин, його вина підтверджується зібраними у справі доказами.
Так, із протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №010352 від 08.10.2017 року вбачається, що 08.10.2017 року близько 12 год. 30 хв. по вул. Житомирська в м. Фастові Київської області ОСОБА_2 керував автомобілем НОМЕР_2, у стані алкогольного сп'яніння (результат перевірки на стан сп'яніння за допомогою алкотестера «Drager» - 2,90 ‰)(а.с.2).
ОСОБА_2 зі змістом протоколу ознайомився, отримав його копію, від пояснень відмовився, що засвідчив власним підписом (а.с.2).
Перебування ОСОБА_2 у стані алкогольного сп'яніння підтверджується також роздруківкою результатів проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного приладу «Drager» (а.с.1) та актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних приладів (а.с.5).
У супереч доводам апеляційної скарги у матеріалах справи наявний акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів на а.с.5, а роздруківка тесту на стан сп'яніння містить чіткі відомості про результати огляду ОСОБА_2 на стан алкогольного сп'яніння - 2.90 проміле.
Наказом «Про державну реєстрацію медичних виробів» Держлікслужби України від 29.12.2014 року №1529 затверджено перелік зареєстрованих медичних виробів, які вносяться до державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення. Під №43 зазначеного переліку вказано газоаналізатори «Drager Alcotest», реєстрація та строк дії свідоцтва яких необмежений. Жодних обмежень щодо виду газоаналізатору за номером не передбачено.
Крім того, газоаналізатори «Drager Alcotest» сертифіковані Міністерством економічного та торгового розвитку України за №UA-МІ/1-96-2014 від 01.09.2014 року. Також, відповідно до свідоцтва про Державну реєстрацію №14455/2014 газоаналізатори «Drager Alcotest» внесені до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення і дозволені для застосування на території України.
Враховуючи зазначене, посилання ОСОБА_2 на те, що його огляд на стан алкогольного сп'яніння було проведено приладом «Drager Alcotest», який не дозволений для застосування на території України, є такими, що суперечать вимогам закону.
У відповідності до письмових пояснень свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 08.10.2017 року о 12 год. 41 хв. вони були запрошені співробітниками Фастівського ВП у якості свідків при складенні протоколу про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП відносно водія ОСОБА_2 У їхній присутності вказаний водій пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою алкотестера «Drager» arbi 0541. Результат огляду на стан алкогольного сп'яніння: проба позитивна, кількісний показник 2.90 проміле. Вказане вони посвідчили своїми підписами в адміністративному протоколі (а.с.3).
Незважаючи на невизнання ОСОБА_2 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд, враховуючи зазначене вище, приходить до переконання, що викладені у постанові доводи судді про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, правильності кваліфікації його дій за ч.1 ст.130 КУпАП та необхідності накладення на нього стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, є обґрунтованими.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп'яніння, однак не керував автомобілем при цьому, спростовуються доказами, наявними у матеріалах справи.
У відповідності до ст.23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
За змістом ч.2 ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Попри доводи апеляційної скарги, зазначені вимоги закону суддею, при розгляді справи про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та накладенні на нього стягнення були дотримані у повній мірі.
Посилання апелянта на його невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та істотні порушення закону під час винесення оскаржуваної ухвали, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки вони повністю спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
Із огляду на вищезазначене, постанова судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29 грудня 2017 року щодо ОСОБА_2 відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування суд не вбачає, у зв'язку із чим залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29 грудня 2017 року щодо ОСОБА_2 - без змін.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду
Київської області ОСОБА_1