10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Романченко Є.Ю.
Суддя-доповідач:Капустинський М.М.
іменем України
"23" січня 2018 р. Справа № 806/2269/17
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Капустинського М.М.
суддів: Моніча Б.С.
Охрімчук І.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "03" листопада 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання неправомірними дій (бездіяльності), зобов'язання надати повну та достовірну інформацію на звернення від 22.07.2017 , -
В серпні 2017 р. позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив визнати неправомірними дії (бездіяльність) Міністерства внутрішніх справ України в частині ненадання повної та недостовірної інформації на звернення від 22.07.2017; зобов'язати відповідача надати повну та достовірну інформацію на звернення від 22.07.2017.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 03.11.2017р. у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. В апеляційній скарзі позивач зазначає, що суд першої інстанції помилково вважає, що відповідь на звернення повинен надавати замість Міністерства внутрішніх справ України інші юридичні особи, але суд не застосував вимогу ст.52 КАС України - заміна неналежної сторони, нібито звернення направив іншому відповідачу. Разом з тим, в постанові судом не зазначено, що таке ОСМД!!! "Теплий стан". Суд відмовляючи в задоволенні позову, не зважив на те, що відповідач не надав інформацію та не пояснив, що таке ОСМД!!! "Теплий стан", що означають літери ОСМД. Судом першої інстанції не взято до уваги, що відповідач - Міністерство внутрішніх справ України не посилається на проведення перевірки відповідно до звернення, не сповіщає, чи здійснює він (ОСОБА_4) прослуховування розмов за телефоном.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено, що 27.07.2017р. ОСОБА_3 направлено Міністерству внутрішніх справ України звернення на отримання інформації від 22.07.2017р. У цьому зверненні позивач, ураховуючи те, що співробітник поліції ГУ НП в Житомирській області ОСОБА_4, який займається прослуховуванням розмов громадян України та у неправомірний спосіб збирає конфіденційну інформацію відносно нього, просив сповістити йому, що таке ОСМД "Теплий стан" за запитом пана ОСОБА_4; провести перевірку та відібрати пояснення у пана ОСОБА_4, що таке ОСМД "Теплий стан" та чи здійснює він прослуховування його розмов за телефоном.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, на які посилається ОСОБА_3, а саме, що Міністерство внутрішніх справ України діє неправомірно та проявляє неправомірну бездіяльність в невиконанні вимог Закону України "Про звернення громадян" щодо його звернення від 22.07.2017р., свого підтвердження не знайшли.
Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість судового рішення, яким відмовлено в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції враховує наступне.
Згідно зі частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (ст.40 Конституції України).
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення (ч. 1 ст. 1 Закону України "Про звернення громадян").
Статтею 3 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Вимоги до звернення наведені у статті 5 Закону України "Про звернення громадян", за змістом цієї статті звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне). Звернення може бути усним чи письмовим. Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення). У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається. Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз'ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.
Частиною 1 статті 7 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Частиною третьою цієї ж статті Закону визначено, що якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Згідно зі ч. 4 ст. 7 Закону України "Про звернення громадян", забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Розділом 2 (ст.ст. 14 -23-1) Закону врегульований порядок розгляду звернень громадян.
Відповідно до ст.14 Закону України "Про звернення громадян" наведено порядок розгляду пропозицій (зауважень) громадян. Статтею 15 цього Закону присвячено розгляду заяв (клопотань). Особливості розгляду скарг громадян установлено статтею 16 Закону.
Частиною 1 статті 20 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
У відповідності до ч.2 ст.8 Закону України "Про звернення громадян" не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.
Аналіз наведених правових норм свідчить на користь висновку, що реалізація права громадян звертатися особисто, а також направляти індивідуальні чи колективні звернення в державні органи й органи місцевого самоврядування можлива лише шляхом направлення ними звернення у формі, передбаченій Законом, та з дотриманням певних вимог цього Закону. При цьому варто врахувати, що Закон України "Про звернення громадян" передбачає різні форми звернень: пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги, які містять різні за змістом вимоги, прохання чи пропозиції (щодо реалізації соціально-економічних, політичних, особистих прав та інтересів громадянина, фактів їх порушення тощо), а також окремий порядок розгляду кожного із виду звернення.
Право вибору форми звернення належить особі. Проте у зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Так як автор звернення повідомляє адресату певну інформацію і базуючись на цьому просить вчинити певні дії (такі дії можуть бути дуже різні: притягнення винуватих до відповідальності за результатами розгляду звернення у вигляді скарги; надання громадянину певного статусу за результатами розгляду його заяви; оптимізація роботи адресата звернення за наслідками розгляду пропозиції громадянина).
У свою чергу, звернення оформлені без дотримання вимог Закону, відповідно до ст.ст. 5, 8 Закону, розгляду та вирішенню не підлягаю.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач звертаючись письмово до Міністерства внутрішніх справ України форму звернення, відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян"- не вказав, а направив на адресу відповідача як "звернення на отримання інформації". Виклад ОСОБА_3 звернення від 22.07.2017 унеможливлює встановлення певної його форми.
Разом з тим, відповідач указане звернення заявнику не повернув, рішення з приводу припинення розгляду звернення позивача - не приймав.
Натомість Департаментом з питань режиму та службової діяльності Міністерства внутрішніх справ України листом від 02.08.2017 за вих. № Г-7610, у зв'язку з тим, що порушені у зверненні питання відносяться до компетенції Національної поліції України, та відповідно до вимог ч. 3 ст. 7 Закону України "Про звернення громадян", звернення гр. ОСОБА_3 від 22.07.2017 для розгляду в установлений законом термін направлено за належністю до Національної поліції України. При цьому відповідач просив про результати розгляду проінформувати заявника.
Лист від 02.08.2017 за вих. № Г-7610 адресовано Національній поліції України та ОСОБА_3
Як свідчить копія реєстру на кореспонденцію, що надсилається ДПРСД МВС України, лист від 02.08.17 № Г-7610 направлено позивачу 04 серпня 2017 р.. Відтак, відповідачем із дотриманням вимог Закону, проінформовано ОСОБА_3 про пересилання його звернення за належністю.
Відповідно до пп.1 п.5 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 №877 саме Національна поліція з метою організації своєї діяльності, забезпечує в межах повноважень, передбачених законом, здійснення заходів щодо запобігання корупції, порушень законності, службової дисципліни і контроль за їх реалізацією в центральному органі управління Національної поліції, територіальних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери її управління.
При цьому, суд вірно зазначив, що сам позивач у зверненні адресованому МВС України, вказав саме на співробітника ГУНП в Житомирській області.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відповідач не уповноважений на розгляд звернення позивача від 22.07.2017р.
Разом з тим, зі змісту правових норм Закону України "Про інформацію" слідує, що особа може реалізувати своє право на отримання інформації в порядку вказаного Закону лише в тому разі, коли запитувана інформація вже створена та знаходитись на матеріальних, електронних чи інших носіях.
Утім, питання поставлені позивачем перед відповідачем у зверненні від 22.07.2017 не підпадають під визначення інформації в розумінні Закону України "Про інформацію".
Тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про безпідставність посилання позивача, в обґрунтування позовних вимог з посиланням на Закон України "Про інформацію".
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність з боку відповідача протиправних дій (бездіяльності) в частині ненадання повної та недостовірної інформації на звернення ОСОБА_3 від 22.07.2017 та, відповідно, відсутність підстав для зобов'язання відповідача надати йому повну та достовірну інформацію на звернення від 22.07.2017.
Оскільки оскаржену постанову винесено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і суд дав правильну оцінку обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав, які могли призвести до зміни чи скасування зазначеної постанови.
Доводи, наведені ОСОБА_3, не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "03" листопада 2017 р. без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя М.М. Капустинський
судді: Б.С. Моніч
І.Г. Охрімчук
Повне судове рішення складено "25" січня 2018 р.