1-кп/381/24/18
381/276/17
25 січня 2018 року м. Фастів
Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченої ОСОБА_4 , ОСОБА_5
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7
провівши в приміщенні суду м. Фастова Київської області судове засідання по кримінальному провадженню № 12016110310000961 від 23.01.2016 року за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Київ, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючої, раніше судимої 18.02.2014 року за ч.2 ст.303 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст.75,76 КК України звільнена від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України, з неповною вищою освітою, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , має на утриманні малолітню дитину, раніше не судима,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.303 КК України,
Вважаючи на те, що судовий розгляд даного кримінального провадження не завершений, а строк дії обраного раніше запобіжного заходу закінчується, прокурор, посилаючись на вагомість доказів обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні тяжкого злочину, наявних ризиків переховування обвинуваченої від суду, вважав за необхідне продовжити їй строки тримання під вартою.
Захисник ОСОБА_6 , якого підтримали обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , захисник ОСОБА_7 , заявив клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з носінням електронного засобу контролю, посилаючись на те, що у ОСОБА_4 є постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки,просить врахувати стан її здоров'я.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, суд приходить до наступного.
Заперечуючи проти клопотання захисту про зміну обвинуваченій ОСОБА_8 запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, прокурор вказує на наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме: що обвинувачена може переховуватись від суду, впливати на свідків, іншим способом перешкоджати кримінальному провадженню.
Але такі посилання на наявність всіх цих ризиків є непереконливими, оскільки відповідні докази, які підтверджують наявність у ОСОБА_4 таких намірів, прокурором не надано.
Лише зазначення прокурором, що обвинувачена, знаходячись на свободі, буде впливати на свідків, говорять лише про можливість існування передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України ризику щодо незаконного впливу на таких свідків, але ні в якій мірі не обґрунтовують недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам.
Не зазначив прокурор і про те, яким же чином ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню, або на підставі яких відомостей чи даних прокурор обґрунтовує наявність ризику, передбаченого п. 4 ч.1 ст.177 КПК України.
Доводячи недостатність застосування в даному випадку більш м'яких заходів для запобігання ризику, прокурор також вказував на тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 , проте, вказані твердження не може бути прийнято до уваги, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, прийнятої 04 листопада 1950 року та ратифікованої Україною 17 липня1997 року, а також практики Європейського суду з прав людини.
Так, рішенням Європейського суду з прав людини від 01 червня 2006 року у справі «Мамедова проти Росії», визначено, що хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу подальшого позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину. Якщо держава не наведе відповідних і достатніх підстав для тримання під вартою обвинуваченого у правопорушенні особи, така особа завжди має бути звільнена після затримання і перебувати на волі до початку судового розгляду її справи (див. рішення Суду у справі «Вемгофф проти Німеччнини).
Згідно ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
При вирішенні питання про зміну обвинуваченій ОСОБА_8 запобіжного заходу прокурор не довів, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не забезпечить виконання останньою покладених на неї процесуальних обов'язків.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, яким він є, повинно бути переконливо наведено державою, а квазіавтоматичне продовження такого періоду суперечить гарантіям, встановленим у пункті 3 статті 5 Конвенції (пункт 66 рішення від 9 січня 2003 року у справі "Шишков проти Болгарії", пункт 40 рішення від 10 червня 2008 року у справі "Тасе проти Румунії").
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України" вказав на порушення пункту 3 статті 5 Конвенції національними судами України, які часто обґрунтовують продовження строку тримання під вартою однаковими підставами протягом всього періоду ув'язнення, та зазначив, що суди зобов'язані обґрунтовувати свої рішення про продовження строку тримання під вартою іншими підставами, які мають бути чітко вказані (пункт 99). Ненаведення судовими органами у своїх рішеннях будь-яких підстав, які дозволяють тримання особи під вартою протягом тривалого проміжку часу, є несумісним з принципом захисту від свавілля, закріпленим у пункті 1 статті 5 Конвенції (пункт 36 рішення Європейського суду з прав людини від 15 грудня 2016 року у справі "Ігнатов проти України").
Вирішуючи питання про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченої, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Оцінюючи в сукупності доцільність подальшого продовження тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_4 та можливість застосування щодо обвинуваченої альтернативного запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, суд враховує, що судовий розгляд по кримінальному провадженню не закінчено, ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, а тому тяжкість покарання, що їй загрожує у разі визнання її винною, на думку суду, свідчить, що ризик можливого переховування від суду, який став підставою обрання щодо обвинуваченої найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, продовжує існувати, однак не є настільки суттєвим, що сам по собі потребує застосування найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, на думку суду,запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю забезпечить виконання покладених на обвинувачену процесуальних обов'язків та попередить можливе переховування від правосуддя.
На думку суду, з врахуванням її віку, стану здоров'я, за даними проведених консультацій та обстежень медичної частини Київського слідчого ізолятора встановлений діагноз: Виразкова хвороба 12-ти палої кишки у стані загострення, позитивної характеристики з місця роботи, конкретних обставин справи у їх сукупності, дає підстави для застосування до обвинуваченої менш суворого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладенням обов'язків передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 176, 177, 183, 372, 376 КПК України, суд,-
ухвалив:
Клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_4 задовольнити, відмовивши у клопотанні прокурора.
Застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю щодо обвинуваченої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 2 місяці, тобто до 25 березня 2018 року включно.
Обвинувачену ОСОБА_4 звільнити із під варти в залі суду негайно.
Покласти на обвинувачену ОСОБА_4 такі обов'язки:
- прибувати до суду за першою вимогою;
- заборонити обвинуваченій ОСОБА_4 залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 цілодобово;
- негайно повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- не відвідувати місця загального відпочинку людей, заклади, у яких дозволяється вживання алкогольних напоїв.
- не залишати без дозволу слідчого або суду місце постійного проживання.
- носити засіб електронного контролю.
Контроль за виконанням даного запобіжного заходу покласти на Голосіївський районний відділ поліції ГУ Національної поліції в м.Києві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1