Справа № 675/581/17
Головуючий у 1-й інстанції: Король О.В.
Суддя-доповідач: Совгира Д. І.
23 січня 2018 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Совгири Д. І.
суддів: Полотнянка Ю.П. Курка О. П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Ізяславського районного суду Хмельницької області від 01 листопада 2017 року (повний текст якої складено в м. Ізяслав) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" про визнання протиправними дій (бездіяльності) та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до Ізяславського районного суду Хмельницької області з позовом до державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" про визнання протиправними дій (бездіяльності) та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 20 червня 2017 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з даною постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Виходячи з приписів п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
На апеляційну скаргу ОСОБА_2 надійшов відзив відповідача, зареєстрований Вінницьким апеляційним адміністративним судом 15.01.2018 року за вх. № 1094/18.
У поданому відзиві відповідач наголошує, що судом першої інстанції правильно встановлено та досліджено усі обставини справи, в результаті чого прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що під час відбуття в покарання позивача в камері №44 та №26 проводилися обшуки за його відсутності з порушеннями вимог кримінального виконавчого законодавства.
Крім того, позивач також вважає, що під час проведення відповідачем обшуків 20.01.2017 року в камері №26, 21.01.2017 року в камері №44 було пошкоджено та викрадено особисті речі ОСОБА_2 Вказує і на ту обставину, що незаконні обшуки було проведено також 20.02.2017 року в камері №26, 21.02.2017 року в камері №44 та 26.02.2017 року в камері №26, 01.03.2017 року в камері №26, 26.04.2017 року в камері №26 в дільниці посиленого контролю.
Також позивач вважає, що проведені по вищевказаних датах обшуки проведені із порушенням процедури їх проведення, передбаченими розділом XVII Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, так як проведені у відсутність в камері засудженого та пошкоджені речі засудженого, під час проведення обшуку порушені його права та законні інтереси, застосовані методи проведення обшуку ображають його честь і принижують гідність як засудженого.
В результаті чого позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Розглядаючи даний позов суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем під час проведення обшуків у камерах де знаходився ОСОБА_2 діяв на підставі та у межах норм чинного законодавства. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 Кримінально-виконавчого кодексу України (по тексту - КВК України) кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.
Завданнями кримінально-виконавчого законодавства України є визначення принципів виконання кримінальних покарань, правового статусу засуджених, гарантій захисту їхніх прав, законних інтересів та обов'язків; порядку застосування до них заходів впливу з метою виправлення і профілактики асоціальної поведінки; системи органів і установ виконання покарань, їх функцій та порядку діяльності; нагляду і контролю за виконанням кримінальних покарань, участі громадськості в цьому процесі; а також регламентація порядку і умов виконання та відбування кримінальних покарань; звільнення від відбування покарання, допомоги особам, звільненим від покарання, контролю і нагляду за ними.
Згідно ст. 2 КВК України кримінально-виконавче законодавство України складається з цього Кодексу, інших актів законодавства, а також чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно зі ст. 3 КВК України до засуджених, які відбувають покарання на території України, застосовується кримінально-виконавче законодавство України.
Порядок і умови виконання та відбування покарань визначаються та забезпечуються відповідно до законодавства, яке діє на час виконання та відбування кримінального покарання.
Держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку.
Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду
Правовий статус засуджених визначається законами України, а також цим Кодексом, виходячи із порядку і умов виконання та відбування конкретного виду покарання. (ч. 1, 2, 4 ст. 7 КВК України).
згідно ч. 3 ст. 107 КВК України засуджені зобов'язані дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами.
При цьому, слід відмітити, що ч. 2 ст. 105 КВК України визначає, що засуджені, їхні речі і одяг, а також приміщення та територія колоній підлягають обшуку і огляду. Особистий обшук проводиться особами однієї статі із засудженими. Порядок проведення обшуків і оглядів визначається нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.
Порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань у виді арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі регулюють Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 29.12.2014 року № 2186/5 (по тексту - Правила).
Ці Правила обов'язкові для виконання персоналом установ виконання покарань, засудженими, які в них утримуються, а також іншими особами, які відвідують ці установи (п. 1 Правил).
Згідно абзацу 1 пункту 1 розділу XVII вказаних Правил, з метою виявлення предметів, виробів, речей та продуктів харчування, що не передбачені переліком, а також грошей, цінних паперів і речей, предметів, які заборонено використовувати в установах виконання покарань, приготувань до втечі з-під варти, розшуку засуджених, які переховуються, тощо проводяться обшуки та огляди засуджених, персоналу і громадян, які перебувають на території установ виконання покарань та прилеглій території, а також контрагентських об'єктах, їхніх речей і одягу, транспортних засобів, а також приміщень, територій житлових та виробничих зон.
У відповідності до абзаців 10, 11 пункту 1 розділу XVII Правил, для проведення обшуку засуджені виводяться з жилого приміщення (камери), побутового або іншого приміщення у заздалегідь визначені персоналом установи виконання покарань місця.
Під час проведення обшуку та огляду жилого приміщення, особистих речей та предметів засуджених зобов'язані бути присутніми начальник відділення або особа, яка виконує його обов'язки, старший днювальний гуртожитку, черговий по камері згідно з графіком чергування; побутового або іншого приміщення - особа з числа персоналу установи виконання покарань, відповідальна за приміщення; представник засуджених, які працюють або проживають у цьому приміщенні.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 відбуває покарання в Державній установі «Замкова виправна колонія (№58)», ознайомлений з вимогами КВК України, КПК України, КК України та нормативно-правових актів, що регламетують порядок та умови відбування покарань засудженими до позбавлення волі, що стверджується розпискою від 11.06.2016 року, від підпису якої відмовився.
У ході розгляду справи судом встановлено, що засуджений ОСОБА_2 з 28.11.2016 року по 30.03.2017 року відбував стягнення в приміщеннях камерного типу, що стверджується постановою начальника Замкової виправної колонії (№58) про переведення засудженого до приміщення камерного типу від 25.11.2016 року.
Матеріалами підтверджується і те, що згідно постанови начальника Замкової виправної колонії №58 про поміщення засудженого в ДІЗО від 05.12.2016 року засуджений ОСОБА_2 відбував дисциплінарне стягнення в ДІЗО з 05.12.2016 року по 20.12.2016 року.
Крім того, як вбачається з постанови начальника Замкової виправної колонії №58 про поміщення засудженого в ДІЗО від 03.03.2017 року засуджений ОСОБА_2 відбував дисциплінарне стягнення в ДІЗО з 03.03.2017 року по 18.03.2017 року.
Разом з тим, як з'ясовано судом з 21.04.2017 року по 01.05.2017 року засуджений ОСОБА_2 відповідно до постанови начальника Замкової виправної колонії №58 про поміщення засудженого в ДІЗО від 21.04.2017 року, відбував стягнення в ДІЗО.
Зазначені вище обставини дають суду підстави вважати, що позивач - засуджений ОСОБА_2 20.01.2017 року в камері №26, 21.01.2017 року в камері №44, 20.02.2017 року в камері №26, 21.02.2017 року в камері №44, 26.02.2017 року в камері №26, 01.03.2017 року в камері №26, 26.04.2017 року в камері №26 - камерах дільниці посиленого контролю не утримувався.
Крім того, судом апеляційної інстанції також встановлено, що згідно графіку проведення обшуків в Замковій виправній колонії №58 на січень 2017 року обшуки в камерах ДПК №26 20.01.2017 року та №44 21.01.2017 року не проводилися.
Згідно акта Замкової виправної колонії №58 від 20.01.2017 року проводився обшук (огляд) згідно затвердженого графіку (позапланового) в камерах: ДПК - 2, ДР - 35, 36, ДІЗО - 23, 26, 30, цех №1 (столярка), цех №3 (ВГМ), ДУ - 10, 23, 37, 43.
Згідно акта Замкової виправної колонії №58 від 21.01.2017 року проводився обшук (огляд) згідно затвердженого графіку (позапланового) в камерах: ДР - 45, ДІЗО - 5, 20, 44, перукарня, цех №33 - роздягальні, ДУ - 6, 14, 24, 48.
Актом Замкової виправної колонії (№58) від 26.01.2017 року встановлено, що проводився плановий обшук згідно затвердженого графіку в камерах: ДПК - 24, ДР - 35, 36, ДІЗО - 23, 26, 30, цех №1 (столярка), цех №3 (ВГМ).
Відповідно до графіку проведення обшуків в Замковій виправній колонії №58 на лютий 2017 року обшуки в камерах ДПК №26 20.02.2017 року та №44 21.02.2017 року не проводилися.
Згідно акта Замкової виправної колонії №58 від 20.02.2017 року проводився обшук (огляд) згідно затвердженого графіку (позапланового) в камерах: ДПК - 24, ДР - 35, 36, ДІЗО - 23, 26, 30, цех №1 (столярка), цех №3 (ВГМ).
Крім того, як вбачається з акта Замкової виправної колонії №58 від 21.02.2017 року проводився обшук (огляд) згідно затвердженого графіку (позапланового) в камерах: ДР - 45, ДІЗО - 5, 20, 44, ж/з (пекарня), цех №3 (роздягальня).
Згідно акта Замкової виправної колонії №58 від 28.02.2017 року проводився обшук згідно затвердженого графіку (позапланового) в камерах: ДПК - 24, ДР - 35, 36, ДІЗО - 23, 26, 30, цех №1 (столярка), цех №3 (ВГМ).
У відповідності до графіку проведення обшуків в Замковій виправній колонії №58 на березень 2017 року обшуки в камерах ДПК №26 та №44 також не проводилися, що стверджується, в тому числі, актами Замкової виправної колонії (№58) від 20.03.2017 року, 21.03.2017 року, 29.03.2017 року.
У ході розгляду судом справи не встановлено порушення відповідачем порядку проведення обшуку та огляду в камерах №26 та №44 в означений позивачем період, так як встановлено, що такі обшуки не проводилися.
Покликання позивача щодо псування та зникнення його особистих речей в камерах №26 та №44 в зазначений ним період також не заслуговують уваги, так як засуджений в камерах дільниці посиленого контролю - 20.01.2017 року в камері №26, 21.01.2017 року в камері №44, 20.02.2017 року в камері №26, 21.02.2017 року в камері №44, 26.02.2017 року в камері №26, 01.03.2017 року в камері №26, 26.04.2017 року в камері №26 не утримувався.
Жодних доказів, які б стверджували про протилежне позивачем не надано, а судом у ході розгляду справи не здобуто.
У частині позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача забезпечити дотримання основних прав та обов'язків засуджених в установі виконання покарання на придбання, користування та зберігання предметів першої потреби, літератури, продуктів харчування суд зазначає наступне.
Так, згідно до переліку продуктів харчування, виробів і речовин, які засуджені можуть отримувати в посилках (передачах), купувати в крамницях установ виконання покарань та зберігати при собі (Додаток 2 до Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань (пункт 1 розділу ІІ)) входять продукти харчування фабричного (заводського) виготовлення, не в скляній або металевій тарі, з діючим терміном реалізації, які не потребують додаткового приготування шляхом термічної обробки та можуть зберігатися при кімнатній температурі, свіжі фрукти та овочі (огірки, помідори, цибуля, часник, перець, капуста, морква та зелень), а також чай та тютюнові вироби фабричного розфасування.
Згідно пункту 1 розділу ХІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань засудженим дозволяється зберігати при собі предмети, вироби і речі в асортименті та кількості, що визначені переліком.
Натомість, право засудженого придбавати, користуватися і зберігати предмети першої потреби, періодичні видання, літературу, продукти харчування закріплено пунктом 1 розділу ІІI Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань.
Відповідно до пункту 4 розділу XXIV Правил, засудженим дозволяється користуватися літературою, яка є в бібліотеках установ виконання покарань, а також газетами і журналами.
Засуджені можуть мати при собі не більше 10 примірників книжок, а ті, які навчаються, - відповідні підручники у необхідній кількості без урахування художніх книжок. Решту літератури засуджені здають для зберігання на склад, або за особистим бажанням передають до бібліотеки установи виконання покарань, або віддають з дозволу адміністрації родичам. Кількість газет і журналів, які засуджені можуть мати при собі, не обмежується.
Тим самим право, яке позивач просить відновити шляхом зобов'язання відповідача вчинити певні дії закріплено на законодавчому рівні, і порушень його адміністрацією закладу виконання покарання судом не встановлено, будь-яких доказів в обґрунтування такої позовної вимоги засудженим ОСОБА_2 надано не було.
Тому, враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Ізяславського районного суду Хмельницької області від 01 листопада 2017 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Совгира Д. І.
Судді Полотнянко Ю.П. Курко О. П.