10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Дорошенко Н.О.
Суддя-доповідач:Кузьменко Л.В.
іменем України
"24" січня 2018 р. Справа № 817/1063/16
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Кузьменко Л.В.
суддів: Іваненко Т.В.
Франовської К.С.,
за участю секретаря судового засідання Нероди І.В.,
позивача та представника позивача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "30" жовтня 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області, Головне управління Національної поліції в Рівненській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та зобов'язання вчинення певних дій , -
В липні 2016 ОСОБА_3 звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Рівненській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області №348 о/с від 06.11.2015 в частині звільнення з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за п. 64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ капітана міліції ОСОБА_3;
- поновити ОСОБА_3 на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Корецького РВ УМВС України в Рівненській області;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Рівненській області розглянути кандидатуру ОСОБА_3 для зайняття посади у відповідності до п. 9 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" у Головному управлінні Національної поліції в Рівненській області та видати відповідний наказ з цього приводу;
- зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 грошове та речове забезпечення за встановленими нормами за весь час вимушеного прогулу.
На обґрунтування позовних вимог позивач покликається на протиправність оскарженого наказу від 06.11.2015 № 348 о/с, оскільки вважає, що її звільнено з органів внутрішніх справ у запас через скорочення штатів неправомірно. Зазначає, що всупереч чинному законодавству позивачу не було запропоновано жодної посади (рівнозначної, вищої чи нижчої) в органах поліції, не було перевірено можливості її подальшого використання на службі та відповідності вимогам поліцейського за наявності виявленого бажання продовжити службу в органах Національної поліції. Вважає, що не вирішено питання про переведення позивача до Головного управління Національної поліції в Рівненській області, оскільки ОСОБА_3 має достатній досвід роботи, знання, відповідну кваліфікацію, виявила бажання працювати в поліції та відповідає вимогам до поліцейського, що передбачені чинним законодавством України.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 30.10.2017 адміністративного позову задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області від 06.11.2015 №348 о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за п.64 "г" (через скорочення штатів) ОСОБА_3.
Поновлено ОСОБА_3 на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Корецького РВ УМВС України в Рівненській області з 07.11.2015.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Рівненській області розглянути кандидатуру ОСОБА_3 щодо зайняття посади у Головному управлінні Національної поліції в Рівненській області у відповідності до пункту 9 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію".
Зобов'язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 07.11.2015 по 30.10.2017.
В решті позову відмовлено.
Додатковою постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 03.11.2017 допущено до негайного виконання постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 30.10.2017 в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Корецького РВ УМВС України в Рівненській області з 07.11.2015 та в частині зобов'язання Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та постановити нову про відмову в задоволенні позову.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, позивача та її представника, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами встановлено, що ОСОБА_3 з 31.07.2009 проходила службу в органах внутрішніх справ України.
На підставі наказу УМВС України в Рівненській області №126 о/с від 31.07.2009 була призначена на посаду дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Корецького районного відділу УМВС України в Рівненській області, що стверджується відповідними записами в послужному списку позивача та трудовій книжці (а.с.9, 45-50 т.1); позивачу призначено спеціальне звання - капітан міліції.
Наказом УМВС України в Рівненській області №348о/с від 06.11.2015 ОСОБА_3 звільнена з органів внутрішніх справ у запас (з постановкою на військовий облік Збройних сил) за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (а.с.8 т.1, 45-47 т.2).
Позивач вважає, що відповідачем безпідставно не було запропоновано їй жодної посади (рівнозначної, вищої чи нижчої) в органах поліції, не було перевірено можливість її подальшого використання на службі та не перевірено на відповідність вимогам до поліцейського за наявності виявленого позивачем бажання продовжити службу в органах Національної поліції, не вирішено питання про переведення позивача до Головного управління Національної поліції в Рівненській області за наявності достатнього досвіду роботи, знань, відповідної кваліфікації.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і колегія суддів, виходив з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 КАС України (в редакції га момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991року №114, (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №885 від 28 жовтня 2015р. №885 чинної на день звільнення позивача) передбачено, що особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.
Законом України «Про національну поліцію» від 2 липня 2015 року №580-VIII передбачено утворення Національної поліції України як центрального органу виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку та діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом
При цьому, пунктом 9 Розділу XI цього Закону закріплено обов'язок пропонувати працівникам міліції, які виявили бажання працювати в поліції та відповідають вимогам до поліцейських, рівнозначні посади, або посади вищі чи нижчі щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
Отже, звільнення працівників міліції зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів відбувається за наступних підстав: у разі відмови працівника міліції від проходження служби в поліції; у разі невідповідності вимогам до поліцейських, визначених Законом України «Про Національну поліцію» при виявленні бажання проходити службу; та у разі відсутності можливості подальшого використання на службі.
Згідно з пункту 10 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.
Вказані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Згідно з пункту 11 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №580-VIII перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ, відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону.
Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що при вирішенні питання щодо звільнення за скороченням штату начальник органу зобов'язаний розглянути можливість подальшого використання на службі особи, що звільняється, та з'ясувати наявність наміру особи проходити службу в Національній поліції.
Допитаний в судовому засіданні судом першої інстанції свідок ОСОБА_4, співробітник ГУНП в Рівненській області повідомив, що всі рапорти щодо продовження служби в Національній поліції України працівники міліції писали в райвідділах (підрозділах) міліції за місцем служби; після чого начальники райвідділів погоджені рапорти направлялись керівництву УМВСУ на резолюцію та в подальшому рапорти передавались для оформлення відповідних наказів в управління кадрового забезпечення. Рапорт позивача в УКЗ УМВСУ не надходив.
Суд першої інстанції, допитавши свідків : ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 встановив факт написання ОСОБА_3 05.11.2015 рапорту на ім'я начальника Корецького РВ УМВСУ та проходження співбесіди з керівництвом райвідділу з зазначеного питання, що підтверджує намір ОСОБА_3 продовжувати службу в Національній поліції України.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач у строк, відведений законом, виявила згоду на проходження служби в поліції, однак поданий позивачем рапорт з незалежних від неї причин не був об'єктивно розглянутий у встановленому порядку.
Суд першої інстанції правомірно відхилив доводи представника відповідачів щодо того, що ОСОБА_3 не подавала рапорт про продовження служби в Національній поліції, оскільки такий рапорт не зареєстрований, з огляду на те, що з наданого представником відповідачів журналу реєстрації вхідної кореспонденції УМВСУ не встановлено жодних відомостей щодо реєстрації відповідних рапортів і від інших працівників міліції, а не лише від позивача, що дає підстави для висновку, що такі рапорти взагалі не реєструвалися.
Підтвердженням такого висновку є й наявний в матеріалах особової справи ОСОБА_3 рапорт позивача на ім'я начальника УМВСУ, датований 06.11.2015, за змістом якого ОСОБА_3 просила звільнити її через скорочення штатів та наполягала на даті звільнення 06.11.2015. Стосовно реєстрації такого рапорта як вхідної кореспонденції в УМВСУ також відомості відсутні (а.с.53 т.1). Судом першої інстанції також, враховано показання свідка ОСОБА_4, який ствердив, що рапорт від 06.11.2015, а також розписку від 06.11.2015 (а.с.52,53 т.1) ОСОБА_3 написала добровільно в його присутності та на його пропозицію, оскільки свідок таким чином хотів убезпечити себе на випадок можливих судових процесів в майбутньому, так як ОСОБА_3 вже раніше була поновлена на службі в судовому порядку.
У зв'язку з цим, звільнення через скорочення штатів зі служби працівників міліції, які відмовились від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції, відбувається в силу прямої вказівки закону та в установлений законом тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, незалежно від написання рапорта з проханням про таке звільнення самим працівником. Такий рапорт міг бути поданий особою, яка висловлювала бажання бути звільненою раніше, до сплину встановленого законом терміну, однак щодо позивача такі обставини в матеріалах справи відсутні. При цьому, суд зазначив, що 06.11.2015 є останнім днем встановленого законом терміну, коли за наявності умов, наведених в п.10 Розділу ХІ Закону №580-VІІІ, працівники міліції підлягали звільненню з органів внутрішніх справ. Відтак, нормативно невмотивованими є доводи відповідача щодо необхідності написання працівником міліції рапорта з проханням звільнити зі служби через скорочення штатів. Підставою прийняття оскарженого наказу такий рапорт також не зазначено.
Окрім цього за змістом розписки від 06.11.2015 ОСОБА_3 отримала трудову книжку, здала службове посвідчення, отримала витяг з наказу про звільнення. Разом з тим, судами встановлено, що 06.11.2015 за № 3/2-2969 на адресу ОСОБА_3 з управління кадрового забезпечення УМВСУ було направлено повідомлення про звільнення, в якому зазначено, що ОСОБА_3 необхідно отримати трудову книжку, подати декларацію про доходи та здати службове посвідчення (а.с.54 т.1)
Таким чином, суд першої інстанції правомірно прийняв доводи позивача щодо написання наведених вище рапорту та розписки після 06.11.2015, з зазначенням саме такої дати на вимогу працівника управління кадрового забезпечення.
Доводи відповідача щодо наявного у ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну посадову відповідність, накладеного наказом УМВС № 2012 від 09.10.2015, що виключало можливість її прийняття на службу до поліції є неспроможними, оскільки відсутні докази щодо внесення вищевказаного запису в особову справу позивача.
Зі змісту подання про звільнення ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ через скорочення штатів, яке підписане начальником Корецького РВ УМВСУ 05.11.2015, слідує, що позивач характеризується виключно позитивно, як добросовісний, відповідальний, наполегливий, дисциплінований працівник (а.с.51 т.1).
Будь-які відомості щодо неналежного виконання покладених на позивача службових обов'язків, порушення службової дисципліни, наявності не погашених дисциплінарних стягнень - в поданні відсутні, а відтак зазначені обставини не впливали на прийняте відповідачем рішення щодо звільнення позивача зі служби.
При цьому, в поданні про звільнення начальником Корецького РВ УМВСУ жодним чином не обґрунтовано відсутність можливості подальшого використання ОСОБА_3 на службі; старшими начальниками - керівництвом УМВСУ не перевірена взагалі можливість реалізації права позивача на прийняття на службу до поліції, а саме до підрозділів Головного управління Національної поліції у Рівненській області. Таким чином, суд першої інстанції правильно зазначив, що з урахуванням позитивної службової характеристики позивача, яка не відмовилась від проходження служби в поліції, внесення подання щодо звільнення позивача через скорочення штатів не може бути визнане обґрунтованим.
Отже, судом першої інстанції встановлено, а матеріалами справи доведено, що в порушення вимог пункту 9 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №580-VIII, з моменту опублікування даного Закону (з 06.08.2015) та до прийняття спірного наказу (06.11.2015) про звільнення ОСОБА_3 за пунктом 64 "г" (через скорочення штату), їй не було запропоновано жодної посади (рівнозначної, вищої чи нижчої) в органах поліції, взагалі не було перевірено можливості подальшого використання на службі, та відповідності вимогам до поліцейського; за наявності виявленого бажання продовжити службу в органах Національної поліції не вирішено питання про переведення позивача до підрозділів Головного управління Національної поліції в Рівненській області.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що наказ УМВС України в Рівненській області №348 о/с від 06.11.2015 про звільнення ОСОБА_3 у запас Збройних Сил за п.64 "г" (через скорочення штатів), не відповідає вказаним критеріям правомірності, є необґрунтованим та протиправним, тому він підлягає скасуванню, а адміністративний позов в цій частині - задоволенню.
При цьому, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ", постановлено ліквідувати УМВС України у Рівненській області та утворити Головне управління Національної поліції у Рівненській області.
Можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.
Разом з тим, як досліджено судами, зобов'язання по працевлаштуванню позивача, як працівника ліквідованої установи, відповідачами виконано не було. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, викладеною у постановах від 28.10.2014 та 04.11.2014.
Крім цього, відповідно до пункту 24 Положення №114 у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.
Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.
Отже, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що позивач підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого її було протиправно звільнено, а саме на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Корецького РВ УМВС України в Рівненській області з 07.11.2015, тому позов в цій частині позовних вимог підлягає задоволенню.
В силу вимог пункту 24 Положення №114 у разі поновлення незаконно звільненого працівника підлягає до виплати грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.
Позовна заява ОСОБА_3 про поновлення на службі розглядалась більше одного року, тому позивач має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу з 07.11.2015 по дату постановлення судового рішення у справі.
В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції позивач пояснила, що рішення суду в частині поновлення на посаді виконано, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу відповідачем нараховано, спору щодо сум - намає.
В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення суду першої інстанції не оскаржується.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого судового рішення. Постанову судом першої інстанції прийнято з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Рівненській області залишити без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "30" жовтня 2017 р. без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Кузьменко
судді: Т.В. Іваненко
К.С. Франовська
Повне судове рішення складено "25" січня 2018 р.