Справа № 822/2407/17
Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П.
Суддя-доповідач: Біла Л.М.
18 січня 2018 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Граб Л.С. Гонтарука В. М.
секретар судового засідання: Черняк А.В.,
за участю:
позивача: ОСОБА_2
представника третьої особи: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року (повний текст якої виготовлено 07 листопада 2017 року в м. Хмельницькому) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Полонський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області до Полонської районної державної адміністрації Хмельницької області, державного реєстратора Полонської районної державної адміністрації Шпака Андрія Володимировича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, товариство з обмеженою відповідальністю "Вілія-Н" про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (номери записів від 26 січня 2017 року: 18802629, 18802592, 18801726, 18801791) та зобов'язання вчинити дії,
в серпні 2017 року позивач - ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Полонський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області звернувся до суду з адміністративним позовом до Полонської районної державної адміністрації Хмельницької області, державного реєстратора Полонської районної державної адміністрації Шпака Андрія Володимировича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, товариство з обмеженою відповідальністю "Вілія-Н" про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (номери записів від 26 січня 2017 року: 18802629, 18802592, 18801726, 18801791) та зобов'язання вчинити дії.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора прав на нерухоме майно Полонської районної державної адміністрації Хмельницької області Шпака Андрія Володимировича від 01 лютого 2017 року № 33658119 та №33657282.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, третя особа - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
05 січня 2018 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№21/18) від позивача.
Відповідачі та інші треті особи повноважних представників в судове засідання не направили, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи. При цьому, 17 січня 2018 року до суду надійшли заяви від Полонської РДА та ОСОБА_6 про розгляд справи без їх участі.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
У судовому засіданні представник третьої особи - ОСОБА_4 підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд скасувати постанову суду першої інстанції.
Позивач в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у матеріалах справи письмовими доказами, надавши їм оцінку, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, враховуючи наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 15 квітня 2016 року визнано рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Вілія - Н" від 20 квітня 2015 року №4 про розірвання трудового договору з директором товариства ОСОБА_2 незаконним та скасовано. Наказ товариства з обмеженою відповідальністю "Вілія - Н" від 20 квітня 2015 року №9 про звільнення ОСОБА_2 визнано незаконним та скасовано. Поновлено ОСОБА_2 на посаді директора товариства з обмеженою відповідальністю "Вілія - Н" із залишенням за ним права на невикористану щорічну відпустку. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Вілія - Н" на користь ОСОБА_2 27153 грн. 29 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 500 грн. моральної шкоди.
Рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Вілія - Н" від 24 січня 2017 року виведено із учасників ТОВ "Вілія - Н" ОСОБА_4, ОСОБА_6 з поверненням майнових вкладів, відповідно до якого повністю виведено майно з ТОВ "Вілія - Н" та зменшено статутний капітал товариства до 68 тис грн. Зменшено склад учасників товариства та затверджено статут товариства в новій редакції.
Рішеннями державного реєстратора від 26 січня 2017 року здійснено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та земельну ділянку пл. 1.008 га відповідно по 1/2 частині за ОСОБА_4 та ОСОБА_6
Позивач, вважаючи, що при вчиненні вказаних реєстраційних дій порушеного його права як кредитора, звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що рішення загальних зборів засновників товариства від 24 січня 2017 року набирає чинності лише з 27 квітня 2017 року, а відтак державний реєстратор Шпак А.В. мав право здійснити реєстрацію речових прав на майно та земельну ділянку за ОСОБА_4, ОСОБА_6 на підставі цього рішення не раніше 27 квітня 2017 року.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-IV (далі - Закон №1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №1952-IV державній реєстрації прав, зокрема, підлягає реєстрація права власності.
Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до вказаного вище Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ч. 2 ст. 18 Закону №1952-IV).
Згідно з п. 6 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127) державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.
Положеннями п. 1 ч. 3 ст. 10 Закону №1952-IV визначено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 10 Закону №1952-IV державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Згідно з п. 50 Порядку № 1127 для державної реєстрації права власності у зв'язку з передачею майна у власність фізичним та юридичним особам, що вийшли із складу засновників (учасників) юридичної особи, подаються, зокрема: акт приймання - передачі майна або інший документ, що підтверджує факт передачі такого майна та рішення органу або особи, уповноважених установчими документами юридичної особи або законом, про передачу майна у власність фізичній або юридичній особі, що вийшла із складу засновників (учасників) юридичної особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 144 ЦК України зміни до статуту, пов'язані із зміною розміру статутного капіталу та/або із зміною складу учасників, підлягають державній реєстрації в установленому законом порядку.
Оцінюючи доводи апелянта стосовно відсутності порушення прав позивача при вчиненні оскаржуваних реєстраційних дій і, як наслідок, відсутності підстав для їх скасування, суд апеляційної інстанції враховує наступне.
За змістом статті 6 КАС України (в редакції від 03.08.2017 чинної на момент подачі позовної заяви) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Верховний Суд України, аналізуючи положення ст. 6 КАС України в контексті права на оскарження актів суб'єктів владних повноважень, у постанові від 24 лютого 2015 року по справі №21-34а15 зазначив, що суб'єктивна оцінка порушення права не є абсолютною. В деяких випадках сам законодавець визначає коло осіб, права яких можуть бути порушені внаслідок бездіяльності, вчинення суб'єктом владних повноважень певних дій чи прийняття актів, правомірно обмежуючи право інших осіб на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод або інтересів. Відповідно до частини другої статті 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто оскаржити такий акт інші особи не можуть.
При цьому Верховний Суд вказав на те, що зі змісту регулювання, що міститься у КАС також убачається, що право оскаржити індивідуальний акт має особа, якої він стосується. Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регуляторного права лише в момент порушення чи оспорення останнього. Отже відсутність у будь-кого прав чи обов'язків у зв'язку із оскаржуваним рішенням не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення з адміністративним позовом.
Відповідна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом України і у інших рішеннях, зокрема у рішеннях від 24.06.2014 (справа №21-231а14), від 11.11.2015 (справа 21-2926а15), від 19.05.2015 (справа 21-169а14), від 08.09.2015 (справа 21-1114а15), від 12.04.2017 (справа 21-3830а16), від 28.02.2017 (справа 21-3829а16).
Крім того, норми ч.ч. 1, 2 ст. 5 КАС України також передбачають, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до встановлених судом апеляційної інстанції обставин, позивач не був як учасником відносин щодо вчинення 26 січня 2017 року оскаржуваних реєстраційних дій, так і відносин з поверненням майнових вкладів при виведені із учасників ТОВ "Вілія - Н".
Наведене дає підстави для висновку про відсутність у позивача права оскаржити реєстраційні дії, які його безпосередньо не стосуються.
Наявність у позивача кредиторських вимог щодо стягнення з ТОВ "Вілія - Н" середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 27153 грн. 29 коп. та 500 грн. моральної шкоди за рішенням суду, на переконання колегії суддів, не свідчить про порушення прав ОСОБА_2 на момент вчинення відповідних реєстраційних дій, і як наслідок - вказує на необґрунтованість заявлених позовних вимог.
Також колегія суддів зауважує, що акт приймання - передачі майна від ТОВ "Вілія - Н" до ОСОБА_4 та ОСОБА_6, а також рішення про їх вихід із складу засновників (учасників) юридичної особи, які подавались державному реєстратору при вчиненні реєстраційних дій, ніким не оспорені, в судовому порядку не скасовувались і є чинними.
Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що в матеріалах справи міститься рішення загальних зборів учасників ТОВ "Вілія-Н", оформлене протоколом № 4 від 03.02.2017, яким вирішено виплатити ОСОБА_2 27153 грн. 29 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 1500 грн. моральної шкоди і позивач не позбавлений права звернення до суду за його захистом.
За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що відсутність порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача вчиненням реєстраційних дій, як обов'язкової передумови для їх захисту, унеможливлює задоволення позову у обраний позивачем спосіб.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, а доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду першої інстанції та в повній мірі підтверджують допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити повністю.
Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2, третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Полонський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області до Полонської районної державної адміністрації Хмельницької області, державного реєстратора Полонської районної державної адміністрації Шпака Андрія Володимировича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, товариство з обмеженою відповідальністю "Вілія-Н" про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (номери записів від 26 січня 2017 року: 18802629, 18802592, 18801726, 18801791) та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 26 січня 2018 року.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Граб Л.С. Гонтарук В. М.