Справа № 726/1795/17
Головуючий у 1-й інстанції: Байцар Л.В.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
25 січня 2018 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у м.Чернівці Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на постанову Садгірського районного суду міста Чернівці від 17 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Інспектора роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в м.Чернівці лейтенанта поліції ОСОБА_3 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача інспектора роти №3 батальйону УПП в м. Чернівці лейтенанта поліції ОСОБА_3, третя особа Управління патрульної поліції у м.Чернівці про скасування постанови по справі про адмінправопорушення.
Садгірським районним судом міста Чернівці постановою від 17.11.2017 року позов задоволено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів, на підставі яких її може бути вирішено, суд вважає за можливе перейти з відкритого судового засідання до розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно постанови по справі про адміністративне правопорушення серії БР №739818 від 17.10.2017 року позивач керуючи транспортним засобом «Мерседес» р.н RPR09916 по вул. Галицький шлях, в м. Чернівців, здійснюючи виїзд з вул. Коломийської, не подав сигнал покажчика повороту відповідного напрямку, чим порушив п. 9.2 (б) ПДР України, та скоїв адмінправопорушення передбачене ч.2 ст. 122 КпАП України та накладено адмінстягнення у виді штрафу в розмірі 425,00 грн.
Також, при перегляді відеозапису який міститься на СД-диску, встановлено, що після зупинки позивача працівниками поліції, йому було роз'яснено причину такої зупинки, зачитано його права. Однак, з інформації на диску не можливо встановити чи дійсно позивач не ввімкнув покажчик повороту та вчинив правопорушення.
Суд першої інстанції, за результатами розгляду прийшов до висновку, що скаржувана постанова серії БР № 739818 від 17.10.2017 року по справі про адміністративне правопорушення, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, ґрунтується не на повному та всебічному з'ясуванні всіх обставин події. Інспектор не врахував пояснення позивача та не переконався в наявності доказів на підтвердження вини позивача. Додані до позову докази свідчать про відсутність в діях позивача порушень ПДР України. Додане представником відповідача заперечення не доводить вини позивача.
Подана апеляційна скарга обґрунтована тим, що інспектор роти №3 батальйону УПП в м. Чернівці лейтенанта поліції ОСОБА_3, вбачаючи в діях гр. ОСОБА_2 ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, правомірно притягнув водія до адміністративної відповідальності, керуючись ст. 33, 283, 284 КУпАП, та застосував до водія адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. в межах санкції відповідної статті.
Також, апелянт зазначає про неналежну оцінку судом першої інстанції наданого відповідачем відеозапису нагрудної камери інспектора, який в повній мірі підтверджує факт вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП. Судом першої інстанції ухвалено рішення при неповному з'ясуванні обставин справи, з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду з прийняттям нової про відмову задоволенні позову.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Так, відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів зазначає, що предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України від 30.06.1993 року № 3353-XII "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 1.1. Правил дорожнього руху визначено, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Частиною 1 ст. 9 КУпАП України визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 2 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об'єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного ОСОБА_4 України від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Крім того, даною постановою зазначено судам слід звернути увагу на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Між тим, на думку колегії суддів, доказом наявності адміністративного правопорушення в діях позивача встановлена.
Зокрема, колегією суддів апеляційної інстанції в повній мірі досліджено відеозапис з нагрудної камери інспектора патрульної поліції роти №3 батальйону УПП в м. Чернівці лейтенанта поліції ОСОБА_3, здійснений 17.10.2017 року, та встановлено, що на останньому зафіксовано (08 год. 50 хв. 50 сек), як автомобіль позивача, повертаючи з другорядної дороги на головну, не увімкнув покажчик повороту відповідного напрямку.
Таким чином, відеоінформація, яка відображена на вказаному відеозапису доводить факту вчинення позивачем порушення п. 14.6 ПДР України.
Згідно ч.ч. 1,4 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ст.74 КАСУ).
Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Наданий відповідачем диск за наведених обставин є належним і допустимим доказом. Це пов'язано як з тим, що ці відеозаписи містять об'єктивні дані, що підтверджують вину позивача у вчиненому ним правопорушенні.
За таких обставин колегія суддів зазначає, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 відповідачем доведений.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до невірного висновку, що постанова інспектора роти №3 батальйону УПП в м. Чернівці лейтенанта поліції ОСОБА_3 серії БР №739818 від 17.10.2017 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП є протиправною та підлягає скасуванню.
З огляду на викладені обставини справи, колегія суддів доходить висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення при неповному з'ясуванні обставин справи, з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду з прийняттям нової про відмову задоволенні позову.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у м.Чернівці Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задовольнити повністю.
Постанову Садгірського районного суду міста Чернівці від 17 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Інспектора роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в м.Чернівці лейтенанта поліції ОСОБА_3 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення скасувати.
У задоволені адміністративного позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_5 ОСОБА_4